Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*333.89*694.6 + Р716.110.2

Рубрики:

Загальна ботаніка

Плід, плідні оболонки і їх розвиток

Шифр НБУВ: ДС41892 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*333.89*694.6 + Р716.110.2

Рубрики:

Загальна ботаніка

Плід, плідні оболонки і їх розвиток

Шифр НБУВ: ДС41892 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*333.89*694.6 + Р716.110.2

Рубрики:

Загальна ботаніка

Плід, плідні оболонки і їх розвиток

Шифр НБУВ: ДС41892 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*333.89*694.6 + Р716.110.2

Рубрики:

Загальна ботаніка

Плід, плідні оболонки і їх розвиток

Шифр НБУВ: ДС41892 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.110.2 + Р731.96

Рубрики:

Плід, плідні оболонки і їх розвиток

Нервова система. Вища нервова діяльність. Органи відчуттів у дітей

Шифр НБУВ: ДС50068 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.110.2 + Р731.94

Рубрики:

Плід, плідні оболонки і їх розвиток

Сечостатева система у дітей

Шифр НБУВ: ДС49888 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертація присвячена вивченню гемомікроциркуляторного русла часточки вилочкової залози, зокрема, артеріол, капілярів та венул, у віковому аспекті. Дослідження проведено на 50 безпородних білих щурах, яких було поділено на 5 вікових груп: 15-та доба ембріонального розвитку, новонароджені, статевонезрілі (3,5 міс.), статевозрілі (6 міс.), "старі" (більше 1,5 року). Визначено в тимусі білих щурів у 5 вікових групах щільність та діаметр артеріол, капілярів та венул на площі 992,25 мкм2. Досліджено процеси ангіогенезу у тимусі білих щурів. Вивчено ультрамікроскопічні особливості будови судин гемомікроциркуляторного русла та будови гематотимусного бар'єру у кірковій та мозковій речовині часточки вилочкової залози. Встановлені закономірності зміни морфологічних параметрів судин гемомікроциркуляторного русла тимусу в процесі онтогенезу.

Вивчено особливості будови папілярно-трабекулярного апарату серця людей різних вікових груп, встановлено варіанти розміщення трабекулярних і сосочкових м'язів, хорд.

Проведено макроскопічні та серійні гістологічні дослідження, які включають звичайне та тонке препарування, виготовлення графічних реконструкцій, ін'єкцію судин зафарбованим протакрилом, фарбування гістологічних зрізів гематоксилін-еозином. Використано метод статистичної обробки. Встановлено, що наприкінці шостого тижня внутрішньоутробного розвитку (зародки 13,0 - 13,5 мм тім'яно-куприкової довжини (ТКД)) в тілі ембріона відбуваються зміни в системі кардинальних вен, які призводять до появи непарної та напівнепарної вен. Розміри непарної та напівнепарної вен змінюються не однаково у різні періоди пренатального онтогенезу і мають тенденцію до збільшення. Найбільш інтенсивно ростуть непарна та напівнепарна вени на восьмому тижні передплодового періоду та на сьомому-восьмому місяці плодового періоду. Впродовж пренатального періоду онтогенезу відбувається поступове зміщення устєвого відділу непарної та напівнепарної вен відносно хребта в каудальному напрямку. Схожі до дефінітивних топографо-анатомічні взаємовідносини непарної та напівнепарної вен з оточуючими органами та структурами встановлюються наприкінці плодового періоду та у новонароджених. Варіабельність непарної та напівнепарної вен протягом передплодового та плодового періодів, а також у новонароджених зумовлена особливостями розвитку кардинальних вен впродовж перших двох місяців ембріонального розвитку.

Дослідження присвячене комплексному вивченню особливостей розвитку та становлення топографії воріт печінки і їх компонентів протягом пренатального періоду онтогенезу. Встановлено періоди формування воріт печінки та їх судинно-протокових елементів. Виявлені морфологічні передумови і час можливого виникнення варіантів та аномалій будови ворітної вени печінки, власної печінкової артерії, позапечінкових жовчних проток. Простежена залежність між формою вісцеральної поверхні печінки та будовою і топографією її воріт. Визначені особливості будови і варіанти топографії воріт печінки та їх компонентів у плодів та новонароджених. Отримані результати можуть бути морфологічною основою для удосконалення існуючих та розробки нових методів хірургічного лікування патології гепатобіліарної ділянки у новонароджених та дітей раннього віку.

За допомогою комплексу морфологічних методів дослідження вивчено особливості та закономірності розвитку й становлення ембріотопографії статевих залоз на ранніх стадіях внутрішньоутробного життя. Уточнено час і джерело закладання статевих залоз. Визначено корелятивні взаємовідношення статевих залоз із суміжними органами в зародковому й на початку передплодового періодів онтогенезу людини.

Наведено послідовність формоутворення надниркових залоз упродовж внутрішньоутробного періоду розвитку, а також морфологічну характеристику різноманітних форм органів і частоту їх у плодів. Починаючи з VIII тижня ембріогенезу виявлено залози неоднакової форми, що у плодовому періоді онтогенезу зустрічається в більшості спостережень. Права залоза найчастіше має трикутну форму, а ліва - трапецієподібну. Розміри правої залози плодів часто менші, ніж лівої.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.110.2

Рубрики:

Плід, плідні оболонки і їх розвиток

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У дисертації висвітлено структурні механізми розвитку первинних і вторинних кровоносних мікросудин стінки сечового міхура людини в пренатальному періоді онтогенезу. Методами світлової та електронної мікроскопії встановлено, що судини гемомікроциркуляторного русла сечового міхура утворені за рахунок первинного та вторинного ангіогенезу. Первинний ангіогенез відбувається тільки в плодному періоді і полягає в розвитку первинних мікросудин типу протокапілярів із клітин мезенхіми та утворенні замкнутого первинного протокапілярного русла. Розвиток вторинного органоспецифічного гемомікроциркуляторного русла сечового міхура зумовлений диференціацією на його основні ланки первинного протокапілярного русла та новоутворених мікросудин. Органоспецифічними рисами розвитку мікросудин сечового міхура є порівняно рання поява базальної мембрани кровоносних капілярів та наявність в адвентиційній оболонці артеріол та збиральних венул великої кількості поздовжньоорієнтованих колагенових волокон.

Дисертацію присвячено структурним механізмам ангіогенезу кровоносних і лімфоносних судин мікроциркуляторного русла червоподібного відростка людини в пренатальному періоді онтогенезу. Методами світлової та електронної мікроскопії встановлено, що органоспецифічне гемо- і лімфомікроциркуляторне русло червоподібного відростку людини в пренатальному періоді онтогенезу розвивається за рахунок вторинного ангіогенезу. Вторинний ангіогенез включає: 1) розвиток артеріол з м'язовою оболонкою; 2) розвиток посткапілярних і збиральних венул, в тому числі і специфічних посткапілярних венул з високим ендотелієм; 3) формування "бруньок росту", з яких розвиваються вторинні кровоносні капіляри; 4) формування "бруньок росту", з яких розвиваються вторинні лімфатичні капіляри. Найбільш характерним проявом вторинного ангіогенезу в червоподібному відростку людини в пренатальному періоді онтогенеза являється: 1) брунькування; 2) анастомозування; 3) ремоделювання капілярної петлі і формування капілярної сітки.

На початку органогенезу сліпої кишки процеси первинного ангіогенезу закінчуються і вже існують первинні мікросудини типу протокапілярів, які утворюють незамкнене протокапілярне русло. Первинні мікросудини анастомозують між собою і формують замкнене протокапілярне русло, в якому унаслідок процесів ланкової диференціації виділяються привідні, обмінні і відвідні судини. Зміна первинного протокапілярного русла вторинним органоспецифічним гемомікроциркуляторним руслом відбувається поступово унаслідок процесів: а) структурної диференціації привідних, обмінних, відвідних мікросудин у відповідні ланки гемомікроциркуляторного русла: б) формування мікросудин шляхом вторинного ангіогенезу з наступною диференцією у різні ланки гемомікроциркуляторного русла в залежності від умов регіонарної гемодинаміки.

В дисертації розглянуті питання розвитку та становлення топографії головних бронхів та легеневих судин протягом пренатального періоду онтогенезу людини та у новонароджених. Уточнені джерела утворення основних компонентів коренів легень людини, простежено динаміку їх синтопічних кореляцій, вивчені особливості морфології воріт органа, визначені строки інтенсивного та уповільненого росту структур, що вивчаються - критичні періоди їх розвитку, а також встановлені особливості їх топографії у новонароджених. Отримані дані являються морфологічною основою для удосконалення існуючих та розробки нових методів хірургічного лікування патологічних процесів в ділянці воріт легень, а також для антенатальної профілактики та корекції вад розвитку.

На 138 трупах зародків, передплодів, плодів та новонароджених людини вивчено в динаміці особливості розвитку та становлення топографії нижньої порожнистої вени протягом пренатального періоду онтогенезу людини. Встановлено, що нижня порожниста вена розвивається в результаті складних перетворень системи жовтково-брижових вен і системи анастомозів між посткардинальними, субкардинальними та супракардинальними венами. Закладка стовбура нижньої порожнистої вени починається у зародків 5,0-6,5 мм тім'яно-куприкової довжини (ТКД) на 4 тижні внутрішньоутробного періоду розвитку із формуванням її краніальної частини. Протягом 5-6 тижнів відбувається формування відділів нижньої порожнистої вени, а наприкінці зародкового періоду (кінець 6 тижня) у ембріонів 10,5-13,5 мм ТКД стовбур вени вже повністю сформований. Протягом передплодового періоду онтогенезу людини проходить процес становлення топографії нижньої порожнистої вени, який починається у зародковому періоді і супроводжується формуванням порожнини перикарда та органокомплексів заочеревинного простору, а також розвитком її притоків. Протягом плодового періоду онтогенезу людини та у новонароджених спостерігається остаточне формування відділів нижньої порожнистої вени та їх топографія.

В дисертації вивчені особливості розвитку та становлення топографії надниркових залоз протягом пренатального періоду онтогенозу людини та у новонароджених. Уточнено час і джерела закладки надниркових залоз, досліджено динаміку зміни їх форми, розмірів та особливості кровопостачання. Виявлено корелятивні взаємовідношення надниркових залоз із суміжними органами, а також морфологічні передумови виникнення деяких їх природжених вад.

На основі вивчення серійних зрізів 40 ембріонів, передплодів та плодів людини простежено процес закладки підшлункової залози, динаміку росту і формування її екзокринної та ендокринної частин. Показано, що після 16 тижня ембріогенезу, острівцевий апарат набуває чіткої структурно-функціональної організації, а темпи росту основних органів і систем та організму в цілому різко зростають. Сформульовано висновок про суттєве значення інсуліну та соматостатину в регуляції темпів ембріогенезу.