Ключ. слова: многоплодная беременность, пренатальный мониторинг, ультразвуковая фетометрия, доплерометрия, фетоплацентарная система, перинатальные последствия
Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.115-433 + Р716.125

Рубрики:

Багатоплідна вагітність

Багатоплідні пологи

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследованы клинические особенности течения и следствия многоплодных беременностей на современном этапе. Установлено, что за период с 2000 по 2003 гг. в Украине удельный вес многоплодных родов увеличился на 9,7 % с тенденцией к дальнейшему росту. Отягощенное течение гестации имело место у 100 % беременных с многоплодием и соотносилось с показателями в Европейских странах, где частота акушерских осложнений у данного контингента женщин составляет 82,4 %. Наиболее распространенными осложнениями оказались: гестационная анемия, аномалии плацентации, обострение урогенитальной инфекции, преэклампсия разной степени тяжести и досрочное прерывание беременности. Общая частота перинатальных потерь составила 25,2 % и оказалась на 30 % больше среднего показателя перинатальной летальности в Украине. Таким образом, многоплодные гестации и роды, которые составляли 1,8 % общего количества родов в КОЦОЗМиР, "обусловили" 10,2 % совокупных перинатальных потерь, а суммарный показатель перинатальной и неонатальной летальности (31,4 %) в 2,5 раза превысил средние показатели за исследуемый период. Все это является убедительным доказательством недостаточной эффективности существующих организационно-медицинских алгоритмов ведения беременности и перинатальной охраны плода у женщин с многоплодием как на Украине, так и в других развитых странах мира.

Целью исследования было изучение возможностей ультразвуковой диагностики в прогнозировании осложнений беременности и родов при многоплодии. Проведен ультразвуковой мониторинг 112-ти многоплодных беременностей. Установлено, что частота акушерских и перинатальных осложнений зависит от типа плацентации. В результате разработаны ультразвуковые прогностические критерии для определения рациональной тактики родоразрешения при многоплодной беременности.

Розглянуто особливості перебігу, пологів, післяпологового і неонатального періодів у випадку багатоплідної вагітності. Показано важливу роль внутрішньоутробних контактів близнюків у зниженні ризику несприятливих перинатальних виходів.

Рассмотрены современные взгляды на ведение и родоразрешение женщин с многоплодной беременностью.

Розглянуто питання етіології, діагностики та тактики ведення багатоплідної вагітності, проблеми своєчасного виявлення ускладнень і надання допомоги під час вагітності та на етапі ведення пологів, особливості ранньої неонатальної адаптації новонароджених. Висвітлено основні особливості преморбідного фону, фактори ризику та сучасні аспекти клінічного перебігу вагітності, пологів і стану новонароджених у жінок зі спонтанною та індукованою багатоплідною вагітністю. Запропоновано методи контролю за клінічним перебігом вагітності та функціональним станом фетоплацентарного комплексу у таких жінок.

Мета роботи - провести ретроспективний аналіз перебігу вагітності, пологів і перинатальних наслідків у жінок з біхоріальною біамніотичною двійнею (БХБД) залежно від способу запліднення. Проведено ретроспективний аналіз даних 432-х роділей з багатоплідністю, які ввійшли до складу основної групи обстеження, розподіленої на 2 підгрупи: I - 193 роділлі з БХБД після допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) (екстракорпорального запліднення); II - 158 жінок з самостійною БХБД. Контрольну групу склали 150 жінок з одноплідною самостійною вагітністю. Багатоплідна вагітність у разі застосування ДРТ у порівнянні з багатоплідною та одноплідною вагітністю за самостійного запліднення пов'язана з ризиком ускладнень як у матері, так і плода. Усі жінки належали до старшої вікової групи, мали обтяжений соматичний і гінекологічний анамнез. Перинатальна захворюваність і смертність за багатоплідності внаслідок ДРТ значно вища, ніж у групах порівняння. Висновки: виявлено велику кількість ускладнень, що супроводжують вагітність і пологи у разі багатоплідності внаслідок ДРТ. Це позначається на перинатальних наслідках, які більш несприятливі, ніж у разі самостійного багатопліддя.

Мета дослідження - вивчення порівняльних клінічних аспектів перебігу вагітності та пологів у разі багатоплідної вагітності та різного репродуктивного анамнезу. Дослідження грунтується на аналізі результатів вагітності у 100-а жінок з багатоплідною вагітністю, яка настала природним шляхом (50 жінок - контрольна група) і після різних методів допоміжних репродуктивних технологій (50 жінок - основна група), 50 жінок з одноплідною вагітністю, яка настала природним шляхом, склали групу порівняння. Результати проведених досліджень свідчать, що клінічний перебіг вагітності і пологів за багатоплідної вагітності залежить від репродуктивного анамнезу жінок - природним чином або з використанням допоміжних репродуктивних технологій. У останньому випадку має місце вища частота всіх акушерських ускладнень - загрози переривання, прееклампсії та плацентарної дисфункції. За одержаними даними, це пов'язано з наявністю обтяженого акушерсько-гінекологічного анамнезу у цих пацієнток, особливо з наявністю високої частоти штучного та мимовільного переривання вагітності в ранні терміни, гінекологічна захворюваність з оперативними методами лікування, соматична захворюваність ендокринного генезу. Заключення: одержані результати свідчать про необхідність розробки та впровадження диференційованого підходу під час ведення багатоплідної вагітності з урахуванням репродуктивного анамнезу. Це надасть змогу знизити частоту акушерських і перинатальних ускладнень у жінок групи високого ризику.

Мета дослідження - вивчення клінічних аспектів перебігу вагітності та пологів у випадку багатоплідної вагітності після застосування допоміжних репродуктивних технологій. Проаналізовано результати вагітності у 50 жінок з БПВ, яка настала після застосування допоміжних репродуктивних технологій. Середній вік жінок складав 31,2 +- 0,6 року. Первинне безпліддя було в 46,0 % і вторинне - в 54,0 % випадків. Тривалість лікування первинного безпліддя склала 5,9 +- 0,7 року та вторинного - 8,1 +- 0,7 року. З першої спроби вагітність настала у 90,0 % жінок, з 2 - 4-ї спроби - у 8,0 %, з 6-ї спроби - у 2,0 % жінок. Результати проведених досліджень свідчать, що вагітні з індукованим багатопліддям входять до групи високого ризику щодо розвитку акушерських ускладнень: загрози переривання, прееклампсії, залізодефіцитної анемії та плацентарної дисфункції. У зв'язку з цим виникає необхідність в ретельному спостереженні та обстеженні таких пацієнток з метою зниження частоти цих ускладнень, вироблення тактики ведення вагітності та пологів, збереження здоров'я жінки і народження здорового потомства.

Описан клинический случай вагинальных родов у первородящей 24 лет с задержкой рождения второго и третьего плодов при спонтанной многоплодной беременности дихориальной триамниотической тройней в условиях перинатального центра III уровня оказания медицинской помощи. После преждевременных родов в 27 нед и 5 дней гестации первым плодом для снижения перинатальной заболеваемости и смертности еще двух плодов, которые остались в матке, после информированного согласия женщины преждевременные роды вторым и третьим плодами произошли с интервалом в 38 дней в 33 нед и 1 день гестации. Проводился тщательный мониторинг состояния матери и плодов. Для увеличения интервала между рождением первого плода, второго и третьего плодов, предотвращения акушерских и перинатальных осложнений использовали токолиз, антибактериальные препараты, прогестерон, профилактику респираторного дистресс-синдрома новорожденных кортикостероидами и постельный режим. Три девочки родились живыми с массой тела 980, 1800 и 1950 г соответственно. Роды осложнились разрывом промежности второй степени и задержкой плаценты и плодных оболочек, послеродовой период был неосложненным. Через 1,5 месяца все младенцы в удовлетворительном состоянии с массой тела более 3000 г выписаны вместе с матерью домой.

Мета дослідження - оцінювання перебігу вагітності, пологів і перинатальних наслідків розродження у жінок з багатоплідною монохоріальною вагітністю (БПМХВ) за умови народження дітей з нормальною масою тіла. Проведено клінічне дослідження перебігу вагітності, пологів і перинатальних наслідків у 45 пацієнток із незапланованою БПМХВ, яка завершилася народженням нормотрофних дітей. Для порівняння використано аналогічні показники 45 жінок з біхоріальною двійнею. У комплекс проведених досліджень включено клінічні, ехографічні, доплерометричні, морфологічні та статистичні методи. Перебіг вагітності у випадку монохоріальної двійні характеризувався високою частотою розвитку затримки росту плода/плодів (51,1 %), прееклампсією (33,3 %), загрозою переривання вагітності (64,1 %) і передчасними пологами (66,7 %), що навіть за відсутності специфічних ускладнень монохоріального типу плацентації виправдовувало високу частоту оперативного розродження (46,7 %). У порівнянні з одноплідною вагітністю ріст плодів у випадку монохоріального типу плацентації характеризується достовірно нижчими фетометричними показниками, починаючи з другої половини вагітності. Затримка росту плода/плодів за монохоріальної двійні формується до 28 - 32-го тиж гестації, причому у 20,6 % вагітних розвивається затримка росту обох плодів, а у 30,4 % - одного. Одержані результати необхідно враховувати під час розроблення алгоритму діагностичних та лікувально-профілактичних заходів у випадку багатоплідної вагітності.

Мета роботи - порівняти особливості перебігу вагітності та пологів при двійнях природного походження та після використання допоміжних репродуктивних технологій з урахуванням типу хоріальності та амніотичності. Під спостереженням були 73 вагітні з двійнями: 56,2 % (n = 41) двієнь мали природне походження, 43,8 % (n = 32) настали після застосування допоміжних репродуктивних технологій. 61,0 % спонтанних двієнь були монохоріальними (у тому числі: монохоріальні диамніотичні - 53,7 %, монохоріальні моноамніотичні - 7,3 %) та 39,0 % - дихоріальними (усі - диамніотичні). Усі двійні від допоміжних репродуктивних технологій були дихоріальними диамніотичними. Усі вагітні з двійнями, як природного походження, так і після допоміжних репродуктивних технологій, становлять групу високого ризику щодо розвитку ряду материнських та перинатальних ускладнень, частина з яких має неспецифічний характер і не залежить від типу хоріальності, а інша - специфічні ускладнення, взагалі характерні або більш характерні для двієнь монохоріального типу і пов'язані зі змінами щодо розподілу судинних русел плодів в єдиній плаценті: синдром затримки розвитку плода (36,4 %), багатоводдя та антенатальна загибель плода (13,6 %), плацентарна дисфункція та дистрес плода (50,0 %), передчасне переривання вагітності (63,7 %). Тому серед двієнь різних типів монохоріальні двійні становлять групу найвищого ризику щодо розвитку цих ускладнень вагітності. Найсприятливіший перебіг вагітності з найменшою кількістю ускладнень, у тому числі загрози переривання (37,5 %), відмічається в жінок із природними дихоріальними двійнями, всі пологи у них відбулися після 34 тижнів вагітності. Жінки з двійнями, які завагітніли завдяки екстракорпоральному заплідненню, також становлять групу високого ризику щодо передчасного переривання вагітності (84,4 %) і прееклампсії (21,9 %). Висновки: проблема потребує подальшого поглибленого розвитку для розробки рекомендацій щодо вчасної діагностики та методів лікування ускладнень у вагітних із двійнями для профілактики перинатальних втрат і внесення поправок в існуючі регламенти їх ведення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.228 + Р716.115 + Р716.125

Рубрики:

Передчасні і запізнілі пологи

Багатоплідна вагітність

Багатоплідні пологи

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - аналіз особливостей перебігу вагітності, пологів і стану новонароджених у випадку двійнь із монохоріальним типом плацентації. Проведено порівняльний аналіз перебігу вагітності, пологів і перинатальних наслідків у 110 пацієнток із монохоріальною (МХ) двійнею. До I групи ввійшли 92 пацієнтки, у яких протягом вагітності не спостерігалось специфічних для багатоплідної вагітності (БПВ) акушерських ускладнень: до II групи ввійшли 18 вагітних зі специфічними ускладненнями у БПВ. Крім загальноприйнятих, використано такі методи дослідження, як ультразвукова фотометрія, плацентографія, доплерометрія, кардіотокографія. Вагітність у випадку двійнь із МХ-типом плацентації є фактором високого ризику розвитку ускладнень вагітності, а специфічні ускладнення за даного типу плацентації є вкрай несприятливими щодо перинатальних наслідків. Навіть під час проведення патогенетичного лікування відзначається високий ризик втрати вагітності, передчасних пологів, розвитку патології у новонароджених. Аналіз перинатальних наслідків продемонстрував, що за відсутності специфічних ускладнень за МХ-типу плацентації у 49,0 % випадків вагітність завершилася народженням нормотрофних дітей, що не перевищує відсотка пацієнток, діти яких народилися з гіпотрофією різного ступеня тяжкості - 51,0 % відповідно. В обох підгрупах спостереження перебіг вагітності характеризувався: високою частотою розвитку загрози її переривання (61,4 і 67,1 % відповідно), прееклампсією різного ступеня - 33,3 і 44,6 %, гестаційною анемією, що спостерігалась у 43,4 і 39,8 %, передчасними пологами, що відбулись у 66,7 і 46,8 % відповідно. Це виправдало високу частоту оперативного розродження - 44,4 і 52,1 % відповідно, при цьому кількість випадків планового абдомінального розродження у Iб підгрупі в 3,3 разу перевищувала цей показник у Iа підгрупі. Перинатальні втрати у пацієнток із МХ двійнями у підгрупах становили 4,4 і 5,3 % відповідно. Встановлено, що перебіг вагітності та пологів у випадку МХ двійнях із специфічними ускладненнями вирізняється вищим ризиком для плода та новонародженого, про що свідчать високі показники перинатальної смертності та захворюваності у цій групі новонароджених. Це, своєю чергою, вимагає подальшого пошуку ефективних методів профілактики та лікування даних ускладнень. А отримані результати необхідно враховувати під час розроблення алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів у випадку БПВ.

Вперше вивчено особливості анамнезу, перебігу вагітності, пологів і стану новонароджених у жінок із дихоріальними, діамніотичними двійнями з урахуванням їх гормональних та імунологічних змін залежно від способу зачаття багатоплідної вагітності. Запропоновано удосконалену тактику ведення жінок із багатоплідною вагітністю внаслідок застосування допоміжних репродуктивних технології (ДРТ). Вивчено рівень прогестерону та кількості його рецепторів у жінок із багатоплідною вагітністю залежно від способу її зачаття. Вперше вивчено особливості експресії прогестеронових рецепторів у плацентарній тканині залежно від способу зачаття двійні. Одержані результати дали змогу з нових позицій обгрунтувати алгоритм ведення жінок із багатоплідною вагітністю внаслідок застосування ДРТ. Результати дослідження підтверджують зменшення перинатальних ускладнень під час призначення натурального мікронізованого прогестерону в пацієнток із багатоплідною вагітністю внаслідок застосування ДРТ.

Розглянуто питання етіології, діагностики і тактики ведення багатоплідної вагітності, своєчасної діагностики ускладнень, надання допомоги під час вагітності та на етапі ведення пологів, ранньої неонатальної адаптації новонароджених із двійнят. Висвітлено особливості преморбідного фону, фактори ризику та сучасні аспекти кпінічного перебігу багатоплідної вагітності, пологів і стану новонароджених у жінок зі спонтанною та індукованою багатоплідною вагітністю. Запропоновано методи контролю за кпінічним перебігом вагітності та функціональним станом фетоплацентарного комплексу у жінок із багатоплідною вагітністю.

Здійснено ретроспективний аналіз 80 історій пологів жінок з багатоплідною вагітністю (БВ). Обстежено 155 вагітних, з яких 114 - з БВ і 41 - з одноплідною вагітністю. Проведено апробацію розробленої моделі прогнозування ризику ускладнень серед 27 жінок з БВ. Визначено ефективність створених індивідуалізованих підходів до ведення пацієнток з БВ в 25 жінок. Встановлено, що більшість жінок з БВ мають обтяжений соматичний і гінекологічний анамнез, перебіг вагітності та пологів у них супроводжується частим розвитком ускладнень, наслідком чого є зростання відсотка оперативних втручань та несприятливих перинатальних наслідків. На підставі поглибленого дослідження фетоплацентарного комплексу з визначенням плацентарного лактогену, естріолу, прогестерону та кортизолу під час БВ визначено особливості його функціонування за умов різних типів плацентації. Розроблено прогностичну модель розрахунку інтегрального показника ризику розвитку гестаційних і перинатальних ускладнень при БВ та встановлено клінічно значущі чинники перинатальних ускладнень. Обгрунтовано діагностичні критерії для розродження та впроваджено поетапні принципи ведення вагітності й пологів з урахуванням типу плацентації, які забезпечують покращення результатів пологів та перинатальних наслідків.

Висвітлено питання зниження частоти акушерських і перинатальних ускладнень при вагітності двійнею шляхом розробки та впровадження науково обґрунтованого медико-організаційного алгоритму ведення вагітності та пологів і диференційованого комплексу прогностичних та лікувально-профілактичних заходів на підставі вивчення клінічних особливостей перебігу гестації і адаптаційних механізмів з боку матері та плодів. Вивчено та проаналізовано клініко-статистичні аспекти багатопліддя в Україні та столичному регіоні за останні 20 років і досліджено особливості прегравідарного фону, перебігу вагітності, пологів та перинатальних наслідків у жінок з двійнями на сучасному етапі. Виявлено конституціональні особливості вагітних в залежності від форми багатопліддя, катамнестичних даних і перинатальних наслідків. Оцінено діагностичну значимість ультразвукових показників для ранньої діагностики ускладнень вагітності при різних типах плацентації. Проведено вивчення вмісту плацентарних білків і факторів росту, маркерів ендотеліальної дисфункції, цитокінового статусу та апоптозу. Зазначено, що отримані дані дозволили обґрунтувати новий науковий напрямок щодо встановлення основних патогенетичних ланок розвитку ускладнень багатоплідної вагітності та досягти їх достовірного зниження.

Представлено епідеміологічні дані, сучасну термінологію, особливості перебігу гестації, а також акушерські та перинатальні наслідки розродження жінок з багатоплідною вагітністю. Актуальність вивчення даної проблеми зумовлена тим фактом, що перебіг багатоплідної вагітності майже в усіх пацієнток супроводжується різноманітними ускладненнями, а їх прогнозування та профілактика мають першочергове значення. Незважаючи на увагу, яку приділяють багатоплідній вагітності, частота ускладнень при цьому залишається високою. Їх лікування має здійснюватися у закладах III рівня перинатальної допомоги. Акцентовано увагу на особливостях розродження вагітних відповідно до порядку надання медичної допомоги жінкам з багатопліддям. Важливим є питання визначення термінів і тактики розродження при багатоплідній вагітності. Вибір способу розродження залежить від акушерського анамнезу, терміну вагітності, положення плодів і передлежання, передбачуваної маси та розмірів плодів, хоріальності, стану плодів та матері, також має значення наявність/відсутність показань до кесарева розтину. Оптимальним терміном розродження неускладненої двійні є 37 тиж. вагітності (монохоріальна діамніотична двійня - 36 - 37 тиж., дихоріальна - 37 - 38 тиж.), оскільки у цьому терміні вагітності ризики антенатальної загибелі плодів та ранньої неонатальної смерті є мінімальними. Розродження жінок з монохоріальною моно-амніотичною двійнею проводяться у термін повних 32 тиж. вагітності шляхом кесарева розтину. Серед інших показань до кесарева розтину є трійня та більша кількість плодів, а також зрощені близнюки, поперечне або тазове передлежання першого плода, двійня у поєднанні з рубцем на матці, невдала спроба зовнішньо-внутрішнього повороту другого плода при поперечному положенні після народження першого плода тощо. Проведено аналіз вітчизняних і зарубіжних видань, який свідчить про необхідність проведення поглиблених досліджень у цьому напрямку, а саме - з'ясування нових патогенетичних ланок при багатоплідді залежно від типу плацентації, пошук нових шляхів ведення та розроблення діагностичних критеріїв для розродження даного контингенту жінок.