Отмечено, что антитромботическая терапия часто применяется в период беременности с целью лечения и профилактики венозной тромбоэмболии, предупреждения преэклампсий у беременных с привычной потерей беременности и антифосфолипидным синдромом, а также для профилактики выкидышей у пациенток с антифосфолипидным синдромом. В последнее время низкомолекулярные гепарины, включая далтепарин натрий значительным образом заменили нефракционированный гепарин и являються препаратами выбора среди коагулянтов. Освещен вопрос об эффективности применения данного препарата для предупреждения развития тяжелых форм преэклампсии у беременных женщин с привычной потерей беременности и антифосфолипидным синдромом. Определено, что "Далтепарин натрий" - эффективный, простой в применении препарат, назначение которого ассоциируется с низкой частотой осложнений со стороны матери и плода при высоком риске их развития. На основании результатов исследования сделан вывод о том, что раннее и курсовое назначение далтепарина натрия беременным с привычной потерей беременности и антифосфолипидным синдромом является эффективным средством профилактики тромбических осложнений, приводит к снижению развития преэклапсии в 2 раза.

Проведено комплексное исследование состояния магний-кальциевого обмена, центральной и периферической гемодинамики, микроциркуляции и маточно-плодового кровотока у беременных женщин группы высокого риска развития гестационной артериальной гипертензии и преэклампсии. Установлены доклинические критерии: повышенное систолическое, диастолическое, среднее артериальное давление и их амплитуда, повышенная скорость утреннего подъема артериального давления, сниженный суточный индекс, повышенная вариабельность и индекс нагрузки давлением, сниженная концентрация магния и кальция в сыворотке крови, повышенная экскреция кальция с мочой, повышенное СДС в маточной артерии и артерии пуповины, изменение микроциркуляции в сосудах конъюнктивы. На их основании, с учетом суточного изменения артериального давления, разработано комплексное профилактическое лечение, включающее диетотерапию, витаминотерапию, препараты, улучшающие микроциркуляцию, "Магне В6", "Фитосед". Проведенное профилактическое лечение позволило стабилизировать показатели суточного мониторирования артериального давления, повысить концентрацию магния, увеличить экскрецию кальция, нормализовать микроциркуляцию и маточно-плодовое кровообращение.

Висвітлено механізми адаптації організму жінки до фізіологічної вагітності та їх порушення в процесі розвитку прееклампсії - синдрому, під час якого внаслідок судинного спазму та активації коагуляційного каскаду знижується перфузія органів. Охарактеризовано клінічну патофізіологію нирки в процесах регуляції водно-сольового обміну та змін ланок ендокринної системи організму вагітної у випадку прееклампсії. Визначено шляхи профілактики ускладнень під час вагітності.

Освещены механизмы адаптации организма женщины к физиологической беременности и их нарушения в процессе развития прееклампсии - синдрома, при котором вследствие сосудистых спазм и активизации коагуляционного каскада, понижается перфузия органов. Охарактеризована клиническая патофизиология почки в процессах регуляции водно-солевого обмена и изменений участков эндокринной системы организма беременной при прееклампсии. Определены пути профилактики осложнений при беременности.

В обзоре показаны современные представления патогенетических изменений, происходящих при развитии преэклампсии. Высказана точка зрения в отношении сложности и нерешенности ряда аспектов проблемы гестоза у беременных. Пристального внимания заслуживают вопросы разработки новых эффективных, патогенетически обоснованных методов профилактики и лечения преэклампсии, которые исключают полипрагмазию. Предложенный подход к преэклампсии, как к системной воспалительной и иммунной реакции, объясняет некоторые неясные моменты патогенеза этого серьезного осложнения беременности и дает возможность для разработки новых направлений его терапии.

Наведено результати застосування у вагітних з пізнім гестозом додатково до базисного лікування вуглецевого ентеросорбенту. Показано, що використання ентеросорбції у схемі лікування прееклампсії підвищує ефективність проведеної терапії, тобто сприяє усуненню вазоспазму, нормалізації показників системної гемодинаміки та погодинного діурезу.

Задача семейного врача при наблюдении за беременными состоит в своевременном выявлении и оценке факторов риска различной акушерской патологии. Наиболее важными являются факторы риска поздних гестозов: экстрагенитальные заболевания, нарушения гемодинамики, гемостаза и микроциркуляции. С целью выявления доклинических признаков и ранних стадий гестозов семейному врачу необходимо периодически проводить определенные обследования беременных. Тщательное наблюдение беременных из группы риска позволяет реально осуществлять профилактику развития тяжелых форм позднего гестоза. Лечение развившегося позднего гестоза представляет собой сложную терапевтическую задачу, что требует обязательной госпитализации беременных с преэклампсией даже легкой степени в акушерский стационар. Роковыми ошибками в тактике ведения беременных с гестозами являются проведение симптоматической (гипотензивной) терапии, недооценка степени тяжести гестозов, несвоевременная госпитализация и родоразрешение.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.213.026-52

Рубрики:

Еклампсія і прееклампсія

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі одержаних даних про порушення системної гемодинаміки, кисневого режиму, церебрального кровообігу та розподілу рідини в організмі розвинуто уявлення про основні механізми патогенезу енцефалопатії та поліорганної недостатності за тяжкої прееклампсії - еклампсії. Удосконалено технологію анестезіологічного забезпечення й інтенсивної терапії. Установлено органопротективну роль аналгезії пологів у запобіганні критичним розладам гемодинаміки та кисневого режиму у роділей з тяжкою прееклампсією. Уперше доведено роль регіонарної анастезії за вагінального й оперативного розродження у зменшенні ризику виникнення пологової та післяпологової еклампсії. Уточнено особливості впливу на церебральну гемодинаміку ніфедипіну, клофеліну та лабуталолу за гіпертензивних кризів у передопераційному періоді у роділей з тяжкою прееклампсією. Обгрунтовано застосування кетамін-клофелінового та кетамін-фентанілового наркозу у разі кесаревого розтину для профілактики інтубаційного й операційного стресу у роділей з тяжкою прееклампсією. Доведено, що спінальна анестезія кесаревого розтину локальними анестетиками не запобігає розладам гемодинаміки під час найбільш травматичних етапів операції внаслідок недостатнього антиноцицептивного захисту. Показано доцільність використання опіоїдів як ад'ювантів локального анестетика для підвищення антиноцицептивних властивостей спінальної анестезії у роділей з тяжкою прееклампсією. Визначено цільовий рівень середнього артеріальнго тиску для забезпечення ауторегуляції мозкового кровообігу у разі еклампсії. Доведено церебропротективну роль екстракорпорального керування водним балансом і визначено доцільність

Досліджено патогенетичні механізми розвитку прееклампсії, обгрунтовано та впроваджено до практики новий підхід щодо діагностики та лікування прееклампсії з урахуванням змін вегетативного тонусу вагітних. Науково обгрунтовано і розроблено методику аміназинового тесту. Визначено стадії розвитку прееклампсії (компенсована, декомпенсована). Вперше встановлено зміни об'єму внутрішньосудинної рідини (плазми) у разі застосування розчинів для інфузій з метою попередження наростання набряків та дефіциту ОЦК. Визначено, що у випадку тяжкої прееклампсії розвиток гіпоосмотичних станів відображає прогресування набрякового синдрому і супроводжується зменшенням концентрацій антидіуретичного гормону в плазмі. Встановлено концентрації антидіуретичного гормону за різних ступенів тяжкості прееклампсії, що необхідно враховувати під час лікування. Впровадження розробленої методики дозволило уникнути розвитку тяжких форм прееклампсії і поліпшити підготовку жінок до розродження.

Уперше на підставі даних комплексного обстеження вагітних з прееклапсією середнього та тяжкого ступенів установлено взаємозв'язок між клінічним перебігом вагітності та білково-синтезувальною функцією печінки, дисбалансу між активністю антиоксидантної системи захисту та реакціями перекисного окиснення ліпідів, станом гемомікроциркуляторного русла та морфометричними властивостями еритроцитів, що дозволяє розширити існуючі дані про патогенез прееклапсії. Уперше визначено зміни спектра фракцій сироваткового білка диск-електрофореграми у поліакриламідному гелі (у тому числі гострофазних білків) відповідно до тяжкості прееклампсії, що характеризує ступінь порушення функціонального стану печінки та ендотоксикозу. Вивчено морфофункціональний стан гемомікроциркуляторного русла та морфометричні характеристики еритроцитів залежно від тяжкості прееклампсії та вплив порушень конформаційної здатності еритроцитів на загальні зміни мікроциркуляції. З'ясовано значну активацію за прееклапсії мембрандеструктивних процесів у результаті дисбалансу оксидантно-антиоксидантної рівноваги у бік переважання вільнорадикальних реакцій. Базуючись на встановлених ланках патогенезу, запропоновано та доведено доцільність доповнення стандартної схеми лікування прееклапсії середнього та тяжкого ступенів сеансами синглетно-кисневої терапії та інфузіями оксигенованого перфторану з метою зниження акушерських і перинатальних ускладнень.

Досліджено патогенез прееклампсії у вагітних жінок, визначено взаємозв'язок між біохімічними, імунологічними порушеннями та типом гемодинаміки. Доведено, що ендогенна інтоксикація внаслідок зростання процесів перекисного окислення ліпідів, зниження активності антиоксидантного захисту, що відбуваються на фоні дисбалансу клітинного, гуморального імунітету, змін цитокінового профілю та рівнів ендотеліну і оксиду азоту призводить до гіпоксичних ушкоджень, компенсаторної функціональної поліорганної та полісистемної недостатності. Розглянуто методи контролю за клінічним перебігом прееклампсії вагітних жінок. Обгрунтовано питання диференційного застосування глутаргіну, реосорбілакту та рефортану. Розроблено лікувально патогенетичний комплекс корекції виявлених порушень, на основі якого знижено частоту акушерських та перинатальних ускладнень у даної категорії вагітних жінок.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

На основі ретроспективного патологоанатомічного аналізу та результатів дослідження морфології печінкової тканини жінок, причиною смерті яких є тяжка прееклампсія та еклампсія, встановлено типові для даної патології ушкодження печінкової паренхіми та розкрито деякі механізми ураження печінки у разі гестозу. Вперше для вагітних запропоновано метод доплерометрії кровообігу у судинах печінки для оцінки ступеня її ураження за прееклампсії. Здійснено наукове обгрунтування можливості застосування рослинного поліфлавоноїдного препарату "Піфламін" як гепатопротектора у вагітних з прееклампсією. Доведено переваги розробленого методу лікування прееклампсії у порівнянні з традиційними терапевтичними підходами.

Показано, що у більшості вагітних з гіпертонічною хворобою має місце дефіцит магнію. Відзначено, що вміст магнію у крові залежить від тяжкості проявів захворювання. Для жінок з помірною гіпертензією характерно його виражене зниження у сироватці крові та еритроцитах. Установлено взаємозв'язок між вмістом калію та рівнем магніємії, за значної гіпомагніємії калій у крові вірогідно нижчий. Виявлено, що нестача магнію в організмі підсилює порушення кровообігу у вагітних хворих на артеріальну гіпертензію. Це є додатковим фактором патогенезу прееклампсії, зокрема тяжких її форм, а також невиношування. Зауважено, що значна гіпомагніємія передує прояву клінічних ознак прееклампсії. Наведено дані про вплив дефіциту магнію на розвиток прееклампсії, порушень стану плода та новонародженого, психоемоційний стан жінок з гіпертонічною хворобою. З'ясовано, що рівень магнію у сироватці, еритроцитах та мембранах еритроцитів є зниженим за поєднаної прееклампсії. Рівень магнію є низьким у мітохондріях ворсинчастого хоріона, змінюється розподіл елемента всередині клітини. Запропоновано новий метод профілактики прееклампсії та перинатальної патології у вагітних з гіпертонічною хворобою, спрямований на ліквідацію дефіциту магнію та корекцію антиоксидантної системи захисту.

Вперше у вагітних з прееклампсією різного ступеня тяжкості за допомогою методу вивчення кліренсу вільної води (КВВ) діагностовано преренальну або ренальну форму порушення функції нирок. Вперше науково обгрунтовано комплекс інфузійно-трансфузійної терапії із застосуванням препаратів групи гідроксиетилкрохмалю (ГЕК) у пацієнток з прееклампсією різного ступеня тяжкості. Визначено роль ступеня метаболічних і гіпоксичних порушень у діагностиці ступеня тяжкості прееклампсії. Удосконалено методику діагностики ступеня тяжкості прееклампсії на підставі комплексного дослідження центральної гемодинаміки, ступеня метаболічних і гіпоксичних порушень, КВВ, колоїдно-онкотичного тиску плазми крові. Розроблено алгоритм вибору оптимального виду анестезії у вагітних з прееклампсією різного ступеня тяжкості на підставі виявленого типу центральної гемодинаміки, ступеня метаболічних і гіпоксичних порушень, форми порушення функції нирок. На підставі проведених досліджень КВВ, проби Реберга - Тареєва у пацієнток з прееклампсією різного ступеня тяжкості обгрунтовано доцільність застосування у комплексі інфузійно-трансфузійної терапії розчинів ГЕК у післяопераційному періоді. Розроблено додаткові критерії оцінювання ступеня тяжкості прееклампсії, на базі яких створено алгоритм вибору комплексної інтенсивної терапії та вибору оптимального методу анестезії, що дозволило підвищити ефективність інтенсивної терапії й анестезії у пацієнток з переекламсією різного ступеня тяжкості.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.212.2-52 + Р716.213.026-52

Рубрики:

Патологія плода, плідних оболонок, плаценти, пуповини

Еклампсія і прееклампсія

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.213.026-52

Рубрики:

Еклампсія і прееклампсія

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Апробовано комплексну терапію прегестозів вагітних для профілактики прееклампсії.

Апробовано новий вітчизняний препарат "Глутаргін" у лікуванні прееклампсії вагітних.