Впервые проведено изучение отдаленных последствий эндометрита после кесарева сечения в зависимости от срока давности операции. Разработана и внедрена методика комплексного восстановительного лечения женщин, перенесших эндометрит после абдоминального родоразрешения с внутриматочным использованием контрикала, электрофореза с мирамистином и гинекологическим массажем. Показана эффективность разработанных методов контроля за клиническим течением отдаленного послеоперационного периода у женщин, перенесших эндометрит после кесарева сечения. Разработана методика оценки фагоцитоза в полости матки. Предложен новый способ выделения нейтрофилов и макрофагов из полости матки. Приведена методика оценки течения одаленного послеоперационного периода при абдоминальном родоразрешении.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.230.32

Рубрики:

Післяпологові кровотечі

Шифр НБУВ: ДС49077 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертація присвячена питанням профілактики гнійно-септичних ускладнень операції кесарева розтину методом комбінованого застосування декаметоксину для обробки родових шляхів у перед- й інтраопераційному періоді та ентеросорбції в доопераційній підготовці. Клінічне випробування, вивчення особливостей мікрофлори родових шляхів при застосуванні вказаного методу, перебіг післяопераційного періоду, дослідження імунологічного статусу доводять ефективність і доцільність розробленого методу, медичну та економічну ефективність.

На підставі клініко-лабораторних і функціональних методів дослідження клінічно та науково обгрунтовано необхідність реабілітації жінок, які перенесли ендометрит та перитоніт після кесарева розтину. Крім того, встановлено особливості порушень ендокринологічного статусу головного мозку у цих хворих. Все це в сукупності дозволило розробити практичні рекомендації щодо диспансерного спостереження за хворими, які перенесли гнійно-септичні ускладнення після абдомінального розродження.

Дисертація присвячена питанням профілактики і оптимізації лікування ГСУ в акушерстві. На першому етапі дослідження методом ретроспективного епідеміологічного аналізу визначена поширеність ГСУ пуерперію в Чернівецькій області на протязі 1992-1996 рр., їх структура і динаміка, популяційні фактори ризику ГСУ. Показана залежність рівня септичних післяпологових станів від частоти оперативного родорозв'язання, кореляція захворюваності на акушерський сепсис і венеричні захворювання. Виявлені можливі резерви зниження рівня ГСУ після пологів: призначення УЗД матки, цитоскопії маткових лохій, місцеве використання антибактеріальних засобів. На другому етапі дослідження на основі вибіркового методу показана ефективність розроблених автором методик профілактичного використання декаметоксину як основного антисептика в пологах, з метою санації вагіни вагітним групи ризику ГСУ. Вперше доведена ефективність включення внутрішньоматкового лаважу декаметоксину в комплекс лікувальних заходів при післяпологових ендометритах.

На підставі клініко-статистичних, ехографічних, бактеріологічних, імунологічних і морфологічних методів клінічно і науково обгрунтовано необхідність профілактики інтраамніальної і пуерперальної інфекції при передчасному розриві плодових оболонок на фоні недоношеної вагітності на підставі місцевого застосування мірамістину. Встановлено частоту, терміни і фактори ризику розвитку передчасного розриву плодових оболонок при недоношеній вагітності. Все це в сукупності дозволяє покращити результати розродження цих жінок.

Викладено результати вивчення у 125 породіль з післяпологовою інфекцією метаболічних показників, стану мікрогемоциркуляції та імунологічного статусу. У всіх пацієнток встановлено розвиток вторинної імунологічної недостатності переважно за відносним супресорним варіантом з активацією аутоімунних та імунокомплексних реакцій і пригнобленням системи природної антиінфекційної резистентності. Значну патогенетичну роль у виникненні імунних порушень при запальних ускладеннях пуерперію відіграють метаболічні зміни (накопичення речовин середньої молекулярної маси, активація пероксидації ліпідів, пригноблення антиоксидантного захисту) та генералізовані розлади мікрогемодинаміки. Включення до комплексної терапії післяпологової інфекції пармідину, токоферолу ацетату та препаратів тимуса (з їх індивідуальним підбором) за рахунок адекватної корекції розладів метаболізму, мікрогемоциркуляції та імунітету сприяє підвищенню ефективності лікування породіль з гнійно-запальними ускладненнями.

Роботу присвячено розробці ефективного, патогенетично обгрунтованого методу профілактики післяпологових гнійно-запальних ускладнень у породіль з гестаційним пієлонефритом. Встановлено, що у породіль, які під час вагітності перенесли гестаційний пієлонефрит, у пуерперії відмічається наявність синдрому ендогенної інтоксикації, який супроводжується дисфункцією клітинної та гуморальної ланок імунітету та деструкцією нейтрофільних лейкоцитів на ультраструктурному рівні. Ці зміни є передумовою для розвитку у даного контингенту жінок післяпологової захворюваності. Запропоновано комплексний метод профілактики пуерперальної захворюваності породіль з гестаційним пієлонефритом в анамнезі із використанням у післяпологовому періоді ентеросорбенту Силард-П та імуномодулятора ехінацеї пурпурової, висока ефективність якого обгрунтована теоретично та підтверджена практично.

Показано позитивний вплив методу лактаційної аменореї (МЛА) на темпи інволюції зовнішніх ті внутрішніх розмірів матки після пологів per vias naturalis, а також після операції кесаревого розтину. Доведено позитивний вплив використання МЛА на інтенсивність грудного вигодовування, кількість виробленого грудного молока та тривалість вигодовування немовлят виключно груддю. Проаналізовано особливості становлення лактаційної функції у породіль. Досліджено рівень пролактину в крові обстежених жінок протягом всього періоду грудного вигодовування. Обгрунтовано позитивний вплив МЛА на зменшення кількості післяпологових гнійно-септичних ускладнень. Розвинуто концепцію щодо запобігання вагітності шляхом застосування МЛА. Встановлено, що МЛА є найбільш фізіологічно обгрунтованим методом планування сім'ї у післяпологовому періоді.

Наведено результати соціального та клініко-імунологічного обстеження 30 пацієнток віком від 14 до 19 років, хворих на післяпологовий та післявикидневий ендометрити. У ході дослідження встановлено, що у всіх пацієнток із запаленням геніталій формувався імунологічний стан, який супроводжувався дисбалансом клітинної, гуморальної ланок імунної відповіді та навантаженням неспецифічної антиінфекційної резистентності (НАР), причому важкість захворювання залежала від міри пригноблення НАР. В результаті аналізу анамнестичних, клінічних проявів захворювання та етіологічних факторів з показниками клітинного, гуморального імунітету та НАР було виявлено, що захворювання розвивається на тлі спровокованого преморбітного фону різноманітними несприятливими соціальними факторами, наявністю високого інфекційного індексу.

На підставі проведеного комплексного мікробіологічного дослідження вагінального біоценозу у вагітних у нормі та за умов невиношування, а також післяпологовому періоді обгрунтовано необхідність проведення профілактики післяпологових гнійно-септичних захворювань у жінок з невиношуванням вагітності. Вперше у вагітних жінок з дизбіозом статевих шляхів проведено профілактику післяпологових гнійно-септичних захворювань комбінованим біокомплексом, що включає штами Lacobacillus plantarum, які активовано на фітосередовищі та фіксовано на кремнійорганічному сорбенті. Комплексне бактеріологічне обстеження, проведене після санації, а також у післяпологовому періоді свідчить, що комбінований біокомплекс є ефективним засобом профілактики гнійно-септичних захворювань та має перевагу у порівнянні з фурациліном та далацином.

Із використанням клінічних, мікробіологічних, біофізичних, біохімічних та імунологічних методів дослідження показано, що у жінок з факторами інфекційного ризику після операції кесаревого розтину спостерігаються висока частота засівання слизової піхви умовно-патогенною флорою з переважанням асоціативних форм і суттєвий дефіцит лактобацил, порушення імунного статусу організму, різкий дисбаланс між активністю вільнорадикальних реакцій і функціонуванням системи антиоксидантного захисту плазми крові. Профілактичне застосування флуренізиду й антибіотика зинацефу сприяє частковій нормалізації вищеназваних показників. Особливо ефективним є поєднане застосування даних препаратів, що призводить до зменшення частоти виникнення гнійно-запальних захворювань і скорочення термінів перебування породіль у стаціонарі.

Проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження 72 породіль з післяпологовим ендометритом та 61-ї породіллі з субінволюцією матки після кесарева розтину. Наведено результати вивчення показників імунного статусу, системи гемостазу, ехографічної картини післяпологового стану матки та надано оцінку бактеріального фактора. Досліджено розвиток вторинної імунологічної недостатності за відносним супресорним варіантом з активізацією імунокомплексних реакцій, встановлено наявність гіперкоагуляції та зниження функціональних резервів фібринолізу. Зазначено, що післяпологовий ендометрит є полімікробним захворюванням і найчастіше розвивається на фоні патологічних включень у порожнині матки. Впровадження препарату "Флогензиму" до комплексної терапії та профілактики післяпологового ендометриту за рахунок корекції розладів імунітету та гемостазу сприяє підвищенню ефективності лікування породіль.

На підставі результатів клініко-статистичного аналізу обстеження 207 жінок, що грунтується на патоморфологічних, лектиногістохімічних, електронномікроскопічних методах дослідження децидуальної оболонки та плаценти, встановлено патогенетичні фактори ризику виникнення післяродових гнійно-септичних захворювань у породіль з ускладненим перебігом вагітності - випадки пізніх гестозів, залізодефіцитної анемії. На фоні плацентарної недостатності діагностовано базальний та парієтальний децидуїт, інтервільозит, хоріоамніоніт. Запропоновано метод профілактики (операція видалення децидуальної оболонки у ранньому післяродовому періоді) та ранньої діагностики післяродових гнійно-септичних ускладнень у породілей з ускладненим перебігом вагітності. Відзначено, що внаслідок застосування зазначеного методу профілактики післяродовий період у обстежених породіль тривав без ускладнень, швидше зникали симптоми прееклампсії, скорочувався термін перебування породіль у стаціонарі.

Статтю присвячено проблемі кровотеч під час пологів та в ранньому післяпологовому періоді. Проаналізовано пологи у пологовому будинку №1 м.Чернівці протягом 1996 - 1998 рр. Наведено характеристику породіль, у яких виникла кровотеча, а також розглянуто методи її зупинки. Вміщено результати щодо обстеження породіль у післяпологовому періоді.

Обстежено 60 породіль, хворих на післяпологовий ендометрит. Розвиток патологічного процесу обумовлено асоціацією різних видів мікроорганізмів. Монокультуру виявлено лише у 3-х породіль. Встановлено позитивний вплив промивання порожнини матки розчином мірамістину.

Відзначено, що розвиток ендоскопічної техніки дав можливість широко застосовувати її з метою ранньої та диференціальної діагностики, дозволив принципово переглянути традиційні положення щодо лікування післяпологових запальних ускладнень. Виконана у п'яти породіль гістероскопія забезпечила пряму візуалізацію стінок порожнини матки, прижиттєву мікроскопію тканин, локалізацію патологічних змін ендометрію та травматичних пошкоджень пологових шляхів.

При помощи метода поляризационной микроскопии изучалась структура биологических сред (кровь, раневой экссудат, биоптат из раны) у 119-ти рожениц с гнойными ранами для диагностики раневого процеса. Биологический материал брали до лечения, на протяжении и после лечения. На основании исследования пришли к выводу, что кристаллооптический метод отражает состояние организма рожениц, подтверждая патогенез гнойно-воспалительных заболеваний, помогает проследить смену фаз раневого процесса, показывая еффективность лечения гнойных ран, обновление тканей в ране к их первичному функциональному состоянию.

З використанням клініко-лабораторних, мікробіологічних і функціональних методів дослідження вивчено особливості клінічного перебігу вагітності та пологів у жінок, хворих на бактеріальний вагіноз (БВ). Встановлено роль порушень мікробіоценозу піхви та місцевого імунітету в розвитку післяопераційних гнійно-запальних ускладнень. Запропоновано методи контролю за клінічним перебігом післяопераційного періоду у жінок, хворих на БВ. Розроблено та впроваджено рекомендації щодо зниження частоти системного та місцевого використання комплексних біологічних препаратів, методики операції з "Stark".

Отмечено, что новый кремнийорганический сорбент "Гентаксан" представляет собой комплексный препарат, в который входят гентамицина сульфат и цинка триптофан, обладающий антиоксидантными и иммуномодулирующими свойствами. Он применен для лечения гнойных ран у 65-ти рожениц. Анализируя полученные результаты, сделан вывод, что гентаксан обладает слабыми иммуномодулирующими свойствами, поэтому одновременно с гентаксаном рекомендовано применять лаферон, который влият на Т-звено иммунитета. Предложенный метод в настоящее время находится на стадии исследования.