Проведена оценка эффективности применения "Клексана" в профилактике тромбоэмболических осложнений (ТЭО) при массивных кровотечениях у родильниц. Установлено, что применение "Клексана" у пациенток при массивных акушерских кровотечениях позволяет быстрее, чем при применении других антикоагулянтов, нормализовать показатели гемокоагуляции, что дает возможность рекомендовать его к более широкому применению у женщин группы высокого риска по развитию ТЭО и с массивными кровотечениями.

На підставі різнобічного поглибленого комплексного дослідження одержано нові дані щодо ролі генетичних чинників та характеру імунологічних порушень у породіль з гнійно-запальними захворюваннями, що виникли на фоні патологічної крововтрати під час пологів, а також установлено їх закономірності залежно від величини крововтрати та ступеня ураження геніталій. Установлено закономірності порушень імунного статусу у вагітних групи високого ризику щодо розвитку гнійно-запальних ускладнень у породіль та їх зв'язок з системою гістосумісності - лейкоцитарних антигенів людини (HLA). Доведено роль мікробіоценозу пологових шляхів у вагітних і породіль з патологічною крововтратою в пологах у розвитку гнійно-запальних ускладнень. Показано значення порушень проникності клітинних мембран та підвищення інтенсивності метаболізму арахідонової кислоти в механізмі розвитку гнійно-запальних захворювань породіль на фоні патологічної крововтрати під час пологів. На підставі виявлених змін складено діагностичні таблиці та розроблено критерії для ранньої діагностики та прогнозування зазначеної патології. Розроблено та впроваджено комплекс організаційних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання гнійно-запальним захворюванням у породіль з патологічною крововтратою, а також реабілітацію жінок, які перенесли ці захворювання з включенням імунокоректорів - антиоксидантів "Спленін", "Кверцетин" та "Ліпостабіл".

Вивчено патофізіологічні зрушення в організмі породіль внаслідок акушерських кровотеч. Досліджено проблеми удосконалення відновлювального лікування, а також зменшення післяпологових ускладнень і запобігання їх виникненню. Розглянуто основні етіопатогенетичні чинники розвитку акушерських кровотеч. Установлено особливості функціонального стану головного мозку. Виявлено зміни психоемоційного статусу у пацієнток. Досліджено гематологічні, метаболічні показники, параметри окисно-антиоксидантного гомеостазу, ендогенної інтоксикації та вивчено морфофункціональні порушення у плацентах і матках внаслідок кровотеч. Запропоновано та патогенетично обгрунтовано принципово новий спосіб відновлювального лікування породіль, що перенесли помірні та масивні кровотечі під час пологів з використанням озонотерапії. Досліджено його ефективність у порівнянні з традиційними методами лікування.

Здійснено клініко-патогенетичне обгрунтування застосування сукцинатвмісного антигіпоксанту мексидолу у комплексному лікуванні жінок, які у послідовому та післяпологовому періодах перенесли кровотечу різного ступеня тяжкості, з метою корекції тканинної гіпоксії та профілактики гіпоксичних ускладнень. Одержано дані про стан кисневотранспортної функції крові, окисного фосфорилювання та гліколізу у породіль після крововтрати різного ступеня. З'ясовано їх вплив на інволюцію матки у післяпологовому періоді, лактаційну функцію, порушення менструальної функції після пологів, розвиток вегетативної дисфункції та післяпологового ожиріння. Виявлено основні ланки формування постгеморагічної тканинної гіпоксії, вплив на які мексидолу дозволяє патогенетично обгрунтовано корегувати її наслідки.

Визначено патогенетичні механізми гіпотонії матки у жінок з прееклапсією, розроджених за кесаревого розтину. У жінок та породілей з прееклампсією виявлено пригнічення клітинної ланки імунітету на фоні загальної реакції цитокінів, зумовлене автоімунними реакціями та явищами ендотоксикозу. На підставі результатів гістологічних і електронномікроскопічних досліджень установлено дистрофічні зміни у гладком'язових волокнах міометрія та в елементах сполучної тканини з судинними розладами (ендотеліоз). За цього порушується структура колагенового матрикса зі зниженням величини гідростатичного тиску у судинах міометрія з набряком інтерстиційного простору, формується дистрес плода на фоні фетоплацентарної недостатності з порушенням гомеостазу та гемостазу за типом прогресуючого хронічного ДВЗ-синдрому з явищами гіперкоагуляції. Доведено, що гіпотонія матки у породілей, розроджених за кесарева розтину, наявна в 1,75 раза частіша за доношеної вагітності (20,3 %) у порівнянні з передчасним розродженням (11,4 %). Розроблено методику здійснення превентивної профілактики ранньої та пізньої гіпотонії матки у випадку появи коагулопатичної кровотечі.

Розглянуто нові терапевтичні підходи до лікування акушерських кровотеч. Наведено результати дослідження щодо можливості клінічного застосування препарату Транексам для спинення кровотеч у пологах та в післяпологовий період. Показано, що в разі призначення препарату знижується об'єм крововтрати, зменшується частота використання хірургічного гемостазу. Одержані результати розкривають перспективи більш широкого застосування препарату Транексам в акушерській практиці.

Наведено інформацію щодо особливостей інфузійної терапії у випадку акушерських кровотеч із застосуванням розчинів гідроксиетильованого крохмалю 200/0,5 і 450/0,7.

Статтю присвячено проблемі кровотеч під час пологів та в ранньому післяпологовому періоді. Проаналізовано пологи у пологовому будинку №1 м.Чернівці протягом 1996 - 1998 рр. Наведено характеристику породіль, у яких виникла кровотеча, а також розглянуто методи її зупинки. Вміщено результати щодо обстеження породіль у післяпологовому періоді.

Проведено комплексне оцінювання особливостей акушерсько-гінекологічного та соматичного анамнезу, перебігу вагітності та пологів у жінок з акушерською кровотечею та визначено ведучі фактори ризику їх виникнення, що дало підставу до запровадження нових і вдосконалення існуючих підходів до профілактики та лікування гіпотонічної післяпологової кровотечі. Вперше вивчено зв'язок наявності поліморфних варіантів гена FV (G1691А) та FBG (С148Т) з ризиком гіпотонічної кровотечі у жінок в післяпологовому періоді та визначено місце цих генетичних маркерів у діагностичній програмі формування вагітних групи високого ризику з акушерської кровотечі. Вперше запропоновано у жінок з групи високого ризику післяпологової кровотечі профілактичне застосування у пологах через природні пологові шляхи утеротонічного препарату подовженої дії - карбетоцину. Вперше дано патогенетичне обгрунтування та розроблено спосіб медакаментозної терапії акушерських кровотеч у жінок з гіпотонією матки в післяпологовому періоді, який включає утеротонічний засіб карбетоцин і препарат з вазоконстриктивним, антигеморагічним ефектами - терліпресин, що сприяє швидкому відновленню тонусу матки, зменшенню об'єму крововтрати, зниженню частоти оперативних втручань. Вперше одержано нові дані щодо впливу карбетоцину та терліпресину на скоротливу функцію матки й її інволюцію, кровопостачання та тканинну перфузію матки після пологів, гемостаз і стан післяпологової репарації. Доведено більш високу ефективність запропонованих підходів до профілактики та лікування гіпотонічної кровотечі у жінок в післяпологовому періоді у порівняні з існуючими засобами, що сприяє зменшенню частоти виникнення тяжких післяпологових кровотеч та їх наслідків.

Проанализирована возможность осознанного подхода к профилактике материнской смертности (МС) при акушерских кровотечениях, которые занимают лидирующее место в структуре МС. Приведена сравнительная оценка некоторых препаратов для инфузионной терапии, которые не только позволяют лечить акушерские кровотечения, но и предупредить критические осложнения после них.

Проведено сравнение эффективности комбинированного применения гипертонического раствора натрия хлорида и гидроксиэтилированного крахмала II поколения с обычным режимом инфузионно-трансфузионной терапии при акушерском геморрагическом шоке II - IV степени тяжести. Установлена эффективность комбинированного гипертонического/коллоидного плазмозамещающего раствора для быстрого восстановления гемодинамических показателей, уменьшения клинических проявлений шока и полиорганных нарушений в основной группе.

Рассмотрено возможное влияние психофармакологических препаратов (ПФП) на послеродовое кровотечение (ПК). Гипотеза о том, что серотонинергическое действие антидепрессантов играет основную роль в развитии ПК, вероятно, не является полным объяснением. Результаты исследования показывают, что прием во время беременности серотонинергических препаратов, а также других ПФП может приводить к более высокому риску ПК. Однако вероятно, что действующим механизмом является не только лекарство, но и само заболевание. Будущие исследования должны быть сосредоточены на ПК у женщин, использующих все виды ПФП, по сравнению с женщинами с одинаково серьезными психическими заболеваниями, которые не используют ни одного из этих лекарств во время беременности.