Проведено оцінку перинатального ризику, а також вивчення йодного забезпечення у 100-а вагітних, які мали в анамнезі внутрішньоматкову загибель плода та проводили лікування цієї патології: 50-ти жінкам (І підгрупа) проводили лікування базисною терапією, 50 жінок (ІІ підгрупа) лікувались за розробленою методикою комплексної терапії. Ці жінки проживають за умов природного йодного дефициту. Всім їм проводили обстеження вмісту йоду в сечі. У вагітних, які лікувалися базисною терапією, спостерігалися порушення йодного забезпечення, про що свідчать дані загальної медіани йодурії обстежених. Корекція ціх змін з використанням розроблених реабілітаційних заходів з включенням йодних препаратів (йод-активу), ензимотерапії (вобензиму), імуномодулятора (настоянки ехінацеї), а також препаратів, які покращують обмінні процеси в організмі, дозволила покращити стан репродуктивного здоров'я у 64 % жінок.

Проведена оценка перинатального риска, а также изучение йодного обеспечения у 100 беременных, которые имели в анамнезе внутриматочную гибель плода и проводили лечение этой патологии: 50 женщин (І подгруппа) получали базисную терапию, 50 женщин (ІІ подгруппа) лечились по разработанной методике комплексной терапии. Эти женщины проживают в условиях природного йодного дефицита. Всем им проводилось обследование содержания йода в моче. У беременных, которые лечились базисной терапией, отмечалось нарушение йодного обеспечения, о чем свидетельствуют данные общей медианы йодурии обследованных. Коррекция этих изменений с использованием разработанных нами реабилитационных мероприятий с включением йодных препаратов (йод-актива), энзимотерапии (вобензима), иммуномодулятора (настойки эхинацеи), а также препаратов, которые улучшают обменные процессы в организме, позволила улучшить состояние репродуктивного здоровья у 64 % женщин.

Дослідження присвячене вивченню ймовірної ролі ентеровірусів у внутрішньоутробній загибелі плода і формуванні патології у перинатальний період. Використовували вірусологічні, серологічні, генетичні методи дослідження. Обстежено матеріал 40-ка мертвонароджених плодів, 93-х дітей, які померли в ранній неонатальний період, а також 156 дітей із вродженою патологією та 85 здорових дітей. Вивчено типовий склад та проведено внутрішньотипову диференціацію виділених штамів вірусів поліомієліту (ВПМ). Доведено, що ентеровіруси здатні розмножуватися в різних органах плодів, таких як мозок, кишечник, підшлункова залоза та ін. Від живих дітей віруси виділено із носоглотки та фекальних мас. Основна частина виявлених ентеровірусів належить до ВПМ III типу. Виділяли також ВПМ I та II типу, віруси Коксакі B та ECHO. На підставі результатів дослідження можна стверджувати, що ентеровіруси відіграють певну роль у формуванні перинатальної патології, спричиняють загибель плода, неонатальну смертність і розвиток патології новонароджених. Серед ентеровірусів, здатних інфікувати плід, переважають ВПМ із характеристиками вакцинних та проміжних за вірулентністю штамів.

Проанализирован клинический и морфологический статус 18-ти детей первого года жизни, умерших от внутриутробных инфекций.

Клинико-лабораторное обследование проведено у 70-ти женщин, планирующих беременность с привычной потерей плода (ППП) в анамнезе. В результате установлена хроническая персистирующая герпесвирусная инфекция (ГВИ) у всех обследованных. Проведение профилактической противовирусной терапии валацикловиром ("Вальтрекс") по 500 мг 1 раз в сутки в течение 4-х месяцев на этапе предгравидарной подготовки у пациенток с ППП позволило добиться латентного состояния генитальной ГВИ и отсутствия рецидивов во время беременности у 94,1 % пациенток, а также предотвращения рецидивов инфекции на 39 - 51 % по сравнению с традиционной терапией.

Проведено ретроспективний аналіз 134-х історій хвороб новонароджених (ІХН), яким встановлено діагноз внутрішньоутробного інфікування (ВУІ). Детально проаналізовано 58 ІХН, які померли в ранньому та пізньому неонатальних періодах від генералізованого ВУІ. Продовжено аналіз результатів гормональних досліджень (ПАМГ, цАМФ, плацентарний лактоген, інсулінподібний фактор росту), рівня простагландинів, даних доплерометрії (гемодинаміки судин матки та плода з акцентом на середню мозкову артерію). Аналіз дозволяє підтвердити, що виділення факторів ризику ВУІ плода, подальша своєчасна діагностика та лікування, безперечно, сприяють зниженню частоти даної патології та зменшенню її ролі в структурі причин перинатальної захворюваності та смертності.

Вперше вивчено стан здоров'я подружніх пар з внутрішньоутробною загибеллю плода (ВЗП) в анамнезі. У жінок проведено комплексне дослідження імунітету, стану гіпофізарно-яєчникової системи в динаміці менструального циклу, обсіменіння мікрофлорою статевих шляхів і психоемоційний стан. У чоловіків проведено аналіз спермограм, морфологічні дослідження сперматозоонів і визначено індекс тератозооспермії. Проведено обстеження на TORCH-інфікування і здійснено медико-генетичні та цитогенетичні дослідження осіб чоловічої та жіночої статі. На підставі виявлених медичних і соціально-біологічних факторів ризику створено математичну модель прогнозування імовірності ВЗП і розроблено комплекс лікувально-профілактичних заходів щодо її запобігання. Визначено патогенетичні особливості ВЗП у вагітних з наявністю загиблого плода у матці залежно від терміну вагітності. Вивчено особливості перебігу вагітності та пологів у жінок з ВЗП в анамнезі за триместрами вагітності. Визначено роль імунної та ендокринної систем, стану фетоплацентарного комплексу та інфікування у патогенезі ВЗП. На підставі одержаних результатів запропоновано нові методи прогнозування ВЗП у вагітних жінок групи ризику. Створено систему організаційних і лікувально-профілактичних заходів на етапі планування вагітності та під час вагітності, спрямовану на нормалізацію стану здоров'я подружніх пар групи ризику, корекцію порушень імунної та ендокринної систем, запобігання інфікування та поліпшення психоемоційного стану і нормалізацію виявлених порушень протягом вагітності.

Уперше досліджено порівняльні аспекти репродуктивного здоров'я, формування та функціонування системи мати - плацента - плід у вагітних з внутрішньоматковою загибеллю плода в анамнезі за умов природного йодного дефіциту. Уточнено основні фактори, що впливають на внутрішньоматкову загибель плоду в анамнезі та розвиток фетоплацентарної недостатності, акушерської та перинатальної патології за умов природного йодного дефіциту. Встановлено тісний взаємозв'язок між йодним забезпеченням організму та функціональним станом щитовидної залози і фетоплацентарним комплексом у жінок з даною патологією, запропоновано комплексний підхід щодо покращання їх репродуктивної функції. Наведено клініко-патогенетичне обгрунтування комплексного лікування з використанням йод-активу та реабілітаційно-відновлювальних заходів з застосуванням ензимотерапії (вобензиму), імуномодулятора (настойки ехінацеї) та препаратів, що покращують обмінні процеси: "Триовіт", "Хофітол", "Теком". Наведено порівняльну оцінку ефективності проведення лікувально-реабілітаційних заходів зазначеного обсягу.

Вперше на підставі проведення аналізу клініко-морфологічних, гормональних, імунологічних даних, вивчення мікроценозу ендометрія, цервікального каналу, на тлі зміни рецепторного апарата та функціональної активності ендометрія виявлено фактори ризику розвитку завмерлої вагітності (ЗВ). Уточнено деякі аспекти патогенезу порушення репродуктивної функції після перенесеної ЗВ, які реалізуються у вигляді недостатньої лютеїнової фази у 85 % випадків. Вперше визначено зміни рецепторного апарату ендометрія та ступінь недостатності експресії рецепторів до естрогенів і прогестерону за ЗВ, їх зв'язок з порушенням менструальної та репродуктивної функції за даної патології, а так само її зміни під впливом комплексного лікування з використанням екстракту плаценти. Розроблено алгоритм обстеження пацієнток із ЗВ і з порушенням гормональної рівноваги після перенесеної ЗВ, визначено етапність та обсяг обстеження. Запропоновано новий підхід для відновлення менструального циклу та науково обгрунтовано комплекс реабілітаційних заходів на етапі планування вагітності в жінок після перенесеної ЗВ.

Известен факт, что дисфункция коркового вещества надпочечников обнаруживается у детей, главным образом, при инфекционно-аллергических заболеваниях, склонных к затяжному и волнообразному течению, а также при инфекционных болезнях в период выработки иммунитета, при хроническом тонзиллите. Цель работы - выявление патоморфологических особенностей надпочечников у мертворожденных от матерей, страдающих алкоголизмом и наркоманией. Проведен ряд исследований с помощью морфологических и морфометрических методов. Выявлены качественные и количественные изменения, которые свидетельствуют об уменьшении функциональной активности органа и нарушении адаптационно-приспособительных реакций вследствие внутриутробного перенапряжения с чертами генерализованного адаптационного синдрома. Надпочечники мертворожденных от матерей, страдающих алкоголизмом и наркоманией, имели выраженные патоморфологические изменения, проявившиеся в виде явлений расстройства гемодинамики во всех зонах, аденоматоза коры, зернистой и жировой дистрофии, кариолизиса, отечности и набухания стромы очагов цитолиза спонгиоцитов, наличия безъядерных и гигантских клеток, а также микрокист. Качественные и количественные изменения в надпочечниках мертворожденных от матерей, страдающих алкоголизмом и наркоманией, свидетельствуют об уменьшении функциональной активности органа и нарушении адаптационно-приспособительных реакций вследствие внутриутробного перенапряжения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.242-3

Рубрики:

Внутрішньоутробна загибель плода

Шифр НБУВ: Ж16472 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.242

Рубрики:

Внутрішньоутробна загибель плода

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.242

Рубрики:

Внутрішньоутробна загибель плода

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - провести ретроспективний аналіз історій пологів для визначення ролі затримки росту плода (ЗРП) у структурі мертвонародження. Пацієнти та методи. Проведено ретроспективний аналіз перебігу 532 одноплідних вагітностей, що закінчилися мертвонародженням за період 2014 - 2018 рр. у термінах гестації 23 - 40 тижнів у Запорізькій області. Критеріями виключення з дослідження були: багатоплідна вагітність, хромосомна аномалія плода, не визначений термін гестації в I триместрі. Результати. Встановлено, що за вказаний період на тлі зниження кількості пологів поступово зростали перинатальні втрати за рахунок мертвонароджень. Ознаки ЗРП спостерігалися в 38 % випадків серед одноплідних вагітностей, що завершилися мертвонародженням. Середній вік вагітних становив 31,1 +- 7,4 року. У групі дослідження у 57,9 % вагітних пологи були першими. Пізнє встановлення на облік або відсутність спостереження за перебігом вагітності відмічалося у 77,3 % жінок групи дослідження. Середній термін вагітності на момент загибелі плода у вагітних досліджу ваної групи становив 32,5 +- 4,3 тижня. При цьому середня маса загиблих плодів дорівнювала 1580,0 +- 685,0 г. Діагноз ЗРП до моменту загибелі плода (за да ними ультразвукового дослідження) встановлювався лише в кожному третьому випадку (32,6 %). Висновки: проведений аналіз перинатальних втрат у Запорізькій області за останні п'ять років показує зростання перинатальної смертності з а рахунок збільшення кількості мертвонароджень. Переважна більшість вагітних із ЗРП належить до групи низького ризику (жінки без соматичн ої патології та ускладненого перебігу вагітності). Високі показники перинатальної смертності в Запорізькій області свідчать про проблему як своєчасної діагностики ЗРП, так і тактики подальшого ведення вагітності. На сьогодні прогнозування ризику антенатальної смерті плодів із ЗРП є невирішеною проблемою. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінок. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.