Наведено результати діагностики та лікування 117 дітей раннього віку з хворобою Гіршпрунга. З'ясовано, що невчасна діагностика даної патології сприяє швидкому розвитку тяжких ускладнень: ентероколіту, гіпотрофії та анемії, які погіршують перебіг основного захворювання. Розроблено тактику лікування даної хвороби у дітей зазначеної категорії. За ускладнених форм - перед радикальною операцією на першому етапі доцільно формувати колостому на перехідній зоні агангліозу. Досліджено клінічну ефективність нового способу хірургічного лікування хвороби Гіршпрунга ендоректальним зведенням ободової кишки та накладанням первинного колоректального анастомозу ручним способом, а також запропоновано накладання такого анастомозу за допомогою циркулярного степлера. Розроблено заходи щодо профілактики післяопераційних гнійно-запальних ускладнень та швидкого відновлення функції кишечнику, що забезпечило у 95,6 % пацієнтів добрі та у 4,4 % задовільні функціональні результати лікування.

Проаналізовано причини виникнення ускладненого перебігу хвороби Гірсшпрунга. Визначено, що найбільш складними для діагностики та лікування є поєднання хвороби Гірсшпрунга з ентероколітом, "гігантською" дилятацією ободової кишки, а також хвороба Гірсшпрунга, ускладнена неправильною сформованою товстокишковою стомою. Доведено, що причинами, які призводять до виникнення цієї групи ускладнень, є запізнення з встановленням діагнозу, неправильна оцінка клінічних симптомів захворювання, даних інструментальних і лабораторних досліджень, довготривале консервативне лікування. Розроблено метод профілактики та лікування ентероколіту в дітей з хворобою Гірсшпрунга, запропоновано комплекс лікувальних заходів у разі хвороби Гірсшпрунга, ускладненої "гігантською" дилятацією товстого кишечнику, визначено показання до формування колостоми у дітей з хворобою Гірсшпрунга залежно від клінічного перебігу, а також оптимальне місце та методику формування. Завдяки використанню вказаних методик знижено кількість ускладнень, скорочено термін лікування, віддалених наслідків лікування хворих, які мали ускладнений перебіг хвороби Гірсшпрунга.

Подано аналіз особливостей виникнення, розвитку, клінічної картини та хірургічних методів лікування післяопераційної спайкової кишкової непрохідності у дітей віком від одного місяця до 14-ти років.

Зазначено, що єдиним методом лікування хвороби Гіршпрунга є операція. За період з 1992 по 1999 рр. в обласній дитячій клінічній лікарні м. Івано-Франківська лікувалось 14 дітей з хворобою Гіршпрунга. Хлопчиків - 10 (71,4 %), дівчаток - 4 (28,6 %). Дітей віком від 1 до 5 років - 7 (50 %), від 5 до 14 років така ж кількість. Ректосігмоїдна форма хвороби Гіршпрунга у 10 (71,4 %), ректальна форма - у 4-х (28,6 %) дітей. Більшість дітей, 8 пацієнтів (57,1 %), оперовано в три етапи. В два етапи й одночасно оперовано по троє дітей (відповідно по 21,4 %). Результати лікування: тазовий абсцес у ранньому післяопераційному періоді в двох випадках (14,3 %), каломазання у віддаленому періоді - 2 випадки (14,3 %), летальності не було. Зроблено висновок про доцільність одномоментного оперативного лікування дітей з хворобою Гіршпрунга за допомогою методу Соаве-Болей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.305.0

Рубрики:

Вади розвитку кишок і пупково-кишкового ходу у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.305.0

Рубрики:

Вади розвитку кишок і пупково-кишкового ходу у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.305.0

Рубрики:

Вади розвитку кишок і пупково-кишкового ходу у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено клінічні особливості хронічного колостазу у дітей у разі аномалій розвитку та положення товстого кишечнику. Показано, що найчастіше зустрічається аномалія товстої кишки - це доліхосигма. Основним методом виявлення аномалій товстого кишечнику є іригографія та ректороманоскопія.

Изучены клинические особенности хронического колоставза у детей при аномалиях развития и положения толстого кишечника. Показано, что наиболее часто встречаемая аномалия толстой кишки - это долихосигма. Основным методом выявления аномалий толстой кишки является ирригография и ректороманоскопия.

Уперше впроваджено методику ранньої гістологічної діагностики хвороби Гіршпрунга за допомогою біопсії прямої кишки для вивчення гангліїв підслизового шару. Виявлено морфологічні зміни сфінктерного апарату внаслідок анальної дилатації та її недоцільність для лікування анальної ахалазії. Розроблено спосіб оптимізації накладання первинного кругового колоректального анастомозу зшивальним апаратом. Запропоновано схему профілактики та лікування ентероколіту у разі хвороби Гіршпрунга, що враховує патогенетичні фактори розвитку ускладнення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.305.0 + Р733.457.465.205.0

Рубрики:

Вади розвитку кишок і пупково-кишкового ходу у дітей

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Узагальнено досвід клініки щодо 82-х спостережень складних резекцій тонкої й ободової кишок у дітей за останні 16 років. Певні труднощі виникали під час вибору варіантів закриття ентеростоми після поширеної резекції тонкої кишки з ризиком розвитку синдрому короткої кишки, резекції клубової кишки поблизу ілеоцекального кута, втраті ілеоцекального кута та необхідності раннього закриття стоми через її виснажливий вплив. Поширені резекції товстої кишки у дітей виконували за тотальної чи субтотальної форм хвороби Гіршпрунга, некротизуючого ентероколіту, у разі злоякісних пухлин, інвагінацій, атрезій товстої кишки, тотального поліпозу, хвороби Крона та виразково-некротичного ентероколіту. Розглянуто проблему відновлення прохідності кишкового тракту з урахуванням "біологічної негерметичності" кишкового шва.

Обобщен опыт клиники 82-х случаев сложных резекций тонкой и ободочной кишок у детей за последние 16 лет. Определенные трудности возникали при выборе вариантов закрытия энтеростомы после расширенной резекции тонкой кишки с риском развития синдрома короткой кишки, резекции клубовой кишки вблизи илеоцекального угла, потере илеоцекального угла и необходимости раннего закрытия стомы из-за ее изнуряющего действия. Расширенные резекции толстой кишки у детей выполняли при тотальной и субтотальной формах болезни Гиршпрунга, некротизирующем энтероколите, злокачественных опухолях, инвагинациях, атрезиях толстой кишки, тотальном полипозе, болезни Крона и язвенно-некротическом энтероколите. Рассмотрена проблема возобновления проходимости кишечного тракта, учитывая "биологическую негерметичность" кишечного шва.

Проаналізовано результати оперативного лікування та реабілітації 28 дітей, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу аномалій фіксації кишечнику з 1996 по 2006 рр. Наведено опис спостережень ультразвукової діагностики (УЗД) завороту середньої кишки (синдром Ледда) у немовлят. Описано специфічні ультрасонографічні ознаки даної аномалії. Показано провідну роль УЗД аномалій фіксації кишечнику в немовлят.

Представлен дифференцированный способ коррекции хронического колостаза у детей при аномалиях развития и положения толстой кишки с учетом типа нарушения ее моторики. Показана эффективность этого способа лечения.

Проведено ретроспективний аналіз 400-т протоколів розтинів дітей віком до одного року, виконаних у Львівському обласному патологоанатомічному бюро за період 2002 - 2004 рр. Вроджені вади розвитку шлунково-кишкового тракту виявлено у 44-х випадках, що становить 11 % від загальної кількості аутопсій. Встановлено, що серед зазначеної патології переважають вроджені вади розвитку тонкої та товстої кишки (77,3 % випадків). Найнесприятливішими були випадки вроджених аномалій кишок у складі множинних вад розвитку, які стали причиною смерті немовлят у 34,1 % випадків. Найчастішими були поєднання вроджених вад розвитку тонкої і товстої кишки з вадами серцево-судинної системи. Деякі зареєстровані множинні вроджені вади можна трактувати як неверифіковані моногенні синдроми (Гольденгара, Гангарта, Меккеля). Ізольовані вади кишок стали причиною смерті дітей віком до 1-го року в 22,7 % випадків. За даними розтинів дітей з вадами тонкої і товстої кишки, хромосомну патологію (синдром Дауна, Патау, Едвардса) виявлено у 20,5 % випадків.

Наведено результати дослідження функціональної спроможності кишки у ході хірургічного лікування атрезій у новонароджених. У випадку атрезій порожньої та клубової кишок, викликаних патологією кровоносних судин, доцільно виконувати резекцію кишки в межах, найближчих до пре- та постатретичного сегментів порожньокишкових або клубовокишкових артерій. Рекомендовано шляхи диференційованої лікарської тактики за інших форм кишкової атрезії - економна резекція у випадку атрезії дванадцятипалої кишки та індивідуальна тактика у разі множинних атрезій.

З застосуванням сучасних методів анатомічного дослідження вивчено послідовність макромікроскопічних і просторово-часових анатомічних перетворень клубово-сліпокишкового сегмента у ранньому плодовому (4 - 5 місяців) і перинатальному періодах онтогенезу. Визначено стадійність формоутворення клубового сосочка, особливості синтопічного впливу на становлення будови клубово-сліпокишкового сегмента, зумовленого правою ниркою, процесами фіксації ободової кишки та ступенем накопичення меконія, динамікою його скелетотопії та формуванням міжартеріальних анастомозів. Обгрунтовано анатомічний чинник можливого розвитку рефлюкс-ілеїту.

Обобщены данные литературы по вопросу врожденных аномалий толстой кишки - долихосигма и долихоколон. Патология соединительной ткани играет важную роль в патогенезе развития данных аномалий. Пациентам с долихосигмой и долихоколоном необходимо проводить углубленное инструментальное исследование для выявления сопутствующих висцеральных маркеров дисплазии соединительной ткани.

Описано алгоритми обстеження, верифікації діагнозу, передопераційної підготовки у лікуванні вродженої недуги. Обгрунтовано метод оперативного лікування (ОЛ) і післяопераційної реабілітації. Проаналізовано методи обстеження, які використовуються в Україні та в світовій практиці в контексті інформативності та безпечності проведення дослідження. Увагу приділено загальновизнаним методам ОЛ, зокрема, розробки з визначеними медичними показаннями до різних методів. Наведено рекомендації для діагностики та лікування хвороби Гіршрунга до дитячих хірургів на циклах інтернатури, спеціалізації, передатестаційних та стажування зі спеціальності "Дитяча хірургія", науково-практичної допомоги хірургам загального профілю, педіатрам, гастроентерологам, лікарям невідкладної медичної допомоги, сімейним лікарям.

Описаны алгоритмы обследования, верификации диагноза, предоперационной подготовки в лечении врожденного недомогания. Обоснован метод оперативного лечения (ОЛ) и послеоперационной реабилитации. Проанализированы методы обследования, используемые в Украине и в мировой практике в контексте информативности и безопасности проведения исследования. Внимание уделено общепризнанным методам ОЛ, в частности, разработки с определенными медицинскими показаниями к разным методам. Даны рекомендации для диагностики и лечения болезни Гиршрунга к детским хирургам на циклах интернатуры, специализации, предаттестационных и стажировки по специальности "Детская хирургия", научно-практической помощи хирургам общего профиля, педиатрам, гастроэнтерологам, врачам неотложной медицинской помощи, семейным врачам.

Визначено основні етіопатогенетичні ланки різноманітних ускладнень дивертикулу Меккеля (ДМ) у дітей, вивчено особливості перебігу ускладнених форм ДМ залежно від його локалізації та прилеглих до нього анатомічних структур. Розроблено нові підходи щодо його своєчасного виявлення та використання ефективних методів діагностики патології на фоні ДМ, на базі чого визначено основні принципи профілактики можливих ускладнень. Доведено, що пацієнтами з ДМ є діти з високим ризиком розвитку можливих хірургічних ускладнень, тому для профілактики останніх найбільш ефективним заходом є обов'язкова ревізія клубової кишки на предмет виявлення ДМ за різних лапаротомій у дітей та активна хірургічна тактика щодо неускладненого ДМ, якщо дозволяє стан пацієнта. Проведено морфологічний аналіз ДМ і кореляцію між морфологічною структурою, клінічними та лабораторно-інструментальними показниками у даного контингенту дітей. Розроблено спосіб видалення дивертикулу з застосуванням оригінального кишкового шва та доведено ефективність даного хірургічного втручання. Оцінено роль і показано ефективність мінімально травматичних оперативних втручань за ДМ, в тому числі з застосуванням методики зварювання живих тканин. Оцінено вплив обраної лікувальної тактики на віддалені результати лікування дітей з ДМ і доведено їх високу клінічну ефективність.

Зазначено, що питання діагностики та лікування поєднаних уроджених вад товстої кишки пов'язано з великою кількістю доопераційних та інтраопераційних помилок, що визначає їх актуальність. Наведено дані про поєднання доліхосигми, синдрому Пайра та недостатності баугінієвої заслінки у дитини, які розглядаються з позиції ембріогенезу.