Розглянуто питання імунної відповіді організму дитини на вірус Епштейн - Барр і можливість прогнозувати розвиток ускладнених форм цієї інфекції, роль цитокінів у разі неадекватного імунного захисту та хронізації інфекції. Визначення цитокінового профілю проведено в 11-ти пацієнтів з ускладненими формами Епштейн - Барр вірусної інфекції та у 10-ти дітей з нормальною імунною відповіддю на вірус Епштейн - Барр. Під час вивчення ІЛ-1 в сироватці та для порівняння Епштейн - Барр вірусної інфекції з іншою патологією з ускладненим перебігом обстежено додатково групу дітей з активними проявами атопічного дерматиту. Зроблено висновок, що схильність до розвитку активних форм Епштейн - Барр вірусної інфекції залежить від стану вродженого імунітету, від рівня продукції макрофагами ІЛ-1 чи ІЛ-12, а також рівня гамма-ІФН.

Рассмотрены вопросы иммунного ответа организма ребенка на вирус Эпштейн - Барр и возможность прогнозировать развитие осложненных форм этой инфекции, роль цитокинов при неадекватной иммунной защите и хронизации инфекции. Определение цитокинового профиля проведено у 11-ти пациентов с осложненными формами Эпштейн - Барр вирусной инфекции и у 10-ти детей с нормальным иммунным ответом на вирус Эпштейн - Барр. При изучении ИЛ-1 в сыворотке и для сравнения Эпштейн - Барр вирусной инфекции с другой патологией с осложненным течением обследована дополнительно группа детей с активными проявлениями атопического дерматита. Сделан вывод о том, что склонность к развитию активных форм Эпштейн - Барр вирусной инфекции зависит от состояния врожденного иммунитета, от уровня продукции макрофагами ИЛ-1 или ИЛ-12, а также уровня гамма-ИФН.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514-3

Рубрики:

Інфекційні хвороби у дітей

Шифр НБУВ: Ж22649 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено клинико-иммунологическое обследование 105 доношенных новорожденных, которые распределены на три группы: I группа - 35 детей от матерей с обычным невынашиванием и ассоциированной вирусно-бактериальной инфекцией, пролеченных по предлагаемой методике; II группа - 30 детей от матерей с обычным невынашиванием и ассоциированной вирусно-бактериальной инфекцией, которые получали общепринятую терапию; III группа - 40 детей от здоровых матерей. Выявлено снижение адаптационных механизмов в раннем неонатальном периоде у детей II группы в сравнении с I и контрольной группами. Также у новорожденных II группы наблюдалось нарушение клеточного и гуморального иммунитета. Отмечено снижение показателей общего количества Т-лимфоцитов, а также их субпопуляций. Зарегистрирована повышенная сенсибилизация с аллергенами кишечной палочки и стафилококка. При исследовании гуморального иммунитета достоверно сниженной была концентрация IgG и повышенной IgM. С целью снижения частоты заболеваемости и повышения адаптационных механизмов в раннем неонатальном периоде у беременных с невынашиванием беременности инфекционного генеза необходимо в комплекс лечебных мероприятий включать рео- и иммунокорректоры, лечение фетоплацентарной недостаточности, эфферентные методы лечения.

Обстежено 231 новонароджений з клінічними проявами перинатальної інфекційної патології. Вивчено особливості анте- та інтранатального анамнезу, стан фетоплацентарного комплексу та їх зв'язок з тяжкістю клінічного перебігу перинатальних інфекцій. Показано неспецифічність клінічних проявів та необхідність належної настороженості неонатологів до немовлят групи ризику.

Представлены клинико-параклинические и морфологические прогностические факторы неблагоприятного исхода перинатальных инфекций у новорожденных раннего неонатального периода на основании выделенных анамнестических факторов риска, клинических особенностей раннего неонатального периода и морфометрических исследований плаценты. Показана связь неблагоприятного исхода инфекционной патологии с этиологическим фактором (бактериальная, листериозная, токсоплазмовая, микст-инфекция).

Представлено клініко-параклінічні предиктори несприятливих наслідків перинатальних інфекцій у новонароджених раннього неонатального періоду на підставі вивчення анте- та інтранатальних факторів ризику, клінічних особливостей раннього неонатального періоду і специфічних лабораторних показників. Показано зв'язок несприятливого прогнозу інфекційної патології та етіологічного чинника (бактеріальна, лістеріозна, токсоплазмова, мікст-інфекція).

В перинатальном и неонатальном периодах встречается довольно большое количество патологических состояний, приводящих к кровоизлиянию и развитию геморрагического синдрома. С другой стороны, достижения современной фундаментальной и клинической медицины свидетельствуют об участии нарушений гемостаза в патогенезе различных патологических состояний и заболеваний у беременных и новорожденных. В последние годы особое внимание уделяется изучению врожденных вирусных инфекций, обуславливающих гибель или серьезные поражения новорожденных, среди которых цитомегаловирусная инфекция (ЦМВИ) занимает одно из ведущих мест. Легкость возникновения геморрагических осложнений и высокая летальность в раннем неонатальном периоде у новорожденных, отсутствие данных о становлении системы гемостаза у новорожденных, инфицированных ЦМВИ, и развитие у них геморрагического синдрома определяют актуальность данного исследования.

В результате клинико-лабораторного обследования 269 пар мать - новорожденный из группы риска по внутриутробной инфекции выявлены маркеры внутриутробной энтеровирусной инфекции (ЭВИ) у 49 (18,8 %) новорожденных и их матерей. Изучены особенности течения беременности, исход родов и состояние новорожденных при ЭВИ. Выделены основные серотипы энтеровирусов как этиологическая причина энтеровирусной инфекции у новорожденных.

Проведено оцінювання показників обстеження новонароджених перших двох діб життя зі схильністю до ранньої неонатальної інфекції за відсутності чинників ризику, але за наявних клінічних проявів, які можуть бути зумовлені інфекційною патологією та захворюваннями, які її мімікрують. Визначено показники комплексного обстеження, які асоціюють з ранньою інфекційною патологією, для встановлення діагностичної цінності у виявленні ранньої неонатальної інфекції. Створено математичну модель ранньої неонатальної інфекції. Проведено математичне моделювання тяжкості інфекційного захворювання та його наслідків. Установлено діагностичну цінність основних клініко-анамнестичних і параклінічних показників щодо виявлення ранньої неонатальної інфекції. Показано, що комплексна оцінка вмісту C-реактивного білка в сироватці крові та результати НСТ-тесту нейтрофільних гранулоцитів крові підвищує діагностичну цінність даних тестів у виявленні сепсису у новонароджених. На підставі констеляційної оцінки показників обстеження новонароджених запропоновано алгоритм лікувально-діагностичних заходів у пацієнтів за підозрюваної наявності в них ранньої неонатальної інфекції.

Визначено фактори впливу на вертикальну трансмісію ВІЛ, обгрунтовано комбіновану схему медикаментозної хіміопрофілактики ВІЛ-інфекції та визначено основні маркери перебігу захворювання у дітей. Наведено порівняльну оцінку клініко-лабораторної та фармакоекономічної ефективності комбінованої подвійної антиретровірусної хіміотерапії з застосуванням зидовудину у вагітних жінок та невірапіну у новонароджених. Виявлено її позитивний вплив на зменшення ймовірності передчасних пологів та ризику розвитку ускладнень у неонатальному періоді, покращання клініко-лабораторних та антропометричних показників у дітей протягом перших 18-ти місяців життя, прискорення процесу зникнення материнських ВІЛ-антитіл, що забезпечує вірогідне зниження ризику вертикальної передачі ВІЛ до 3,1 %. Встановлено інформаційну та прогностичну значимість динаміки рівня оптичної щільності сироватки крові до ВІЛ-антитіл. Створено диференціально-діагностичні таблиці на базі рангової оцінки найбільш інформативних клініко-анамнестичних, лабораторних та антропометричних даних дитини для прогнозування перебігу ВІЛ на ранніх стадіях захворювання.

Вивчено стан імунної системи (факторів природженої резистентності, клітинного, гуморального імунітету та ефекторної ланки - імуноглобулінів, цитокінів, активаційних молекул) у дітей з рецидивною патологією різних органів і систем. Як особливість дисфункцій імунної системи досліджених дітей виявлено дві принципово різні розлади: стани, які мали тимчасовий характер, та хвороби, прояви яких стійко зберігались. Відзначено, що у більшості випадків дисфункції імунної системи, що виникли протягом постнатального розвитку дитини, мали тимчасовий характер. Їх визначено як імунну недостатність, яка потребувала спеціального імуномодулювального лікування. Якщо імунні порушення зберігались протягом тривалого терміну після усунення причини (більше 6-ти місяців), то дисфункція імунної системи розцінювалась імунодефіцитним захворюванням (самостійною нозологічною одиницею), яка потребувала призначення імуномодулювальної терапії з подальшим проведенням моніторингу. Зроблено висновок, що дисфункції імунної системи, що зустрічаються у клінічній практиці, мають характер імунодефіцитного захворювання (спадкового, природженого або набутого генезу) та вторинної імунної недостатності. Обгрунтовано поняття "набуті імунодефіцитні захворювання", які відрізняються від вторинної імунної недостатності стабільністю змін імунних показників. Одержано дані про пряму позитивну кореляцію між кількістю CD4+лімфоцитів та CD95+клітин за умов надмірного зростання кількості CD4+T-лімфоцитів, що свідчить про підвищену готовність T-лімфоцитів до апоптозу за неадекватної стимуляції їх проліферації. Установлено, що низька здатність

Встановлено особливості клінічного перебігу періоду ранньої неонатальної адаптації у новонароджених від матерів, інфікованих цитомегаловірусною інфекцією (ЦМВІ), залежно від проведеного лікування. Розроблено комплекс діагностичних критеріїв внутрішньоутробного інфікування новонароджених, що включає показники клінічних, імунологічних, цитологічних досліджень. Доведено необхідність дослідження відбитків плаценти у перші години після пологів для ранньої діагностики інфікованості дітей. Запропоновано новий метод лікування ЦМВ-інфікованих і хворих новонароджених дітей та вивчено його ефективність.

На підставі вперше проведеного комплексного порівняльного клініко-функціонального аналізу серцево-судинної системи у дітей шкільного віку з вегетитивними дисфункціями, хронічними вогнищами інфекції та у разі їх сполучення зроблено висновок, що вираженість метаболічних порушень у міокарді (МПМ) залежить від їх генезу. Доведено, що показники кардіоінтервалограми у дітей мають прямий кореляційний зв'язок з віком та статтю. Створені центильні таблиці показників вегетативного гомеостазу дозволили визначити спрямованість функціонуваня відділів вегетативної нервової системи і вираженість їх порушень, а також індивідуалізувати оцінку нейровегетативної регуляції у здорових і хворих дітей. Встановлено ознаки доклінічної стадії міокардіальної недостатності у обстежених хворих дітей з найбільшою їх частотою у пацієнтів з хронічними вогнищами інфекції на фоні вегетативних дисфункцій. Виявлено різнонаправленість нейровегетативної регуляції серцевої діяльності у дітей з метаболічними порушеннями у міокарді: для вегетативних дисфункцій характерне надлишкове підключення симпатичного відділу вегетативної нервової системи, а у дітей з хронічними вогнищами інфекції та МПМ змішаного генезу - надлишкове включення симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи. У дітей з хронічними вогнищами інфекції має місце функціональне напруження вегетативної нервової системи (гіперкомпенсація) та перенапруження серцево-судинної системи, а комбіновану патологію характеризує перенапруження функціонування вегетативної та серцево-судинної систем.

  Скачати повний текст

Вивчено показники гемостазу, центральної та периферичної гемодинаміки у дітей першого року життя з тяжкими формами інфекційних хвороб, здійснено їх дослідження у патогенезі розладів життєво важливих функцій організму та перебігу захворювання. Визначено ефективність застосування внутрішньовенного низькоінтенсивного лазерного опромінення крові та препарату "Інстенон" для корекції розладів у досліджуваних системах. Проведено комплексне обстеження 170-ти хворих. Встановлено, що у хворих дітей з тяжкими формами інфекційних хвороб можна виділити три варіанти порушень гемодинаміки: гіпердинамічний, гіперкінетичний, гіпокінетичний, а також три варіанти розладів гемостазу: гіпер-, гіпокоагуляції та пригнічення фібринолізу. Показано, що застосування в комплексній терапії тяжких форм інфекційних хвороб у дітей внутрішньовенного низькоінтенсивного лазерного опромінювання крові сприяє скороченню тривалості змін у досліджуваних системах, зменшує перебування хворих у відділенні реанімації, полегшує перебіг хвороби, що зумовлено нормалізацією основних показників системи гемостазу, реологічних властивостей крові, поліпшенням мікроциркуляції та відновленням функцій органів і систем. Виявлено, що застосування інстенону призводить до посилення кровообігу, в результаті якого поліпшується тканинна перфузія за рахунок збільшення ударного об'єму та зменшення загального периферичного опору.

Уперше проведено комплексне дослідження гемодинаміки та гемостазу, проаналізовано їх значення в патогенезі розладів життєво важливих функцій організму, перебігу та прогнозуванню захворювання в дітей з тяжкими формами інфекційних хвороб. Установлено, що глибина та спрямованість гемодинамічних розладів не залежить від етіології захворювання, але корелює зі стадією інфекційного процесу. Відзначено, що найсприятливішим гіпердинамічним варіантом кровообігу є найчастіше спостережений у хворих з компенсованою стадією інфекційно-токсичний шок, найнесприятливішим - з декомпенсованою стадією шоку. Виявлено три варіанти порушень кровообігу: гіпердинамічний, гіперкінетичний і гіпокінетичний, які є характерними для дітей з тяжкими формами інфекційних захворювань. На підставі вивчення порушень у системі гемостазу та фібринолізу за цих форм установлено, що глибина порушень у цих системах не залежить від етіології захворювання, а корелює з тяжкістю інфекційного процесу. Визначено, що серед порушень гемостазу за тяжких форм інфекційних захворювань значним є порушення балансу між коагуляційним потенціалом та фібринолітичною системами, що визначає перебіг захворювання, ускладнення та наслідки. Уперше обгрунтовано клінічну ефективність і доцільність застосування препарату "Інстенон" за нейроінфекцій та внутрішнього лазерного опромінення крові у комплексному лікуванні дітей з тяжкими формами інфекційних хвороб.

Досліджено клініко-патогенетичні особливості цитомегаловірусної інфекції (ЦМВІ) у дітей, її діагностику та розроблено оптимальну тактику етіологічної терапії. Під спостереженням було 516 хворих віком від 1 місяця до 12 років. Подано клінічну оцінку застосування методів цитоскопії, ІФА і ДНК-гібридизації для діагностики ЦМВІ у дітей. Показано високу інформативність методу ДНК-гібридизації та його спроможність виявляти субклінічну форму ЦМВІ. Встановлено, що інфікованість ЦМВ хворих з неврологічною симптоматикою становила 39,8%, ураженням шлунково-кишкового тракту - 51,5%, мононуклеозоподібною формою захворювання - 8,7%. Виділено ряд клініко-патогенетичних форм ЦМВІ: гостру, хронічну, реактивовану і субклінічну (латентну). Визначено клінічні прояви вродженого ураження ЦНС і структурні зміни головного мозку (за даними магнітно-резонансної томографії), зв'язок судом із ЦМВ. На підставі комплексного дослідження хворих із клінічною картиною ГКІ виявлено гастроентероколітну форму ЦМВІ та описано її клінічні прояви, вивчено особливості поєднання ЦМВІ з ГКІ. Досліджено клінічні та рентгенологічні особливості ураження легень при ЦМВІ, констатовано збереження зміненого малюнка цього органа у реконвалесцентів. Обгрунтовано терапевтичну ефективність лаферону при ЦМВІ у дітей, його противірусну та імуномодулюючу дію. Запропоновано раціональну схему застосування препарату в комплексі з патогенетичними засобами.

  Скачати повний текст

Изложено эволюционное развитие лимфатической системы, раскрыты анатомо-физиологические особенности лимфатической системы у детей. Описаны патофизиологические механизмы развития лимфаденопатий при воспалительных заболеваниях. Дана детальная характеристика методов исследования лимфатических узлов, приведена классификация лимфаденопатий. Внимание уделено локализации лимфаденопатий в зависисмости от инфекционного заболевания. Рассмотрен синдром лимфаденопатии при инфекционных и неинфекционных заболеваниях и его значение в дифференциальной диагностике. Акцентировано на ошибках при диагностике лимфаденопатии. Описана врачебная тактика при выявлении лимфаденопатии у детей, в частности, этиотропное лечение, иммуностимулирующая терапия, санация очагов хронической инфекции.

На підставі аналізу наукової літератури зроблено висновок про те, що потрапляючи в системний кровообіг у фізіологічних концентраціях, ендогенний ендотоксин відіграє важливу роль у формуванні природної резистентності організму. У разі порушення захисних бар'єрів і систем детоксикації, коли ендогенний ендотоксин проникає в системний кровоплин у кількостях, що значно перевищують норму, запалення набуває патогенного характеру з розвитком загрозливих станів для життя.

На основании анализа научной литературы сделан вывод о том, что попадая в системное кровообращение в физиологических концентрациях, эндогенный эндотоксин играет важную роль в формировании природной резистентности организма. При нарушении защитных барьеров и систем детоксикации, когда эндогенный эндотоксин проникает в системное кровообращение в количествах, значительно превышающих норму, воспаление приобретает патогенный характер с развитием угрожающих состояний для жизни.