Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514.16-5

Рубрики:

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна) у дітей

Шифр НБУВ: ДС50483 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертацію присвячено вивченню особливостей структурно-функціональної організації та інтенсивності процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) лімфоцитів крові з метою удосконалення діагностики та прогнозування перебігу вірусних гепатитів А і В в дитячому віці. Розвивається новий науковий напрямок у медицині, який базується на концепції взаємозв'язку змін молекулярного спакування і проникності цитомембран лімфоцитів, порушення їх інтрацелюлярного середовища та внутрішньоклітинних відновлювальних процесів, відхилення в рухомій рівновазі ПОЛ та антиоксидантної системи, зрушення в системному імунітеті Т- і В-ланок залежно від тяжкості та спрямованості перебігу патологічного процесу. Виявлено відмінні особливості патофізіологічних реакцій при гострих гепатитах А і В та хронічному гепатиті В, що дозволило науково обгрунтувати, розробити та впровадити в практику інформативні засоби диференційної діагностики та прогнозування їх перебігу.

Дисертацію присвячено вивченню особливостей клініки, перебігу та важкості гострих гепатитів A та B у дітей в залежності від стану вегетативної нервової системи на різних етапах патологічного процесу. Показано, що у хворих на гострий гепатит A або B виявляються зміни вегетативного гомеостазу, що відображають адаптаційно-компенсаторні реакції організму на інфекційний процес і які відповідають ступеню важкості та тривалості патологічного процесу у печінці. У хворих на гострі вірусні гепатити встановлено характерний стан сегментарної ланки вегетативної нервової системи, обумовлений значним зниженням електропровідності симетричних зон, розташованих в ділянці гомілковостопних суглобів, що виявилося типовим тільки для гепатитів. Встановлено комбінації показників кардіоінтервалографії та електропровідності репрезентативних зон шкіри, які свідчать про задовільну, або незадовільну адаптацію організму дитини до інфекційного процесу при гострих вірусних гепатитах. На підставі встановлених закономірностей реакцій надсегментарного та сегментарного апарату вегетативної нервової системи у динаміці гострих вірусних гепататів розроблено діагностичні та прогностичні алгоритми покрокового аналізу показників кардіоінтервалографії та електропровідності шкіри, що дозволяють прогнозувати клінічні особливості, важкість та перебіг хвороби.

Дисертацію присвячено вивченню мікроциркуляції у дітей різного віку з гострими вірусними гепатитами А і В. Наведено результати обстеження 203 хворих за даними ангіоскопії бульбокон'юнктиви з морфометричним аналізом мікросудин усіх порядків, реологічних властивостей крові та транскапілярного обміну. Вираженість порушень визначалася тяжкістю хвороби незалежно від етіології гепатиту. Судинні зміни корелювали з віком дітей. Виявлено взаємозв'язок порушень периферичного кровотоку з гемодинамікою печінки. Експериментально встановлено сприятливий вплив гепарину на число функціонуючих капілярів, стан стінок мікросудин, їх проникність, умови транспортування крові у мікрорегіоні та кровотік у судинах печінки. Доведено доцільність включення гепарину до комплексної терапії середньотяжких та тяжких форм вірусних гепатитів А і В.

Досліджено особливості ліпідного обміну при хронічних вірусних гепатитах (ХВГ) різного ступеня активності у дітей шкільного віку. Встановлено, що при ХВГ відмічається порушення ліпідного обміну, яке проявляється підвищенням вмісту загальних ліпідів, загального холестерину, триацилгліцерину та зниженням фосфоліпідів; зміни показників ліпідного обміну залежать від активності процесу - найбільше виражені при максимальній активності, менше - при помірній і мінімальній. Підкреслено, що відновлення вмісту ліпідів під впливом традиційного лікування з включенням противірусного препарату наступає при мінімальній і помірній активності хронічного гепатиту, при максимальній - показники обміну не досягають нормальних величин.

Обстежено 102 дітей, хворих на хронічний вірусний гепатит, виявлено особливості клінічного перебігу захворювання, функціональний стан печінки, біохімічні та імунологічні показники, їх динаміку під час загострення захворювання та відновлювального лікування. На підставі основних патогенетичних механізмів запропоновано методи комплексної ранньої реабілітації на стаціонарному етапі з застосуванням преформованих фізичних чинників (вакуум-ультрафонофорез пелоідіну на праве підребір'я, низькоінтенсивне гелій неонове лазерне опромінювання проекції печінки і черезшкірне опромінювання крові) та лікарських засобів. Доведено, що дані методи сприяють підвищенню ефективності ранньої реабілітаційної терапії, а також мають виражений позитивний ефект на клінічну течію, зворотній розвиток основних виявів захворювання, нормалізацію біохімічних та імунологічних показників, що призводить до скорочення часу перебування хворих у стаціонарі, продовження періоду ремісії та зменшення кількості загострень протягом року.

У 50-ти дітей з хронічною патологією гепатобіліарної системи, яка супроводжувалася стійкою гіпербілірубінемією, підвищенням рівня активності амінотрансфераз, часто рецидивною холепатією, визначено маркери вірусів гепатиту B і C. Вони виявлені у 16-ти (32 %) пацієнтів, а в однієї дитини - комбінація маркерів гепатиту B і C. У 8- (16 %) дітей виявлено HBsAg, у 3 (6 %) - анти-HBc IgM, у 6 (12 %) - анти-HCV IgM.

Досліджено причини пошкодження печінки у 67 дітей хворих на гостру лімфобластну лейкемію (ГЛЛ), які отримували програмну терапію за протоколами ГЛЛ-ДГЛУ'92-95. Вперше в Україні зафіксовано високий ступінь інфікування вірусами гепатитів B і C у дітей з ГЛЛ під час протокольної терапії. Встановлено вірусну етіологію (HBV, HCV) у більшості дітей з ГЛЛ з розвитком атипових форм гепатитів B і C. Виявлено високу частоту розвитку хронічних гепатитів B, C у дітей з ГЛЛ (20,9 %), діагноз яких було підтверджено гістологічно. Показано, що хронічний гепатит під час протокольної терапії розвивається лише за умови супутнього інфікування HBV і/або HCV інфекцією та супроводжується змінами в імунному статусі у вигляді зниження відносної кількості CD4 клітин і співвідношення CD4/CD8, збільшення відносної кількості CD8 клітин. Отримані результати свідчать про недостатню ефективність інтерферонотерапії дітей, хворих на хронічний гепатит B, C у періоді ремісії ГЛЛ. Розроблено систему профілактичних заходів, спрямованих проти інфікування HBV і HCV-інфекціями, впроваджену в гематоонкологічних стаціонарах. Доведено, що збільшення тривалості перерв під час проведення протокольної терапії першого гострого періоду у дітей з ГЛЛ сприяє зростанню рецидивів хвороби.

Розглянуто актуальні питання діагностики, сучасні підходи щодо класифікації й особливості лікування хронічних вірусних гепатитів (ХВГ) у дітей. Вказано на необхідність розробки чітких критеріїв діагностики ХВГ та одужання.

Исследована гепатобилиарная система нарушений желчевыделения вирусного гепатита у детей. Обследовано 150 детей. Эхографически верифицировано состояние печени, желчного пузыря и желчных потоков. Полученные результаты указывают на то, что нарушениям желчевыделения при вирусных гепатитах способствуют факторы: холестаз (внутри- и внепеченочный), гипокинетически-гипертонические нарушения билиарной системы, деформация желчного пузыря с преимущественной локализацией в выходном отделе и шеечнопротоковой зоне. Показано, что на последствия вирусных гепатитов влияют компоненты липидного комплекса желчи как факторы холестаза, воспаления и литогенеза. Высокий процент совпадения результатов ультразвукового исследования гепатобилиарной системы и комплексного изучения желчи свидетельствует об использовании многомоментного фракционного УЗИ желчного пузыря в качестве информативного способа прогнозирования нарушений желчевыделения при вирусных гепатитах у детей.

На підставі вивчення клініко-параклінічних особливостей перебігу хронічного гепатиту В і С (ХГВіС) в дитячому віці, факторів ризику трансформації гострого гепатиту В у хронічний, функціонального стану печінки, імунного та вегетативного гомеостазу, розробки моделі прогнозування можливості хронізації гострого гепатиту В, диференційованих методів етапного патогенетичного лікування та реабілітації розглянуто питання удосконалення, оптимізації лікування та реабілітації дітей, хворих на вірусниий гепатит. Систематизовано фактори ризику розвитку хронічного гепатиту (ХГ), наведено модель алгоритму можливої трансформації гострого вірусного гепатиту В у хронічний процес. Науково обгрунтовано методи лікування і реабілітації дітей, хворих на ХГ залежно від активності фази патологічного процесу. Виявлено особливості імунного статусу, ендотоксикозу, вегетативної нервової системи. Показано необхідність проведення безперервного комплексного патогенетичного лікування, яке у дітей-реконвалесцентів гострого вірусного гепатиту (ГВГ) включає препарат "Вобензим". З'ясовано, що для лікування ХГВ необхідними заходами є раціональне лікувальне харчування відповідно віковим потребам і супутній соматичній патології та противірусна терапія лафероном у комбінації з вобензимом. Доведено, що диференційоване використання вобензиму та мінеральної води джерела N6 курорту Моршин поліпшує загальний стан дітей, хворих на ХГВ, функціональний стан печінки та імунний статус пацієнтів, подовжує періоди ремісії, зменшує частоту загострень ХГВ. Створено концептуальні моделі етапного спостереження, лікування, реабілітації дітей та прогнозування можливості

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514.16-37

Рубрики:

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна) у дітей

Шифр НБУВ: Ж20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514.16-3

Рубрики:

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна) у дітей

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто вміст продуктів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), вітамінів А, Є, активність каталази у сироватці крові дітей, які хворіють на вірусні гепатити А та В, залежно від тяжкості та періоду хвороби. Досліджено морфометричні показники еритроцитів внаслідок гострих вірусних гепатитів А та В у дітей у динаміці захворювання. Встановлено корелятивні зв'язки між ПОЛ, системою антиоксидантного захисту та морфометричними показниками еритроцитів у разі даних гепатитів у дітей, а також їх значення у патогенезі захворювання. Проаналізовано вплив тіатриазоліну на динаміку патологічних симптомів, інтенсивність ліпопероксидних процесів, стан захисних протирадикальних систем і морфометричні параметри еритроцитів за умов даного захворювання.

Вивчено особливості клінічного перебігу вірусного гепатиту B (ВГB) та вірусного гепатиту C (ВГC) у новонароджених та їх перинатальну епідеміологію на сучасному етапі. Вперше встановлено частоту виявлення HBsAg, anti-Hbcor IgM, anti-HCV у новонароджених раннього неонатального періоду у Києві та на Київщині. Досліджено вплив HBV і HCV на перебіг раннього неонатального періоду в новонароджених з перинатальною патологією. Підтверджено та визначено провідні чинники перинатального ризику. Вивчено особливості показників інтерферонового статусу новонароджених з ВГ у динаміці захворювання. Удосконалено схему їх лікування, патогенетично обгрунтовано застосування препарату рекомбінантного альфа-2b-інтерферону (лаферону). Доведено ефективність вакцинації проти ВГB.

Изучены суточные ритмы концентрации кортизона и серотонина в слюне здоровых детей и больных хроническими вирусными гепатитами B (ХГВ) и C (ХГС). Выявлены изменения хроноструктуры ритмов в зависимости от вида возбудителя и активности воспалительного процесса. Установлен десинхроноз циркадианного ритма кортизола и серотонина, проявляющийся качественными (период) и количественными (мезор, амплитуда колебаний, акро- и минифаза) изменениями показателя ритма. Суточный ритм серотонина при активном и неактивном ХГВ и активном ХГС носил циркадианный характер с высоким мезором и амплитудой колебаний; для неактивного ХГС характерна трансформация ритма. При активных формах ХГВ и ХГС ритм суточной динамики кортизола не определялся. При неактивном ХГВ выявлен циркадианный ритм, при неактивном ХГС - отмечена тенденция к циркадианному ритму с сохранением фазности. Анализ циркадианного ритма кортизола и серотонина может быть использован в качестве критерия оценки характера и активности патологического процесса в печени.

Вивчено співвідношення Т- і В-лімфоцитів периферичної крові у 289-ти новонароджених, з яких 178 одержали рекомбінантну вакцину "Енджерикс-В" проти гепатиту В. Встановлено, що вакцинація новонароджених сприяла поліпшенню показників клітинної ланки імунітету і, тим самим, забезпечувала захищеність проти гепатиту В. Невакциновані новонароджені мають значніші зміни в імуногенезі, що вимагає ретельного спостереження їх в умовах амбулаторно-поліклінічної служби з метою профілактики у них гепатиту В.

Изучено соотношение Т- и В-лимфоцитов периферической крови у 289 новорожденных, из которых 178 получили рекомбинантную вакцину "Энджерикс-В" против гепатита В. Установлено, что вакцинация новорожденных способствовала улучшению показателей клеточного звена иммунитета и,тем самым, обеспечивала защиту против гепатита В. Невакцинированные новорожденные имеют значительные изменения в иммуногенезе, что требует тщательного наблюдения за ними в условиях амбулаторно-поликлинической службы с целью профилактики у них гепатита В.

Обстежено 76 дітей, які знаходилися на стаціонарному лікуванні з приводу реактивного артриту. У 17-ти з них верифіковано той чи інший перебіг HBV інфекції, у 2-х - HCV інфекцію. Проведено порівняльний клінічний аналіз перебігу реактивного артриту на тлі HBV інфекції. Показано, що діагностика цієї патології за допомогою клінічних критеріїв є складною та стає можливою за рахунок детального аналізу перебігу артритичного синдрому, виявлення ознак гепатиту й урахування супутньої хронічної соматичної патології. Основна роль у діагностиці HBV інфекції залишається за серологічним обстеженням сироватки крові.

Зазначено, що під спостереженням знаходилося 204 дитини, хворі на хронічний вірусний гепатит (ХВГ) і 11 - на хронічний гепатит C (ХГC). Позапечінкові прояви спостережено у 21 % хворих: зміни шкіри (21,0 %), суглобовий синдром (10,7 %), геморагічний васкуліт (6,3 %), хронічний гломерулонефрит (1,4 %), вузликовий периартеріїт (0,9 %). Вираженість і частота позапечінкових проявів у разі ХГВ і ХГС корелювала з активністю запального процесу в печінці. Основою лікування позапечінкових проявів є противірусна терапія, в разі системних уражень - разом з коротким курсом кортикостероїдної терапії.

Спостережено 95 дітей, хворих на гепатит А. Проведені дослідження показали, що перебіг гепатиту А у дітей, які тривалий час мешкали в екологічно несприятливих умовах, відрізняється значною своєрідністю і характеризується, перш за все, тим, що клінічна картина гепатиту А у них була яскравішою, представлена більшою мірою середньотяжкими, нерідко рецидивними формами хвороби із затяжною реконвалесценцією. Подібні клінічні прояви та перебіг гепатиту А у дітей, що прибули до Криму з бавовновирощувальних регіонів Середньої Азії, очевидно пов'язані з тривалим проживанням за умов значного використання пестицидів під час вирощування бавовни.

Под наблюдением находились 95 детей, больных гепатитом А. Проведенные исследования показали, что течение гепатита А у детей, которые продолжительное время проживали в экологически неблагоприятных условиях, отличается значительным своеобразием и характеризуется прежде всего тем, что клиническая картина гепатита А у них была ярче выражена, представлена в большей степени среднетяжелыми, нередко рецидивными, формами болезни с затяжной реконвалесценцией. Подобные клинические проявления и течение гепатита А у детей, которые прибыли в Крым из хлопковыращиваемых регионов Средней Азии, явно связаны с продолжительным проживанием в условиях широкого использования пестицидов при выращивании хлопка.