Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.627 + Р733.302.1

Рубрики:

Хвороби центральної нервової системи у дітей

Асфіксія і гіпоксія у новонароджених дітей

Шифр НБУВ: ДС47259 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.627 + Р733.302.1

Рубрики:

Хвороби центральної нервової системи у дітей

Асфіксія і гіпоксія у новонароджених дітей

Шифр НБУВ: ДС47259 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.627 + Р733.302.1

Рубрики:

Хвороби центральної нервової системи у дітей

Асфіксія і гіпоксія у новонароджених дітей

Шифр НБУВ: ДС47259 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено детальний клінічний аналіз особливостей перебігу анте-, інтра- та раннього неонатального періодів у новонароджених дітей на підставі вивчення акушерського анамнезу матерів. Вивчено чутливість, специфічність та прогностичну цінність перинатальних факторів ризику щодо імовірності виникнення гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС у новонароджених. Представлені результати обстеження новонароджених з гіпоксично-ішемічним ураженням мозку. Визначено діагностичне значення методу дистанційної реєстрації інтенсивності теплового потоку з поверхні тіла у новонароджених. Оцінено ефективність використання алопуринолу в комплексній терапії гострого періоду гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС у новонароджених. Представлені результати нагляду в катамнезі.

Цель работы: Изучение и уточнение значения МРТ в комплексе нейрорадиологической диагностики перинатальных цереброваскулярных поражений у детей. Выводы: МРТ имеет решающее значение для уточнения диагностики перинатальных гипоксически-ишемических поражений головного мозга у доношенных детей и позволяет определять объем поражения при перивентрикулярной лейкомаляции, а также ее последствий у недоношенных. Показанием для использования МРТ в подострой и хронической фазах периинтравентрикулярных кровоизлияний служит необходимость уточнения объема поражения паренхимы мозга.

Дисертація присвячена розсіяному склерозу та енцефаломієліту у дітей. Вивчені особливості дебюту, ранні прояви, перебіг і прогноз розсіяного склерозу у дітей, його зв'язок з ретробульбарним невритом зорового нерва. Описані сучасні клінічні форми розсіяного енцефаломієліту у дітей. Приведені дані додаткових методів дослідження при розсіяному склерозі та енцефаломієліті: комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії, зорових викликаних потенціалів, а також імунологічних та імуногенетичних досліджень. Відображені особливості імунологічного стану в залежності від стадії розсіяного склерозу, порівняні з хворими на енцефаломієліт, відображена динаміка імунологічних показників у процесі перебігу розсіяного склерозу. Виявлені імуногенетичні особливості розсіяного склерозу з початком в дитячому віці і особливості його перебігу в залежності від сполучення HLA-антигенів у фенотипі. Запропоновано алгоритм обстеження при підозрі на розсіяний склероз у дітей. Визначено коло захворювань, з якими необхідно диференціювати розсіяний склероз. Обгрунтовані підходи до терапії і показані особливості лікування розсіяного склерозу та енцефаломієліту у дітей. Приведені дані вивчення катамнезу хворих на розсіяний склероз та енцефаломієліт.

Дисертацію присвячено удосконаленню існуючих та розробці нових клініко-інструментальних критеріїв діагностики мовних порушень у дітей з церебральним паралічем. На підставі обстеження 125 дітей з мовними порушеннями, які супроводжують церебральний параліч, або виникають в разі перинатального ураження головного мозку, було доведено доцільність застосування комплексних стимуляційних методик в лікуванні цієї патології. Розроблено нові методи полімодального впливу і електрокраніопунктури на фоні введення внутрішньом'язово максимальних терапевтичних доз нікотинової кислоти із застосуванням індивідуальних схем лікування при різних видах розладів мови у дітей з урахуванням виявлених порушень кровотоку у мозкових та хребетних артеріях та змін біоелектричної активності мозку. На підставі порівняльного аналізу було доведено ефективність цих методів лікування.

Работа посвящена проблеме ранней диагностики детских церебральных параличей (ДЦП). Основы клинической диагностики излагаются с позиции врачей неонатологов, педиатров и неврологов, которые стоят у истоков детской неврологической инвалидности. Последовательно дается общая характеристика заболевания, структурная и функциональная организация нервной системы в норме и при ДЦП. Подробно приведены особенности перинатальных поражений нервной системы, диагностика их последствий у детей "группы риска" с позиции неонатолога и педиатра. Особое внимание уделено диагностике двигательных нарушений на этапе формирования ДЦП, особенно в первом полугодии жизни ребенка. Авторы пытаются заострить внимание на необходимости ранней диагностики неврологической патологии у детей "группы риска" для своевременного начала восстановительного лечения.

Проведено комплексне клініко-нейрорадіологічне обстеження 4270 новонароджених і дітей грудного віку. Вивчено й уточнено променеву анатомію мозкових структур у віковому аспекті, систематизовано радіоморфометрію. Розроблено оптимальну методику седації немовлят для проведення комп'ютерної томографії (КТ) і магнітно-резонансної томографії (МРТ) - обстежень, що не викликають ускладнень. На підставі верифікації результатів дослідження уточнено радіологічну семіотику різних типів перинатальних мозковосудинних уражень у дітей. Доведено, що для підвищення ефективності діагностики доцільність використання окремого методу променевого обстеження немовлят чи застосування комплексу методів (нейросонографія, КТ, МРТ,) залежить від стадії перебігу перинатального мозковосудинного ураження. Розроблено науково-обгрунтовану тактику променевої діагностики, диференціювання й прогнозу перебігу перинатальних мозковосудинних уражень у новонароджених і дітей грудного віку з визначенням оптимальних строків, послідовності й обсягу нейрорадіологічних досліджень. Обгрунтовано і апробовано оптимальні диференціально-діагностичні програми променевого обстеження немовлят, що підвищує точність діагностики, диференціальної діагностики й клініко-нейрорадіологічного прогнозу виникнення віддалених наслідків перинатальних мозковосудинних уражень.

У процесі дослідження 170 дітей у віці від 2 до 14 років з церебральними паралічами вперше описано особливості міотрофічних розладів на санаторному етапі лікування, показано характеристики впливу лікувальних фізичних факторів на вираженість міотрофічних розладів. Розроблено спосіб лікування міотрофічних розладів із застосуванням електрофорезу синусоїдально-модульованими струмами 1% розчину оксазилу у 10% розчині диметилсульфоксиду в комплексі базової санаторно-курортної терапії, який підвищує силу й окружність паретичних м'язів, покращує їх електроактивність та посилює в них метаболічні процеси, що дозволяє досягти більш високої ефективності санаторно-курортного лікування в цілому. Отримані результати лікування свідчать про стійкий терапевтичний ефект розробленої процедури як на захворювання в цілому, так і на якість функціонування м'язової системи у вигляді вірогідного зростання кількості дітей з легким перебігом захворювання та покращання динамічних характеристик м'язової системи, нормалізації білкового обміну.

Дослідження проводились на 114 доношених новонароджених дітях, у 73 з яких діагностовано гіпоксично-ішемічну енцефалопатію, у 41 - пневмонію на тлі перинатальної енцефалопатії. Групу порівняння склали 15 здорових доношених новонороджених малюків. Усім дітям проведено комплексне клінічне, лабораторне (біохімічне), імунологічне та інструментальне обстеження, визначено фактори перинатального ризику щодо розвитку гіпоксії плода і асфіксії новонародженого. У всіх дітей виявлено клінічні розлади пізньої постнатальної адаптації: порушення приросту маси тіла, зміни рухових реакцій, вроджених рефлексів, м'язового тонусу. Виявлено збільшення вмісту середніх молекул у сироватці крові, підвищення активності плазматичних креатинкінази і лактатдегідрогенази, пригнічення гуморальної та клітинної ланки імунітету. Рівень середніх молекул є більш високим у дітей з пневмонією на тлі перинатальної енцефалопатії за немовлят із гіпоксично-ішемічною енцефалопатією, що дозволяє використовувати цей показник як критерій приєднання запалення легень до гіпоксично-ішемічної енцефалопатії. Зміни з боку імунної системи полягають у зменшенні частки розеткоутворюючих клітин з еритроцитами барана, теофілінрезистентних розеткоутворюючих лімфоцитів і лімфоцитів розеткоутворюючих клітин з еритроцитами барана, навантажених комплементом, зниженні концентрації сироваткових імуноглобулінів класу G. Доведено, що порушення протиінфекційного захисту у новонароджених із перинатальною енцефалопатією є сприятливою основою для розвитку вторинної пневмонії. У всіх обстежених малюків виявлено підвищену активність

Дисертацію присвячено обгрунтуванню диференційованого застосування ультразвукових інгаляцій препарату ЛІПІН та точкового масажу в ранній реабілітації новонароджених з гіпоксично-ішемічним ураженням центральної нервової системи (ГІУ ЦНС). За допомогою комплексу сучасних методів діагностики отримано нові відомості щодо ролі процесів перекисного окислення ліпідів, порушень шляхів енергоутворення, змін метаболічних розладів та імунної дисфункції в патогенезі ГІУ ЦНС. Виявлено, що розробленій системі ранньої реабілітації новонароджених з ГІУ ЦНС притаманні виражені антигіпоксичний та антиоксидантний ефекти, а також мембраностабілізуюча та імуномодулююча дія. Внаслідок цього реабілітаційна програма з використанням фізичних чинників (ультразвукові інгаляції препарату ЛІПІН і точковий масаж) сприяє позитивному психомоторному та мовному розвитку дітей, поліпшенню загального стану здоров'я, знижує інфекційну захворюваність та відсоток ускладнень у дітей першого року життя.

Изложены основные закономерности нарушений психической сферы у детей, страдающих детским церебральным параличом (ДЦП). Описаны психопатологические синдромы, наблюдаемые при заболевании. Дана подробная медико-психологическая характеристика нарушений личности, интеллекта, речи и других психических функций. Освещаются социально-психологические проблемы семьи, имеющей больного ребенка. Излагаются основные принципы разработанной В.И.Козявкиным системы интенсивной нейрофизиологической системы реабилитации больных ДЦП, а также рассматривается эффективность ее применения в аспекте влияния на психическое здоровье детей и их социально-психологическую адаптацию.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.627

Рубрики:

Хвороби центральної нервової системи у дітей

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено клініко-біохімічне обстеження 73 доношених новонароджених дітей віком від 6 до 20 днів життя, які лікувались з приводу гіпоксично-ішемічної енцефалопатії (ГІЕ). Досліджено, що включення в комплекс лікувальних заходів новонародженим дітям з ГІЕ композиту метаболічних коректорів сприяє швидкій нормалізації процесів клітинного метаболізму, яка проявляється більш суттєвим зниженням активності креатинкінази (КК) і лактатдегідрогенази (ЛДГ) в сироватці крові у порівнянні з немовлятами, які отримували стандартне лікування. Виявлені зміни активності КК і ЛДГ дозволяють використовувати їх як критерії ступеня постгіпоксичного ураження і ефективності метаболічної корекції.

Створено банк клінічних даних хворих із церебральним паралічем. Розроблено систему управління банком даних. Винайдено математичні критерії оцінки ефективності методу трансплантації ембріональної нервової тканини в премоторні зони кори у дітей із спастичними формами церебрального паралічу. Проведено клініко-неврологічне обстеження 145 хворих до нейротрансплантації та в динаміці післяопераційного періоду. У неврологічному статусі під впливом трансплантації ембріональної нервової тканини відбувається динамічне становлення статомоторних навичок, значно покращується моторика в руках, зменшуються прояви псевдобульбарного синдрому. Такі зміни покращують якість життя хворих і значно полегшують догляд за ними. Досліджено електрофізіологічні та біомеханічні параметри кінематики пасивних рухів у 60 дітей із спастичними формами дитячого церебрального паралічу та їх зміни під впливом нейротрансплантації. Встановлено, що електрофізіологічна картина при спастичних формах відрізняється поліморфним характером. Під впливом нейротрансплантації значно зменшується рефлекторна активність в м'язах, збільшується амплітуда пасивних рухів, зменшуються прояви коактиваційного типу взаємодій в м'язах-антагоністах. Доведено високу ефективність методу нейротрансплантації.

Цель работы: Уточнение механизмов реагирования и взаимосвязи гормональных реакций и реакций периферической крови у детей, находившихся в критических состояниях. Выводы: Благоприятное течение нейроинфекций наблюдается, когда нет существенного снижения, по сравнению с потребностями организма, содержания глюкозы в крови, то есть не нарушены функции клеток крови и ЦНС, что свидетельствует об отсутствии чрезмерной стресс-реакции. Неблагоприятное течение нейроинфекций связано с существенным снижением энергетического обеспечения иммунных реакций и функций ЦНС и, в результате, чрезмерной стресс-реакцией и угнетением иммунологических реакций.

Біоенергетичну діагностику застосовано для 25 хворих на дитячий церебральний параліч (ДЦП). Виявлено дисбаланс у вигляді переваги пригнічення біоенергетичної активності меридіанів. Симпатикотонія переважала у хворих з нижнім парапарезом, а парасимпатиконія - у хворих з тетрапарезом. Отримані дані мають важливе значення і вказують на неоднозначність перебігу ДЦП.

Дисертацію присвячено розробці нових діагностичних і прогностичних критеріїв оцінки стану захворювання на різних етапах розвитку дитячого церебрального паралічу (ДЦП). Визначено, що важливою патогенетичною ланкою ДЦП є порушення просторово-топографічної організації тіла людини внаслідок дисфункції м'язово-тонічного балансу опорно-рухового апарату, а також запізніла і патологічна вертикалізація організму. За допомогою МР-томографічних досліджень доведено, що клініка ДЦП може бути зумовлена порушенням будь-якої структури головного мозку, а у недоношених хворих дітей найчастішою причиною ДЦП є перивентрикулярна лейкомаляція.

Вивчено клінічні та імунологічні особливості перебігу, роль параклінічних досліджень (ультразвукового дослідження (УЗД), комп'ютерну томографію), а також оцінено ефективність сучасних методів терапії менінгітів різноманітної етіології у новонароджених. Ретельно проаналізовано неврологічний статус у різні періоди захворювання поряд з вивченням параклінічних показників, досліджено їх системний та місцевий (лікворний) імунітет. Встановлено, що у періоді новонародженості у розвитку менінгітів важливу роль відіграють антенатальне та інтранатальне ураження центральної нервової системи (хронічні інфекції у матері, гіпоксично-ішемічне та травматичне ураження мозку) на терені яких легше відбувається мікробна інвазія. У ранньому неонатальному періоді діагностовано бактеріальні менінгіти, у пізньому неонатальному - поряд з бактеріальними часто виявляються серозні (вірусні) менінгіти. Обгрунтовано доцільність вивчення імунологічного статусу, який у гострий період характеризувався дисфункцією Т- та В-лімфоцитів (зниження їх загальної кількості, порушення їх функціональної активності у реакції бластної трансформації лейкоцитів, зниження рівня IgG, посилення продукції IgM, IgA), а також підвищенням у спиномозковій рідині IgG та з'явлення IgM, IgA. Доведено діагностичну цінність УЗД та комп'ютерної томографії у характеристиці структур головного мозку у випадку захворювання менінгітів. Запропоновано рекомендації щодо удосконалення антимікробної та імуномодулюючої терапії з урахуванням етіології клінічних варіантів менінгіту та стану імунобіологічної реактивності новонароджених.