Вроджене незрощення верхньої губи є найбільш частою вадою розвитку щелепно-лицевої ділянки. Народження дитини з незрощенням верхньої губи є трагедією для батьків. Тому медичною та соціальною проблемою є виписування матері з полового будинку з прооперованою дитиною. Понад рання хейлопластика в пологовому будинку в перші дні від народження була запропонована Фроловою Л. Е. у 1967, 1969 рр. Віддаленні результати лікування були негативними. Запропонована методика полягає у проведенні в термін від 3 до 30 діб в ушиванні шкірної частини незрощення під місцевим знеболенням та наступною радикальною хейлопластикою через 3 - 4 місяці під загальним знеболенням. Проведення I етапу хейлопластики дозволяє зменшити ширину незрощення та виписати з пологового будинку дитину додому з відновленою шкірою, що знімає моральне напруження в сім'ї. II етап хейлопластики проводиться з меншою травмою та хорошим результатом.

Вроджене незрощення верхньої губи є найбільш частою вадою розвитку щелепно-лицевої ділянки. Народження дитини з незрощенням верхньої губи є трагедією для батьків. Тому медичною та соціальною проблемою є виписування матері з полового будинку з прооперованою дитиною. Понад рання хейлопластика в пологовому будинку в перші дні від народження була запропонована Фроловою Л. Е. у 1967, 1969 рр. Віддаленні результати лікування були негативними. Запропонована методика полягає у проведенні в термін від 3 до 30 діб в ушиванні шкірної частини незрощення під місцевим знеболенням та наступною радикальною хейлопластикою через 3 - 4 місяці під загальним знеболенням. Проведення I етапу хейлопластики дозволяє зменшити ширину незрощення та виписати з пологового будинку дитину додому з відновленою шкірою, що знімає моральне напруження в сім'ї. II етап хейлопластики проводиться з меншою травмою та хорошим результатом.

Розглянуто теми вроджених вад у дітей з розщілинами верхньої губи та піднебіння. Стаття являє собою клінічний випадок оперативного втручання щодо усунення деформації верхньої щелепи у краю грушоподібного отвору. Стаття ділиться на три частини: актуальність теми, опис клінічного випадку і висновок. Висвітлено актуальність теми, обгрунтовано методи і методики які застосовуються при оперативному втручанні. Наведено ілюстрації схеми етапів операції, і інтро-операційні фотографії.

Розглянуто питання покращення результатів комплексного лікування дітей із незрощенням піднебіння шляхом удосконалення методик хірургічного втручання на твердому та м'якому піднебінні та стимуляції процесу міогенезу в до- та післяопераційному періодах. Вказано на те, що успіх хірургічного лікування визначався не тільки методикою виконання оперативного втручання згідно з протоколом, а й різним станом м'язів м'якого піднебіння, які у свою чергу визначають функціональні результати операції. Зазначено, що рівень експресії матричної РНК міогеніну та міостатину вказує на чіткий зв'язок між порушеннями анатомічної будови м'язового комплексу залежно від виду незрощення та віку дитини. Обгрунтовано та клінічно підтверджено ефективність використання розробленого комплексу лікувальних заходів і застосування модифікованих методик, що дозволило одержати більш високі функціональні й анатомічні результати та скоротити терміни реабілітації.

Доповнено за результатами проведених клінічних досліджень наукові дані про структуру стоматологічної патології у дітей, раніше прооперованих з приводу вродженої розщілини верхньої губи та піднебіння, та показано, що серед дітей даної категорії у віці 7 - 15 років хронічний катаральний гінгівіт діагностовано у 94,82 % осіб, гіпертрофічний гінгівіт - у 55,67 %, генералізований пародонтит-у 14,30 %. Підтверджено наукові дані про те, що більш важкі форми ураження тканин пародонту спостерігаються у дітей, раніше прооперованих з приводу сполученої розщілини верхньої губи, твердого та м'якого піднебіння. Проведено молекулярно-генетичні дослідження на клітинах букального епітелію у дітей, що народилися зі сполученою розщілиною верхньої губи, твердого та м'якого піднебіння, які виявили поліморфізм гена білка цинкового пальця 533 (2№533) у 60 % осіб, що підтверджує діагностичну цінність його визначення при проведенні генетичної оцінки схильності дітей до вроджених вад розвитку щелепно-лицевої ділянки. Розроблено патогенетично обґрунтований спосіб профілактики запальних захворювань пародонту у дітей, які раніше були прооперовані з приводу вродженої розщілини піднебіння, який передбачає використання антимікробного препарату місцевої дії, мукозального гелю і пробіотиків, та показано, що застосування розробленого комплексу заходів дозволило знизити інтенсивність запального процесу в пародонті, покращити рівень гігієни порожнини рота, нормалізувати біохімічні показники ротової рідини, поліпшити зарядовий стан клітин букального епітелію і функціональний стан мікрокапілярного русла ясен.

Роботу присвячено підвищенню ефективності лікування звуження верхньої щелепи у трансверзальной площині в дітей 6 - 9 років з повною розщілиною піднебіння після ураностафілопластики, а також обгрунтуванню та оцінці методу ортодонтичного лікування шляхом застосування розробленого знімного апарата на підставі клінічних, антропометричних, біометричних та рентгенологічних методів досліджень. За результатами проведеного стоматологічного обстеження дітей з повною розщілиною піднебіння після проведеного хірургічного лікування (вело- й уранопластика) у віці 6-9 років уточнені наукові дані про частоту виникнення і ступеня звуження верхньої щелепи в трансверзальній площині, які складають 72%. Подано фізико-математичне обгрунтування для розробки знімного апарата з метою розширення верхньої щелепи у трансверзальній площині в дітей у ранньому змінному прикусі. Розроблено знімний ортодонтичний апарат для розширення верхньої щелепи у трансверзальній площині в дітей з повною розщілиною піднебіння в ранньому змінному прикусі. Розроблено прогностичну модель розрахунку оптимальної сили дії та її вплив на швидкість переміщення окремих зубів у трансверзальній площині в дітей після вело- й уранопластики у ранньому змінному прикусі. Доведено високу клінічну ефективність розробленого знімного апарата для розширення верхньої щелепи, яка підтверджується біометричними розрахунками контрольно-діагностичних моделей щелеп, антропометричними дослідженнями щелепно-лицевої ділянки та цефалометричними розрахунками телерентгенографії в бічній і прямій проекції.

Підвищено ефективність лікування хворих із вродженою розщілиною піднебіння шляхом удосконалення хірургічних методів одно- та двоетапного усунення дефекту й обгрунтовано терміни їх застосування. Показано, що найбільш частими ускладненнями хірургічного лікування дітей із вродженими розщілинами піднебіння є утворення дефектів останнього. Виявлено значні зміни стану ЛОР-органів у дітей старше 5-ти років, які викликають порушення біоценозу ротової порожнини та значно ускладнюють проведення оперативних втручань, збільшуючи ризик післяопераційних ускладнень. Доведена пряма залежність змін біохімічних показників ротової рідини дітей з вродженою розщілиною піднебіння від складності вродженої патології, а також встановлено значні зміни печінкових маркерів в сироватці крові, що обумовлює включення в комплексне лікування гепатопротекторів. Доповнено наукові уявлення щодо мікробіоценоз порожнини рота у дітей із вродженою патологією та показано його найбільше порушення у хворих з комбінованою двосторонньою розщілиною піднебіння. Використання удосконалених методик відновлення піднебіння у дітей з вродженими розщілинами дає можливість скоротити терміни відновлення піднебіння, приводить до кращої реабілітації пацієнта в післяопераційному періоді, пришвидшує адаптацію пацієнта в соціумі.

Поширення вроджених вад розвитку щелепно-лицевої ділянки за даними ВООЗ (2005 р.) складає 4 - 6 %. Особливу увагу слід приділяти дітям з вродженою двосторонньою комбінованою розщілиною верхньої губи і піднебіння, тому що ця патологія відрізняється важкістю клінічного перебігу, труднощами у виборі строків і методів оперативного лікування. Необхідність пошуку нових методів оперативного втручання і вивчення ефективного використання одно- чи двоетапних методів лікування вроджених розщілин верхньої губи і піднебіння обумовлена тим, що ці захворювання супроводжуються значними функціональними порушеннями, зумовлюють естетичні недоліки. Наведено результати оперування хворих різними способами відновлення піднебіння (одноетапова та двоетапова методика) васкуляризованими слизово-окісними клаптями з приводу повних, сполучених або поєднаних, ізольованих повних або часткових розщілин твердого та м'якого піднебіння. Проводячи технічно правильно операції з використанням васкуляризованих слизово-окісних клаптів, маєм можливість для мобільності тканин піднебіння в дефіцитній зоні за рахунок клітковини судинно-нервового пучка великого піднебінного отвору. Використання васкуляризованих слизово-окісних клаптів також дає можливість скоротити строки відновлення піднебіння, що в свою чергу пришвидшує адаптацію пацієнта в соціумі.

Представлена количественная и качественная характеристика микроэкологии полости рта у детей с расщелинами твердого и мягкого неба в сравнении с практически здоровыми детьми без врожденных аномалий челюстно-лицевой области. Для оценки микробиоценоза полости рта брались посевы из 4 основных биотопов (ротовая жидкость, слизистая спинки языка, зубной налет, жидкость зубодесневого желобка), а у детей основной группы брался посев со слизистой в области расщелины. Все обследованные дети находились в возрасте 7 - 15 лет, проживали в г. Одессе и области. Установлено, что у детей с расщелинами твердого и мягкого неба видовой состав микрофлоры значительно отличался от такового у практически здоровых детей. Полученные данные свидетельствуют о значительном дисбиозе полости рта, что может отражаться на утяжелении течения и лечения основных стоматологических заболеваний.

Мета роботи - оцінити стан м'язів м'якого піднебіння при різних формах його незрощення. Дослідження охоплювало 40 дітей із вродженими незрощеннями твердого та м'якого піднебіння, яких розділили на 4 групи. Групу порівняння становили 8 дітей з травмами на межі твердого та м'якого піднебіння, яким під час первинної хірургічної обробки рани забирали біоптати м'язів м'якого піднебіння. За оцінкою експресії міогеніну визначено, що у дітей з ізольованими незрощеннями піднебіння ці показники були вищими у 4 рази, ніж у дітей із наскрізними формами. Рівень експресії міостатину різнився у 1,3 раза. У групі дітей віком від 8-ми місяців до 2-х років, порівняно з групою дітей віком від 2-х до 4-х років, показник експресії мРНК зазначених генів був вищим майже удвічі, що підтверджує зниження міогенного потенціалу з віком. Висновки: одержані результати доводять необхідність проведення ранніх медико-генетичних втручань для покращання функціональних результатів хірургічного лікування.

Світовий досвід хірургічного лікування хворих з розщілиною верхньої губи та піднебіння демонструє хороші результати усунення як первинних дефектів, так і виправлених вторинних деформацій, але результати операції не завжди можуть трактуватися як позитивні. Оперуючи пацієнтів з вродженою розщілиною м'якого та твердого піднебіння хірург часто зустрічається з дилемою - оперувати пацієнта за типовим протоколом велопластики і залишати частковий залишковий дефект твердого піднебіння або оперувати м'яке і тверде піднебіння одразу. При проведенні оперативного втручання в два етапи незначний залишковий дефект твердого піднебіння не завжди вдається прооперувати вдало через його розміри та недостатню мобільність тканин повного дефекту, а також це додаткова операція і травма для дитини.

Цель работы - изучение вязкости ротовой жидкости и скорости ее отделения у детей с ХКГ, ранее проопериро- ванных по поводу врожденных расщелин, в динамике лечения. Материал и методы исследования. Проведены клинические исследования 97 детей в возрасте 7 - 15 лет, которые были разделены на две группы: основную и сравнения (первая возрастная группа - 7 - 11 лет и вторая - 12 - 15 лет). Все дети из группы сравнения использовали гигиенический зубной эликсир "Санодент". Дети основной группы были разделены на две подгруппы и получали два варианта комплексного лечения. Первый вариант лечения заключался в применении зубного эликсира "Лизомукоид", аппликаций антимикробного препарата "Сангвиритрин" и пробиотика "Хилак форте". Второй вариант лечения предусматривал кроме применения вышеперечисленных препаратов использование еще одного пробиотика "Био Гая продентис" и аппликаций мукозального геля "Флавогель" (в индивидуальной капе). Анализ полученных результатов показал, что у детей, ранее прооперированных по поводу врожденных пороков развития ЧЛО, установлено явление гипосаливации в обеих возрастных группах. При сопоставлении средних величин скорости слюноотделения у детей обеих возрастных групп, прооперированных по поводу врожденных расщелин ЧЛО, установлено, что скорость слюнообразования и слюноотделения у пациентов с оперированной комбинированной расщелиной верхней губы, мягкого и твердого неба ниже, чем в группе детей с прооперированной изолированной расщелиной мягкого неба. Выводы: повышенная вязкость ротовой жидкости на фоне сниженного слюноотделения у детей, имеющих в анамнезе операции по поводу врожденных расщелин челюстно-лицевой области, способны значительно ухудшить ее минерализующую, защитную и очищающую функции, что может привести, в свою очередь, к повышению риска поражения твердых тканей зубов и тканей пародонта. Курсовое применение предложенных ЛПК, включающих в себя зубной эликсир "Лизомукоид", аппликации антибактериального препарата "Сангвиритрин", пробиотики "Хилак форте" и "Био Гая продентис" и мукозальный гель "Флавогель" в индивидуальной капе, стимулируют функциональную активность слюнных желез, значительно улучшая ее минерализующую, защитную и очищающую функции и обеспечивает равновесие физиологических процессов в полости рта.

Цель работы - изучение динамики изменения пародонтальных индексов у детей с хроническим катаральным гингивитом, ранее прооперированных по поводу врожденных расщелин мягкого и твердого неба. Проведено клиническое обследование 97-и детей в возрасте 7 - 15 лет, которые были разделены на две группы: основную и сравнения (первая возрастная группа - 7 - 11 лет и вторая - 12 - 15 лет). Все дети группы сравнения использовали гигиенический зубной эликсир "Санодент". Дети основной группы были разделены на две подгруппы и получали два варианта комплексного лечения. Первый вариант лечения заключался в применении зубного эликсира "Лизомукоид", аппликаций антисептика "Сангвиритрин" и пробиотика "Хилак форте". Второй вариант лечения предусматривал кроме применения вышеперечисленных препаратов использование еще одного пробиотика "Био Гая продентис" и аппликаций мукозального геля "Флавогель" (в индивидуальной капе). Полученные результаты свидетельствуют о том, что оба разработанных метода лечения обладают достаточно высоким противовоспалительным и пародонтопротекторным действием. Выводы: проведенные исследования показали выраженное пародонтопротекторное и противовоспалительное действие разработанных лечебно-профилактических мероприятий на ткани пародонта как у детей с полной расщелиной мягкого неба, так и у детей с комбинированной расщелиной верхней губы, твердого и мягкого неба в возрасте 7 - 15 лет, которые были прооперированы ранее.

Цель работы - изучение состояния твердых тканей зубов и пародонта у детей с расщелиной мягкого и твердого неба путем оценки клинических индексов. Проведен осмотр полости рта 28 детей с расщелиной мягкого и твердого неба в возрасте от 6 до 9 лет после вело- и уранопластики. Определена интенсивность кариеса зубов по показателям, КПУз+кпз, гигиеническое состояние полости рта с помощью индексов Green - Vermillion и Silness-Loe, состояние тканей пародонта с помощью индексов РМА и GI. Определение и подсчет индексов проводились по общепринятым методикам. Полученные результаты у обследованных детей с полной расщелиной неба свидетельствуют о высокой распространенности и интенсивности поражения, как твердых тканей зубов, так и тканей пародонта по оценке ВОЗ. Поражение тканей пародонта характеризуется преобладанием хронического катарального гингивита средней степени тяжести. А данные гигиенических индексов в среднем соответствуют "плохому" состоянию гигиены полости рта. Выводы: полученные данные указывают на целесообразность разработки и применения лечебно - профилактического комплекса, направленного на профилактику возникновения кариеса зубов и воспалительных заболеваний пародонта на фоне соблюдения личной гигиены ротовой полости у пациентов, прооперированных ранее по поводу полной расщелины неба.

Мета роботи - проаналізувати помилки і невдачі, що виникають на етапах хірургічного лікування дітей із вродженими незрощеннями губи та піднебіння (ВНГП) та пошук способів їх усунення. Узагальнено результати хірургічного лікування 780 дітей із ВНГП, які перебували на лікуванні в клініці на кафедрі хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії дитячого віку Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця з 2005 р. по 2015 р. Використано клінічні, антропометричні та статистичні методи дослідження. Із застосуванням у 275 дітей із ВНГП запропонованого обтуратора, обтуратора-апарата та соски з додатковою ізолюючою поверхнею вдалося запобігти подальшому розширенню дефекту та зміщенню незрощених фрагментів верхньої щелепи у 80 % випадків. У 85 % пацієнтів за допомогою хірургічної корекції мiжщелепної кістки у протрузійному положенні при неефективному ортодонтичному лікуванні оптимізували умови проведення хейлоринопластики та ураностафілопластики. Завдяки запропонованій авторами методиці вторинної вестибулопластики (незалежно від протяжності мілкого присінка) позитивного результату досягли у 71,4 % випадків. Визначено, що зниження рівня тромбоцитів та уповільнення згортання крові є факторами ризику до утворення гіпертрофічних рубців у дітей із ВНГП; впровадили методику профілактики патологічних рубців щелепно-лицевої ділянки. Профілактикою виникнення велофарингеальної недостатності є проведення у післяопераційному періоді ретротранспозиції м'якого піднебіння та вікове збільшення обсягу мезофарингсу. 80 % вторинних дефектів піднебіння усувають за допомогою місцевих тканин із використанням різних слизово-окісних клаптів; 20 % становлять клапті слизової оболонки щоки, верхньої губи; при великих за розмірами дефектах використовують клапті язика. Висновки: ретельна оцінка типу та ширини дефекту, ступеня недорозвинення тканин у дітей із ВНГП, виконання ортодонтичної або хірургічно-ортодонтичної корекції положення незрощених фрагментів верхньої щелепи до втручання на губі та піднебінні, а також застосування щадних хірургічних прийомів дозволяють досягти очікуваного результату хейлоринопластики, ураностафілопластики, а також є профілактикою невдач хірургічного лікування.

Встановлено, що частота народження дітей з розщілинами губи та піднебіння в Дніпропетровській області за останні 5 років різко збільшилася і в 2012 р. склала в середньому 1,44 дитини на 1 000 новонароджених. При цьому 61,7 % народжених дітей з розщілинами щелепно-лицьової ділянки склали розщілини твердого та м'якого піднебіння. Доведено, що серед всіх дітей з розщілинами твердого та м'якого піднебіння віком 3 - 4-х років карієс зубів і хронічний катаральний гінгівіт діагностовано в 82,17 % випадків. Розроблено структуру визначення мікрофлори порожнини рота по шести біотопах і вивчено її видовий склад у дітей з розщілинами твердого та м'якого піднебіння. Встановлено особливості формування біоценозу порожнини рота у дітей з природженими розщілинами твердого та м'якого піднебіння, визначено пряму залежність обсягу ороназального незрощення зі ступенем дисбіотичних порушень, захворюваністю на карієс зубів і запальні процеси в тканинах пародонта. Вперше встановлено, що застосування пробіотичних бактерій вже через два тижні (на доопераційному етапі) нормалізує біоценоз порожнини рота у таких дітей. Доведено, що застосування мукозального фітогелю після операції уранопластики у дітей з розщілинами твердого та м'якого піднебіння забезпечує пригнічення запального процесу в ділянці післяопераційної рани та сприяє прискоренню її епітелізації. Розроблено й апробовано комплекс заходів для лікування та профілактики ураження твердих тканин зубів і тканин пародонта у таких дітей.

Мета роботи - підвищити ефективність хірургічного лікування дітей із вродженими незрощеннями верхньої губи та піднебіння (ВНВГП) шляхом удосконалення раннього первинного симультанного хірургічного лікування. Проаналізовано результати запропонованого одномоментного первинного хірургічного лікування (ОПХЛ) у порівнянні з традиційним багатоетапним первинним хірургічним лікуванням (БПХЛ) у 172-х хворих із різними формами ВНВГП, оперованих на базі Житомирської обласної дитячої клінічної лікарні у період 1998 - 2009 рр. Вік пацієнтів - від 2-х міс до 14-ти років. З однобічними ВНВГП було 78 (45,3 %) хворих, із двобічними - 24 (14 %) та з ізольованими незрощеннями піднебіння (ІНТ) - 70 (40,7 %) пацієнтів. Для порівняльного аналізу результатів лікування в кожній із груп виокремлено по 2 підгрупи хворих, яким проводили раннє ОПХЛ та раннє або пізнє БПХЛ. До року життя первинне хірургічне лікування виконали у 123-х (71,51 %) хворих, після року життя - у 49 (28,49 %) пацієнтів. Загалом 172-м дітям виконано 233 операції. За запропонованою методикою раннє ОПХЛ в підгрупі із 45-ти хворих з наскрізними однобічними ВНВГП проведено у 21-го хворого, раннє та пізнє БПХЛ - у 24 хворих. Порівнявши результати, виявили переваги раннього ОПХЛ над БПХЛ за всіма показниками. Так, за анатомічними й естетичними показниками післяопераційні дефекти у разі раннього ОПХЛ виникли в 4,8 % випадків, а у разі БПХЛ - в 13,3 %, післяопераційні деформації структур верхньої губи та носа у разі раннього ОПХЛ виникли в 4,8 - 28,6 % випадків, а у разі БПХЛ - в 44,4 - 93,3 % (раннє БПХЛ 44,4 - 88,9 %, пізнє БПХЛ 53,3 - 93,3 %), необхідні коригувальні операцій після ОПХЛ виконували в 42,9 % хворих, після раннього БПХЛ - у 77,8 % пацієнтів, після пізнього БПХЛ - у 86,7 %. За функціональними показниками недостатнє відновлення функції верхньої губи за ОПХЛ виникло у 38,1 % випадках, у разі БПХЛ - у 55,6 %, недостатнє змикання м'якого піднебіння у разі раннього ОПХЛ було лише у 4,8 % хворих, за раннього БПХЛ - у 22,2 %, а у разі пізнього БПХЛ - у 66,7 %. За логопедичними показниками - мовлення розвивається відповідно до віку у разі раннього ОПХЛ - у 95,2 % дітей, за раннього БПХЛ - у 77,7 %, а за пізнього БПХЛ - у 33,3 %. Перед- та післяопераційне ортодонтичне лікування застосовували у 34-х (75,6 %) із 45-ти хворих із наскрізними однобічними незрощеннями. Це 16 (76,2 %) хворих із 21-го, яким виконали раннє ОПХЛ, та 18 (75 %) пацієнтів із 24-х, яким проводили БПХЛ. Порівняльний аналіз антропометричних вимірювань верхніх щелеп через рік після раннього ОПХЛ засвідчив незначні зменшення II, IV та V трансверзальних розмірів на 0,02 - 0,07 см, II та V сагітальних розмірів - на 0,05 - 0,08 см. Висновки: аналіз і порівняння результатів багатоетапного й одномоментного первинного хірургічного лікування (172 хворих із різними формами ВНВГП) свідчить про ефективність симультанних операцій у ранньому віці, їх високу результативність та значні анатомо-функціональні й естетичні результати: кількість післяопераційних дефектів зменшилась із 13,3 до 4,8 %, кількість післяопераційних деформацій верхньої губи та носа - із 44,4 - 93,3 % до 28,6 - 42,9 %, кількість хворих із недостатнім змиканням м'якого піднебіння -до 4,8 % у порівнянні з 22,2 % за раннього і 66,7 % - пізнього БПХЛ.

Определена активность фермента каталазы в ротовой жидкости детей с расщелинами твердого и мягкого неба. Проведены комплексные биохимические исследования 61 ребенка с врожденными расщелинами твердого и мягкого неба в динамике лечения. Все наблюдавшиеся пациенты разделены на три группы: две основные группы по 20 человек в каждой и группа сравнения (21 ребенок). Разработан и внедрен ЛПК с применением 10 % раствора коллоидного серебра, пробиотика (Бифиформ Бэби), антисептического препарата "Лизак" на дооперационном этапе и применением фитогеля "Фитолизоцим" на послеоперационном этапе. Изучение активности каталазы в ротовой жидкости показало низкий исходный уровень данного показателя у всех детей, находившихся под наблюденим. У детей с полной расщелиной твердого и мягкого неба данный показатель был ниже. На фоне лечения наблюдалось стойкое повышение антиоксидантной активности в полости рта, что в целом улучшало состояние местного иммунитета у таких детей. Выводы: предложенный комплекс лечения способствует повышению показателей антиоксидантной системы ротовой полости, что позволяет нормализовать местный биоценоз и повлиять на стоматологический статус.

Результаты проведенных клинических исследований свидетельствуют о том, что у детей с врожденными расщелинами мягкого и твердого неба происходят существенные патологические изменения свойств ротовой жидкости, при этом особо выражены изменения вязкости, скорость саливации, среднеквадратического отклонения pH у детей 3 - 4-х лет с полным несращением твердого и мягкого неба. Применение лечебно-профилактического комплекса, включающего коллоидное серебро, пробиотик (Бифиформ Бэби), антисептический препарат "Лизак" на дооперационном этапе и применение фитогеля "Фитолизоцим" на послеоперационном этапе стимулирует функциональную активность слюнных желез уже через две недели наблюдения, что дает возможность закрепить полученный результат и удержать на протяжении 12 месяцев наблюдения.

Дослідження присвячено вирішенню проблеми покращання результатів хірургічного лікування хворих з вродженими незрощеннями верхньої губи та піднебіння шляхом удосконалення раннього первинного хірургічного лікування. Розроблено одномоментну операцію в ранньому віці у даної категорії хворих, яка забезпечує раннє відновлення функцій смоктання, ковтання, жування, дихання, мови, прискорює ріст верхньої щелепи. Модифіковано операції Делорма у хворих з секвенцією Робіна, що значно сприяло покращанню умов для дихання, ковтання і відповідно харчування у всіх дітей, оперованих до року життя (86,6 %).