Исследована зависимость функции зрительного анализатора, биоэлектрической активности затылочных и лобных долей коры головного мозга от их крово- и кислородного снабжения у 626 близоруких и 80 детей и подростков с нормальным зрением. Было установлено, что миопия может служить естественной моделью ухудшения кровоснабжения и снабжения кислородом тех долей коры головного мозга, в которых локализованы корковые представительства зрительного анализатора, осуществляющие контроль за аккомодационной функцией глаза, в частности затылочных долей. Кровоснабжение и снабжение кислородом этих долей снижено. На ЭЭГ затылочных долей коры зарегистрирована низкая амплитуда alpha-ритма, который был значительно меньшим, чем у здоровых. Установлено, что адаптация к гипоксии в курсе интервальной гипоксической тренировки, и курс остеорефлекторной стимуляции являются надежными средствами повышения кровоснабжения и снабжения кислородом затылочных и лобных долей коры головного мозга, нормализации ЭЭГ и остроты зрения. У 80 % близоруких детей она с 0,2 - 0,3 повысилась до 0,9 - 1,0.

Вивчено залежність між показниками артеріального тиску й акомодацією у школярів віком 13 - 15-ти років з еметропією та міопією. Оцінено наявність і ступінь кореляції між середнім динамічним тиском та резервами відносної акомодації. Встановлено пряму кореляційну залежність між цими показниками, на підставі чого висловлюється думка відносно ролі артеріального тиску в процесі виникнення та прогресування міопії.

Изучена зависимость между показателями артериального давления и аккомодацией у школьников 13 - 15 лет с эмметропией и миопией. Оценено наличие и степень корреляции между средним динамическим давлением и резервами относительной аккомодации. Установлена прямая корреляционная зависимость между этими показателями, на основании чего высказывается мнение относительно роли артериального давления в процессе возникновения и прогрессирования миопии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.670.211.2-5

Рубрики:

Короткозорість (міопія) у дітей

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследована эффективность применения оптико-физиологических методик как дополнительного средства реабилитации детей в возрасте 8 - 10 лет с миопией слабой степени. Показано, что включение в реабилитационный комплекс занятий на аппаратах, воздействующих на аккомодационный аппарат глаза, способствовало улучшению остроты зрения, резервов относительной аккомодации и конвергенции.

Досліджено проблему медикаментозного лікування дітей з міопією. Вперше патогенетично обгрунтовано доцільність застосування антиоксидантної та імуномоделюючої терапії у лікуванні дітей з набутою неускладненою міопією. У даної категорії пацієнтів залежно від ступеня тяжкості захворювання вперше виявлено інтенсифікацію вільно-радикальних процесів і зниження антиоксидантного захисту організму. Доповнено дані про виснаження стану специфічного та неспецифічного імунітету та аутосенсибілізацію до антигенів тканини ока. Вперше запропоновано для лікування дітей з набутою неускладненою міопією фітопрепарат спіруліни по 0,5 г тричі на день внутрішньо протягом одного місяця. Встановлено, що нормалізація імунологічних та корекція метаболічних порушень, обумовлених дією препарату спіруліни, сприяють активізації компенсаторно-пристосувальних механізмів акомодаційно-конвергентної системи та зорово-сенсорного апарату, що зумовило однонаправлене покращення функціонального стану зорового аналізатора - збільшення некоригованої гостроти зору на 49 % у 96 % пацієнтів і зниження градієнту прогресування міопічного процесу на 33 %.

За результатами експерименту на 39 нестатевозрілих кроликах з'ясовано роль порушень гемо- та гідродинаміки ока у формуванні міопічної рефракції у період росту організму. Гіперпродукція камерної вологи на тлі зниження тиску в судинах ока в період росту організму тварини формує міопічну рефракцію зі збільшенням розмірів ока та стоншенням склери з фрагментацією її волокон і підвищеним накопиченням глікозаміногліканів. Отримано експериментальну модель міопії з використанням чинників, що зумовлюють прогресування міопії в клініці, зокрема, - підвищення внутрішньоочного тиску та зниження перфузійного тиску в басейні очної артерії. Вивчено стан гемо- та гідродинаміки ока у 124 пацієнтів (229 очей) з еметропією, стаціонарним і прогресуючим перебігом міопії. Надано оцінку змінам гідродинаміки ока під впливом різного за тривалістю зорового навантаження у разі еметропії, стаціонарного та прогресуючого перебігу міопії. Встановлено взаємозв'язок прогресування міопії від короткочасних підвищень внутрішньоочного тиску за рахунок збільшення швидкості утворення внутрішньоочної рідини під впливом зорового навантаження. Обгрунтовано доцільність застосування перед зоровим навантаженням препаратів, які знижують швидкість утворення внутрішньоочної рідини (0,5 % розчин тімололу малеату) та вилучення з комплексу терапії судинорозширювальних препаратів.

Досліджено функціональні особливості зорового сприйняття еметропічним та міопічним оком у дітей шкільного віку. Доведено, що у школярів зі збільшенням віку відбувається подальший розвиток зорових функцій і підвищення показників гостроти зору та її складових порогових характеристик, контрастної чутливості, кольоровідчуття та бінокулярного зору. Встановлено показники вікової норми досліджених зорових функцій для дітей віком 7 - 9-ти, 10 - 13-ти та 14 - 16-ти років. Виявлено, що внаслідок міопії у школярів усіх вікових груп погіршується гострота зору, мінімум розділення, контрастна чутливість, кольоровідчуття за рахунок червоного та синього кольорів. З'ясовано, що рівень порушення цих зорових функцій прямо пропорційний ступеню міопії та обернено пропорційний віку школяра. Визначено, що ступінь покращання зорових функцій з оптичною корекцією залежить не лише від її виду, а й від віку школяра та ступеня міопії. Встановлено, що контактна корекція забезпечує найкраще зорове сприйняття в дітей шкільного віку з міопією будь-якого ступеня.

Проаналізовано фізичний розвиток і показники гостроти зору в хлопчиків із короткозорістю.

Цель работы - изучение влияния дисплазии соединительной ткани и обеспеченности микроэлементами (кальций, магний) в прогрессировании миопии у детей на основании комплексного клинического, лабораторного и офтальмологического обследования для оптимизации диагностики и лечения. Проведено комплексное исследование 41 ребенка с прогрессирующей миопией (ПМ), сочетающейся с клиническими и фенотипическими проявлениями недифференцированной дисплазии (НД) соединительной ткани. Всем пациентам выполнено комплексное офтальмологическое, клинико-лабораторное обследование с оценкой степени выраженности НД соединительной ткани по Бейтону, Т. Милковска-Димитровой, Т. Кадуриной. Прогрессирующая миопия у детей ассоциирована с НД соединительной ткани и микроэлементной обеспеченностью. Структурно-метаболические изменения соединительнотканных компонентов склеры обуславливают дегенеративно-дистрофический процесс, способствующий прогрессированию миопии. Выводы: пациентам с миопией, ассоциированной с внешними и внутренними проявлениями НД соединительной ткани, рекомендуется проведение более полного клинического и офтальмологического обследования, а также его мониторинг для своевременной диагностики и лечения МП.

Обстежено 175 дітей віком від 7-ми до 17-ти років, з них 135 дітей з набутою формою міопії та 40 дітей того ж віку з еметропією. Проведено загальне офтальмологічне обстеження. Визначено функціональний стан зорового аналізатора та оптичну когерентну томографію. Встановлено морфометричні показники сітківки та зорового нерва для даної вікової групи у дітей-еметропів. Вперше встановлено, що за міопії потоншення перипапілярних волокон темпорального сегмента менше 61,9 ± 20,1 мкм супроводжується функціональними змінами - збільшенням вертикального розміру сліпої плями 5,24 - 6,19 см і значень порогу електричної чутливості за фосфеном 93,3 - 113,5 мкА. Виявлено критерії, характерні для прогресуючої форми набутої міопії: товщина сітківки (в зоні 3 мм) більше 246,3 мкм у поєднанні з рефракцією більше 4,5 дптр і передньо-заднім розміром ока більше 25,3 мм, підтверджені у 80,6 % випадків.

Оптическая коррекция - важный момент комплексного подхода, направленного на замедление прогрессирования близорукости в детском возрасте. С целью установления влияния зрительной нагрузки на прогрессирование миопии у 40 детей, пользующихся разными видами оптической коррекции, на анализаторе биомеханических свойств глаза (ORA) изучено роговично-компенсированное ВГД - IOPcc, корнеальный гистерезис - СН, а также запас относительной аккомодации (ЗОА). Установлено, что у пациентов, пользующихся ортокератологическими линзами, после зрительной нагрузки достоверное увеличение IOPcc и снижение CH наблюдают лишь в 27 % случаев и отмечают стабильные показатели ЗОА, в отличие от детей, использующих для коррекции очки, - у 88,2 % из них отмечают повышение IOPcc, снижение CH в среднем в 1,2 раза, уменьшение ЗОА в 2 раза. Это свидетельствует о снижении риска прогрессирования миопии у детей, пользующихся ортокератологической коррекцией.

При прогрессировании миопического процесса у детей отмечают изменения морфометрических, биометрических и биомеханических показателей глазного яблока. С целью изучения данных параметров при осевой и рефракционной близорукости обследовали 32 пациента (64 глаза) с осевой и 26 больных (46 глаз) рефракционной миопией. Установлено, что у пациентов с осевой и рефракционной прогрессирующей миопией в 56,4 % отмечается снижение толщины слоя перипапиллярных нервных волокон и толщины слоя ганглионарных клеток, повышение роговично-компенсированного внутриглазного давления в 1,3 раза, а также снижение корнеального гистерезиса в 1,2 раза. Данные изменения не зависят от степени рефракции и связаны с увеличением аксиальной длины глаза и снижением биомеханических свойств корнеосклеральной капсулы независимо от вида близорукости.

Одним из средств, положительно воздействующих на состояние аккомодационного аппарата миопического глаза, является оптимальная оптическая коррекция. С целью оценки состояния аккомодационной функции глаза изучены резервы абсолютной аккомодации, запас относительной аккомодации и положение ближайшей точки ясного зрения у 50 пациентов (100 глаз) с миопией слабой степени, проходящих курс рефракционной терапии ортокератологическими линзами Paragon CRT в течение года. Установлено, что применение рефракционной терапии ортокератологическими линзами у пациентов с миопией приводит к повышению резервов аккомодации в 3,8 раза, увеличению запаса относительной аккомодации в 2,8 раза, ближайшей точки ясного зрения - на 2,4 см. Это свидетельствует о положительном влиянии на аккомодационные возможности миопического глаза и является средством профилактики прогрессирования миопии.

Влияние оптической коррекции на прогрессирование миопии представляет практический интерес. Исследована аккомодация и регионарная гемодинамика глаза при разных видах оптической коррекции миопии. Установлено в 84,2 % случаев повышение резервов абсолютной аккомодации в 4,2 раза, запаса относительной аккомодации - в 2,4 раза, показателя аккомодативной конвергенции - в 2 раза, увеличение скорости кровотока в глазной артерии и снижение индекса резистентности - в 1,3 раза при ортокератологической коррекции.

Прогрессивное увеличение миопии у детей делает её важным объектом исследования в медицинской практике. Цель работы - клиническая оценка эффективности воздействия на миопический рефрактогенез функциональных методов лечения и рефракционной терапии. Обследовано 90 пациентов (180 глаз) с миопией слабой степени (МСС). Пациенты были разделены на две группы наблюдения. I группу составили 50 пациентов (100 глаз) с МСС, пользующиеся в течение года рефракционными ортокератологическими линзами, II группу - 40 детей (80 глаз) с МСС, пользовавшихся очковой оптической коррекцией и получавших функциональное лечение. Острота зрения у всех пациентов с коррекцией составила 0,95 - 1,0. Среди наиболее часто назначаемых методик лечения применялись тренировки аккомодационной мышцы, фосфен-электростимуляция, лазерная стимуляция цилиарной мышцы, магнитотерапия. Установлено, что рефракционная терапия ортокератологическими линзами у пациентов с миопией способствует улучшению функционального состояния аккомодационного аппарата, что выражается в повышении резервов абсолютной аккомодации в среднем в 3,8 раза, запаса относительной аккомодации - в среднем в 2,8 раза, снижении привычного тонуса аккомодации - в среднем на 0,58 диоптрии. Функциональные методы лечения так же положительно влияют на состояние аккомодационного аппарата, что выражается в увеличении резервов абсолютной аккомодации в среднем в 1,5 раза, запаса относительной аккомодации - в среднем в 1,4 раза, снижении тонуса аккомодации - в среднем на 0,34 диоптрии, однако требуют повторных курсов терапии. У пациентов на фоне рефракционной терапии увеличение клинической рефракции составляет в среднем 0,14 диоптрии, аксиальной длины глаза - в среднем 0,2 мм в отличие от группы пациентов, проходивших функциональное лечение, у которых увеличение клинической рефракции составило в среднем 0,25 диоптрии, аксиальной длины глазного яблока - 0,45 мм от исходных данных. Результаты наблюдения свидетельствуют о снижении прогрессирования миопии у детей на фоне рефракционной терапии ортокератологическими линзами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.670.211.2-4

Рубрики:

Короткозорість (міопія) у дітей

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - визначити стан захисної антиоксидантної системи органа зору в нормі й у хворих на міопію різного ступеня за вмістом вільних і зв’язаних білкових сульфгідрильних і дисульфідних груп у сльозній рідині.

Цель работы - определить состояние защитной антиоксидантной системы органа зрения в норме и у больных миопией различной степени по содержанию свободных и связанных белковых сульфгидрильных и дисульфидных групп в слезной жидкости.

Недиференційована форма дисплазії сполучної тканини (НДСТ) призводить до змін сполучнотканинного каркасу очного яблука та характеризується збільшенням його передньо-заднього розміру (ПЗР). Мета роботи - дослідити структури очного яблука у разі міопії у поєднанні з НДСТ серед дітей Подільського регіону, використовуючи метод оптичної когерентної томографії (ОКТ). Результат дослідження вказує на достовірні морфометричні зміни у центральній зоні сітківки за збільшеного ПЗР та кореляційний зв'язок цих показників з гостротою зору у дітей-міопів з НДСТ. Розглянуто міопію як головний діагностичний критерій НДСТ та можливий її злоякісний перебіг за даного синдрому.

Мета роботи - підвищення ефективності діагностики набутої міопії шляхом визначення факторів, що впливають на її перебіг. Обстежено 80 дітей (160 очей) віком 7 - 12 років з набутою міопією. Комплекс дослідження включав стандартне офтальмологічне обстеження, а також визначення фенотипічних ознак і ступінь сполучнотканинної дисплазії. Для аналізу одержаних даних використовували факторний аналіз. Проведений факторний аналіз виявив 3 головні фактори, що були позначені як "анатомо-конституціональний" фактор (44,6 % загальної дисперсії), "акомодаційно-спадковий" (9,9 % загальної дисперсії) та "морфометричний" (7,1 % загальної дисперсії). Встановлено, що факторне навантаження більше 0,7 вносили перемінні: заломлюючої сили рогівки (-0,757), аксіальної довжини ока (0,810), діаметра рогівки (0,769), а також гіпермобільності суглобів (0,754), запасу відносної акомодації (-0,742), звичайного тонусу акомодації (0,707), спадковості (0,760), маніфестації міопії (0,700), перипапілярного шару нервових волокон (-0,831). Висновки: результати факторного аналізу показали, що у прогресуванні набутої міопії у дітей основними є фактори, пов'язані з особливостями анатомо-оптичних параметрів ока, станом акомодації, маніфестацією та спадковістю захворювання в тісному взаємозв'язку з проявами сполучнотканинної дисплазії. Одержані дані необхідно враховувати під час індивідуального прогнозування перебігу міопії у дітей з метою своєчасного проведення профілактичних заходів.

Цель работы - провести комплексную оценку анатомо-оптических, биомеханических и морфометрических показателей глаза у детей с приобретенной миопией и синдромом недифференцированной дисплазии соединительной ткани. Обследовали пациентов 2 групп: I группа - 44 ребенка (88 глаз) с миопией слабой степени и фенотипическими проявлениями соединительнотканной дисплазии, II группа - 40 пациентов (80 глаз) с миопией и без признаков соединительнотканной дисплазии. Измеряли показатель преломляющей силы роговицы, диаметр роговицы, радиус кривизны роговицы, толщину роговицы, глубину передней камеры, толщину хрусталика, сагиттальную длину стекловидного тела, аксиальную длину глазного яблока, корнеальный гистерезис, перипапиллярную толщину слоя нервных волокон. Установлены достоверные различия в анатомо-оптических, биомеханических и морфометрических показателях зрительного анализатора у детей с миопией слабой степени на фоне СНДСТ и детей с миопией без соединительнотканной дисплазии, которые заключаются в снижении преломляющей силы роговицы в среднем до 41,25 [40,62; 41,75] дптр, увеличении радиуса роговицы в среднем до 8,13 [7,97; 8,28] мм, диаметра роговицы в среднем до 12,5 [12,1;12,7] мм, увеличении глубины передней камеры в среднем до 3,8 [3,4; 4,0] мм, увеличении сагиттальной длины стекловидного тела в среднем до 17,6 [17,3; 18,0] мм, увеличении аксиальной длины глаза в среднем до 24,9 [24,4; 25,4] мм, снижении корнеального гистерезиса в среднем до 11,2 [10,6; 11,7] мм рт. ст., снижении толщины слоя перипапиллярных нервных волокон в среднем до 87 [85;93] мкм. Выводы: результаты могут быть полезными в комплексной оценке офтальмологических проявлений синдрома недифференцированной дисплазии соединительной ткани, прогнозировании развития миопического процесса и определении индивидуальной тактики лечения.