Приведены показания к вторичной интраокулярной коррекции афакии в глазах с высокой амблиопией, обусловленной односторонней врожденной катарактой. Описана эндокапсулярная имплантация гибких иол при атипичных врожденных катарактах у детей. Проанализирован опыт хирургического лечения детей с врожденными катарактами. Освещена эффективность хирургического лечения катаракт у детей с имплантацией интраокулярных линз. Рассмотрены возрастные особенности имплантации иол у детей с врожденными катарактами. Определены основные направления совершенствования хирургии врожденной катаракты в работах школы академика В.П.Филатова. Значительное внимание уделено проблемам секундарной катаракты у детей после экстракции врожденной катаракты, динамике рефракции артифакичных глаз у детей. Предложены новый способ реабилитации детей с врожденной аниридией и катарактой - внутрикапсульное иридофакопротезирование, способ объективного определения остроты зрения и цветоощущения у детей. Приведены результаты комплексного лечения врожденных катаракт. Изучены влияние дерината на послеоперационный период у детей, особенности послеоперационного лечения детей с артифакией после врожденных неосложненных катаракт.

Представлено аналіз особливостей клінічної картини вродженої аномалії розвитку кришталика - мікросферофакії та висвітлено значення інструментальних методів її діагностики. Зроблено висновок про необхідність своєчасного видалення мікросферофакічного кришталика з метою запобігання розвитку вторинної глаукоми. Як операція вибору за цієї патології представлена модифікована методика ленсектомії - вісколенсектомія з додатковою фіксацією кришталика ін'єкційною голкою під час оперативного втручання, використання якої дозволяє забезпечити стабільне положення кришталика під час операції, запобігти небажаної міграції кришталикових мас та скловидного тіла, захистити ендотелій рогівки та райдужки від механічного пошкодження, і як результат - отримати стійкий гіпотензивний ефект.

Представлен анализ особенностей клинической картины врожденной аномалии развития хрусталика - микросферофакии и значения инструментальных методов её диагностики. Сделан вывод о необходимости своевременного удаления микросферофакичного хрусталика с целью избежания развития вторичной глаукомы. Как операция выбора при этой патологии представлена модифицированная методика ленсэктомии - "висколенсэктомия" с дополнительной фиксацией хрусталика инъекционной иглой во время операционного вмешательства, использование которой позволяет обеспечить стабильное положение хрусталика во время операции, избежать нежелательной миграции хрусталиковых масс и стекловидного тела, защитить эндотелий роговицы и радужную оболочку от механического повреждения, и в результате получить стойкий гипотензивный эффект.

Проаналізовано результати вивчення передньо-заднього розміру псевдофакічних і парних здорових очей у 96-ти дітей, прооперованих з приводу монокулярної травматичної катаракти. Перед та після факоаспірації катаракти з внутрішньокапсульною імплантацією гнучких інтраокулярних лінз (ІОЛ) проводилось УЗ-вимірювання передньо-задніх осей обох очей. На підставі порівняння одержаних результатів зроблено припущення про можливий вплив відсутності акомодаційного процесу на збільшення розміру псевдофакічного ока у дитячому віці.

Проанализированы результаты изучения передне-заднего размера псевдофакичных и парных здоровых глаз у 96-ти детей, оперированных по поводу монокулярной травматической катаракты. Перед и после факоаспирации катаракты с внутрикапсульной имплантацией гибких интраокулярных линз (ИОЛ) проводилось УЗ-измерение передне-задних осей обоих глаз. На основании сопоставления полученных результатов сделано предположение о возможности влияния отсутствия аккомодационного процесса на увеличение размера псевдофакичного глаза в детском возрасте.

Обстежено дітей, які після хірургії з приводу косоокості одержували кортикостероїди в очних краплях. Проведено вивчення рівня внутрішньоочного тиску (ВОТ) у дітей на фоні застосування дексаметазону та флюкону. Середній ступінь стероїдної відповіді спостерігався на 11-ти очах (26,8 %) у першій групі та на 4-х очах (16 %) у другій; сильний (на 15 мм рт.ст. і більше від вихідного) - на 4-х очах (9,8 %) у першій та на 1-му оці (4 %) у другій групі. Клінічно офтальмогіпертензія мала практично безсимптомний перебіг, лише в однієї дитини зафіксовано неприємні відчуття в оці та головний біль. У разі середнього ступеня стероїдної відповіді було зменшено кратність інстиляцій кортикостероїдів, що сприяє нормалізації рівня ВОТ. Частота виникнення сильного ступеня стероїдної відповіді у дітей значно перевищує аналогічні показники у дорослій популяції. Застосування флюкону у дітей дозволяє знизити ризик розвитку у них офтальмогіпертензії.

Обследованы дети, получавшие кортикостероиды в глазных каплях после хирургического лечения косоглазия. Проведено исследование внутриглазного давления у детей на фоне использования дексаметазона и флюкона. Средняя степень стероидного ответа наблюдалась на 11 глазах (26,8 %) в первой группе и на 4-х глазах (16 %) во второй группе; сильная степень стероидного ответа (на 15 ммрт.ст. и выше от исходного) - на 4-х глазах (9,8 %) в первой и на одном глазу (4 %) во второй группе. Клинически офтальмогипертензия имела практически безсимптомное течение. Только один ребенок отметил появление неприятных ощущений, головную боль. При средней степени стероидного ответа была уменьшена кратность инстилляций кортикостероидов, что приводило к нормализации внутриглазного давления. Частота возникновения сильной степени стероидного ответа у детей значительно превышает аналогичные показатели во взрослой популяции. Применение флюкона у детей позволяет снизить риск развития у них офтальмогипертензии.

Children undergoing the strabismus surgery and using topical corticosteroids in eye drops have been examined. The intraocular pressure was measured in children using dexametazone and flucon. The middle degree of steroid response was observed in 11 eyes (26.8%) in the first group and in 4 eyes (16%) - in the second group. A high response (15mmHg and more) was observed in 4 eyes (9.8%) in the first group and 1 eye (4%) - in the second group. Ocular hypertension had practically asymptomatic course in clinics. Only one child noted the appearance of unpleasant feeling and headache. We reduced the number of instillations of corticosteroids and it led to the normalization of the intraocular pressure. The frequency of a high degree of the steroid response in children is much higher than in adults. Using flucon may reduce the risk of ophthalmohypertension development in children.

Досліджено питання підвищення ефективності хірургічного лікування вроджених катаракт шляхом інтраопераційної профілактики розвитку вторинної катаракти з використанням диференційованого підходу до задньої капсули кришталика у разі факоаспірації з ендокапсулярною імплантацією гнучких ІОЛ Acrysof у дітей. Незалежно від методу втручання на задній капсулі кришталика частота розвитку вторинної катаракти в цілому становить 21,3 % через рік після втручання та швидко прогресує через 2 роки і становить 43,5 %. Вторинна катаракта у дітей старшого віку (7 - 15 років) розвивається рідше (23,4 %), у дітей молодшої вікової групи - наявна у 2,4 рази частіше (56,4 %), що доводить про різну вікову проліферативну активність епітеліальних клітин кришталика. Установлено відносну ефективність інтраопераційних методів профілактики вторинної катаракти шляхом втручань на задній капсулі кришталика під час проведення первинного видалення вродженої катаракти з імплантацією гнучких ІОЛ. Установлено, що розтин задньої капсули з використанням методу заднього капсулорексису не впливає на частоту вторинних катаракт (55,4 %) у порівнянні зі збереженням задньої капсули інтактною (48,9 %), поєднання останнього з передньою вітректомією суттєво зменшує частоту вторинної катаракти до 28 %, водночас провокує розвиток інших післяопераційних ускладнень (помутніння склоподібного тіла, внутрішньокапсульної децентрації ІОЛ). Установлено, що у зоні видаленої задньої капсули на псевдофакічних очах дітей формується "хибна вторинна катаракта", спричинена наявністю патологічно змінених епітеліальних клітин кришталика та сполучнотканинних структур скловидного тіла.

Уперше встановлено, що найбільш важким ускладненням, чинником хронічного запального процесу та причиною різкого зниження зору за умов посттравматичної псевдофакії в дітей є дислокація інтраокулярної лінзи за типом синдрому захоплення зіниці. Визначено фактори ризику утворення захоплення зіниці: зрощені парацентральні рубці рогівки, локальна або тотальна неспроможність зіничного краю райдужки, виконання великих операційних розтинів, синхіотомія та імплантація жорстких ІОЛ в циліарну борозну. Доведено можливість усунення дослідженого синдрому втручанням, яке розділяє поверхні оптичної частини ІОЛ та райдужки й розкриває замкнене коло патологічного запального процесу, що призводить в свою чергу до послаблення запальних явищ і попереджує рецидив захоплення зіниці.

Наведено новий метод лікування дітей із співдружньою альтернувальною косоокістю, ускладненою функціональною скотомою пригнічення та розроблено прилад для його здійснення. Встановлено, що дана методика вперше дозволяє здійснити відновлення моно- та бінокулярних сенсорних і сенсомоторних зв'язків у пацієнтів з монолатеральною та альтернувальною косоокістю. Наведено результати клінічних досліджень 131-го пацієнта, а також результати лікування 55-ти дітей із даною косоокістю, ускладненою функціональною скотомою пригнічення. Доведено, що у дітей, з функціональною скотомою пригнічення з набутою та природженою співдружньою косоокістю віком від 3-х до 13-ти, бінокулярна система має обмежену пластичність до відновлення сенсорно-моторних механізмів бінокулярного зору. Зазначено, що ліквідацію скотоми пригнічення вдалося досягнути у 61,8 %, нормальної кореспонденції сітківки у - 38,2 % пацієнтів, відновлення нормальних сенсорно-моторних зв'язків досягнуто лише у 21,8%, що свідчить про наявність серйозних порушень у системі, яка забезпечує сенсорно-моторну координацію очей даних пацієнтів. Здійснено модифікацію відомої класифікації стану бінокулярного зору, із урахуванням характеру кореспонденції сітківок.

Досліджено проблему досягнення високої гостроти зору для різної відстані та відновлення бінокулярного зору у разі монокулярних травматичних катаракт у дітей. Запропоновано новий спосіб ендокапсулярної імплантації гнучких інтраокулярних лінз (ІОЛ) у випадку проникаючих поранень, який забезпечує стабільну ендокапсулярну фіксацію ІОЛ у разі пошкодження передньої капсули кришталика. Розроблено нову хірургічну технологію усунення іридодіалізу, що дозволяє здійснити втручання без додаткової травматизації. На підставі аналізу росту псевдофакічного та парного здорового ока у 96-ти дітей та віддалених термінів спостережень установлено, що перенесене хірургічне втручання не уповільнює темпів росту псевдофакічних очей. Розроблено новий спосіб вибору оптичної сили ІОЛ за посттравматичної монокулярної катаракти, який базується на принципі формування слабої міопії псевдофакічного ока до 2,5 дпр. Передопераційна міопічна рефракція створила кращі умови для зорової реабілітації у порівнянні з іншими видами післяопераційної рефракції, що сприяло відновленню монокулярної гостроти зору псевдофакічного ока вдалину (0,3 - 1,0) у 95,1 %, для близької відстані (0,4 - 1,0) у 57,4 % і стійкого бінокулярного зору у 72,0 % дітей.

Розроблено диференційований підхід щодо хірургічних втручань під час видалення різних видів вроджених катаракт на підставі обліку закономірностей частоти і строків формування вторинної катаракти у дитячому віці. Запропоновано нові оригінальні способи хірургії рідкісних ускладнень різних видів вродженої патології кришталика (вродженого заднього лентиконусу, сублюксації кришталика у випадку синдрому Марфана). Досліджено особливості морфологічної будови "депозитів" за "атипових" вроджених катаракт. Вперше встановлено, що на частоту і строки формування вторинних катаракт впливає форма вродженої катаракти і вік оперованих дітей. Доведено високу ефективність розроблених хірургічних методик та оптимальної тактики лікування.

Дисертація присвячена питанню розробки нового способу хірургічного лікування вродженого синдрому блефарофімозу у дітей. На підставі поглибленого клінічного, інструментального, морфологічного дослідження виявлені особливості топографо-анатомічної і морфологічної побудови структур допоміжного апарату ока і орбіти при цій патології. Проаналізовані результати хірургічного лікування із застосуванням існуючих методів. Отримані дані ввійшли в основу розробки нового методу одномоментної корекції синдрому блефарофімозу, який враховує його клініко-анатомічні особливості та забезпечує корекцію всіх складових ланок. Доказана висока ефективність розробленого методу, яка полягає в отриманні кращих косметичних і функціональних результатів, а також його патогенетична спрямованість.

Проаналізовано результати офтальмологічного обстеження та хірургічного лікування 201-го хворого на співдружню езотропію (ЕТ) з малими кутами девіації. Для підвищення точності вимірювання малих кутів косоокості розроблено модифіковані призми Френеля та "Набір компенсаторів косоокості призмових КК-42" на їх основі. Запропоновано методики призмової страбометрії, які дозволяють вимірювати з точністю ± 1 - 2 призмову діортрію (ПД) кути девіації до 60 ПД. Проведено порівняльний аналіз даних страбометрій різними методами. Встановлено роль моторного фактора в етіології співдружньої ЕТ з малими кутами та залежність порушень бінокулярних функції від величини девіації. Розроблено методику планування та дозування антистрабічних операцій для виправлення малих кутів співдружньої ЕТ. Запропоновано апроксимаційні формули математичного розрахнку величин рецесії/резекції за різних видів співдружньої ЕТ.

Приведені результати хірургічного лікування 34-х дітей (35 очей) у віці від 6 місяців до 16 років з різними типами катаракт з вродженими або набутими змінами передньої капсули кришталика. Використання оригінальної методики розкриття передньої стінки дозволило їм у всіх випадках здійснити передній безперервний круговий капсулорексис у разі вроджених і набутих її змін, а також уникнути інтра- та післяопераційних ускладнень, забезпечити можливість для формування капсульного мішка, з подальшою внутрішньокапсульною імплантацією ІОЛ, створити найбільш оптимальні умови для відновлення і подальшого покращання зору, що особливо важливо в дитячому віці.

Приведены результаты хирургического лечения 34-х детей (35 глаз) в возрасте от 6 месяцев до 16 лет с разными типами катаракт с врождёнными или приобретёнными изменениями передней капсулы хрусталика. Использование авторами оригинальной методики раскрытия передней стенки позволило им во всех случаях осуществить передний непрерывный круговой капсулорексис при врождённых и приобретённых её изменениях, а также избежать интра- и послеоперационных осложнений, обеспечить возможность для формирования капсульного мешка, с дальнейшей внутрикапсульной имплантацией ИОЛ, создавая наиболее оптимальные условия для восстановления и дальнейшего улучшения зрения, что особенно важно в детском возрасте.

Використання жовтого фільтра у 31 дитини з афакією після видалення уродженої катаракти збільшило гостроту зору в середньому на 13,2 %, контрастну чутливість на гранично-розрізнювальних частотах у середньому на 15,0 %, знизило чутливість до засліплення на 29 % - 42 %. Використання коричневого фільтра у 45 дітей з шкірно-очним та очним альбінізмом підвищело гостроту зору в середньому на 12 %, частотно-контрастну чутливість на гранично-розрізнювальних частотах у середньому на 13,4 %, а знизило чутливість до засвітлення на 21 - 24 %. Із використанням оранжевого світлофільтра у дітей з уродженими захворюваннями макули зросла гострота зору в середньому на 12 %, контрастна чутливість на гранично-розрізнювальних частотах - на 11 %. Зменшилась чутливість до засвітлення на 22 - 31 %.

Анатомические структуры глаза ребенка претерпевают значительные изменения в первые годы жизни. Цель работы - исследовать анатомические особенности горизонталомоторов у детей первых 3-х лет жизни со сходящимся содружественным косоглазием. Обследовано 90 детей (124 глаза - 180 мышц) в возрасте от 1 до 3-х лет, оперированных по поводу содружественного сходящегося косоглазия. Из них в возрасте от 1 до 2-х лет 61 человек, а в возрасте от 2-х до 3-х лет 29 человек. У детей в первой возрастной группе от 1 до 2-х лет ширина внутренней прямой мышцы имела отличия от литературных данных на 67 глазах (79,5 %), наружной прямой - на 19 глазах (49 %). По месту прикрепления от лимба: внутренняя прямая - отличия на 46 глазах (54 %), наружная прямая - отличия на 33 глазах (89 %). У детей во второй возрастной группе ширина внутренней прямой мышцы имела отличия от литературных данных на 33 глазах (75 %), наружной прямой мышцы на 15 глазах (83,5 %). По месту прикрепления от лимба: внутренняя прямая - отличия на 29 глазах (72,5 %), наружная прямая - отличия на 17 глазах (95,5 %). Выводы: у детей в возрасте от 1 до 3-х лет жизни анатомические параметры горизонталомоторов имеют отличия от литературных данных по ширине дистальной части на 108 глазах (60 %), по удалению от лимба 125 глазах (69,5 %).

Показано можливості підвищення ефективності відновлення сльозовідведення у дітей з рецидивуючими дакріоциститами (РДЦ) шляхом розробки модифікованого способу хірургічного лікування з експериментально обумовленим застосуванням віскоеластичного розчину. Проліковано та обстежено 145 дітей у віці від 3-х місяців до 5-ти років з РДЦ. Встановлено, що в кон'юнктивальній порожнині та вмісті сльозового мішка переважає умовно-патогенна мікрофлора, яка за непрохідності сльозовідвідних шляхів (СВШ) набуває властивостей патогенної. За результатами рентгенконтрастної комп'ютерної томографії СВШ поряд зі стенозом нижньої частини нососльозної протоки виявлено формування стриктур в цій же зоні та стенозів у верхній його частині. Проаналізовано залежність результатів лікування від протяжності облітерації нососльозної протоки на підставі математичного ROC-аналізу, визначено прогностично значиме порогове значення протяжності облітерації для вірогідності ефективного бужування нососльозної протоки, що складає 3 мм. Експериментальні дослідження проведено на білих щурах. З'ясовано, що віскоеластичний розчин на основі метицелюлози має щільну адгезію з епітелієм сльозовідвідної системи, без ознак, що характерні для запалення та реактивності тканин, протягом 3-х діб. Це свідчить про доцільність застосування віскоеластичних розчинів на основі метилцелюлози для діагностики та лікування захворювань СВШ. Запропоновано модифікований спосіб хірургічного лікування дітей з РДЦ, що полягає в бужуванні нососльозної протоки із введенням віскоеластичного розчину на основі метилцелюлози на заключному етапі операції, який дозволяє забезпечити відновлення прохідності СВШ у 79,3 % випадків.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.675.637.050

Рубрики:

Вади розвитку кришталика у дітей

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Надано опис і аналіз клінічного випадку успішного застосування мультифокальної ІОЛ у дитини з відносними протипоказаннями: результатом контузії ока, травматичною катарактою з ущільненням передньої капсули, мідріазом, наявністю косоокості і глибокої амбліопії. Описані особливості оперативного втручання, подальших курсів стимулювального лікування, наведено динаміку гостроти зору і рефракції псевдофакічного ока дитини з мультифокальною ІОЛ Restor.

Представлены описание и анализ клинического случая успешного применения мультифокальной ИОЛ у ребенка с относительными противопоказаниями: исходом контузии глаза, травматической катарактой с уплотнением передней капсулы, мидриазом, наличием косоглазия и глубокой амблиопии. Описаны особенности оперативного вмешательства, последующих курсов стимулирующего лечения, представлена динамика остроты зрения и рефракции псевдофакичного глаза ребенка с мультифокальной ИОЛ Restor.

Вивчено проблеми підвищення ефективності хірургічного лікування природженої глаукоми (ПГ) у дітей. Застосування дисперсійного віскоеластика з високим вмістом гіалуронової кислоти за експериментальної синусотрабекулотомії у кролів обезпечувало уповільнення формування сполучнотканинних структур в зоні оперативного втручання. Підтверджено гіпотезу використання дисперсійного віскоеластика як тимчасового "рідкого" імпланту, який надає можливість механічно роз'єднати ранові поверхні новоутвореного фільтраційного каналу та зменшити асептичне запалення прооперованих тканин за рахунок протизапальної дії гіалуронової кислоти, що в цілому дозволяє уповільнити проліферативну фазу розвитку грубої рубцевої сполучної тканини. Розроблено новий спосіб антиглаукоматозної операції за ПГ у дітей - віскосинусотрабекулотомію, який дозволив створити та зберегти новоутворені шляхи відтоку внутрішньоочної рідини та одержати стійку компенсацію ВОТ в 98,7 % випадків в ранньому післяопераційному періоді зі збереженням гіпотензивного ефекту у віддалені терміни спостереження: 94,4 % - через 1 рік, в 91,2 % - через 2 роки та в 88,9 % - через 3 роки після операції.

Наведено результати лікування 14 новонароджених з однобічним дакріоцистоцелє. Середній вік дітей - 7,2 +- 0,5 дня. У 9 (64,3 %) дакріоцистоцелє ускладнилося флегмоною слізного міхура, у 5 (35,7 %) перебіг був без ускладнень. Всім дітям проводили дренування слізного міхура крізь нижній слізний каналець, інстиляції антибіотиків, а у випадку флегмони - системну антибактеріальну терапію. Промивання проводили розчином антибіотика офлоксацин до евакуації прозорої рідини. За необхідності дренування повторювали через 10 днів. У всіх пацієнтів дренування міхура виявилося вдалим. Зондування носослізного каналу через 2 - 3 тижні після дренування потребували 4 дітей (28,6 %), в тому числі 3 дітей з флегмоною слізного міхура. У 71,4 % регрес дакріоцистоцелє відбувався самостійно. Ускладнень та сторонніх ефектів від лікування не спостерігалося. Позитивний ефект дренування, на думку авторів, пояснюється тим, що розширення слізних канальців перед дренуванням дозволяє усунути стеноз клапана Розенмюллера, а евакуація рідини, слизу та гною, які є поживним середовищем для мікроорганізмів, зі слізного міхура сприяє стиханню запального процесу. Автори також рекомендують звернути увагу на пренатальну діагностику дакріоцистоцелє при ультразвуковому дослідженні в 3-му триместрі вагітності.

Дисертація присвячена проблемі підвищення ефективності хірургічного лікування катаракти за хронічного переднього увеїті у дитячому віці. Доповнено наукові дані щодо наявності у дітей з увеальною катарактою порушень імунного статусу, що виражалося в змінах показників клітинного, гуморального імунітету та рівня сенсибілізації до тканин ока. Вперше за даними морфологічних досліджень, встановлено наявність ультраструктурних змін клітин передньої капсули кришталика за увеальної катаракти. Розроблено спосіб хірургічного лікування ускладненої увеальної катаракти у дітей, який полягає в одномоментному виконанні всього комплексу реконструктивних втручань на всіх відділах ока з мінімальним пошкодженням структур ока та максимальним видаленням імуногенних тканин. Розроблено спосіб зниження ступеня запальної реакції за хірургічного лікування ускладненої увеальної катаракти у дітей, який полягає у введенні в субтеноновий простір кортикостероїду пролонгованої дії під час оперативного втручання. Встановлено, що використання нових розроблених способів дозволяє уникнути розвитку важких інтра- та післяопераційних ускладнень і досягти хорошого лікувального ефекту в 63,6 % випадків через один рік після операції.