Скачати повний текст

Досліджено функціональний стан локальних та системних факторів імунітету в разі гіпертрофії піднебінних мигдаликів у дітей до та після хірургічного лікування. Експериментом доведено, що тканина мигдаликів після тонзилотомії знаходиться в гіпофункціональному стані. Апробовано засіб імунореабілітації дітей після тонзилотомії із використанням суміші дибазолу та аскорбінової кислоти. Підтверджено клінічну та імунореабілітаційну ефективність запропонованого засобу. Визначено методи імунологічного тестування локального та системного характеру.

Основними методами лікування гіпертрофії піднебінних мигдаликів (ПНМ) є тонзилотомія або тонзилопластика. Одним із сучасних методів, що надає змогу максимально зберегти структуру тканин, є електрозварювальна технологія (електротермоадгезія). Мета роботи - вивчення морфологічних змін у ПНМ у разі підслизової електротермоадгезії. Морфологічні зміни у тканинах піднебінних мигдаликів вивчали in vitro на 22-х ПНМ, видалених за допомогою скальпеля і распатора у дітей з хронічним тонзилітом, на які діяли електричним струмом частотою 66 кГц з використанням біполярного голкоподібного електроду, введеного в товщу мигдалика. За морфологічного дослідження видалених під час тонзилектомії ПНМ, на тканини яких додатково діяли високочастотним струмом (66 кГц) в режимі "різання" або "перекриття", ушкодження крипт та деструктивних змін інших структур мигдаликів не виявлено. Висновки: дія на ПНМ високочастотним струмом (66 кГц) в режимі "різання" або "перекриття" не супроводжується ушкодженням крипт та не викликає деструктивних змін інших структур мигдаликів.

У разі гіпертрофії піднебінних мигдаликів (ГТПМ) найчастіше проводять хірургічні втручання по їх зменшенню, рідше виконують тонзилектомію. Мета дослідження - вибір найбільш оптимальної тактики лікування ГТПМ у дітей. Під спостереженням в клініці перебувало 77 дітей з ГТПМ віком від 2 до 14 років. У дітей віком до 3 років за допомогою біполярних інструментів видаляли нижню і частково середню частини мигдалика та зберігали верхній полюс. У дітей з гіпертрофією III ступеня, старше 3 років, у більшості випадків (за рівномірної гіпертрофії) виконували тонзилопластику. Пацієнтам з гіпертрофією мигдаликів II ступеня проводили підслизову електротермоадгезію (ЕТА) піднебінних мигдаликів за допомогою біполярних пристроїв з голкоподібними електродами. Після тонзилопластики післяопераційні рани у всіх випадках заживали первинним натягом. У дітей, яким видаляли нижню і частково середню частини мигдалика та зберігали верхній полюс, спостерігали повне загоєння рани та зменшення величини мигдаликів. Лакуни піднебінних мигдалин в області верхнього полюса були повністю збережені. У подальшому мигдалики змістились частково до низу і за розмірами та архітектонікою не відрізнялись від мигдаликів здорових дітей. У пацієнтів, яким проводилась підслизова ЕТА піднебінних мигдаликів, кровотечі не спостерігалось. Упродовж місяця піднебінні мигдалики зменшувались в розмірах. Висновки: під час вибору методу хірургічного втручання у дітей з ГТПМ слід враховувати вік дитини та величину і форму мигдаликів. У дітей віком до 3 років методом вибору є тонзилотомія з видаленням лімфоїдної тканини в області нижнього полюсу та видалення окремих гіпертрофованих ділянок біполярними інструментами або ЕТА піднебінних мигдаликів. Після 3 років у разі ГТПМ II ступеня рекомендовано викону-вати ЕТА мигдаликів, а у разі гіпертрофії III ступеня - тонзилопластику.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.685.265.401.16

Рубрики:

Хірургічне лікування хронічних тонзилітів у дітей

Шифр НБУВ: Ж22874 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.685.245-86 + Р733.685.265.401.16

Рубрики:

Хірургічне лікування хронічних тонзилітів у дітей

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ