Встановлено показники зажиттєвості повішення за кількісним вмістом катехоламінів (адреналіну та норадреналіну) в біологічних рідинах тіла та странгуляційній борозні з урахуванням ступеня катехоламінових уражень міокарда та впливу процесів гниття. Визначено, що за асфікції, зумовленої повішенням, у біологічних рідинах значно підвищується вміст адреналіну та норадреналіну, а внаслідок цитолітичної дії катехоламінів виникає фуксинофільна дегенерація міокарда у всіх відділеннях серця. Встановлено, що зажиттєва странгуляційна борозна характеризується локальним збільшенням вмісту катехоламінів. Розроблено кількісні критерії та діагностичну таблицю для статистичної верифікації діагнозу повішення.

Асфіксія у випадку вдавлення грудної клітки і живота має певні особливості. Якщо за одночасного вдавлення смерть настає відносно швидко, то у разі неодночасного або бічного здавлення потерпілий вмирає не відразу. Здавлення живота зумовлює зміщення органів черевної порожнини та обмежує рухливість діафрагми, що призводить до порушення дихання та серцевої діяльності; у разі здавлення грудної клітки, крім зниження дихання, порушується гемодинаміка в легенях і судинах головного мозку.

Проаналізовано особливості оцінки об'єктивного статусу пацієнтів, що постраждали внаслідок странгуляційної асфіксії, та надання їм невідкладної медичної допомоги на догоспітальному та ранньому госпітальному етапах. Продемонстровано клінічні випадки повішення та вказано на чинники, що впливають на успішність лікування потерпілих.

Проаналізовано один з найбільш поширених видів механічної асфіксії - утоплення на підставі матеріалу Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи за останні 5 років. На підставі поглибленого статистичного аналізу було встановлено, що за останні 5 років (2010 - 1014 рр.) у Львівському обласному бюро судово-медичної експертизи було проведено 20681 досліджень та експертиз трупів, серед яких насильницька смерть становила 39 % (8034 випадки), з них механічна асфіксія спостерігалася у 2084-х випадках і склала 26 %. Утоплення, як один з видів механічної асфіксії, приблизно займало 1/3 частину від усієї асфіксії та склало 617 випадків (35 %).

Проведено стислий історичний огляд розвитку та вдосконалення досліджень щодо наявності діатомового планктону. Надано результати досліджень, проведених у Чернігівському обласному бюро СМЕ протягом 2013 - 2014 рр. з приводу виявлення діатомового планктону у біологічних рідинах трупів осіб, вилучених з води, у порівнянні з дослідженням мінералізату нирки у тих же випадках.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р811.281

Рубрики:

Хворобливі розлади і смерть від механічної асфіксії

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідженя - вивчити гістологічні зміни в надниркових залозах у осіб, смерть яких настала внаслідок повішення. Викласти адаптаційний механізм у надниркових залозах на дію такого стресового фактора, як механічна асфіксія внаслідок повішення, висвітлити питання діагностики повішення та обгрунтування його зажиттєвості; вивчити деліпідизацію кори надниркових залоз у осіб, померлих від повішення, та у осіб, померлих від хронічної ішемічної хвороби серця (порівняльна група), використовуючи гістологічний метод для візуалізації деліпідизації кори надниркових залоз у досліджуваних об'єктах забарвлених суданом-III і гематоксиліном. Враховуючи результати гістологічного дослідження секційного матеріалу надниркових залоз, у осіб, померлих внаслідок повішення, встановлено, що у об'єктах в пучковій зоні спостерігається втрата ліпідів (деліпідизація), що пов'язано з розвитком стрес-реакції. Одержані дані можуть бути використані як діагностичний критерій для встановлення зажиттєвої стрес-реакції тривалості вмирання людини внаслідок повішення, зазначено щодо перспективності подальших досліджень.

Проаналізовано один із видів механічної асфіксії - повішення на підставі матеріалу Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи за останні 3 роки. Під час поглибленого статистичного аналізу було встановлено, що за останні 3 роки (2013 - 2015 рр.) у Львівському обласному бюро судово-медичної експертизи причиною смерті у 1200 випадках була механічна асфіксія, серед яких смерть від повішення становила 53 % (646 випадків), що дорівнює 1/2 всіх випадків смертей від механічної асфіксії.

Наведено випадок з практики, що стосувався судово-медичної експертизи аутоеротичної смерті, викликаної незвичайною чи ризикованою сексуальною практикою наодинці. Смерть була зумовлена удушенням і постуральною асфіксією - від фатальної нестачі кисню, яка виникає коли людина підвішує себе, душить чи стискає собі горло під час мастурбації. Слід зазначити, що в деяких випадках ознаки аутоеротичної смерті своєчасно не розпізнають і плутають її з самогубством.

Проведено аналіз випадків смерті від механічної асфіксії внаслідок утоплення в Івано-Франківській області за останні 5 років на основі матеріалів Івано-Франківського обласного бюро судово-медичної експертизи. Встановлено, що серед усіх причин смерті механічна асфіксія складає 19,1 % (1502 випадків), а механічна асфіксія внаслідок утоплення - 23,6 % (354 випадки) від усіх видів механічної асфіксії. Фактором ризику смертності у разі механічної асфіксії внаслідок утоплення є чоловіча стать. Ймовірність померти від механічної асфіксії внаслідок утоплення в чоловіків у 5 разів вища, ніж у жінок. Збільшення кількості випадків утоплення пов'язане також із віком особи. Чим старша особа, тим є більший ризик померти від механічної асфіксії внаслідок утоплення.

Проведено аналіз випадків механічної асфіксії внаслідок повішення на Прикарпатті за останні 5 років. Виділено розподіл випадків повішення у гендерному та віковому аспектах. Встановлено, що основними факторами ризику механічної асфіксії внаслідок повішення є чоловіча стать та вік більше 60 років.

По данным ВОЗ травматизм является главной причиной смертности и инвалидности среди детей во всем мире. В современной судебно-медицинской литературе недостаточно освещены вопросы, касающиеся обстоятельств наступления механической асфиксии у детей. Цель работы - изучение структуры и обстоятельств наступления смерти детей от механической асфиксии в г. Минске за 2013 - 2017 гг. Материалом для исследования послужили документальные данные (заключения судебно-медицинских экспертов, результаты судебно-гистологических и судебно-химических исследований) управления судебно-медицинских экспертиз управления Государственного комитета судебных экспертиз Республики Беларусь по г. Минску за 2013 - 2017 гг. Установлено, что за период 2013 - 2017 гг. в Минске произведено 21 333 судебно-медицинских вскрытия, из них зарегистрировано 173 случая аутопсий детей и подростков, что составило 0,81 % от общего числа аутопсий. При этом на долю смерти от механической асфиксии пришлось 47 случаев, что составило 27,2 % от общего числа аутопсий лиц детского возраста. В структуре смерти детей от механической асфиксии ведущее место принадлежит обтурационной асфиксии (57,5 %), на втором месте - странгуляционная асфиксия (25,5 %), на третьем месте - утопление (14,9 %). Выводы: профилактика смерти детей от механической асфиксии в условиях крупного промышленного города должна носить комплексный характер и проводиться с учетом преобладающих видов асфиксии в каждой возрастной группе.

На території України кількість осіб, що гинуть від асфіксії шляхом утоплення, є постійно високою. Для органів попереднього слідства важливою є конкретизація місця настання смерті потерпілого. З урахуванням цього, вдосконалення методик спеціальних лабораторних досліджень, що надають об'єктивні результати у стислий термін часу, є вкрай важливим. Мета дослідження - впровадження у практику найбільш оптимального методу виявлення діатомового планктону у випадках смертей від утоплення у воді. На дослідження отримано біологічно об'єкти від 32 трупів, що померли в результаті утоплення у воді, а саме, рідину з пазухи основної кістки (19 скелець) та перикардіальну рідину (32 скельця). Надалі було застосовано забарвлення мікропрепаратів за методом Романовського - Гімзи та їх мікроскопію. Використана суміш фарби РомановськогоіГімзи під час забарвлення структур панцирів діатомей надає змогу виявити особливості структури діатомового планктону, описати їх та віднести до певного роду, родини та класу, що робить дослідження змістовним та більш вірогідним. Висновки: виявлення діатомового планктону в рідині з пазухи основної кістки та у перикардіальній рідині має вагомі переваги над виявленням його в мінералізаті з тканини нирки (легень, печінки та кісткового мозку). Використана методика забарвлення препаратів сприяє швидкій та якісній верифікації планктону, його кількісного та якісного складу, що надає змогу висловити припущення про місце настання смерті від механічної асфіксії шляхом утоплення у воді.

Проведено комплексне визначення зажиттєвості повішення за кількісним вмістом стероїдних гормонів - кортизолу та кортизону, їх попередників - холестерину і його ефірів, а також за змінами деліпідизації та ліпідизації в корі надниркових залоз. Комплексно досліджено особливості гістологічних змін і біохімічних показників у тканині надниркових залоз за наявності різної кількості алкоголю у крові померлих (ступеня алкогольного сп'яніння). З'ясовано, що в разі повішення, у тканині надниркових залоз достовірно підвищується кількісний вміст кортизолу, кортизону та холестерину, зменшується вміст ефірів холестерину та коефіцієнту ефіри холестерину / холестерин. Визначено, що у випадках повішення в корі надниркових залоз збільшується деліпідизація, зменшується ліпідизація та коефіцієнт ліпідизації / деліпідизації. Визначено, що у повішених осіб, у тканині надниркових залоз із сильним ступенем алкогольного сп'яніння достовірно підвищується кількісний вміст кортизону, холестерину та зменшується вміст ефірів холестерину, а також збільшується деліпідизація з асинхронним зменшенням ліпідизації в порівнянні з легким і середнім ступенем алкогольного сп'яніння. Виявлено також, що ступінь алкогольного сп'яніння не впливає на зміни кількісного вмісту кортизолу та на зміни коефіцієнтів ефірів холестерину / холестерин і ліпідизації / деліпідизації. Розроблено кількісні критерії для диференційної діагностики повішення з іншими видами механічної асфіксії.

Вивчення механічної асфіксії, як окремого виду насильницької смерті, є вкрай важливим для лікарів різних спеціальностей, зокрема судово-медичних експертів. Враховуючи особливості перебігу патофізіологічних процесів асфіктичного стану та їх проявів в організмі, лікарям слід спиратися, у першу чергу, на загальні знання про гіпоксичні і асфіктичні порушення. Установлення наявності странгуляційної борозни на трупі безумовно надає змоу судово-медичному експерту визначити безпосередню дію зовнішнього чинника, проте не надає змои достеменно стверджувати про зажиттєве походження як самої странгуляції, так і власне асфіксії без проведення інструментальних та лабораторних методів дослідження. Авторами вирішено провести детальний аналіз рівня дослідження померлих внаслідок странгуляційної асфіксії на основі вмісту "Висновків експерта". Мета роботи - проаналізувати стан рівня дослідження і макроскопічної діагностики судово-медичними експертами трупів у випадках странгуляційної асфіксії за секційними методами, виявлення видових і загальноасфіктичних ознак. Як об'єкти дослідження вивчався вміст "Висновків експерта", у першу чергу, на відповідність їх складання "Правилам проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи" за такими показниками: якість та повнота описування зовнішніх ушкоджень, розмірних параметрів; повнота внутрішнього дослідження; опис і відображення видових і загальноасфіктичних ознак; направлення на лабораторні методи дослідження; використання додаткових секційних методик; повнота та правильність складання підсумків. Висновки: відповідно до сучасних вимог доказової медицини, під час проведення судово-медичних експертних досліджень трупів зі странгуляційною асфіксією спиратися лише на макроскопічні ознаки на сьогоднішній день недостатньо. Проведений аналіз архівних даних з "Висновків експерта" наводять на думку, що більшість експертів ставляться до своїх обов$язків безвідповідально, не надають значення і різниці між такими поняттями, як видові ознаки странгуляції і загальноасфіктичні ознаки. За складання підсумків експерти спираються лише на наявність странгуляційної борозни та загальноасфіктичні ознаки. У проаналізованих авторами "Висновках експерта" деякі видові ознаки були безпідставно віднесені до категорії загальноасфіктичних проявів, а на деякі не зверталась увага чи вони зовсім не досліджувались.