Проаналізовано медико-демографічну ситуацію у світі та в Україні та її вплив на організаційні засади системи комплектування Збройних сил України (ЗСУ) за умов формування професійної армії. Особливу увагу приділено військовому будівництву в Україні, структурі, чисельності Збройних сил, а також теорії організації воєнної служби та комплектування ЗСУ. Розглянуто закономірності та надано прогноз демографічних процесів у країні, описано їх вплив на формування професійної армії. Проаналізовано результати соціологічного опитування всіх категорій респондентів ЗСУ щодо рівня фізичного та морального здоров'я. Визначено порядок і обсяг медичного контролю за станом здоров'я військовослужбовців і проведення необхідних профілактичних і лікувально-діагностичних заходів.

Проанализированы медико-демографическая ситуация в мире и Украине и ее влияние на организационные основы системы комплектования Вооруженных сил Украины (ВСУ) в условиях формирования профессиональной армии. Особое внимание уделено военному строительству в Украине, структуре, численности вооруженных сил, а также теории организации военной службы и комплектования ВСУ. Рассмотрены закономерности и дан прогноз демографических процессов в стране, описано их влияние на формирование профессиональной армии. Проанализированы результаты социологического опроса всех категорий респондентов ВСУ об уровне физического и морального здоровья. Определены порядок и объем медицинского контроля за состоянием здоровья военнослужащих и проведения необходимых профилактических и лечебно-диагностических мероприятий.

Изложены новые принципы диспансеризации военнослужащих: конкретизированы критерии определения групп здоровья и предложена система диспансерного наблюдения для каждой группы; обоснована первостепенная роль врача общей практики в проведении профилактических осмотров и лечебно-оздоровительных мероприятий. Положительные результаты внедрения в Киевском гарнизоне предложенной системы диспансеризации позволяют рекомендовать ее для широкого применения с целью повышения эффективности диспансерного наблюдения в Вооруженных Силах Украины и других силовых ведомствах.

Наведено основні показники диспансеризації особового складу Державної прикордонної служби України за 2005 - 2007 рр.; виявлено недоліки та запропоновано шляхи її удосконалення.

Розглянуто впровадження розробленої моделі взаємодії між військово-медичними службами, установами охорони здоров'я та медико-соціальними експертними комісіями Міністерства охорони здоров'я на регіональному рівні. У результаті впровадження досягнуто підвищення ефективності медичного забезпечення військовослужбовців спецслужби.

Розглянуто питання впливу системи медичного забезпечення персоналу Державної прикордонної служби на зміцнення національної безпеки України.

Досліджено сучасні проблеми адміністративно-правових засад організації медичного забезпечення органів внутрішніх справ України. Розглянуто особливості медичного забезпечення як складової соціального захисту органів внутрішніх справ та різновиду внутрішньосистемної діяльності. Проаналізовано етапи становлення та розвитку медичної служби МВС України. Визначено домінуючу роль адміністративно-правового регулювання відносин медичного забезпечення ОВС України. Запропоновано визначення та характеристику організаційних засад чинної моделі медичного забезпечення. Досліджено основні функції медичних підрозділів МВС України та форми діяльності відомчих лікувально-профілактичних закладів. З урахуванням сучасних умов і тенденцій реформування вітчизняної системи охорони здоров'я обгрунтовано пропозиції щодо визначення перспективних шляхів розвитку медичного забезпечення органів внутрішніх справ України.

Обгрунтовано шляхи оптимізації системи профілактики інвалідизуючих захворювань у військовослужбовців Служби безпеки України (СБУ). Вперше розкрито структуру первинної інвалідності військовослужбовців даної структури, визначено її рангові місця, проведено розподіл за важкістю та причинами. Виділено види та ступені обмеження життєдіяльності досліджуваної категорії військовослужбовців, виявлено фактори, що впливають на формування первинної інвалідності. Обгрунтовано доцільність медичного забезпечення військовослужбовців СБУ закладами охорони здоров'я на регіональному рівні за комбінованим принципом: закритої системи її надання на рівні амбулаторно-поліклінічної допомоги (85,0 % звернень) та відкритої на рівні спеціалізованої, висококваліфікованої (зокрема, стаціонарного етапу її надання) та медико-експертної допомоги (15,0 % та 2,0 % відповідно) в закладах охорони здоров'я МОЗ України. Розроблено оптимізовану модель взаємодії між закладами охорони здоров'я СБУ й органами медико-соціальної експертизи з питань медико-експертного обслуговування військовослужбовців СБУ на регіональному рівні. Визначено диференційовані показання для направлення на проходження медико-соціальної експертної комісії різних потоків хворих військовослужбовців СБУ.

Обгрунтовано нове вирішення науково-практичної проблеми створення ефективної системи забезпечення працездатності осіб льотного складу Збройних Сил. Наведено фізіолого-гігієнічну характеристику умов праці льотчиків, штурманів, вертольотчиків залежно від типу літальних апаратів. Вперше проведено оцінювання працездатності осіб льотного складу за показниками важкості, шкідливості та напруженості трудового процесу. Визначено особливості формування здоров'я авіаційних фахівців. Досліджено психофізіологічні функції організму осіб льотного складу залежно від віку, годин нальоту, професійного класу та спеціалізації. Експериментально підтверджено синергетичну залежність фізіологічних і патологічних реакцій з боку слухового та вестибулярного рецепторів. Розроблено індикатори та методику визначення критичного функціонального стану льотчиків (вертольотчиків) за показниками постурометрії. Обгрунтовано рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності та професійної придатності осіб льотного складу за показниками функціонального стану вестибулярного аналізатора.

Вивчено рівень стоматологічної захворюваності військовослужбовців ВМС України різного терміну служби. Розроблено комплекс заходів для профілактики стоматологічної патології з вкористанням засобів адаптогенної дії. Встановлено, що стоматологічна захворюваність значною мерою залежить від регіону Україіни, з якого відбувся призов до лав ВМС. Найбільшу захворюваність установлено для Західного регіону. Визначено зв'язок ступеня дисбіозу порожнини рота зі стоматологічною патологією та терміном служби військовослужбовців МС України. Вивчено лікувально-профілактичну дію таблетованого засобу біотрит-дента та зубного еліксиру лізомукоїд у моряків зі стоматологічною патологією. Показано їх високу ефективність у нормалізації мікробіоценозу, салівації та усуненні запальних явищ у ротовій порожнині. Обгрунтовано, запропоновано й опарцьовано комплекс загально-профілактичних і спеціальних заходів щодо зменшення стоматологічної захворюваності у військовослужбовців ВМС України.

Проаналізовано фахову підготовку українських цивільних і військових медиків в Австро-Угорській та Російській імперіях і здобуття ними практичного досвіду напередодні та в роки Першої світової війни. Розглянуто головні чинники складної санітарно-епідемічної ситуації в Україні в роки національного державотворення. Простежено шляхи вирішення проблеми лікарських кадрів у перші місяці становлення Західно-Української Народної Республіки, створення мережі військових медичних пунктів і госпіталів у прифронтових областях українсько-польської війни та в запіллі, забезпечення їх необхідним обладнанням, медикаментами та продовольством. Досліджено діяльність військових і цивільних лікарів і санітарів, які оберігали життя та здоров'я особового складу УГА під час українсько-польської війни 1918 - 1919 рр. у Східній Галичині та боротьби за українську незалежність у Наддніпрянщині 1919 - 1920 рр. Розкрито роль українських цивільних волонтерів і харитативних організацій у медичному нагляді за пораненими та хворими вояками УГА на фронті, в запіллі під час української влади та в полоні під час окупації ворожих сил.

Вперше викладено основні аспекти організації та розвитку військово-медичної служби органів державної безпеки України та проведено ретроспективний аналіз етапів її становлення. Значну увагу приділено розвитку відокремлених підрозділів військово-медичного управління в регіональних органах СБ України. Висвітлено діяльність мережі санаторно-курортних та оздоровчих закладів СБ України, питання взаємодії із провідними медичними закладами та установами нашої держави. Охарактеризовано законодавчу та нормативну базу щодо медичного забезпечення особового складу СБ України. Акцентовано на організації контролю та управлінні якістю медичної допомоги в лікувально-профілактичних закладах СБ України. Визначено загальні тенденції сталого функціонування системи військово-медичного забезпечення особового складу органів СБ України на майбутнє.

Изучено и проанализировано состояние взаимодействия медицинской службы СБ Украины с медицинскими службами других министерств и ведомств в современных условиях. Полученные данные свидетельствуют о том, что в условиях мирного времени данное взаимодействие реализуется с учетом их основных организационных аспектов функционирования в условиях единого медицинского пространства Украины.

Обгрунтовано ефективність запропонованої системи медичного забезпечення Державної прикордонної служби України.

Розглянуто проблему використання медичних ресурсів Державної прикордонної служби при формуванні єдиного медичного простору України.

Розглянуто питання впровадження принципів логістики в регулювання та розвиток потенціалу системи охорони здоров'я Державної прикордонної служби України.

Обгрунтовано підходи до моделювання процесу управління системою охорони здоров'я Державної прикордонної служби України.

Розглянуто питання оптимізації системи управління закладами охорони здоров'я Державної прикордонної служби України.

За результатами медичного огляду військово-лікарськими комісіями у 2001 - 2010 pp. вивчено придатність військовослужбовців Збройних сил (ЗС) України до строкової служби та служби за контрактом. Встановлено, що зростання кількості військовослужбовців зі змінами у стані придатності до військової служби свідчить про недостатній рівень здоров'я, що негативно впливає на боєздатність. Визначено пріоритетні напрямки змін в організацію процесу комплектування ЗС України людськими ресурсами за умов переходу до професійної армії, зокрема, удосконалення критеріїв придатності для військової служби.

На основі даних галузевих щорічних медичних звітів за формою 3/Мед за допомогою кластерного аналізу, здійсненого за методом k-середніх, проаналізовано показники використання розгорнутих ліжок військово-медичних клінічних центрів та військових госпіталів за 2010 рік. Проведено порівняльну оцінку використаного методу статистичного аналізу з іншим методом оцінки показників використання ліжкового фонду. З метою підвищення ефективності використання розгорнутих ліжок надано рекомендації керівництву закладів охорони здоров'я та органам управління медичної служби Збройних сил України.

Вивчено придатність до військової служби осіб рядового складу військовослужбовців на етапі вступу та проходження строкової військової служби в Збройних силах (ЗС) України. Встановлено, що збільшення кількості осіб рядового складу військового запасу із змінами у стані здоров'я та фізичного розвитку свідчить про недостатній рівень здоров'я, а це негативно впливає на їх боєздатність та в подальшому на придатність до військової служби. Визначено пріоритетні напрями змін в організації процесу комплектування рядового складу військового запасу ЗС України людськими ресурсами за умов переходу до професійної армії, зокрема удосконалення критеріїв придатності для військової служби.