Розглянуто мережеві програми соціальної допомоги, які були запроваджені Міністерством закордонних справ України для допомоги українським громадянам, які "застрягли" за кордоном під час розповсюдження пандемії COVID-19. Мета статті - здійснення системного аналізу роботи МЗС України з українськими громадянами та українськими мігрантами за кордоном, зокрема висвітлення роботи програм, запроваджених зовнішньополітичним відомством під час поширення COVID-19 та їх впливу на управління міграційними процесами в умовах пандемії. Методологічною основою дослідження є системний підхід, принципи логічності та багатофакторності, а також сукупність загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Для виконання поставлених завдань було використано такі методи як: порівняльний, системний, проблемно-хронологічний, описово-оповідальний, структурно-функціональний аналіз, критика джерел. Поєднання цих наукових методів дало можливість: усебічно і комплексно дослідити роботу програм, запроваджених зовнішньополітичним відомством під час поширення COVID-19; відобразити їх взаємодію у роботі з українськими громадянами та мігрантами за кордоном як частини комплексного процесу управління міграційними процесами; показати значення окремої інституції у системі державних структур роботи з мігрантами. В результаті дослідження виявлено, що в умовах пандемії коронавірусу COVID-19 система роботи Міністерства закордонних справ України по роботі з українськими громадянами за кордоном виявила свою високу ефективність, динамічність розвитку та адаптивність до ситуації, що швидко змінюється. Зроблено висновок, що система є ефективною, динамічною і інноваційною та в перспективі може бути використана для постійної роботи з українськими мігрантами. Наголошено на важливості забезпечення фінансування навчання консульських співробітників та співробітників причетних центральних органів виконавчої влади сучасним методам соціальної роботи із мігрантами, із залученням українських та зарубіжних соціологів, психологів, міграціологів.

Мета роботи - визначення основних факторів імміграційної привабливості Канади. Наведено динаміку кількості іммігрантів, що проживали в Канаді протягом 1990 - 2020 рр., динаміку імміграції до Канади, основні країни походження іммігрантів, а також досліджено зміну відсоткової частки осіб, що народилися за кордоном, у загальному населенні Канади. Встановлено, що в основі канадської міграційної системи лежить пріоритет залучення людського капіталу в країну, а більшість канадських іммігрантів відбирається за системою балів, яка приймає людей з навичками, що сприятимуть розвитку економіки. Розглянуто основні програми, за якими Канада приймає мігрантів на постійне проживання: експрес-віїзд, провінційна програма, програма сімейної міграції, візова програма для стартапів, програма доглядачів. Наведено динаміку середньої погодинної оплати праці в Канаді, динаміку індексу споживчих цін. За період 2010 - 2020 рр. індекс споживчих цін у Канаді зростав помірно, що комфортно як для споживачів, так і для підприємців. Досліджено позиції Канади в міжнародних рейтингах, що впливають на вибір країни проживання мігрантами. Так, у 2021 р. Канада посіла двадцяте місце в рейтингу згідно з індексом якості життя; шосте місце - згідно з індексом соціального прогресу та індексу процвітання, десяте місце - згідно з Глобальним індексом миру. В останньому рейтингу індексу людського розвитку Канада посіла 16 місце. За індексом політики інтеграції мігрантів у 2020 р. Канада стала четвертою країною у світі з найкращою імміграційною політикою. Визначено основні фактори імміграційної привабливості Канади, серед яких можна виділити: ліберальну міграційну політику; високий ВВП на душу населення; зростаючу середню ставку заробітної плати та низьку інфляцію; стабільно високі позиції у світових рейтингах, що виступають важливими індикаторами рівня розвитку країни та комфортного життя.

Випробування, що обумовлені військовою агресією, яку розпочала РФ проти України 24 лютого 2022 року, викликають необхідність перегляду більшості сфер українського суспільного життя. Не оминули ці зміни й систему державної підтримки населення. Вимушено переселилися в більш безпечні регіони нашої держави та поїхали шукати прихисток за кордоном понад 11 млн громадян України. Мета робота - визначення основних проблем організації державної підтримки населення в умовах військової агресії. Урядом визначено три напрями підтримки внутрішньо переміщених осіб (ВПО), а саме: гроші, робота, житло. За напрямом "Гроші" передбачені щомісячні виплати особам, що переїхали із зон активних бойових дій; на дитину батькам, які через військову агресію РФ були вимушені переїхати в більш безпечні регіони; інвалідам. За напрямом "Робота" запропоновано виплати роботодавцям за кожного працевлаштованого ВПО. За напрямом "Житло" передбачено компенсацію виплат на оплату комунальних послуг за кожного ВПО родинам, які безкоштовно їх прихистили. Комплекс заходів позитивно впливає на упорядковування життя ВПО на новому місці проживання, сприяє швидшому пошуку роботи та житла. Проте дії влади, що спрямовані на організацію державної підтримки населення, в умовах військової агресії мають певні обмеження: Уряд України працює достатньо ефективно в умовах воєнного стану, однак слід зазначити, що об'єктивно зумовлена швидкість прийняття рішень в обхід стандартних процедур викликає певні побоювання в середньо- та довгостроковій перспективі; існують певні проблеми із розміщенням ВПО, а також їх забезпеченням. Навантаження на державний бюджет посилюється зі збільшенням кількості ВПО. Стан економіки України є низькоконкурентним, у зв'язку з цим надійність та організація державної підтримки населення залежіть від допомоги міжнародних партнерів. Однак вектор розвитку соціальної підтримки населення в період повоєнного стану повинен мати євроінтеграційну спрямованість розвитку України. Така спрямованість сприятиме більш швидкій трансформації соціально-економічного середовища та посилить надійність системи соціального захисту населення.

З початку війни в Україні Німеччина входить до числа країн, які прийняли найбільшу кількість біженців з України. Незважаючи на фінансову підтримку українським громадянам, що надаються Німеччиною, платоспроможність українців, достатність їх заощаджень, накопичених в Україні, для проживання в Німеччині, актуальними. Розглянуто основні показники розвитку Німеччини та України, здійснено порівняння рівня життя населення та рівня соціального забезпечення цих країн. Результати дослідження показали, що українська система надання соціальної допомоги є недосконалою, оскільки відсутній єдиний Соціальний кодекс, нерозвинено інститут соціального інспектування, низький рівень соціальних виплат. При цьому рівень захисту громадян в Україні значно нижчий, ніж у Німеччині. В Україні рівень оплати праці не є конкурентоспроможним. Майже половину своїх доходів українці витрачають на базові продукти харчування. Тому немає сумніву, що післявоєнна відбудова України повинна включати як необхідне фінансування, так і необхідні реформи. Проаналізовано характерні риси німецької системи соціальної допомоги, серед яких: фінансування переважної більшості соціальних виплат за рахунок страхових внесків; єдність і впорядкованість соціального законодавства; високий рівень розвитку інституту соціального інспектування, що є гарантією об'єктивного призначення соціальної допомоги; високий рівень соціального захисту біженців, що є передумовою громадського спокою та стабільності; індивідуальний підхід до призначення соціальної допомоги по безробіттю, що сприяє нижчому рівню безробіття порівняно із іншими європейськими країнами. Проведене дослідження дає змогу обгрунтувати напрямки впровадження німецького досвіду в українську систему надання соціальних послуг.

Розглянуто питання волонтерського руху, його соціальної сутності та значення у сучасному світі. Проаналізовано трансформацію цього поняття, що відбувається як відповідь на глобальні соціально-культурні зміни XX ст. Дослідження проведено на матеріалах історичного та сучасного досвіду волонтерського руху у Німеччині. Мета статті - визначення організаційної специфіки та природи сучасного волонтерського руху, що відповідає нинішнім реаліям та найсуттєвішим викликам глобального характеру. А також - узагальнення найновітнішого досвіду волонтерської роботи у Німеччині, пов'язаного із масовою вимушеною міграцією українських біженців. Результати дослідження дали можливість сформувати деякі рекомендації для їх можливого використання у практиці роботи громадських організацій, що надають соціальну підтримку вразливим групам населення, особливо тим, хто піддається шоковому впливу, пов'язаному з небезпекою для життя та здоров'я. Для досягнення мети використані такі методи дослідження: аналіз та синтез, узагальнення, порівняння, метод логічного аналізу, швидке онлайн опитування групи українських жінок - вимушених переселенок, що отримали підтримку з боку готельного бізнесу у м. Мюнхені. Джерелом даних про кількість та склад волонтерів у Німеччині є велике репрезентативне обстеження, що проводиться один раз на 5 років, починаючи з 1999 р. Дослідження 2019 р. охопило 27,7 тис. осіб віком від 14 років і старше. На основі доступних публікацій здійснено короткий огляд історії виникнення та розвитку волонтерського руху у Німеччині, виявлені основні риси трансформації його природи, що відбулись під впливом глобальних соціокультурних змін ХХ ст. Виявлено також зміни мотиваційних характеристик волонтерів - від суто альтруїстичних до доволі прагматичних, як-от прагнення набути певного досвіду або покращити свій імідж у суспільстві. Одним із висновків цього дослідження є виявлення певних протиріч в оцінці таких змін: поряд із підвищенням ефективності волонтерської роботи, спостерігається її ускладнення та надлишкова забюрократизованість, що негативно впливає на ставлення до такої діяльності. Крім того, наявні ознаки зловживання роботою волонтерів, особливо щодо довготермінового волонтерства, яку експерти оцінюють як певну форму експлуатації, що використовується благодійними організаціями для уникнення виконання деяких законів, наприклад, закону про мінімальну заробітну плату. Особливу увагу приділено дослідженню досвіду підтримки біженців з країн, де відбуваються воєнні дії (на прикладі біженців з України). Використано дані спеціальних моніторингових досліджень українських біженців, що проводяться Інститутом економічних досліджень (Німеччина), а також власний досвід автора щодо здійснення волонтерської роботи у Мюнхені. Крім того, в якості ілюстрації подані результати короткого онлайн-опитування групи жінок (30 осіб), які були вимушені поїхати з України до Німеччини внаслідок воєнних дій і зараз отримують допомогу від місцевих спільнот, зокрема завдяки приватним ініціативам готельного бізнесу. Опитування було проведено у період з 25 квітня по 1 травня 2022 р. На основі викладеного сформульовані деякі висновки щодо використання кращого досвіду волонтерської роботи, що можуть підвищити ефективність роботи організацій, а також запропоновані нові можливості його масштабування.

Розглянуто питання подальшої соціальної інтеграції внутрішньо переміщених осіб (ВПО) на основі інституційного забезпечення зменшення рівня соціального відторгнення зазначеної категорії населення, що потребує удосконалення нормативно-правового регулювання їх соціального захисту шляхом посилення співпраці між такими інститутами, як Державна служба зайнятості України, Управління праці та соціального захисту населення. Подолання екстрактивного характеру національного ринку праці потребує активізації соціально-трудової інклюзії, яка відображає процес збільшення участі працездатних громадян, у т.ч. серед ВПО, в суспільно-корисній діяльності шляхом формування системи стимулювання реінтеграції на ринок праці та створення умов реалізації трудового потенціалу. Мета статті - дослідження нормативно-правового забезпечення соціального захисту ВПО в Україні та запропоновано модель розрахунку соціальної допомоги працездатним ВПО за принципом соціально-трудової інклюзії. Для досягнення поставленої мети використано такі загальнонаукові та специфічні методи: теоретичного узагальнення, системний, діалектичний методи наукового пізнання у процесі визначення підходу до надання соціальної допомоги ВПО; історичного та логічного аналізу - при дослідженні систем соціального захисту; порівняльного аналізу, синтезу та узагальнення - в частині дослідження практик соціальної підтримки населення щодо виходу на ринок праці; метод структурно-функціонального аналізу - для визначення напрямів інституціалізації соціального захисту ВПО. Визначено слабкі моменти порядку надання грошової допомоги працездатним ВПО, як-от: штучне визначення розміру грошової допомоги; відсутність прив'язки розміру грошової допомоги до соціальних стандартів; відсутність залежності між розмірами ЄСВ, сплаченого працездатними ВПО, заробітної плати та розміром грошової допомоги. Удосконалення надання соціальної допомоги працездатним ВПО можливе за рахунок визначення двох складових: некомпенсаційної, яка прив'язана до прожиткового мінімуму, та компенсаційної, що прив'язана до розміру заробітної плати. Такий підхід стимулює до офіційної зайнятості та формує передумови розвитку соціального страхування в Україні.

Для розроблення ефективної соціальної політики та соціальних послуг для залишених внаслідок міграції дітей необхідно знати особливості потреб дітей, на яких вплинула міграція та які були позбавлені піклування членів сім'ї. Розглянуто думки залишених вдома дітей з Республіки Молдова про міграцію їхніх батьків і про те, як міжнародна міграція впливає на сучасні сім'ї. Показано вплив міграції батьків на дітей і думки дітей щодо пом'якшення негативних наслідків. Для цього автор використав первинні дані, зібрані від залишених вдома дітей у межах проєкту Європейського Союзу CASTLE (Діти, які залишилися внаслідок трудової міграції: підтримка молдовських та українських транснаціональних сімей у Європейському Союзі), координованого Університетом Бабеш-Бояй та Фондом Terre des hommes Romania у співпраці з Terre des hommes Moldova та Академією економічних досліджень Молдови. Дані зібрано шляхом індивідуальних глибинних інтерв'ю (чотири інтерв'ю проводили діти-дослідники, два - дорослі дослідники) та фокусованих групових дискусій (дві дискусії модерували дорослі дослідники). Результати дослідження висвітлюють сприйняття дітьми явища міграції, зокрема їхнє ставлення до міграції батьків, спілкування з відсутніми батьками, психосоціальні наслідки та вплив міграції на фізичне й психічне здоров'я дітей, поради дітей, які залишилися внаслідок міграції, одноліткам, які опинилися у подібних умовах, а також пропозиції владі Республіки Молдова. За даними дослідження, однолітки, а іноді й вчителі не розуміють залишених вдома дітей. Мережа підтримки цих дітей є менш розвиненою, що свідчить про необхідність вжити нові заходи у закладі освіти для зменшення негативного впливу.

На основі комплексного дослідження представлені результати аналізу політик на загальноукраїнському та місцевому рівнях щодо внутрішньо переміщених осіб після повномасштабного вторгнення росії і другої хвилі вимушеного переміщен¬ня. Описані масштаби викликів на державному і обласному рівнях. Обласний рівень представлений кейсом Вінницької територіальної громади. Визначені проблеми та потреби ВПО, напрями діяльності місцевої влади та організацій громадянського суспільства по їх підтримці. Напрацьовані рекомендації. Дослі¬дження здійснювалось на основі аналізу документів, соціологічного опитування, експертних індивідуальних інтерв’ю та фокус-групових обговорень.

Досліджено гуманітарну діяльність міжнародних і національних суб'єктів в Україні. Актуальність роботи обумовлена поглибленням гуманітарної кризи на тлі продовження активної фази російсько-української війни. Мета статті - узагальнення контекстуальних змін гуманітарної діяльності в Україні, включно із інституційними, секторальними, управлінськими та іншими аспектами. Новизна дослідження полягає у формулюванні пропозицій щодо активізації гуманітарної діяльності в Україні на національному і місцевому рівні, які переосмислені крізь призму міжнародної гуманітарної системи та особливостей гуманітарного реагування в Україні. Для цього використано кабінетне дослідження відкритих джерел, у т.ч. огляд новітніх тематичних публікацій, оперативних зведень, наборів даних та їх аналіз. Надано уявлення про сучасну міжнародну гуманітарну систему, основні інструменти і механізми гуманітарного реагування. Порівняно міжнародний та вітчизняний категоріальні апарати у сфері гуманітарної діяльності. Узагальнено нові виміри гуманітарної кризи, системні виклики і оперативні проблеми гуманітарного реагування, що виникли після 24 лютого 2022 р. в Україні. Проаналізовано фінансування гуманітарних потреб України за останнє десятиліття, зокрема міжвідомчі плани реагування для України на 2022 р. - Екстрене звернення та Регіональний план реагування на потреби біженців. Досліджено гуманітарне реагування на міжнародному і національному рівні. Зроблено висновок, що на сьогодні гуманітарна діяльність в Україні спирається на надійні інструменти, механізми і моделі міжнародної гуманітарної системи, а також власні гуманітарні традиції та ініціативи. Разом вони забезпечують дієвість та ефективність гуманітарного реагування і сприяють безпрецедентній фінансовій підтримці Україні у глобальному вимірі. Завдяки цьому в Україні за досить короткий час почав формуватися новий простір гуманітарної діяльності, в якому розширено присутність та покращено взаємодію міжнародних і національних гуманітарних суб'єктів.

Мета роботи - аналіз шляхів соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб у сучасних умовах війни. Для досягнення даної мети були використані методи аналізу (для аналізу поточного стану соціального захисту та соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб); монографічний метод (для відображення ситуації із внутрішньо переміщеними особами в сучасних військових умовах); абстрактно-логічний метод (для підбиття підсумків зібраного матеріалу). За сучасних умов виникає все більша необхідність у соціальному захисті та соціальному забезпеченні. Після російської військової агресії 2014 року в українському суспільстві з'явилася така група населення, як внутрішньо переміщені особи. В українському законодавстві це громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах і має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Внутрішньо переміщеними особами є люди, що були змушені раптово тікати зі своїх будинків у результаті збройного конфлікту, внутрішньої ворожнечі, систематичних порушень прав людини або стихійних лих, але знаходяться на території власної країни. Наразі на території України для внутрішньо переміщених осіб діють ряд соціальних пільг, а також міжнародні програми допомоги, зокрема: Програма Міністерства соціальної політики, Програма уряду ООН, Всесвітня продовольча програма ООН, Програма Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, Програма Міністерства соціальної політики разом із ЮНІСЕФ, Міжнародний Комітет Червоного Хреста в Україні спільно з Товариством Червоного Хреста України.