Індекс рубрикатора НБУВ: С5*133.1 + С5*25(4УКР)

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.4 + С5*133.1

Рубрики:

Законність і правопорядок

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено мораль як інтеграційний чинник суспільно-політичної діяльності й суспільної свідомості, розглянуто її соціально-політичне спрямування та регулятивну функцію в соціально-політичних процесах. Проаналізовано основні типи взаємодії моралі й політики - оптимістичний, песимістичний, об'єктивістський, регулятивістський, розкрито їх значення в оптимізації суспільних процесів. Охарактеризовано внутрішній зв'язок та основні відмінності філософського світобачення і моралістичного світогляду. Систематизовано ціннісні орієнтації особистості в політиці. Висвітлено аксіологічні основи політичної діяльності. Доведено, що політична реальність відбивається у моральній свідомості не у вигляді завершених несуперечливих логічних структур, а як складна сукупність суперечливих мотивів і стимулів до дії, а система цінностей виступає дійовою стороною суспільної свідомості в сукупності всіх її форм і компонентів. Розглянуто регулятивну функцію моралі в політичній діяльності та поведінці особистостей. Встановлено, що така регуляція грунтується на спільності інтересів і є постійною сутнісною властивістю моралі, незважаючи на її історичну змінну соціальну роль в життєдіяльності суспільства.

Рассмотрены сущность и проблемы устойчивого развития (УР) общества в условиях глобализации. Раскрыты особенности оценки УР общества на основе опредения индикаторов, индексов и показателей УР. Предложены модели индикаторов УР. Показаны возможности применения системного подхода для оценки и прогнозирования процессов УР в контексте построения сценариев развития Украины в глобализирующемся мире. Освещены роль и значимость мониторинга в исследовании устойчивости и успешного управления обществом.

Розглянуто історію і сучасний стан трудових відносин, національні моделі та регіональні особливості організації соціального партнерства та форми соціальної відповідальності.

Розкрито сутність цивілізаційного прогресу на засадах людиноцентричності соціуму, економіки та екології. Головною передумовою і водночас результатом успішного розвитку визначено справедливість щодо сучасних та майбутніх поколінь. Зазначено, що процеси людського розвитку в Україні відповідають глобальним трендам і спрямовані на досягнення вищих соціо-гуманітарних цілей держави. Визначено умови досягнення усталеності людського розвитку. Запропоновано шляхи подолання негативних чинників формування та використання природних, економічних та соціальних ресурсів, вирівнювання доступності ресурсів для різних верств та соціальних шарів населення, створення надійних інституційних механізмів передбачення системних загроз та ризиків, попередження або пом'якшення наслідків їх реалізації.

Обгрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження соціального ресурсу формування інноваційної економіки на засадах сталого розвитку. Проаналізовано вплив окремих складових соціальної сфери на соціально-економічні перетворення, що відбуваються в державі. Увагу приділено визначенню кількісних та якісних орієнтирів, перспективних напрямів соціального розвитку України за умов поглиблення процесів євроінтеграції та інноваційних перетворень в країні.

Розглянуто соціальний порядок як необхідну умову стабільності суспільних відносин.

Зазначено, що в країні відбуваються значні трансформаційні процеси, які впливають на стан національної безпеки і можуть стати причинами порушення рівноваги та стабільності. Проаналізовано сучасні трактування поняття "національна безпека", її основні складові. Здійснено емпіричні дослідження на підставі аналізу нагальних соціальних проблем, що потребують розв'язання. Встановлено, що в Україні останнім часом значно зросла соціальна напруга та невдоволеність населення рівнем добробуту та економічною нестабільністю. Виокремлено низку соціальних чинників, які є потенційною загрозою національній безпеці. Охарактеризовано суть поняття "соціальна безпека". Обгрунтовано висновки про те, що формування ефективних соціальних безпекових механізмів потребує розробки та вдосконалення концептуальних і правових основ, врегулювання законодавчої бази, прийняття Соціального кодексу, чіткого розподілу владних повноважень в соціальній сфері, врегулювання системи соціального захисту та державного регулювання економічних процесів.