Работа посвящена теме маргиналов - общностям, группам и индивидам, чьи связи с социальным целым нарушились, а обязательства общества по отношению к ним не выполняются. Средствами отдельных дисциплин - философии и социологии, культурологии и психологии, правоведения и лингвистики, а также испытанных синтезов знания третьемироведения и латиноамериканистики - тема маргинальности не исчерпывается. Предложена концепция преодоления маргинальности на основе междисциплинарного и культурно-исторического синтеза знаний о маргиналах. Рассмотрены особенности воссоздания связей с социальным целым, демаргинализация и переструктурирование взаимоотношений социума и маргиналов и др.

Висвітлено методологічні засади дослідження маргінальної особистості в соціальній філософії. Розкрито сутність маргінальної особистості та проаналізовано особливості її соціальної частини. Визначено основні частини соціального механізму розвитку маргінальної особистості, описано культурологічний характер процесу її розвитку, етапи маргіналізації українського суспільства та його основних маргінальних груп.

Освещены методологические основы исследования маргинальной личности в социальной философии. Раскрыта сущность маргинальной личности и проанализированы особенности её социальной части. Определены основные части социального механизма развития маргинальной личности, описаны культурологический характер процесса её развития, этапы маргинализации украинского общества и его основных маргинальных групп.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*333.123 + С5*422.2

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проблема маргинальности рассмотрена как проблема метафизическая.

Запропоновано цілісну концепцію маргінальної особистості в історико-філософському та теоретико-методологічному аспектах її осмислення. Визначено основні методологічні засади дослідження в соціальній філософії та складові соціального механізму розвитку маргінальної особистості, розкрито її суть і структуру. Обгрунтовано культурологічний характер процесу розвитку маргінальної особистості, здійснено контент-аналіз етапів маргіналізації українського суспільства та основних маргінальних груп.

Розглянуто маргінальність як універсальну властивість людського буття. Відзначено, що даний феномен є можливим атрибутом людського та соціального буття. З'ясовано, що основним змістом феномена маргінальності є воля та зумовлювана нею можливість визначеності. Доведено, що маргінальність - це умова вияву життєвих сил людського ресурсу, вона є формою вираження його активності. Показано, що її спрямованість (конструктивна або деструктивна) визначається політикою суспільства. Вивчено фактори маргіналізації та форми її прояву в Україні загалом та в Криму зокрема. Зазначено, що за умов спроб побудови громадянського суспільства важливим стає розгляд маргінальності як одного з ефективних факторів впливу на становлення громадянської згоди в державі.

Вивчено феномен маргінальності в сучасному українському суспільстві, його детермінанти та форми прояву. Викладено теоретико-методологічні засади дослідження даного феномену. Реінтепретовано поняття "соціальної маргінальності". Запропоновано його трактування як становище (та процес його досягнення) елементів соціальної системи в ситуації розузгодження їх соціальних якостей, що зумовлює трансформацію останніх. Доведено, що за сучасних умов соціальна маргінальність є результатом культурних та стратифікаційних суперечностей соціальної системи, детермінованих трансформаційними процесами. Введення до дискурсивного контексту терміну "соціальна маргінальність" значно поповнює категоріальний апарат соціологічної науки в контексті аналізу соціальних явищ. Розкрито природу та специфіку розгортання механізму маргінальності залежно від типів та основних детермінант феномену. Визначено, що структурна диференціація концепту "маргінальність" дає змогу виділити "граничність" та "периферійність" як основні характеристики явища. Це дало змогу позиціювати межову маргінальність як конструктивний соціальний феномен сучасного суспільства. Виділено основні форми маргінальності.

Здійснено соціально-філософський аналіз формування феноменів маргінального ряду за умов генезису сітьового глобального суспільства. Досліджено структурний і культурний маргінальні стани соціальних суб'єктів, що виникають у процесі трансформації соціальної структури та соціокультурної сфери суспільства в обставинах переходу до нового способу структурної стійкості - інформаційного капіталізму, який реалізується за умов глобальної економіки та політики. Висвітлено питання зміни принципів соціальної стратифікації та наступності соціальних структур під час становлення сітьового суспільсва з урахуванням регіональної специфіки. Здійснено порівняльний аналіз методологічних підходів, які склалися у дослідженнях маргінальності протягом індустріального періоду, а також методологічних принципів рефлексії сітьової реальності, вписаної у постнекласичну картину світу. Запропоновано новий підхід щодо дослідження маргінальності в сітьовому суспільстві. Сформульовано визначення концептів маргінальності. Проаналізовано маргінальні наслідки "сітьовизації", що відбувається на стику глобалізаційних і локалізаційних процесів. Розроблено практичні рекомендації щодо профілактики маргіналізації, яка за умов генезису сітьового глобального суспільства може призвести до розколу єдиних соціокультурних просторів і хантінгтоновського "зіткнення цивілізацій".

Обгрунтовано положення щодо того, що маргіналії є природним соціальним продуктом будь-якого суспільства і в кожній країні складають різну частку. Розміри маргінальних прошарків у різні періоди розвитку суспільства здатні коливатися, збільшуватися та зменшуватися, залежно від соціально-економічної політики держави, професіоналізму правоохоронних органів і ступеня зрілості громадянського суспільства. Виявлено, що маргінальне середовище є невичерпним джерелом більшої частини майнових і насильницьких злочинів. Отже, чим глибший ступінь маргіналізації суспільства, тим вищий рівень майнової та насильницької злочинності. Досягти скорочення маргінальних прошарків і зниження злочинності в країні можна лише шляхом використання комплексних заходів, серед яких соціально-економічні та виховно-освітні засоби посідатимуть пріоритетне місце, а держава та громадянське суспільство мають працювати узгоджено. Доведено можливість успіху боротьби з злочинністю та руйнування багатьох криміногенних джерел вже після істотного скорочення прошарку політичних і соціально-економічннх маргіналій.

Изложены результаты исследования нижних социальных слоев общества и, главным образом, тех, что оказались за его пределами - маргиналов. Проведен философско-правовой анализ недостаточно исследованного в отечественной науке социального явления "маргинализм". Описаны типы и виды маргиналов, определены причины и источники маргинализации общества - глобальные, институциональные, макро- и микросредовые, антропо-биологические и криминальные. Доказаны антиобщественная сущность маргинализма и его постоянно криминогенной характер, разработаны механизмы ресоциализации "обычных" и криминальных маргинальных групп. Обоснована методология предотвращения тотальной маргинализации и маргинальной криминализации украинского общества.

Розглянуто соціально-філософську класифікацію маргінальних шарів у соціальній структурі суспільства. Виділенно шість основних маргінальних спільностей: політичні, соціально-економічні, соціальні, в сфері культури, соціально-психологічні (егоїстичні) та маргінали, що охоплюють біологічно хворих людей (діти-інваліди й ін.). Визначено сутність і зміст кожного шару з наведеної класифікації.

Визначено специфіку розуміння соціальної категорії "інтелігенція" в консервативному та неоконсервативному дискурсі. Проаналізовано передумови виникнення "нового класу" інтелігенції, яка виникла як реакція на суперечливу соціальну реальність західного суспільства. Розглянуто сучасну статусну ситуацію в українському суспільстві та визначено місце інтелігенції в професійній структурі. Емпірично досліджено самоідентифікацію сучасної донецької інтелігенції та виявлено особливості її формування й соціальний статус. Вперше запропоновано соціальний портрет сучасної інтелігенції Донецька.

Здійснено аналіз та узагальнення наявних теоретичних підходів до проблем маргінальності. Проаналізовано проблемне поле дослідження маргінальності сучасного соціуму, охарактеризовано соцієтальну та часткову маргінальність, досліджено проблеми соціокультурної маргінальності кризового суспільства. Проведено аналіз недевіантної маргінальності, надано характеристику маргінальності в термінах соціальної ексклюзії, розглянуто проблеми взаємовпливу маргінальності та відчуження. Здійснено огляд маргінальності в контексті соціологічної концепції "соціального простору", на емпіричному матеріалі надано характеристику етнічних і поселенських маргіналів, проаналізовано ментальні особливості безробітних як маргіналів.