Монографія присвячена дослідженню соціоцивілізаційної еволюції людини в контексті з'ясування двох її вимірів - етнічної і національної ідентичності. Проведено ретроспективний аналіз ряду концепцій походження етносу і нації, визначено в них місце і роль етно- і націоформуючих чинників. Доводиться, що будь-яке протиставлення понять "етнос" і "нація", також як і їх ототожнення, навіть в етимологічному плані не сприяє пізнанню цих суспільних феноменів і тих процесів, що з ними пов'язані. Концептуально визначено, що громадські взаємини були і залишаються основою націотворення в умовах побудови незалежної української держави. З'ясовано, що етнонаціональна ідентичність - необхідна умова міжнаціональної злагоди і консолідації української нації.

Вперше здійснено спробу загального огляду основних етапів розвитку поліетнічної історії Росії. Проведено дослідження національних проблем та розпаду Радянського Союзу у більш широкому історичному контексті. Доведено, що поліетнічність є істотною константою російської історії. Особливу увагу приділено взаємозв'язку держави та її панівних елітарних класів з населенням неросійських регіонів. Наведено результати порівняльного вивчення етнічних груп усієї імперії та всебічну характеристику соціоетнічних та економічних структур окремих регіонів. Детально розглянуто процес приєднання різних етнічних груп до Російської імперії, зокрема експансію на захід у XVII - на початку XIX ст. та колонізацію сходу у XIX ст. Висвітлено національну політику Росії в 1831 - 1904 рр, з'ясовано характер поліетнічної імперії епохи пізнього самодержавства. Розглянуто національне питання, територіальні зміни та дестабілізацію під час Першої світової війни, революцію 1917 р. Наведено відомості про реорганізацію Російської імперії у Радянському Союзі, а також впровадження дореволюційних традицій у період правління Сталіна. Проаналізовано процеси десталінізації та формування нових національних еліт, "перебудову" та розпад Радянського Союзу.

Впервые осуществлена попытка общего обзора основных этапов развития полиэтнической истории России. Проведено исследование национальных проблем и распада Советского Союза в более широком историческом контексте. Доказано, что полиэтничность есть существенной константой российской истории. Особое внимание уделено изучению взаимосвязи государства и его господствующих элитарных классов с населением нероссийских регионов. Приведены результаты сравнительного изучения этнических групп всей империи и всесторонняя характеристика социоэтнических и экономических структур отдельных регионов. Детально рассмотрены процесс присоединения различных этнических групп к Российской империи, в частности экспансия на запад в XVII - начале XIX ст. и колонизация востока в XIX ст. Освещена национальная политика России в 1831 - 1904 гг., показан характер полиэтнической империи эпохи позднего самодержавия. Рассмотрены национальный вопрос, территориальные изменения и дестабилизация во время Первой мировой войны, революция 1917 г. Приведены сведения о реорганизации Российской империи в Советском Союзе, а также внедрении дореволюционных традиций в период правления Сталина. Проанализированы процессы десталинизации и формирования новых национальных элит, "перестройка" и распад Советского Союза.

Проаналізовано різні підходи до вивчення етнонаціональної структури суспільства. Розглянуто окремі теоретичні конструкти. Уточнено сутність поняття "етнонаціональна група". З'ясовано вплив імміграції на етнонаціональну структуру українського суспільства.

У дисертації осмислюється поняття "ментальність", його значення та місце у системі наукових категорій, проаналізовано становлення зазначеного поняття з виділенням основних етапів даного процесу, виявлено методологічну специфіку дослідження ментального феномена філософією та конкретними науками, класифіковані існуючі дефініції категорії "ментальність", визначено родо-видові відзнаки ментального феномена, виділено структурні рівні етнічної ментальності. Визначено місце етноментальності серед феноменів духовного життя суспільства. Зроблено спробу виділити основні риси української етноментальності, здійснено аналіз меж ефективного використання нормативного і емпіричного методів дослідження етнічної ментальності, здійснено осмислення праксіологічної функції етноментальності, її значення для соціальних реформ взагалі і зокрема в Україні.