Досліджено проблему солідарності та солідаризму, що є найактуальнішою для сучасної України. Визначено сутність держави. Розглянуто вчення Католицької церкви про постання держави. Охарактеризовано термін "держава" в історичному аспекті. Висвітлено завдання державної політики. Наведено головні елементи державної дії. Описано абсолютизм, лібералізм, анархізм, націоналізм, соціалізм, комунізм, фашизм і націонал-соціалізм.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*44*332.121.316

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*665.24*332.1 + С5*44*143.2 + С5*332.1-723.21

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито сутність, структуру, функції, пріоритетні загальнолюдські та педагогічні цінності та критерії суспільного визнання авторитету педагогічної спільноти. Визначено основні завдання інституту освіти у соціумі, наведено результати дослідження громадської думки щодо реформування освітньої системи України. Висвітлено перспективи індивідуалізації та спеціалізації середньої освіти. Розкрито соціально-психологічний зміст цілей професійної педагогічної діяльності, проведено аналіз педагогічного впливу як функції педагогічної спільноти. Запропоновано методики діагностики міжособових стосунків, оцінювання організаційної зрілості педагогічної установи, а також самооцінювання керівника та самотестування на командні ролі.

Раскрыты сущность, структура, функции, приоритетные общечеловеческие и педагогические ценности и критерии общественного признания авторитета педагогического сообщества. Определены основные задачи института образования в социуме, изложены результаты исследования общественного мнения относительно реформирования образовательной системы Украины. Освещены перспективы индивидуализации и специализации среднего образования. Раскрыто социально-психологическое содержание целей профессиональной педагогической деятельности, проведен анализ педагогического влияния как функции педагогического сообщества. Даны методики диагностики межличностных отношений, оценивания организационной зрелости педагогического заведения, а также самооценки руководителя и самотестирования на командные роли.

Зазначено, що колектив розглядається як ступінь зрілості соціальної спільноти, що дозволило виявити значущість для нормального функціонування ділового колективу в одному з трьох можливих режимів (гомеостаз, гомеорез, гомеоклаз) такої властивості як стабільність. Висвітлено положення щодо внутрішньої суперечливості мотивів професійної діяльності, що проявляється у "парадоксі професіоналізму".

Проаналізовано визначення відповідальності, сформульовано функції відповідальності в суспільстві, виділено групи носіїв відповідальності як риси соціального характеру в суспільстві.

Проаналізовано детермінанти та проблеми процесу формування соціальної відповідальності військовослужбовців бундесверу. Розкрито специфіку формування соціальної відповідальності військовослужбовців бундесверу, доцільність її використання у практиці виховної роботи з особовим складом Збройних сил України.

Розглянуто питання організації політичної єдності суспільства і держави з теоретичної і практичної точок зору. Показано, що основою побудови цих стосунків виступає соціальна солідарність як синтез індивідуального та колективного, яка повинна бути побудована на взаємодії особистості, суспільства та держави.

Обгрунтовано державне регулювання соціальної відповідальності в Україні, виявлено способи залучення компаній до такої відповідальності, розглянуто досвід інших країн у цій сфері та визначено переваги впровадження соціальної відповідальності для держави й суспільства.

Скорость, разнокачественность изменений внутренней и внешней среды субъектов хозяйствования превышают их возможности своевременно принимать эффективные решения в критических ситуациях. Только коллективный разум творческого совокупного работника сейчас позволяет результативно реагировать на уникальные проблемы в работе. Для формирования такого работника в современных условиях необходимо использовать социальные резервы развития коллектива, поскольку они обеспечивают дополнительный прирост его совокупного трудового потенциала за счет организации эмоционально позитивного взаимодействия сотрудников. Трудовой коллектив рассматривается как социальный объект управления. Аргументируется возможность превращения его в команду за счет диагностики и развития совокупного трудового потенциала в координатах ролевой структуры. Удачное сочетание функционально-трудовых и социальных ролей в коллективе обеспечивает рождение синергетического эффекта, который проявляется в его механической и органической солидарности. Созданный на этой основе совокупный работник является новой производительной силой кооперированного труда, превышающей сумму способностей обособленных индивидуальных работников.

Концептуалізовано феномен відповідальності в контексті сучасних соціальних змін. Визначено евристичний потенціал соціальної відповідальності, артикульоване її значення в суспільстві. Визначено питому вагу відповідальності в соціальному капіталі суспільства, сутність основних проявів відповідальності в соціокультурному контексті. Сформульовано власне визначення соціальної відповідальності, згідно з яким вона являє собою властивість (стан) акторів різного рівня, що, актуалізуючись певним чином залежно від сприйняття ситуації, в якій перебуває актор, змушує брати на себе зобов'язання щодо інших акторів, подій, об'єктів, процесів, умов життєдіяльності, соціального та природного оточення. Виявлено та емпірично верифіковано різновиди типів соціальної відповідальності/безвідповідальності як певного генералізованого ставлення до соціальних акторів, ситуацій, об'єктів, процесів, подій; види, рівні відповідальності; розглянуто варіанти модифікації відповідальності за сучасних умов. На матеріалах емпіричних соціологічних досліджень виявлено, проаналізовано стан, характер відповідальності в сучасному суспільстві, здійснено порівняльний аналіз різних видів відповідальності.

В умовах загострення викликів, з якими зіштовхнулась Україна протягом останніх декількох місяців, об'єктивно постало питання про необхідність формулювання нового змісту національної ідеї, яка б стала чинником консолідації українського суспільства, формування відповідного рівня національної самосвідомості й ідентичності громадян країни, духовною основою державотворення. Проте, до цього часу в суспільстві та в експертному середовищі дискусійним є питання стосовно того, на якій основі має формуватися концепт української національної ідеї. Мета статті - формулювання такого концепту на засадах ідеології демократичного солідаризму, що передбачає визначення, зокрема, базових національних інтересів і заходів державної політики, реалізація яких сприятиме формуванню економічних основ суспільства нового типу - держави солідарних власників. Доведено, що за змістом національна ідея - багатоаспектне, багатогранне поняття, яке синтезує фундаментальні цінності й інтереси, що сприяють об'єднанню всіх без винятку соціальних груп населення країни, і формує певний ідеал як мету розвитку нації. Наголошено, що як духовна категорія вона уміщує й економічну та політичну складові, які мають бути відображені у програмних документах і практичній діяльності політичних партій, громадських організацій, державних програмах, стратегіях тощо. Визначено, що саме держава, яка володіє усією повнотою національного суверенітету і є головним механізмом втілення в життя національної ідеї, насамперед має сформувати таку ідеологію організації економічної системи, яку було б засновано на принципово новій, солідарній, формі власності. Розвиваючи цю концептуальну ідею, запропоновано увести у науковий обіг формулювання ряду принципово нових економічних категорій і вдосконалити декілька таких, що вже використовуються в науковій літературі. Визначено, на основі яких саме джерел можуть формуватися фонди безумовного базового доходу та пожиттєвого достатку. Доведено, що життєво необхідний рівень ефективності функціонування національної економіки може забезпечити тільки така система її державного регулювання, яка будуватиметься на цих нових і удосконалених економічних категоріях.

В умовах загострення викликів, з якими зіштовхнулась Україна протягом останніх декількох місяців, об'єктивно постало питання про необхідність формулювання нового змісту національної ідеї, яка б стала чинником консолідації українського суспільства, формування відповідного рівня національної самосвідомості й ідентичності громадян країни, духовною основою державотворення. Проте, до цього часу в суспільстві та в експертному середовищі дискусійним є питання стосовно того, на якій основі має формуватися концепт української національної ідеї. Мета статті - формулювання такого концепту на засадах ідеології демократичного солідаризму, що передбачає визначення, зокрема, базових національних інтересів і заходів державної політики, реалізація яких сприятиме формуванню економічних основ суспільства нового типу - держави солідарних власників. Доведено, що за змістом національна ідея - багатоаспектне, багатогранне поняття, яке синтезує фундаментальні цінності й інтереси, що сприяють об'єднанню всіх без винятку соціальних груп населення країни, і формує певний ідеал як мету розвитку нації. Наголошено, що як духовна категорія вона уміщує й економічну та політичну складові, які мають бути відображені у програмних документах і практичній діяльності політичних партій, громадських організацій, державних програмах, стратегіях тощо. Визначено, що саме держава, яка володіє усією повнотою національного суверенітету і є головним механізмом втілення в життя національної ідеї, насамперед має сформувати таку ідеологію організації економічної системи, яку було б засновано на принципово новій, солідарній, формі власності. Розвиваючи цю концептуальну ідею, запропоновано увести у науковий обіг формулювання ряду принципово нових економічних категорій і вдосконалити декілька таких, що вже використовуються в науковій літературі. Визначено, на основі яких саме джерел можуть формуватися фонди безумовного базового доходу та пожиттєвого достатку. Доведено, що життєво необхідний рівень ефективності функціонування національної економіки може забезпечити тільки така система її державного регулювання, яка будуватиметься на цих нових і удосконалених економічних категоріях.

Комплексно розглянуто основні інструменти корпоративної соціальної відповідальності та їх вплив на репутацію компанії. У контексті цього дослідження визначено, що основними світовими напрямками реалізації корпоративної соціальної відповідальності є розробка соціальних програм, волонтерство й охорона навколишнього середовища, благодійність і спонсорство. Встановленню взаєморозуміння та взаємозв'язку між стейкхолдерами та компаніями, які позиціонують себе соціально відповідальними, слугують інструменти PR.

Здійснено соціологічну концептуалізацію колективної дії як дискурсивного та соціального феномена, розроблено цілісну концепцію колективної дії, що враховує сучасні зміни в соціальних практиках і пояснює їх трансформацію через креативний потенціал колективної дії. Виокремлено спільні риси між різними науковими підходами до вивчення колективної дії, а саме: практична спрямованість досліджень; прагнення дослідників технологізувати наукове знання про колективну дію; вивчення колективного суб'єкта й колективної поведінки стосовно конкретної сфери людської діяльності. Обгрунтовано необхідність сформувати на основі міждисциплінарного підходу інтегративне знання про колективну дію, що базується на соціологічній уяві. Запропоновано авторську тривимірну модель колективної дії, в якій остання розглянуто як форму існування й засіб збереження маси в трансформації соціальних практик і представлена як ситуація, як процес, як система. На основі переосмислення витоків і характеристик колективної дії виявлено основні тренди її розвитку. Запропоновано авторську класифікацію колективної дії за її типами, формами, рівнями реалізації. Розкрито роль колективної дії в процесах трансформації соціальних практик через соціальну мобілізацію. Доведено, що конструктами масової мобілізації в соціальних практиках стають, по-перше, колективна ідентичність, яка задає межі колективної дії, відрізняє її учасників і неучасників; по-друге, колективна солідарність, яка надає стійкої мотивації на колективні дії; по-третє, довіра, яка в колективній дії покликана інтегрувати її учасників. Констатовано пізнавальні можливості концепції при аналізі ролі колективних дій у трансформації освітніх, трудових, міграційних практик. Виявлено блокатори креативних дій у цих практиках, що може стати основою розробки відповідної державної соціальної та гуманітарної політики. Розкрито проблеми мобілізації громадянських ініціатив, введено поняття "проблемні громадянські ініціативи".

Комунікація з корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) може відбуватися за допомогою односторонньої взаємодії, під час якої стейкхолдери є "пасивними слухачами". Проте ефективнішою є двостороння взаємодія, яка залучає стейкхолдерів до комунікаційного процесу при розробці та реалізації стратегії КСВ, надаючи можливість встановлення діалогу. Саме тому метою дослідження є аргументоване розкриття впливу комунікаційного інструментарію реалізації стратегії КСВ на встановлення діалогу зі стейкхолдерами. Розроблено алгоритм організації комунікаційного процесу зі стейкхолдерами, який враховує комунікаційні перешкоди на кожному з етапів: створення, кодування, передачі, отримання, декодування та реагування. Розкрито внутрішніьо орієнтований, зовнішньо орієнтований та універсальний комунікаційний інструментарій реалізації стратегії КСВ. Систематизовано функції комунікаційного інструментарію реалізації стратегії КСВ: інформаційну, контактну, освітню, інтерпретаційну, емотивну, холістичну, мобілізаційну, стратегічну та превентивну. Порівняно стратегії комунікації та КСВ (односторонньої, двосторонньої асиметричної та двосторонньої симетричної) за такими критеріями: досягнення комунікаційного ідеалу, передача та спільне створення сенсу КСВ, потреби стейкхолдерів, роль стейкхолдерів, спосіб визначення пріоритетів КСВ, стратегічна мета комунікацій, головна ідея, завдання побудови комунікацій, стороннє схвалення стратегії КСВ. Значна увага приділена конкретизації форм опосередкованої та безпосередньої комунікації, а також аналізу їх відповідності основним стратегіям комунікації з КСВ. Встановлено, що важливою частиною комунікації з КСВ є ідентифікація стейкхолдерів, саме тому узагальнено основні форми та результат взаємодії з ними. Обгрунтовано, що в результаті ефективної взаємодії зі стейкхолдерами виникає діалог, здатний ідентифікувати наявні проблеми та спільно сформулювати шляхи їх вирішення.

Присвячено концептуалізації сучасних теоретико-прикладних перспектив теоретико-правового дискурсу імплементації соціальної відповідальності як імперативу правової держави. Запропоновано розглядати соціальну відповідальність як круговий процес взаємодії між людиною та державою. Завдяки цьому людина не сприйматиме державу як "диктатора", який щоразу обмежує її, а розумітиме, що держава вживає ті чи інші заходи для її блага; так людина усвідомить, що у відповідь на свої позитивні дії отримає схвалення держави й суспільства, зробить певні кроки до їх розвитку. Лише правова держава, встановлюючи певні імперативи для громадян (у конкретному випадку - вимагаючи соціальної відповідальності), сама буде готова відповідати перед своїми громадянами. Для науковців, практиків, науково-педагогічних працівників, здобувачів вищої освіти закладів вищої освіти, державних діячів, а також усіх тих, хто цікавиться проблематикою соціальної відповідальності як імперативу правової держави.