Досліджено особливості сучасної екологічної політики в контексті концепції збалансованого розвитку. Проаналізовано можливі підходи до визначення поняття та критеріїв збалансованого розвитку, суперечності даної концепції та зумовлені ними труднощі впровадження політичних рішень у сфері охорони довкілля. Значну увагу приділено розгляду екологічного руху як чинника сучасної екологічної політики та провідних тенденцій його розвитку і формування суспільного статусу.

У монографії проаналізовано спрямованість розвитку теорії соціальних організацій, зокрема, концептуальні підходи до визначення організації як соціального феномену, проблеми організаційної раціональності та дефетишизації організацій, організаційну складову соціально-економічних змін. Принципи формування організацій, детермінанти життєздатності організацій та механізми їх відтворення, роль у суспільному розвитку організаційно-структурованих економічних угруповань розглянуто у контексті трансформаційних процесів у сучасному українському суспільстві.

Проаналізовано особливості торгівлі людьми у Причорноморському регіоні України. Висвітлено геополітико-правові проблеми створення зони антитерористичної безпеки у Чорноморському регіоні. Описано основні етапи боротьби з транснаціональною організованою злочинністю, ознаки тероризму як соціально-правового явища. Розглянуто питання вдосконалення кримінального законодавства, що передбачає відповідальність за незаконні дії у разі банкрутства.

Проанализированы особенности торговли людьми в Причерноморском регионе Украины. Освещены геополитико-правовые проблемы создания зоны антитеррористической безопасности в Черноморском регионе. Описаны основные этапы борьбы с транснациональной организованной преступностью, свойства терроризма как социально-правового явления. Рассмотрены вопросы усовершенствования криминального законодательства, которое предусматривает ответственность за незаконные действия в случае банкротства.

Розглянуто особливості застосування деяких кількісних та якісних соціологічних методів - статистичного, опитування, монографічного і фокус-групи для вивчення феномену організованої злочинності.

Рассмотрены особенности применения некоторых количественных и качественных социологических методов - статистического, опроса, монографического и фокус-группы для изучения феномена организованной преступности.

The features of applying of some quantitative and quality sociological methods - statistical, interrogation, monographic and focal point-group of analysis a organized crime phenomenon are reviewed.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х883.2в81 + С5*459*368в6

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*45

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Узагальнено й адаптовано до навчального процесу вітчизняний і світовий досвід дослідження проблем і передумов виникнення, історичної еволюції та сучасного способу суспільного функціонування такого специфічного соціального явища, як організація. Розкрито суть понять соціальної організації, соціогрупової структури, стратегії діяльності організацій, структури влади, конфлікту, соціологічного діагнозу. Визначено взаємозв'язок інформаційних і організаційно-технічних аспектів управління. Описано види (форми) управлінських стратегій.

Обобщен и адаптирован к учебному процессу отечественный и мировой опыт исследования проблем и предпосылок возникновения, исторической эволюции и современного способа общественного функционирования такого специфического социального явления, как организация. Раскрыта сущность понятий социальной организации, социогрупповой структуры, стратегии деятельности организаций, структуры власти, конфликта, социологического диагноза. Определена взаимосвязь информационных и организационно-технических аспектов управления. Описаны виды (формы) управленческих стратегий.

Розкрито теоретичні та соціально-правові аспекти протидії організованій злочинності (ОЗ). Висвітлено особливості розробки теоретико-методологічних питань системного вивчення структури ОЗ, її складових елементів, ознак, класифікаційних засад різноманітних джерел і інших методологічних підходів, необхідних для створення економічних передумов і комплексної організаційно-правової інфраструктури протидії та запобігання. Увагу приділено теоретичним і практичним основам діяльності ОВС України (спецпідрозділів) з виявлення, запобігання та профілактики злочинів під час проведення оперативно-розшукових заходів у боротьбі з ОЗ.

Раскрыты теоретические и социально-правовые аспекты противодействия организованной преступности (ОП). Освещены особенности разработки теоретико-методологических вопросов системного изучения структуры ОП, ее составляющих элементов, признаков, классификационных основ разнообразных источников и других методологических подходов, необходимых для создания экономических предпосылок и комплексной организационно-правовой инфраструктуры противодействия и предупреждения. Внимание уделено теоретическим и практическим основам деятельности ОВД Украины (спецподразделений) по выявлению, предупреждению и профилактике преступлений при проведении оперативно-розыскных мероприятий в борьбе с ОП.

Описаны символы и фирменный стиль, как формы проявления ценностей организации, инструмент для анализа видов управления и определения предпочтительного направления их изменения. Охарактеризирована история некоторых организаций и социальных общностей. Рассмотрены различные аспекты качества обучения в ВУЗ. Акцентировано внимание на общей эволюции видов управления, циклических моделях развития социокультурных систем, роли конфликтов в циклических изменениях, развитии организации и личности.

Акцентовано увагу на переважанні історичних аналогій у сучасних дослідженнях проблем антиглобалізму. Розглядаючи перспективи антиглобалістського руху, виокремлено характерні особливості такого руху та з'ясовано, які з них застаріли й тому стали безперспективними, а які відповідають сучасності.

Досліджено проблеми корпоративної соціальної відповідальності, що значно актуалізувалися нині, в період глобалізації та викликають дискусії як у наукових колах, так і серед широкої громадськості.

В дисертації досліджуються особливості організаційних структур, системні ознаки та соціальна ефективність організацій в різних умовах. Пропонується ідентифікаційна модель оптимізації процесу побудови організації як ідеального зразка, до якого мають тяжіти реально існуючі організації. Проведено аналіз діяльності основних типів організацій як продукту певних соціокультурних чинників зовнішнього середовища.

З використанням синергетичного підходу сформульовано положення, пов'язані з проблемою управління в соціально-економічних системах. Обгрунтовано тезу, що умовою сталого розвитку суспільства є адекватність цілей його окремих підсистем загальним цілям суспільної структури системи в цілому.

Наведено результати застосування аналізу соціальних мереж як підходу у дослідженні зв'язків між представниками української політичної еліти, котрі до 1991 р. активно займалися комсомольською та/або партійною діяльністю у регіональних чи центральних організаціях. Результати дослідження дають відповідь на два основних питання: чи ці актори пов'язані через співпадіння у біографіях і мають спільний досвід у різних сферах діяльності, до якого можуть апелювати зараз; чи їх позиції у мережі є впливовими (у термінах показників центральності) всередині їх мережі та у загальній мережі політичної еліти.

Досліджено концепцію економічного, соціального та територіального згуртування, покладену в основу Європейської політики згуртування, зокрема описано зміни, яких зазнала концепція після запровадження Лісабонської стратегії та набуття чинності Лісабонського договору.

Досліджено організаційні комунікації, які є продуктом будь-якої організації як відкритої системи, що постійно адаптується до мінливого оточуючого середовища та встановлює зв'язки з контактними аудиторіями. Обгрунтовано думку, що комунікаційні процеси в організації - це комплекс внутрішніх і зовнішніх комунікаційних потоків, що утворюють цілісний комунікативний простір і формують "матерію" інтеракцій. Доведено, що організаційні комунікації є міждисциплінарним інтегративним феноменом.

Розглянуто, яке місце організації громадянського суспільства (неурядові організації) посідають в економіці та на ринку праці країн світу, в тому числі найрозвинутіших, а також в Україні. Наведено можливості використання резервів розвитку українських неурядових організацій для стимулювання економічного зростання та зайнятості.

Понятие "человеческий ландшафт" (ЧЛ) впервые было использовано в военной области для возможного сокращения человеческих жертв в международных конфликтах путем специальной работы с местным населением, учитывая его особенности и потребности. В отличие от географического ландшафта, ЧЛ имеет дело с социальными, этническими, культурными, религиозными и экономическими свойствами человеческих группировок. Находя идеи ЧЛ полезными и своевременными, мы расширяем их применение за пределы только военных областей, а именно для решения всевозможных социальных проблем как в национальном, так и международном масштабе, используя для этих целей разработанную высокоуровневую сетевую идеологию и технологию. Последняя позволяет анализировать и обрабатывать обширные распределенные пространства, включая ЧЛ, путем их динамического покрытия интеллектуальными инфраструктурами, обеспечивающими глобальную осведомленность и целевую ориентацию.

Проаналізовано соціальну мережу організацій лівого спрямування напередодні Євромайдану. Як основну базу даних використано проект моніторингу протестів, репресій і поступок (Ukrainian Protest and Coercion Data), що реалізується Центром соціальних і трудових досліджень. Використовуючи мережевий аналіз побудовано модель організаційної структури протестної активності лівих організацій в 2011 - 2013 рр. Вершинами цієї мережі виступають впливові організації, що були учасникам соціальних та економічних протестів цього періоду. Зв'язками між ними - взаємна участь хоча б у одній протестній події. Таким чином надана відповідт на питання: "Чи можемо ми припустити, що напередодні Євромайдану в Україні не існувало організованого лівого руху, що знаходило своє вираження у відсутності інтегрованої постійної мережі організацій?".

Робота присвячена пошуку військового дискурсу в уявленнях людей про сучасні громадські організації (ГО), який актуалізується за умов формування громадянського суспільства на тлі визначального для нинішнього українського суспільства збройного конфлікту. На основі опитування громадської думки жителів Львова 2017 р. (місто Львів, насамперед, дає можливість побачити регіональну специфіку порушеної проблеми) не тільки продемонстровано наявність військового дискурсу в уявленнях жителів міста, але й виокремлено його особливості. З'ясовано, що найбільш яскраво військовий контекст у сфері осмислення сучасних ГО проявляється у теоретичному вимірі - львів'яни вважають такий напрям функціонування організацій, як допомога армії, одним з найважливіших (він поступається лише соціальній допомозі; інші сфери діяльності, пов'язані з вихованням молоді, культурницькими ініціативами, політикою тощо залишилися позаду). Якщо теоретично жителі Львова декларують необхідність військо-воспрямованої активності ГО, то у практичному чи особистісному вимірі бачення є не такими однозначними. Виявлено, що для респондентів, які взяли участь у дослідженні, ГО насамперед є клубом за інтересами, можливістю для самореалізації чи вирішення проблем, місцем духовного розвитку чи зібрання однодумців тощо, лише потім - структурою, що допомагає армії. Якщо йдеться про бажання особистого залучення до діяльності в громадському секторі, то ГО військового спрямування займають серединну позицію, пропускаючи вперед клуби за інтересами, спортивні, професійні, культурницькі та освітні організації. Таким чином, військовий дискурс в уявленнях жителів Львова про сучасні ГО визначено, як такий, що яскраво проявляється у теоретичному форматі, проте значно слабше помітний на рівні практичних чи особистісних зацікавлень. Пояснення виявленої суперечності теоретико-практичного дисонансу уявлень жителів Львова про військовий контекст функціонування сучасних ГО запропоновано шукати у психологічній, організаційній та інформаційній площинах. Висловлено припущення, що подолання такого дисонансу у перспективі можливе завдяки глибинним психологічним змінам, формуванню дієвої громадської організаційної інфраструктури та вдосконаленню взаємного інформаційного простору.