З використанням засобів теоретичного моделювання розкрито циклічність механізму самотворення залежно від інноваційних періодів модульно-розвиваючого метапроцесу, послідовності психомистецьких технологій розвивальної взаємодії, етапів перебігу вчинку, окремої ієрархії соціальних установок та відповідних рівнів самоспричиненої суб'єктності. Доведено, що змістова квінтесенція самотворення Я-концепції полягає у внутрішній синхронізованій зустрічі освоєних особою вітакультурних форм активності та актуалізованих образів суб'єктивної реальності. Значну увагу приділено вивченню виявлених складових - носіїв духовності, принципів та параметрів самоосягнення Я-духовного в експериментально втіленому соціокультурному просторі освітнього закладу.

На основании средств теоретического моделирования раскрыта цикличность механизма самообразования в зависимости от инновационных периодов модульно-развивающего метапроцесса, последовательности психоизобразительных технологий развивающегося взаимодействия, этапов протекания поступка, отдельной иерархии социальных установок и соответствующих уровней самообусловленной субъектности. Доказано, что содержательная квинтессенция самообразования Я-концепции заключается во внутренней синхронизированной встрече освоенных личностью витакультурных форм активности и актуализированных образов субъективной реальности. Значительное внимание уделено изучению выявленных составляющих-носителей духовности, принципов и параметров самопостижения Я-духовного в экспериментально воплощенном социокультурном пространстве образовательного заведения.

Розкрито механізми формування національної самосвідомості залежно від стадіальної позиції соціуму. Здійснено теоретичну інтерпретацію та емпіричний аналіз рівнів сформованості національної самосвідомості мешканців Донеччини залежно від їх соціально-демографічних характеристик. Визначено емпіричні індикатори рівнів даної самосвідомості. Проведено дослідження можливих версій її еволюції, на підставі якого проаналізовано ступінь консолідованості сучасного українського соціуму.

Досліджено психологічну суть, структуру, джерела та чинники формування національної самосвідомості. Розкрито її взаємозв'язок зі змістом ціннісних орієнтацій, етнокультурних потреб у контексті життєвих ідеалів, способу буття людини. Визначено історико-психологічні детермінанти, соціально-психологічні фактори національного самоусвідомлення. Розглянуто психомоделювальний вплив національної самосвідомості на соціальні процеси в Україні.

Розкрито ґенезу ідеї формування в молоді національної самосвідомості, визначено її суть, структуру та змістове наповнення. Проаналізовано можливості громадської діяльності як засобу розвитку національної самосвідомості студентської молоді. Схарактеризовано форми та методи реалізації цієї діяльності. Визначено науково-методологічну базу дослідження, обрано сукупність наукових підходів до його проведення. Запропоновано авторську систему формування національної самосвідомості студентської молоді в процесі громадської діяльності.

Проведено теоретико-експериментальне дослідження проблеми формування національної самосвідомості студентської молоді у процесі громадської діяльності. Висвітлено ґенезу ідеї формування національної самосвідомості особистості, розкрито суть, структуру та зміст національної самосвідомості студентської молоді. Розкрито сенс і педагогічний потенціал громадської діяльності, визначено особливості, основні напрями, методи, форми її організації як засобу формування національної самосвідомості студентів, а також засоби та види цієї діяльності. Обґрунтовано авторську систему формування національної самосвідомості студентської молоді у процесі громадської діяльності, що складається з цільового, концептуально-методологічного, змістовно-діяльнісного та діагностично-результативного блоків. Розроблено науково-методичне забезпечення реалізації цієї системи, експериментально перевірено її ефективність.