Висвітлено проблеми формування української національної ідентичності. Розглянуто особистість як глобальну цінність громадянського суспільства заходу. Викладено світоглядно-ідеологічні та методологічні засади розробки нової концепції політичної системи України. Проаналізовано розвиток соціально-економічної сфери на базі порівняння бюджетних показників України та Японії. Розкрито пульсуючий характер інституціоналізації вітчизняної соціології. Досліджено механізм формування духовних цінностей армії. Описано специфіку ставлення до праці за умов функціонування соціального механізму трудових відносин на етапі ринкових реформ.

Запропоновано державну систему допомоги дітям із синдромом Дауна. Проаналізовано особливості раннього втручання у розвиток дитини з особливими потребами на рівні громади, визначено функції членів мультидисциплінарної команди. Наведено інформацію про причини народження дітей з даним захворюванням, особливості їх розвитку та тактику лікарів різних фахів у наданні їм своєчасної допомоги.

Предложена государственная система помощи детям с синдромом Дауна. Проанализированы особенности раннего вмешательства в развитие ребенка с особенными потребностями на уровне общества, определены функции членов мультидисциплинарной команды. Приведена информация о причинах рождения детей с данным заболеванием, особенностях их развития и тактике врачей при оказании им своевременной помощи.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*612*152.4 + С5в6

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*612*152.4

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено теоретико-методологічні засади інституціалізації Державної митної служби України. Визначено її функції як соціального інституту державної служби, з'ясовано етапи інституціалізації. Обгрунтовано розуміння митниці як соціокультурного інституту. На підставі застосування соціокультурного підходу розроблено оригінальні методики оцінки якісного складу митних органів для оптимізації їх кадрової політики.

Освещены теоретико-методологические основы институциализации Государственной налоговой службы Украины. Определены ее функции как социального института государственной службы, выяснены этапы институциализации. Обосновано понимание таможни как социокультурного института. На основе применения социокультурного подхода разработаны методики оценки качественного состава таможенных органов для оптимизации их кадровой политики.

Досліджено соціокультурні чинники інституціоналізації українського підприємництва. З'ясовано становлення українського підприємництва у межах базових аспектів інституціоналізації. Досліджено соціокультурні чинники декларативних підприємницьких настанов сучасного українського суспільства. Визначено подібність та розбіжність моральних норм щодо економічної поведінки українців і європейських націй на підставі крос-культурного порівняння. Вивчено соціально-цивілізаційні перспективи розвитку підприємництва, визначені експертами. Сформульовано соціокультурні характеристики ставлення експертів до ділового ризику.

Розглянуто проблему громадянських практик (ГП) у перехідних суспільствах (ПС) у контексті лібералізації соціальних відносин і нових стратегій громадянської поведінки активних соціальних суб'єктів, які через селекцію виділяються у найефективніші та набувають перманентних особливостей ГП як систематичних, відтворюваних і постійних дій. Визначено ГП як соціальний ресурс для здобуття соціальних позицій та благ, спрямовуючи перебіг політичної інституціоналізації ПС. Проаналізовано особливості реальних ГП в українському суспільстві, їх чинники, суб'єкти та способи реалізації у публічній сфері з використанням моніторингових досліджень Інституту соціології НАН України.

Розглянуто суспільство як об'єкт інституалізації, проаналізовано стан і перспективи суспільного розвитку, вплив форм поведінки особистості на процеси розвитку інститутів суспільства. Висвітлено поняття інституціональної матриці, охарактеризовано основні етапи та форми інституалізації. Розкрито особливості функціонування соціальних (суспільних) інститутів, наведено критерії їх визначення. Увагу приділено інституціональним засадам державного управління та інституціональній взаємодії між державою та виборчим процесом. Акцентовано на особливостях процесів інституціоналізації в українському суспільстві, розглянуто інституціоналізацію політичних технологій як фактор підвищення ефективності державного та суспільного регулювання та як механізм розв'язання суспільних суперечностей.

Охарактеризовано соціоінституційні трансформації грецького суспільства на фоні загальноєвропейського реформування фіскального простору та лібералізації закритих професійних ринків в Греції. Обгрунтовано необхідність розвитку співробітництва Росії, України та Греції для забезпечення цивілізаційної рівноваги та соціального оновлення.

Розглянуто проблему соціологічного вивчення процесу оформлення волонтерства як соціального інституту, необхідного для розвитку та діяльності громадянського суспільства. Аналіз етапів інституціоналізації на прикладі діяльності волонтерських рухів за умов сучасного українського суспільства показав, що становлення волонтерства як соціального інституту ще далеке від завершення. Як висновок, окреслено подальшу перспективу розвитку волонтерства в реаліях становлення громадянського суспільства, що полягає в детальному вивченні інтеграції волонтерського руху в систему соціальних інститутів.

Проаналізовано процес інституціоналізації соціальної реабілітації в українському суспільстві. Виокремлено моделі соціальної реабілітації (індивідуалістську, патерналістську та змішану), для опису яких запропоновано такі універсальні елементи: мета, напрями реабілітації, клієнти, суб’єкти соціальної реабілітації, форми взаємодії між клієнтами та суб’єктами соціальної реабілітації. З’ясовано, що сучасному українському суспільству притаманна змішана модель соціальної реабілітації, яка ще перебуває на етапі свого становлення.

Мета роботи - визначення наслідків маніпулювання конспірологічними теоріями для динаміки чинних формальних правил і заходів з його попередження. Виявлено, що може бути виділено чотири групи чинників, що визначають придатність поширених у суспільстві конспірологічних теорій для експлуатації гравцями-маніпуляторами у власних інтересах, а саме: чисельність групи, що вірить у відповідну конспірологічну теорію; залежність ступеня занепокоєння прибічників конспірологічних теорій від норм чинного законодавства; несуперечливість бажаних для прибічників конспірологічних теорій інституційних змін інтересам впливових зацікавлених груп; можливість звинуватити політичного опонента в участі у змові. Зазначено, що єдиною групою гравців-маніпуляторів, що завжди має можливість скористатися у власних інтересах поширеними в суспільстві конспірологічними теоріями, є гравці-опортуністи. Зроблено висновок, що найбільш ефективними із зазначених є заходи з підвищення освіченості суспільства. Завдяки покращенню якості загальної складової освіти та формуванню широкого світогляду членів суспільства в ньому (суспільстві) формується критичне ставлення до сумнівних тверджень і безпідставних звинувачень опонентів, які продукуються численними гравцями-опортуністами, що створюватиме менш сприятливі умови для поширення конспірологічних теорій. Проте дані заходи також характеризуються й суттєвим недоліком, що суттєво обмежує перспективи їх застосування, - високим рівнем витрат, пов'язаних з реалізацією, та небажанням роботодавців оплачувати "зайву" освіту працівників.