Висвітлено концепцію соціалізувального процесу в проблемній сім'ї. Окремі положення цієї концепції наголошують на ризиках соціалізації в проблемній сім'ї, що, відповідно, дають змогу вирішити проблему пошуку інших - адаптованих до "проблемної" сім'ї - моделей соціалізації. Обгрунтовано деякі теоретично коректні ідеї щодо проблемності сім'ї та її ресурсів, соціально-психологічних особливостей "здорової" і "проблемної" сім'ї.

While expecting a healthy child, having a child w ith a disability can be quite traumatic for all family members, especially parents. The objective of the research was to evaluate affiliate stigma, hopelessness, and life satisfaction in parents of children with intellectual disability. The descriptive research included 203 parents of children with intellectual disabilities, who met the research inclusion criteria and agreed to participate in the study. The data were collected using the Personal Information Form, the Affiliate Stigma Scale, the Beck Hopelessness Scale, and the Satisfaction with Life Scale. The mean age of parents included in the study was 40,74 +- 7,22 years, with 67,5 % of caregiving mothers. The levels of affiliate stigma and hopelessness among parents were low, and they were satisfied with their lives. In case of increasing parental affiliate stigma, their hopelessness was found to increase, while life satisfaction was found to decrease. In order to increase public acceptance of people with disabilities by society, it is recommended to provide trainings and raise awareness against individuals with disabilities and their families.

Мета дослідження - визначення проблем та ризиків для української сім'ї, яка є базовим інститутом суспільства, в умовах війни, розпочатої Росією проти України, а також її роль у збереженні людського потенціалу країни. Дослідження грунтується на інформації з відкритих джерел, експертних оцінок, даних Державної служби статистики України, на матеріалах вибіркових обстежень. Використано методи порівняльного аналізу, узагальнення та індукції, опитування, системного підходу. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства, який забезпечує фізичне (біологічне) та соціокультурне відтворення поколінь людської спільноти. В останні десятиліття розвиток сім'ї в Україні відбувався в тому ж напрямку, що й в інших європейських країнах. Війна Росії проти України деформувала природні процеси життєдіяльності й розвитку української сім'ї. Великі людські втрати, руйнація необхідного для життєдіяльності середовища (житла, соціальної і економічної інфраструктури, природного середовища), вимушена масова міграція вкрай ускладнили реалізацію основних специфічних функцій сім'ї (дітонародження, виховання і утримання дітей), однак активізували її захисну функцію. Сімейні практики у цей час свідчать про потужні сімейні зв'язки та їх особливу важливість у кризовий період. В умовах війни та викликаної війною соціально-економічної дезорганізації сім'я стає опорою: сімейна солідарність, взаємодопомога, турбота, обмін діяльністю та матеріальними ресурсами між членами сім'ї надає можливість налагодити життєдіяльність, а іноді й захистити життя. Значна частина переселенців, змушених залишити небезпечні території, отримують допомогу, а часто й переїжджають до родичів у безпечні регіони країни. Набувають захисного характеру і соціально-психологічні функції сім'ї. Водночас війна загострила проблеми української сім'ї та спровокувала нові ризики. Наслідком повномасштабної війни ста ло зменшення і деформація шлюбного потенціалу країни та негативні зміни шлюбної та сімейної структури населення: збільшення кількості овдовілих, однобатьківських сімей та сімей, де діти живуть без батьків із родичами; самотніх людей найстаршого віку. Зростання кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (батьки яких загинули, перебувають у полоні, примусово депортовані, невідомо де знаходяться тощо) є одним із найтяжчих наслідків війни. Ослаблення подружніх зв'язків через мобілізацію й інтенсивну міграцію з гендерними перекосами у майбутньому може призвести до зростання розлучуваності. Слід очікувати зростання однодітності серед сімей з дітьми, хоча її значне поширення і у довоєнні роки було проблемою. Зрозуміти комплексно зміни в українській сім'ї зможемо лише через кілька років після закінчення війни.