Описаны и проанализированы проблемы питания в Китае с учетом данных опроса по здравоохранению и питанию. Отмечена тенденция снижения количества и качества питания, роста неравенства в потреблении продуктов и пищевой бедности, оценена корреляция между питанием и доходами, раскрыто влияние неопределенности доходов на качество питания. Предложены меры по совершенствованию системы социального обеспечения для снижения неопределенности доходов населения и улучшения качества питания.

Досліджено практику харчування як маркер численних форматів соціальних відносин і форм суспільного життя. Приділено увагу панорамному погляду на проблему з урахуванням її історичних, політичних, економічних та релігійних складників. Зазначено, що практики харчування в соціологічній перспективі найбільш евристично деталізуються на тлі виокремлення концепту окремої гастрономічної культури. Розглянуто таку культуру з огляду на цивілізаційні та національні кордони як у ретроспективному аспекті, так і у вигляді постскриптуму всезростаючої суспільної поліфонії сучасного етапу.

Розв'язано наукове завдання, сутність якого полягає в побудові концептуальної схеми взаємозв'язку предметного поля соціології тілесності та харчування з опорою на поняттєвий апарат структуралізму, структурного функціоналізму та символічного інтеракціонізму. Зазначено, що методологічно-взірцевою для структуралізму є структурна лінгвістика як напрям у науці про мову, в якому всі формоутворення соціальності, включаючи тіло, тілесність, харчову поведінку, описано як систему прихованих протиставлень, структур і правил, які роблять можливими мовні висловлювання та побудову відповідних текстів. Таким чином, тіло, тілесність та харчову поведінку розглянуто як тексти, що складаються з окремих висловлювань, лексем та алфавітів. Методологічно значущими для дослідження соціології тілесності та харчування є також структурний функціоналізм і символічний інтеракціонізм у варіанті теорії соціальної драматургії (Т. Парсонс, Н. Луман, Г. Блумер, Д.-Г. Мід, І. Гофман). У результаті дослідження первинного предметного поля соціології тілесності та харчування з урахуванням фундаментальних ідей зазначених авторів встановлено, що створювані в культурі образи соціальності, які насаджуються як латентні або ж експліцитні взірці для наслідування, є інтегровані ідентичності; ці ідентичності є вертикально-інтегрованими в аспекті відповідності в них ціннісно-смислової регуляції, статусно-рольових матриць, соціопсихічних і тілесних особливостей.

Досліджено практики харчування як маркер численних форматів соціальних відносин і форм суспільного життя. Увагу приділено панорамному погляду на проблему з урахуванням її історічних, політичних, економічних та релігійних складників. Наголошено на думці, що практики харчування в соціологічній перспективі найбільш евристично деталізуються на тлі виокремлення концепту певної гастрономічної культури. Останню розкрито з огляду на цивілізаційні та національні кордони як у ретроспективному, так і у вигляді постскриптуму всезростаючої суспільної поліфонії сучасного етапу.

Розкрито зв'язок між гастрономічним виміром суспільного життя та соціальними процесами і відносинами в ретроспективному та сучасному контекстах. Виявлено евристичність гастрономічного насамперед для розкриття особливостей організації окремих суспільних систем, їх ментальності, архетипів колективного несвідомого, характерних ознак інституціоналізації владного дискурсу тощо. В контексті глобальних процесів поширення "індустріальної їжі" визначено комплекс можливостей для покращання практик харчування масової особи, зокрема, в українському суспільстві. Зазначено, що саме в контексті самобутніх гастрономічних культур (кулінарного порядку, практик харчування, гастрономічного дискурсу як продовження соціокультурного контексту), починаючи від європейського суспільства старого ладу та закінчуючи сучасним глобальним гастрономічним простором з відповідними національними культурними формами прояву, розкрито секрети "живого" спадку минулого в процесах реального сьогодення. Увагу приділено проблемам, пов'язаним з поширенням ГМО-їжі, БАДів, продовольчих підробок, деструктивних практик харчування у вигляді харчових компенсацій, одноманітного раціону харчування, необгрунтованого дотримання дієт для схуднення. На підставі застосування соціологічного підходу гастрономічні детермінанти (кулінарний порядок, практики харчування, гастрономічний дискурс) досліджено як продовження суспільного контексту. Виокремлено найбільш симптоматичні форми прояву гастрономічної культури в контексті соціально-диференціювальних чинників (гендерних, освітніх, майнових). Зафіксовано стратифікаційну логіку виникнення гастрономічної культури, її функції (фізіологічну, дисциплінарну, соціального контролю, інтегративну, освітню, соціалізаційну, комунікативну, релаксаційну, статусну, психологічного захисту). Особливу увагу приділено синтетичній, або маркувальній, функції - об'єднання людей навколо трапези за значущою соціокультурною ознакою. За підсумками соціологічного аналізу вітчизняної гастрономії зроблено висновок про необхідність приділення уваги процесам організації харчування середньостатистичної людини на всіх рівнях (державному, науковому, повсякденному).