Розглянуто теоретико-методологічні та практичні проблеми підприємництва у психологічному та соціологічному вимірах. Зроблено цілісний аналіз феномена підприємництва з урахуванням особистісних (індивідуально-психологічних), групових і суспільних (соціокультурних) факторів. На підставі теоретико-емпіричних досліджень проаналізовано діяльнісні та поведінкові прояви підприємництва за умов формування нових економічних відносин.

Подано аналіз різних концепцій, теорій та підходів дослідження професіоналізації суб'єкта діяльності. Виявлено основний зміст, механізми, закономірності та суперечливі тенденції процесу професіоналізації суб'єкта діяльності.

Проведен анализ различных концепций, теорий и подходов исследования профессионализации субъекта деятельности. Определены основное содержание, механизмы, закономерности и противоречивые тенденции процесса профессионализации субъекта деятельности.

The paper represents the analysis of different conceptions, theories and approaches of researching professionalism of a subject of activities. The main contents, mechanisms, laws and inconsistent tendencies of the process of professionalism of the subject of the activities have been determined.

Надано стислу характеристику нинішніх підходів до розуміння сутності і природи ідентичності, осмислення яких є необхідним для подальшого розгляду професійної ідентичності в контексті маргінальної поведінки суб'єкта діяльності.

Проведено дослідження конкурентоспроможності спеціаліста, визначено особливості формування та реалізації даної статусно-професійної якості індивіда. Зазначено, що рівень особистої конкурентоспроможності є критерієм відповідності соціально-демографічних, професійно-кваліфікаційних і статусно-посадових характеристик працівника умовам функціонування та розвитку ринку праці, що відображають кон'юнктуру попиту та пропозиції на робочу силу визначеної якості. Проаналізовано зміст і структуру особистісного потенціалу конкурентоспроможного спеціаліста, інноваційні технології підготовки якісно нового працівника та регулятивні механізми його діяльності.

Вперше виявлено реконструкціоністський потенціал існуючих у зарубіжній і вітчизняній соціології підходів щодо аналізу освіти, який полягає у спрямованості на перетворення соціальних об'єктів за новими принципами відповідно до вимог часу. Вперше на підставі соціокультурного й компетентнісного підходів сформульовано основні засади соціально-реконструкціоністської парадигми підготовки фахівця у сучасному ВНЗ. Визначено роль гуманітаризації, фундаменталізації, індивідуалізації й технологізації культуротвірного процесу у вищій школі у процесі підготовки нового типу працівника, здатного до реконструктивної діяльності. Обгрунтовано принцип випереджального розвитку, який вимірюється не рівнем професійної культури, а рівнем загальної культури особистості. Доповнено визначення професійної культури соціально-реконструкціоністським компонентом, який є механізмом соціальної взаємодії особистості спеціаліста з мінливою оточуючою дійсністю. Розширено уявлення про основні риси діяльності фахівця за рахунок введення змістовного наповнення "креативності" для позначення високого інтелектуального рівня людини, яка здатна раціонально й ефективно вирішувати проблеми реконструювання за новими принципами. Доповнено реконструкціоністським вектором механізми соціалізації, інкультурації й самоосвіти майбутнього фахівця. Вперше розкрито роль індивідуалізації як основи для розвитку соціально-реконструктивістських здібностей, а також необхідність формування соціологічної уяви молодого спеціаліста як інструмента світоглядної й методологічної культури у процесі його самореалізації в різних соціальних контекстах.

Доведено доцільність створення та наукової обробки нової галузі соціології - соціології професіоналізму, визначено соціологічні парадигми, що є її базою. Висвітлено проблемне поле, сформульовано об'єкт, предмет і функції соціології професіоналізму. Охарактеризовано онтологічну сутність і виявлено епістемологічний зв'язок понять "професія", "професіонал", "професійна діяльність" і "професіоналізм" як ключових категорій даної науки. Проаналізовано інституціональний і неінституціональний рівні організації діяльності професіонала. Визначено характер і розкрито сутність об'єктивних і суб'єктивних результатів і наслідку процесу професіоналізації особистості.

Здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення важливої наукової проблеми, яке полягає в обгрунтуванні нового концептуального бачення соціально-організаційних засад професійного становлення майбутніх фахівців у процесі навчання у ВНЗ. Охарактеризовано ВНЗ як середовище початкової або первинної професійної соціалізації, узагальнено проблеми професійного становлення майбутніх фахівців в умовах модернізації системи вищої освіти. Досліджено структуру та зміст професійного самовизначення протягом навчання у ВНЗ як соціального базису для подальшої професіоналізації, визначено детермінанти професійного вибору молоді та окреслено соціокультурні механізми професійної орієнтації. Запропоновано соціологічну модель професіоналізації студентів як соціальну технологію професійного становлення в умовах навчання у ВНЗ.

Розглянуто основні соціологічні концепти дослідження соціальних компетентностей як соціологічного об'єкту в контекстах сучасних міждисциплінарних напрацювань. Обгрунтовано засади соціологічного супроводу процесу розвитку соціальної компетентності індивіда як чинника формування суб'єктної складової частини системи соціальних норм у професійному середовищі.