Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.03 + С5*667.2*622

Рубрики:

Право і правосвідомість. Правова культура

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено методологічні та методичні засади соціологічного дослідження правосвідомості, її зміст та структуру. Розкрито поняття "інфраправо" та категорії, наближені до нього за змістом, розглянуто прояви цього феномену в соціальному житті України, формування на його підставі відповідних типів правосвідомості. Обгрунтовано тезу щодо інфраправа в сучасному суспільстві, що є соціальним інститутом, який має не лише позитивні для суспільства функції, але й дисфункції.

Розглянуто теоретико-методологічні здобутки наукових підходів та концепцій, що формують категоріально-понятійний апарат дослідження правосвідомості та її деформацій. Проаналізовано зміст понять "деформації масової свідомості" та "деформації правосвідомості". Запропоновано концептуальну модель дослідження деформацій правосвідомості, яка включає в себе виявлення чинників (де)формування правової свідомості та визначення емпіричних показників прояву цих деформацій. З застосуванням статистичних методів проаналізовано бази даних кроснаціональних і всеукраїнських та регіональних соціологічних досліджень на предмет виявлення закономірностей розгортання такого соціокультурного явища, як деформації правосвідомості. Виявлено прояви деформації правової свідомості у середовищі сучасної української молоді на підставі вторинного аналізу баз даних.

Розглянуто соціально-культурні засади формування суспільної правосвідомості у процесі розвитку людства; виявлено історичні умови виникнення права. Як показало проведене дослідження, становлення суспільної правосвідомості у цивілізаційному поступі людства почалося на певному етапі розвитку суспільства в ході ускладнення суспільних відносин, змін суспільного ладу та формування державного устрою. Ці процеси виникли у період генезису західної цивілізації, яка на раціоналістичній основі сформувала універсальну соціокультурну модель, що стала основою всесвітнього надлокального укладу та загальноприйнятою формою суспільних відносин. Ключовим елементом цієї моделі стала державно-правова концепція, яка з часом перетворилася на надлокальну концепцію правової держави. Отже, поняття "західна цивілізація" та "правова цивілізація" є тотожними за змістом. Інші локальні культури, які вимушені були запозичити право як розвинену систему соціальних відносин, виступають стосовно ідеї права як реципієнти. Запозичуючи західну, раціоналістську у своїй основі, ідею права, вони не приймають її на емоційно-ментальному рівні, що призводить до когнітивного дисонансу та деструктивних проявів правосвідомості.

Рассмотрена проблема правосознания как форма общественного сознания с точки зрения социальной философии. Проанализированы теоретико-методологические основания правосознания трансформирующегося общества. Выявлена специфика трансформации правосознания в современном обществе. Исследован правовой нигилизм как фактор дестабилизации современного общества и изучены возможности преодоления правового нигилизма как опасной деформации правосознания. Прослежена роль правовой культуры в развитии правосознания и обосновано значение взаимодействия права и морали в трансформирующемся украинском обществе.

Досліджено сутнісні характеристики суспільної правосвідомості в Україні. Проаналізовано особливості впливу суспільної правосвідомості на державотворчий процес. Визначено прояви правового нігілізму у вітчизняному державотворенні. Обгрунтовано корелятивність демократизації суспільної правосвідомості та якісних характеристик державотворчого процесу в Україні.

Досліджено впливи детермінант середовища на формування колективної правосвідомості. Проаналізовано основні детермінанти середовища, до яких віднесено культуру, клас і сім'ю. Зроблено висновок, що на правосвідомості особи відображаються особливості, притаманні їй як представнику певної культури, класу чи члену окремої сім'ї.

Обгрунтовано архетипні засади правової ідеології українського суспільства на двох основних рівнях її функціонування - повсякденно-побутовому (емоційно-вольовому) та теоретико-правовому як відображення Міфу та Логосу. Це дозволило розглянути правову ідеологію як системну єдність двох нерозривно пов'язаних між собою складових - масових настроїв, емоцій, очікувань і переживань, з одного боку, та сукупність правових ідей, теорій, поглядів і норм, які відображають, оцінюють і цілеорієнтують процес соціальних змін, сприяють зміцненню правомірних засад функціонування держави та суспільства, забезпеченню прав і свобод людини та громадянина, позиціонуванню країни в європейському та світовому просторі, з іншого боку. Зазначені складові утворюють, відповідно, нижній і верхній рівні прояву сутності правової ідеології як відображення й змістовного втілення Логосу та Міфу, Свободи та Блага, Слова, Хаосу та Порядку як визначальних архетипів буття українського народу. Архетипні засади буття українського етносу втілюються у раціональні й емоційні, наукові та психологічні компоненти правової ідеології як складові цілісного теоретико-правового феномену. Архетипні засади правової ідеології українського суспільства доводять нетотожність державно-корпоративного та муніципального права як сутностей, що мають різну суб'єктну визначеність і різноспрямоване функціональне призначення. Це дозволяє наголосити на важливості забезпечення умов їх взаємодоповнюваності у межах єдиної держави: державне управління як цілераціональна діяльність має бути збалансоване самоорганізаційним потенціалом територіальних громад відповідно до архетипів Логосу та Міфу. Архетипні засади правової ідеології українського суспільства дозволяють констатувати, що Україна має постати демократичною країною рівних можливостей відповідно до ментальних, соціокультурних, геополітичних, географічних особливостей буття етносу, що дав назву державі.

Визначено суттєві риси правового менталітету українського народу. Набули подальшого розвитку ідеї про формування правового менталітету українців під впливом західної та східної правових традицій та уявлення про правову спадщину українського народу як релігійно насичену та пов'язану з морально-етичними факторами, що виступали стержнем українського народу. Визначено проблемне поле української правової ментальності. Обґрунтовано зв'язок правової спадщини українського народу з правовим менталітетом як пряме відображення національних традицій. Висвітлено вплив західної та східної правових традицій на формування українського правового менталітету. Надано визначення та загальна характеристика поняття "правовий менталітет".