Розглянуто проблему впливу механізмів моди на індивідів та споживацьку поведінку. Механізми моди являють собою процес створення, поширення, циркуляції та донесення до споживачів певної інформації, таким чином створюючи комунікативний процес між двома сторонами модної індустрії - творцями моди та її покупцями. Специфіка цих механізмів виявляється у глибинному впливі на свідомість та підсвідомість людей. Тому в такому процесі часто мають місце маніпулятивні впливи, які націлені на формування бажання та потреби бути на модній хвилі свого часу.

Проаналізовано окремі аспекти іміджу й образу сучасного шоумена та їх значення в контексті соціокультурних трансформацій та посилення ролі постаті публічної особи. Наголошується, що імідж і образ шоумена часто задають тон у суспільних поглядах, ідеології, зміщуючи традиційне сприйняття образу людини, її якостей та тілесності почасти до більш простого і, одночасно, більш яскравого, розкутого не лише в культурній і мистецькій сфері, а й в усьому суспільному просторі.

Визначено сутність: моди як системи дрес-кодів, що розмежовують статеві і класові відмінності за встановленими правилами; модного одягу як матеріальної репрезентації соціальних форм, кульмінаційного вираження ідеї гендерної нерівності; переосмислено взаємовідносини між чоловічою та жіночою ідентичністю в моді; виявлені детермінанти та принципи формування і презентації фемінності й маскулінності, стилю унісекс як гендерної рівноправності і трансформації гендерних ролей; наголошено на якісних змінах у жіночій і чоловічій моді, що засвідчують загальний вектор розвитку у сфері гендерних відносин до прогресуючого зростання жіночої емансипації, рівності статей, біархату, розмивання кордонів гендерних категорій і наповненні їх новим змістом.

Представлено наукове узагальнення лекційного курсу, що читався на кафедрі дизайну. Реконструйовано системи презентації інформації в контексті образних реалій культурних практик. Зазначено, що стан осмислення проблеми презентації інформації в контексті трансформацій культурних практик, зокрема глобальних та інтегративних процесів, що відбуваються протягом другої половини ХХ-го століття і початку ХХІ-го століття, примушує звернутися до системи документування як полісистемного простору, орієнтованого на культурний синтез. Розглянуто дизайн, як систему проектної дії, яка інтегрує потенціал функціональної системи (досвід системогенезу) та орієнтована на культурогенез (самозбереження та регенерацію) культурної цілісності доби, де такі категорії, як "образ", "гештальт", "патерн", набувають статусу нормативної бази - "документа", та інше.