Проведено дослідження шоу-технологій як форми соціальних комунікацій сучасного суспільства. Проаналізовано теоретико-методологічні підходи до соціологічного вивчення шоу як соціокомунікативного феномену. Із використанням міждисциплінарного підходу обгрунтовано концептуальні засади наукового дослідження шоу-технологій як форми соціальної комунікації. Запропоновано соціологічну інтерпретацію понять "шоу" та "шоу-технології", обгрунтовано доцільність їх використання у дослідженні сучасних соціокомунікативних процесів. Доведено, що основною метою використання шоу-технологій як форми соціальної комунікації є зміна стану об'єктів комунікативного процесу та перетворення соціальної реальності. Обгрунтовано універсальну схему практичної реалізації шоу-технологій у соціальних комунікаціях. Проведено апробацію нової методики дослідження шоу-технологій, принципів їх конструювання та функціонування на прикладі телевізійної комунікації. Зроблено висновок щодо формування у сучасному суспільстві масштабної індустрії з виробництва шоу, що впливає на характер багатьох соціокомунікативних процесів.

Проаналізовано проблеми наукового дискурсу щодо художнього ринку.

Мета роботи - простежити особливості формування спільноти фанатів мальописів у сучасному українському інформаційному просторі. Під час дослідження використано методи синтезу, аналізу та спостереження, а також системний аналіз для вивчення наявних Інтернет-ресурсів на мальописну тематику. У результаті дослідження з'ясовано, що мальописи протягом останніх трьох років зростає зацікавленість суспільства мальописами. Сьогодні це унікальний видавничий продукт, ефективний засіб подання та розповсюдження інформації з різних галузей знань, а також художній засіб і вже сформоване мистецтво. Українські мальописи мають безліч жанрів, піджанрів, зачіпають різну тематику й широкий спектр проблем, а також спрямовані на читача різних вікових категорій, соціального становища, роду діяльності. Традиція мальопису та мальованої літератури є невід'ємною частиною багатьох культур світу і як західних, так і східних. Охарактеризовано читачів мальописів як унікальну субкультурну групу. Сформовано основні типи комунікацій між читачами та видавцями коміксів. Описано основні види промоції мальописів в Україні серед різних груп читачів. Перелічено основні медійні ресурси, які використовують видавці та читачі мальописів для промоції й обговорення нових видань. Наголошено, що формування лояльної спільноти споживачів мальописів сприятиме розвитку жанру. Уперше досліджено особливості формування спільноти фанатів мальописів у сучасному українському інформаційному просторі. Можна стверджувати, що комікс та графічний роман уже присутні в українському дискурсивному полі, проте обговорення цих особливих культурних феноменів ведеться переважно в публіцистичному ключі на"коміксо-орієнтованих" Інтернет-ресурсах.

Зазначено, що в даний час спостерігається підвищений інтерес до церемоніальної культури в цілому та до етикету як компонента церемоніалу. Розкрито причини такого інтересу, зокрема це їх особлива роль у процесах комунікації в суспільстві, нове розуміння самих процесів комунікації та поведінки. Визначено саме поняття церемоніалу, як свого роду культурного послання від однієї соціальної групи людей іншої. Визначено основну ідею поведінки, внутрішній сенс світського церемоніалу, які закладено у церковних ритуалах, а зовнішні форми поведінки - запозичено із традицій повсякденного світського життя. Проведено комплексне дослідження комунікативних функцій дипломатичного церемоніалу в міжнародному спілкуванні на основі аналізу та узагальнення нових фактів із залученням архівних матеріалів та інших джерел, введених вперше у науковий обіг. Розглянуто мистецтво з погляду комунікативного чинника дипломатичного церемоніалу. Запроваджено в обіг, вперше, такий термін, як "дипломатична контркультура". Визначено особливе місце формуванню дипломатичного церемоніалу на території України, зокрема церемонії інаугурації українського Президента як чинника публічної дипломатії.