З'ясовано, що Ж. Бодріяр визначає політичне, на сучасному етапі, цілковито узалежненим від механізмів симуляції. Доведено, що існування чужинця за таких умов продиктоване виходом за ці правила. Класична драма відчуження поглинута екстазом комунікації. Політика терпимості, культивування зовнішнього ковзання відмінностей, діалогу із штучно змодифікованим іншим, - це лише суцільний наратив, єдиний симулякр, бінарна гра із відомим заздалегідь переможцем. Зрештою, розрізнення, чужорідність, яку неможливо зрозуміти, - це і є форма подачі чужинця у Ж. Бодріяра.