Наведено матеріали, що покладено в основу психологічних курсів екопсихології людини, сугестопедії та оригінального майстер-класу з екологічної фасилітації. Розглянуто поняття особистісної зміни як незворотного, нелінійного та малопередбачуваного переходу до нової ідентичності.

Освещены основные социологические концепции ХІХ - ХХ вв., проблемы социологического исследования отдельных аспектов социальной жизни. Изложены основные положения структурного функционализма Парсонса, символического интеракционизма, этнометодологии Г.Гарфинкеля. Приведены основные методы проведения конкретно-социологических исследований, в частности, наблюдения, эксперимента, опроса, изучения малых социальных групп. Охарактеризованы основные теории социологии ХІХ в., в частности, О.Конта, Г.Спенсера, Э.Дюркгейма, М.Вебера. Рассмотрены сущность понятия, элементы, предназначение и формы культуры, а также функциональный подход к исследованию общества. Описаны виды социальных групп, раскрыта сущность понятий толпы, социальных мобильности и структуры, личности, девиантного поведения, семьи, конфликта, общественного мнения.

Крізь призму соціолого-політичного підходу розглянуто теоретико-методологічні аспекти соціального захисту, проаналізовано наукові підходи до визначеня його сутнісно-змістових характеристик. Висвітлено місце та роль соціального захисту у глобальному соціальному просторі. Охарактеризовано інституційні чинники формування системи соціального захисту в Україні, зокрема, правові засади та індикативні детермінанти політики даного захисту. Значну увагу приділено аналізу ефективності функціонування системи соціального захисту в Україні на сучасному етапі.

Висвітлено методологічні питання, процедури та операції з перетворення соціологічних знань (СЗ) на соціальну практику, а також предметний простір соціоінженерної діяльності (СІД). Визначено взаємозв'язок науки й інженерії, місце соціальної інженерії (СІ) в структурі СЗ, основні функції і завдання соціоінженерних розробок. Розкрито питання історії становлення і розвитку СІД, формування СІ як спеціальної галузі соціологічної науки та інструменту організаційно-управлінської діяльності. Викладено методологію і процедури соціоконструкторської та соціовинахідницької діяльності.

Розглянуто історію виникнення соціальної роботи як професійної та наукової діяльності в зарубіжних країнах. Показано особливості соціальної роботи в англомовних країнах (США, Канаді, Великобританії) та країнах Європи (в Німеччині, Франції, Швеції, Росії). Проаналізовано соціальну діяльність у країнах Сходу (Японії, Ізраїлі). Надано відомості про систему служб соціального забезпечення, обслуговування інвалідів, мігрантів і біженців, захисту дітей, роботи з сім'ями, дітьми та молоддю. Увагу приділено проблемам підготовки соціальних працівників.

Обгрунтовано роль соціальної інженерії у забезпеченні сталого розвитку суспільства, який представлено як пріоритетну альтернативу майбутнього соціального поступу. Важливе місце відводиться характеристиці підходів до розуміння феномену соціальної інженерії.

Поняття соціальної технології визначено з огляду на специфіку соціальної інженерії і соціального конструювання.

Досліджено інформаційну архітектоніку мережевої соціальної інженерії, розкрито механізми її реалізації у культурі постмодерну. Обгрунтовано думку про обмежений характер соціальної самоорганізації та неможливість повної реалізації соціокультурного потенціалу інформаційних мереж у глобальному масштабі. Зауважено, що здійснена через маркування станів і подій конкатенація фрагментованих соціальних мереж і є одним зі способів трансляції соціокультурного потенціалу глобальних інформаційних мереж. Основою цього процесу є пошук стійких композиційних структур комплементації культурно-історичних і віртуальних соціальних мереж, виявлення точок доступу до них та методів синхронізації притаманних їм образів суспільних подій, станів і процесів. Зазначено відкритість інформаційного суспільства та його культурних детермінант до маніпулювання як класичними і соціально-політичними, так і новітніми й інформаційно-мережевими методами. Особливість останніх криється не стільки в кумулятивному, скільки у синергетичному соціальному ефекті.

Досліджено історію становлення методологічних практик соціального інжинірингу та здійснено пошук його концептуальних основ в артефактах індустріального суспільства. Введено в загальний контекст вітчизняної науки невідомі досі персоналії американських дослідників, з яких, власне, почалася соціальна інженерія як наукова галузь та професійна діяльність.

Визначено, оформлено й уточнено зміст основних сутнісних ознак і характеристик, понятійно-категоріального апарату, що описують цю галузь соціологічних знань. Уточнено визначення соціології соціальної роботи як науки і навчальної дисципліни, яке представлено у вітчизняних та зарубіжних джерелах з соціальної роботи та соціології. Визначено соціологію соціальної роботи як галузеву соціологічну теорію середнього рівня, яка, притаманними їй соціологічними методами, досліджує соціальний феномен соціальної роботи в сукупності його проявів: соціальної діяльності і поведінки людини у сфері соціальної роботи соціальних груп і організацій, соціальної системи соціальної роботи і її інституалізації, менеджменту та самоменеджменту соціальної роботи.

Розглянуто питання, що відносяться до емпіричного, прикладного способу отримання соціологічних знань. Прикладна соціологія - це система методологічних, методичних і процедурних правил та заходів, направлених на вивчення соціальних факторів, що вимагають верифікації. Виходячи із даного визначення, вже сама прикладна соціологія ділиться на три рівні: методологічний, методичний та процедурний. Під методологічним рівнем прикладної соціології слід розуміти основну, яка грунтується на визначеній гносеологічній парадигмі, теоретичну або концептуальну модель, що лежить в основі вивчення та інтерпретації предметів і результатів досліджень. Методичний рівень виражається у здійсненні соціологічних вимірів соціальних явищ та процесів, і пов'язаних з ним методів збору та обробки емпіричної інформації розглядаються питання, пов'язані з підготовкою проведення соціологічних досліджень. Розглянуто практично всі основні методи збору первинної соціологічної інформації. Надано характеристику кожного методу і з точки зору його переваг, і з позиції його обмеженості у виявленні сукупності соціальних факторів. Викладено питання, які відносяться до післядослідницького етапу роботи. Обгрунтовано, як здійснити узагальнення, відображення та інтерпретацію отриманих результатів дослідження, а також про те, які існують можливості та способи використання соціологічної інформації в управлінській діяльності щодо прогнозування соціальних процесів.

Мета дослідження - актуалізація унікального досвіду українських учених у царині наукової організації праці/соціального інжинірингу у 20-ті - 30-ті рр. XX ст. Об'єктом дослідження стало грандіозне спорудження Дніпровської ГЕС протягом 1927 - 1932 рр. Для аналізу комунікаційних технологій соціального інжинірингу обрано широку фактологічну базу - засекречені архівні матеріали, у яких подано реальну картину будівництва найбільшого промислового об'єкта СРСР, і періодику тієї доби. Спираючись на методику історико-системного, історико-порівняльного аналізу й соціально-комунікаційного методу оцінювання історичних фактів, визначено справжні соціально-економічні й комунікаційні алгоритми стимулювання продуктивності праці радянських робітників. Доведено, що здобутки української школи соціальної інженерії щодо оптимізації виробництва й продуктивності праці, психотехнічні розробки радянських науковців, у яких оригінально вивчено психологію й соціологію праці, залишалися незатребуваними в радянських практиках соціального інжинірингу. У роботі подано дотепер недосліджені факти діяльності відділів агітації і пропаганди щодо ідеологічної обробки громадської думки трударів Дніпробуду: масова й індивідуальна агітація, проведення різноманітних заходів й урочистостей, пропаганда у масмедіа, зосібна, у професійно-виробничій пресі. Магістральним висновком наукової розвідки постає теза, що НОП як науково-прикладна система заходів індустріального розвитку поступово трансформувалася в ідеологічний фасад соціалістичного будівництва, зводячи міцний фундамент для утопічної соціальної інженерії держави.