Індекс рубрикатора НБУВ: С73(4УКР)64-234 + Ф5(4УКР)

Рубрики:

Народонаселення світу

Національна політика. Національні відносини. Національно-визвольний рух

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі аналізу статистичних матеріалів переписів населення 1989 та 2001 рр. проаналізовано етнічний склад і мовну структуру населення України. Визначено етномовну ідентичність населення. Встановлено особливості територіального розміщення українців і представників ентнічних меншинних груп.

На основе анализа статистических материалов переписей населения 1989 и 2001 гг. проанализированы этнический состав и языковая структура населения Украины. Определена этноязыковая идентичность населения. Установлены особенности территориального размещения украинцев и представителей групп этнических меньшинств.

Проведено етногеографічне дослідження болгар Українського Придунав'я, найбільшої частини даної етнонаціональної групи країни. Обгрунтовано теоретико-методологічні принципи суспільно-географічного дослідження етнонаціональних груп, розселених у поліетнічному регіоні. Розроблено концепцію територіальних етногеографічних систем (ТЕГС). Виділено таксономічні рівні й етнонаціональні типи ТЕГС. Визначено місце та роль болгар у процесі заселення й освоєння території межиріччя Дунаю та Дністра. Проаналізовано основні види життєдіяльності болгар - відтворювальну, господарську та суспільно-політичну. Акцентовано увагу на трансформації життєдіяльності болгар Українського Придунав'я у 1990-х рр. - початку XXI ст. Визначено основні напрямки оптимізації територіальної організації життєдіяльності населення з метою забезпечення стійкого розвитку ТЕГС різних рівнів.

Здійснено аналіз змін чисельності, етнічного складу та мовної структури населення в Україні, за окремими регіонами й областями. З'ясовано, що здобуття Україною незалежності призвело до нових тенденцій у змінах етномовної структури населення. Встановлено збереження інерційного впливу етнічних процесів радянських часів на мовну ідентичність населення, насамперед на урбаністичне середовище. Визначено, що переважна більшість представників малочисельних етнічних груп розселені дисперсно й є мігрантами в першому поколінні. Виявлено територіальні особливості етномовної структури населення урбаністичного середовища й українського прикордоння. Вдосконалено та розширено поняттєво-категорійний апарат із залученням термінів, які використовуються в суміжних соціогуманітарних науках. Сформовано цілісне бачення етномовних процесів у сучасній Україні.

Визначено суспільно-географічну сутність терміна "мовна ситуація", розроблено методику географічного вивчення мовного складу населення, виділено найважливіші етномовні процеси, проведено їх типологію. Розглянуто сучасний стан і тенденції мовної ситуації в Україні на початку ХХІ ст., досліджено стан мовного складу населення, динаміку етномовних процесів, поширення на території держави різних етнічних мов, розселення мовних груп, особливості етномовного домінування. Проаналізовано територіальні особливості мовної ситуації в Україні, проведено із застосуванням методу багатопоказникового аналізу етномовне райнонування, виділено 12 етномовних районів України, висвітлено основні параметри та тенденції розвитку мовної ситуації в кожному з районів.

Серед розвинутих європейських країн Україна виділяється найбільшими витратами часу на домашню роботу. Вступ до шлюбу у чоловіків дещо зменшує, а у жінок підвищує завантаженість хатніми справами; наявність дітей у сім'ї збільшує витрати часу на домашню роботу як у жінок, так й у чоловіків. На відміну від багатьох європейських країн, в Україні активніші на ринку праці жінки також є більш активними й у виконанні домашньої роботи.

Гендерне насильство (ГН) - це глобальний феномен, що проявляється у всіх країнах світу в різноманітних формах, включаючи насильство в родині, торгівлю людьми, злочини на сексуальному підгрунті тощо. Однак у багатьох суспільствах це явище не одержує належного засудження внаслідок дії соціальних норм, культурних та релігійних бар'єрів. Зауважено, що ГН виступає спільним викликом для національних урядів та міжнародного співтовариства, обумовленим слабкою координацією між відповідальними урядовими органами та низьким рівнем секторальної здатності інститутів. Брак надійної статистики становить окрему проблему, оскільки факти ГН часто замовчуються, а жертви зазнають стигматизації в суспільстві. Досліджено проблематики ГН в Україні за даними МДОУ. Обстеження з питань поширення насильства проти жінок та адміністративних даних щодо чисельності зареєстрованих випадків ГН. Обгрунтовано основні джерела інформації про поширення та форми ГН в країні, досліджено їх переваги та обмеження. Викладені висновки та рекомендації можуть бути використані для формування пропозицій щодо національної політики, програм та інших політичних втручань з метою попередження та подолання гендерного насильства.

Результати моніторингу відображають динаміку змін релігійної самоідентифікації населення України у 1999 - 2015 рр. На основі об'єднаних даних за 2015 р. надано головні соціально-демографічні характеристики різних груп населення, виокремлених на основі релігійної самоідентифікації.

Проаналізовано чисельність усього населення України, його етнічну та мовну структуру. Розкрито особливості територіального розміщення в українському прикордонні українсько- та російськомовного населення. Вивчено рівень збереження власних мов і ступінь мовної асиміляції етнічних меншин. Визначено рівень урбанізації та частки сільського населення серед загальної кількості населення прикордоння України та кожної з прикордонних областей. Встановлено відмінності у рівні урбанізації населення за етнічними та мовними ознаками.

Мета роботи - дослідження сучасних викликів та загроз, що спричинили масові внутрішні міжрегіональні міграційні переселення населення в окремих регіонах України, а також загальних підходів до вивчення проблем облаштування та зайнятості вимушено переміщених осіб та реалізації заходів державної міграційної політики щодо їх розв'язання. Розкрито обсяги та чинники масових міжрегіональних міграційних переміщень населення України, викликаних анексією Російською Федерацією Криму і військовою агресією Росії на Донбасі. Розглянуто регіональні особливості розселення, а також методологічні та практичні аспекти вдосконалення управління і регулювання інтенсивних міжрегіональних вимушених переселень. Проаналізовано заходи державної міграційної політики щодо облаштування та працевлаштування в регіонах України вимушено переміщених осіб, впорядкування міграційного простору з позицій національних пріоритетів і попередження міграційних загроз національній безпеці України.

Розроблено теоретичні й методичні засади суспільно-географічного дослідження української діаспори. Визначено суспільно-географічну сутність терміна "діаспора", проаналізовано етнокультурні критерії програм перепису населення, на основі яких здійснено типізацію країн за інформаційною основою щодо української діаспори. Виділено чинники, що впливають на етногеографічні процеси у середовищі української діаспори. Виявлено сучасний стан та тенденції розселення української діаспори, зокрема досліджено зміни її розселення в розрізі макрорегіонів, країн та адміністративних одиниць середньої і нижньої ланки. Визначено статевовікову структуру української діаспори та її освітній рівень, виявлено та узагальнено закономірності у поширенні української мови у світі. Встановлено чинники, що впливають на зменшення чисельності українців у світі. Проаналізовано найважливіші проблеми вітчизняної діаспоральної політики та суспільно-географічних досліджень української діаспори. Розроблено і викладено рекомендації щодо їх вирішення. На основі аналізу результатів переписів населення здійснено типізацію країн, де проживає численна українська діаспора.