Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*32 + Т010.5

Рубрики:

Соціальна філософія

Історична наука та інші науки

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто найновітніші методологічні течії в західній історіографії. Описано головні течії сучасної історії; значну увагу приділено історії політичної філософії, подій та відродження наративу.

Рассмотрены новейшие методологические течения в западной историографии. Описаны главные течения современной истории, в частности, женские, тела, чтения, окружающей среды. Значительное внимание уделено истории политической философии, действий и возрождения наратива.

Здійснено спробу квантифікації всесвітньої історії. Ця спроба базується на методологічних засадах квантової психоісторії, запропонованої як універсальна методологія пізнання на підставі спільності законів гуманітарних і природничих наук раціональних засад релігії. Наголошено на необхідності інтеграції багатьох спеціальних наук у єдину науку про Космос - природу, суспільство та людину.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т010.5

Рубрики:

Історична наука та інші науки

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено філософський аналіз проблеми есхатології та утопії у розумінні історії. Оформлення уявлень про історичну перспективу розглянуто у контексті "осьового часу", коли у різних варіантах формуються уявлення щодо трансцендентного, що дозволяє визначити поле духовної напруги між метабуттям та іманентним його рівнем. Особливість вирішення "конфлікту" між двома планами буття пов'язано зі специфікою самовизначення людини у світі та позначенням стратегій розуміння історії, похідних від есхатологічних сподівань (християнська модель історії) та утопічних проектів (раціональна традиція визначення сенсу історії). Проаналізовано концепції християнської та секуляризованої есхатології, модифікації утопічної творчості. Позначено найбільш загальну умовну конфігурацію взаємодії есхатологічних та утопічних уявлень у ході історичного процесу, а також проаналізовано місце та роль утопії й есхатології у сучасній соціокультурній ситуації. Доведено, що у константованій "ситуації постісторії", утопія й есхатологія втрачають свої метаісторичні потенції, але зберігають свої позитивно перетворюючі соціальну та духовну дійсність можливості.

Висвітлено теоретико-методологічні засади вивчення політико-естетичних феноменів політичного буття та свідомості, проаналізовано їх взаємозв'язок. Досліджено вплив міфічного й історичного світоглядів на сприйняття політики. Розкрито можливості застосування естетичних категорій у процесі аналізу естетичних проявів політики. Визначено роль естетичного сприйняття у формуванні владної свідомості. Зроблено огляд історії становлення та функціонування політико-естетичних феноменів. Описано механізм принадження - некритичного засвоєння естетичних образів як належних цінностей (мислиннєвих і поведінкових взірців), показано його вплив на сприйняття суб'єктом політико-естетичних феноменів. Розглянуто естетику комуністичного режиму, тоталітаризму та демократії, проаналізовано конфлікт буденність - політика у романі Б. Пастернака "Доктор Живаго".

Освещены теоретико-методологические основы изучения политико-эстетических феноменов политического бытия и сознания, проанализирована их взаимосвязь. Исследовано влияние мифологического и исторического мировоззрения на восприятие политики. Раскрыты возможности применения эстетических категорий в процессе анализа эстетических проявлений политики. Определена роль эстетического восприятия в формировании властного сознания. Проведен обзор истории становления и функционирования политико-эстетических феноменов. Описан механизм привлечения - некритического усвоения эстетических образов как должных ценностей (мысленных и поведенческих образцов), показано его влияние на восприятие субъектом политико-эстетических феноменов. Рассмотрена эстетика коммунистического режима, тоталитаризма и демократии, проанализирован конфликт повседневность - политика в романе Б. Пастернака "Доктор Живаго".

Зазначено, що тривалий час у гуманітарних науках домінувала теорія "історії цивілізацій" Фернана Броделя, а також концепція "зіткнення цивілізацій" американського теоретика С. Гантигтона. Однак, на думку авторів, така некритична гегемонія призвела до расистських і ксенофобських висновків і тверджень. У Франції полеміку серед фахівців з історії, філософії та культури збурила книга історії С. Гугенайма, що заперечувала внесок арабо-мусульманської цивілізації у становлення справжнього "європейського" Заходу доби Середньовіччя, оскільки "латинське" коріння Європи нібито кардинально несумісне зі Сходом. Ця книга - полемічна та грунтовна відповідь на працю С. Гугенайма. У ній порушено теми ідеологічного "страху" перед арабами та мусульманами, питання арабо-мусульманської науки й філософії в її зв'язку з античною та середньовічною наукою та філософією, філологічний погляд на роль арабської мови та питання неперекладності, значення "латинян" і "греків" від Середньовіччя до Відродження, місце юдаїзму та Візантії в передачі знань західній Європі, метаморфози ідеї "цивілізації" серед істориків після Броделя, нові способи поширення знань за доби Інтернет, підходи до вивчення історії ісламу в середній школі та ін.

Відомий американський популяційний генетик, керівник Генографічного проекту Національного географічного товариства США Спенсер Велз на основі передових наукових досліджень показує, як сучасні дії людства (як успіхи, так і проблеми) визначаються доісторичною еволюційною спадщиною людини та фундаментальними рішеннями щодо способу життя, які людство ухвалювало в минулому. Автор наголошує, що широкий спектр явищ сучасного життя - від антропогенної зміни клімату до епідемії ожиріння та психічних розладів - корениться в еволюційній історії, в яку зараз можна зазирнути завдяки здобуткам у вивченні людського геному. Довгочасні еволюційні тенденції порушують фундаментальні питання щодо найближчого майбутнього людства.

Розглянуто здобутки і проблеми історіографії в царині цивілізаційного аналізу всесвітньої історії. Доведено висновок, що цей аналіз здійснювався в межах філософії та соціології й не сягав рівня історичної науки - рівня фактів. Завданням є з'єднання теорій цивілізацій і методів історичної науки.

Проаналізовано два способи історичного прогнозування: есхатологію та футурологію. Розкрито сутність цих способів. Особливу увагу звернено на визначення категоріального апарату та методів, а також типології цих філософських вчень.

Проанализированы два способа исторического прогнозирования: есхатология и футурология. Раскрыта суть этих способов. Особое внимание обращено на определение категориального аппарата и методов, а также типологии этих философских учений.

The article is devoted to analysis of two ways of historical prognostication: eschatology and futurology. The essence of these two ways is discovered. Special attention is paid to determination of categorical apparatus and methods and also typology ofthese philosophical doctrines.

Мета дослідження - аналіз інноваційних теоретико-методологічних підходів до вивчення феномену інтелектуального співтовариства. Зокрема даний зріз проведено на прикладі функціонування природничих наукових товариств на теренах України XIX - початку XXI ст., які є однією з форм інтелектуальних співтовариств. Автори, крім, традиційного історичного (історико-тематичного та історико-хронологічного) бачення проблеми, пропонують вивчати її крізь призму соціокультурного підходу, мережевої моделі науки, методів синергетики, інституціональної методології, концепту "емоційного співтовариства", методології ментальних (когнітивних) мап, а також міждисциплінарного та полідисциплінарного синтезу, принципів антропологізації й персоніфікації історико-наукового пізнання. Висновки: з'ясовано, що соціокультурний підхід надає можливість поєднати в одне ціле три складових: особистість як суб'єкт взаємодії (учений, член наукового співтовариства); суспільство як сукупність взаємодіючих індивідів із його соціокультурними відносинами і процесами (трансформаційні зміни впродовж: XIX - початку XXI ст. у сфері політики, ідеології, економіки, світоглядних суспільних орієнтирів тощо); культура як сукупність цінностей та норм (корпоративна культура науковців-природознавців). Із допомогою методу моделювання інтелектуальних мереж вдається відрбразити вертикальні ланцюги інтелектуальних співтовариств або так звані "міжпоколінні мережі" на зразок учитель/учень; "горизонтальні альянси", тобто взаємопов'язані послідовні групи інтелектуалів; а також структурне суперництво в межах професійних груп (інтелектуальне партнерство/конкуренцію). У даному контексті видається доцільним використання методів синергетики - міждисциплінарної концепції самоорганізації складних систем у просторі їх еволюції, що є чергуванням двох взаємовиключних процесів - ієрархізації та діеєрархізації. Застосування інституціональної методології полягає у відображенні трансформації розвитку наукових товариств у руслі неоінституціоналізму, який вивчає динамічні аспекти інституціоналізації. Доведено, що перспективи вивчення інтелектуального співтовариства як соціального інституту полягають у дослідженні перебігу його первинної і вторинної інституціоналізації, виокремлення індикаторів та джерел кожного з інституціоналізаційних рівнів, з'ясування характерних ознак соціального інституту як продукту інституціоналізаційних процесів тощо. Не менш важливим видається розгляд проблеми наукової творчості з використанням психологічних і соціально-психологічних методів (мотиваційна структура особи вченого, вікова динаміка індивідуальної й колективної наукової творчості, розподіл ролей і лідерство в наукових колективах, система міжособових стосунків у процесі наукової діяльності, психологічний механізм наукового відкриття і його оцінка науковим середовищем тощо), що вдало реалізується саме через використання інноваційного дослідницького концепту "емоційного співтовариства". Акцентовано увагу на доцільності використання ментальних мап особистості при конструюванні біографій учених.