Висвітлено появу та розвиток комплексу нарукавних емблем об'єднань, з'єднань, частин, закладів та установ Збройних сил України. Досліджено структуру військової символіки та її термінологію. Генезис нарукавних емблем Збройних сил держави здійснено на підставі досліджень аналогічних процесів в основних арміях світу - американській, британській, німецькій, французькій, італійській, шведській, японській та польській. Досліджено історію та символіку 66-ї гвардійської механізованої Полтавсько-Буковинської та 15-ї окремої гвардійської механізованої Єнакієвсько-Дунайської дивізій.

Освещено появление и развитие комплекса нарукавных эмблем объединений, соединений, частей, учреждений и организаций Вооруженных Сил Украины. Исследована структура военной символики и ее терминология. Генезис нарукавных эмблем Вооруженных Сил государства осуществлен на основании изучения аналогичных процессов в основных армиях мира - американской, британской, немецкой, французской, итальянской, шведской, японской и польской. Изложена история и описана символика 66-й гвардейской механизированной Полтавско-Буковинской и 15-й отдельной гвардейской механизированной Енакиевско-Дунайской дивизий.

Монографію присвячено проблемі відтворення долітописної етіологічної легенди про походження руси. Побутування цієї легенди засвідчують візантійські історичні трактати X ст., автори яких послідовно називають русів таврами чи тавроскіфами. Використовуючи цей античний етнонім, візантійці вписували русів до координат греко-римської історії й таким способом конструювали основи історичної ідентичности цієї військово- торговельної спільноти та легітимізували її у тогочасних політичних реаліях. Автор доводить, що тавроскіфський псевдородовід руси виник у візантійському інтелектуальному середовищі не випадково. Його використовували політичним інструментом, за допомогою якого військову активність русів було спрямовано до вигідного для Візантії русла. У X ст. руські підрозділи долучилися до трьох візантійських військових кампаній зі звільнення від арабів острова Крит і брали участь у багатомісячній (911-912 та 960-961 рр.) облозі столиці Критського емірату - міста Хандак - колишнього порту мінойського Кносса. Пропагована візантійцями тавроскіфська історична ідентичність слугувала ідеологічним підґрунтям руських походів на Крит. Із цим середземноморським островом її поєднало епонімізоване ім’я персонажа давньогрецьких міфів - критського царя Тавра, якого прийняли за епонім тавроскіфів та відвели йому роль легендарного першопредка київського правлячого роду. Дослідження акцентовано на зображальному аспекті реконструкції тавроскіфського псевдородоводу. Інспірований візантійцями та вмотивований тривалим перебуванням на Криті інтерес русів до історичної спадщини острова наочно виявився у буквальному, аж до деталей, копіюванні сакральних знаків мінойської доби. Найвідоміший із них мав вигляд пари рогів священного бика, поміж якими поміщували соціально престижні зображальні символи, перелік яких був досить лімітованим. Вони слугували прямим взірцем під час створення індивідуальних варіантів родових знаків - ‘двозубців’ та ‘тризубців’, якими маніфестували своє легендарне походження княгиня Ольга, її син Святослав і декілька наступних поколінь київських володарів Х-ХІ століть. Ці знаки поступово модифікувалися згідно з вподобаннями власників та під впливом нових історичних реалій. Один із них, знаний як ‘тризуб’гкнязя Володимира, згодом став державним гербом України. Розділ 1. ЗОБРАЖЕННЯ КНЯЗІВСЬКИХ РОДОВИХ ТА ОСОБОВИХ ЗНАКІВ 16 § 1. Князівські знаки ранніх руських печаток 18 § 2. Князівські знаки найстаріших руських монет § 3. Графіті князівських знаків на монетах 43 § 4. Князівські знаки на митних пломбах 49 § 5. Князівські знаки на предметах озброєння та військового спорядження 58 § 6. Князівські знаки на побутових предметах та артефактах невизначеного використання 75 § 7. Князівські знаки на керамічному посуді 79 § 8. Срібна миска з Нижнього Приоб’я 90 § 9. Князівські знаки на будівельній кераміці 92 § 10. Князівські знаки на кам’яних поверхнях та в графіті на тиньку .. 98 § 11. Князівські знаки на перснях 106 § 12. Князівські знаки на трапецієподібних підвісках 110 § 12. Князівські знаки на монетоподібних підвісках-репліках 129 § 13. Кістяна монетоподібна пластина з Білої Вежі (Саркела) 134 CONCLUSIONS ТО THE FIRST CHAPTER 139 Розділ 2. ПОХОДЖЕННЯ І СИМВОЛІЧНИЙ ЗМІСТ КНЯЗІВСЬКИХ РОДОВИХ ТА ОСОБОВИХ ЗНАКІВ Розділ 3. ТРИ РУСЬКІ ПОХОДИ НА КРИТ: ПРИЧИНИ ТА ІДЕОЛОГІЯ 208 § 1. Візантійські джерела про військові експедиції на Крит у X столітті 211 § 2. Участь князя Святослава у поході на Крит 960-961 років 218 § 3. Нумізматичні сліди руської участи у візантійсько-арабських війнах X століття 229 § 4. Ідеологічний маніфест Святослава і джерела традиції найменування русів тавроскіфами у візантійських авторів 236 § 5. Античні генеалогії європейських народів як засіб легітимізації національної ідентичности 244 § 6. Місце руси у греко-римській історичній традиції 253 § 7. Епоніми народу русів/тавроскіфів 259 § 8. Часи Буса “Слова о полку Ігоревім” 262 § 9. Матеріальна спадщина мінойського Криту 268 § 10. Русь у пошуках матеріальних підтверджень тавроскіфського псевдородоводу 281 §11. Скандинавські підстави тавроскіфського псевдородоводу 303 § 12. Культ бика/тура у Північному Причорномор’ї 307 § 13. Хронологія використання лінійних і контурних князівських ‘двозубців’ 313 § 14. “Жертовний” бик із золотими рогами 316 § 15. Спадщина мінойського Криту з погляду візантійських інтелектуалів 321 CONCLUSIONS ТО THE THIRD CHAPTER 341 Розділ 4. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ МІНОЙСЬКИХ ПРОТОТИПІВ У КНЯЗІВСЬКИХ ОСОБОВИХ ЗНАКАХ 352 § 1. Мінойські ‘роги освячення’ з місцями, призначеними для встановлення додаткових символічних фігур 358 § 2. ‘Тризубці’ з центральним зубцем колосоподібної форми 360 § 3. ‘Тризубці’ із зображенням фігурки пташки на центральному зубці * 366 § 4. Князівський знак у вигляді увінчаної хрестом пташиної голівки .. 372 § 5. ‘Тризубці’ із “солярними знаками” на центральному зубці

Індекс рубрикатора НБУВ: Т215(4УКР)-3

Рубрики:

Геральдика. Емблематика. Вексилологія (прапори).

Шифр НБУВ: ВА862173 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Комплексно розглянуто загальні основи організації наукового дослідження. Наведено методи, які може застосовувати дослідник для отримання наукового факту. Увагу приділено структурі та логіці науково-дослідної роботи, розглянуто вимоги щодо її оформлення. Зазначено, що розділ "Практикум" навчально-практичного посібника дасть можливість відпрацювати на практиці основні навички, які необхідні досліднику для правильного визначення елементів методологічного апарату та його оформлення в будь-якому виді наукової публікації.

На значному історико-політологічному матеріалі висвітлено боротьбу за українську національну символіку на Рівненщині протягом 1988 - 1991 років, її вияви в ідеологічно-пропагандистській боротьбі, громадсько-політичній діяльності та відношення тодішньої влади до цієї проблеми. Охарактеризовано конкретні форми та методи як боротьби за українську символіку, так і протистояння їй. Процес боротьби розглянуто через діяльність головних учасників тодішнього політичного процесу в Україні та на Рівненщині.

Мета дослідження - проаналізувати причини виникнення, становлення, розвитку так званої музейної потреби, задоволення якої передбачало добір, збереження й використання артефактів у родинних колекціях і зібраннях української козацької еліти. Методологія вибудовувалася на підставі використання сукупності принципів і методів пізнання, застосування яких здійснювалося з опорою на міждисциплінарні підходи до розкриття мети дослідження. Базовими були такі методи історичного пізнання, як сторико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний та історико-системний, за допомогою яких опрацьовано наукову та джерельну базу статті. На основі широкого кола опублікованих і неопублікованих архівних документів досліджено нову форму домузейних форм військово-історичного музейництва - родинні колекції та збірки козацької еліти. Установлено, що більшість їх, котрі сформувалися впродовж XVII - XVIII ст., не відповідають змісту наукового терміна "колекціонування", але саме вони стали основою цілеспрямованого й систематичного зібрання (приватного колекціонування) предметів музейного значення, яке передувало виникненню військово-історичних музеїв. Фамільні збірки формувалися для потреб родини конкретного представника козацької еліти, який сам був учасником воєнних подій, історичною постаттю. Ці колекції були різноплановими, у них було представлено військову атрибутику, нагороди, портретні галереї, родинні архіви, книгозбірні, речі повсякденного вжитку тощо. Висновки: головна особливість приватного колекціонування полягає у прагненні зібрати та зберегти пам'ятки козацької доби. Це стосується зібрань відомих шанувальників старовини, серед яких В. Тарновський, О. Поль, К. Скаржинська. Археологічні військові пам'ятки було представлено у збірці графа О. Бобринського та інших колекціонерів. Зазначимо, що більшість із них не лише створювали власні, а й виступали фондоутворювачами багатьох музеїв Наддніпрянської України. У Західній Україні, що перебувала у складі Австро-Угорщини, військово-історичні зібрання та музеї формували здебільшого представники польської інтелектуальної еліти. У військово-історичних колекціях усіх музеїв переважала західноєвропейська зброя XV - XIX ст.

Проведено класифікацію геральдичного декору в архітектурі Львова. На підставі натурних досліджень фасадів будівель м. Львів виконано композиційний аналіз геральдичного декору та визначено способи його розміщення в архітектурі

Об'єкт вивчення: козацька доба в історії України з характерними особливостями політичного устрою та інститутами влади. Мета дослідження: прослідкувати шляхи становлення та розвитку державної символіки ранньомодерної України через призму особливостей міжнародних політичних зв’язків Війська Запорозького останньої третини XVI – кінця XVIII ст. Предмет дослідження: закономірності та тенденції формування козацької символіки, еволюція її складових елементів у площині зовнішньополітичних зносин козацтва з Османською імперією, Річчю Посполитою, Московською державою (Російською імперією) та Священною Римською імперією германської нації. Результати дослідження: на основі архівних джерел з’ясовано, що поступова втрата національного контролю над виготовленням головних козацьких інсиґній була безпосереднім наслідком інкорпораційної політики Російської держави щодо українських земель. Проаналізовано еволюцію візуальних образів булави, пірнача та бунчука як найвищих державних символів козацької України. Розкрито місце литаврів у становленні Військової (державної) та Полкової музики Війська Запорозького, як невід’ємного елементу повсякденної та церемоніальної культури козацьких спільнот XVI – XVIII ст. Акцентовано увагу на перших згадках про посади відповідальних за збереження та охорону козацьких державних символів осіб. Запропоновано трактування посади довбуша як козацького урядовця з належними державними функціями. Сфера використання: при підготовці курсів з історії козацтва та історії України загалом, історії державотворення, спеціальних історичних дисциплін, культурології. Крім того матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватися під час провадження політики з патріотичного виховання українських громадян і популяризації вітчизняної державної символіки.

Подано інформацію про Тризуб - княжий знак київських правителів. Висвітлено історію появи гербів. Досліджено символ Королівства Русі - золотий лев, що спинається на скелю. Простежено появу герба Війська Запорозького - козак із мушкетом. Розглянуто українську національну символіку часів УНР. Увагу приділено історії затвердження Тризуба як малого герба України та проведення конкурсу на великий Державний герб у 1996 - 1997 рр. і в 2007 - 2009 рр. Подано відомості про іконографічні пам'ятки з більш ніж 50-ти музеїв, архівів і бібліотек України та світу. Наведено ілюстрації та фотографії монет, банкнот, печаток, гербів, медальйонів, кокард, листівок та ін. різних часів із зображенням Тризуба.

Досліджено актуальне питання щодо духовного змісту герба гетьмана Івана Мазепи. Воно виконано із залученням комплексу нових джерел з археології, нумізматики, геральдики, ставрографії та писемних джерел кінця XVII - початку XVIII ст. Зроблено акцент на гербових віршах присвячених гетьманському гербу сучасників І. Мазепи. Вони вказують на присутність у гербі ранньохристиянського символу хреста-якоря і, відповідно, на тяглість герба гетьмана від княжих знаків Святого Володимира та Ярослава Мудрого. Верхівка герба українського князя і гетьмана івана Мазепи у вигляді літери Y розглядається як один із маловідомих типів хреста-розп'ятя.

Досліджено розвиток нарукавної емблематики Сухопутних військ ЗС України періоду 1992 – 2012 рр. від появи перших зразків військової символіки армії незалежної держави Україна до створення найпоширенішого елементу військо¬вого однострою. Проаналізовано хід еволюції цього новітнього зразка військової символіки протягом останніх 120 років, розроблено періодизація основних етапів розвитку. На основі всебічного аналізу елементів символіки нарукавних емблем ви¬значено етапи втілення емблематики у Сухопутні війська ЗС України, характерні ри¬си, особливості, притаманні саме українській військовій нарукавній емблематиці. Надано рекомендації щодо удосконалення емблематики Сухопутних військ і в ціло¬му ЗС України.

На основі комплексного аналізу писемних, геральдичних, архітектурних і археологічних джерел розкрито використання символа двоголового орла на території Галицько-Волинської держави. Визначено, що його поширенню сприяли античне походження і почесне місце у візантійській традиції, а також надзвичайна популярність цього образу в давньоруському мистецтві. Охарактеризовано художньо-релігійний символ двоголового орла як невід'ємного елементу давньоруського декоративно-прикладного мистецтва.

Досліджено особливості гербів, зображуваних на жіночих портретах, що зберігаються в колекції Львівського історичного музею.

Досліджено розвиток нарукавної емблематики Сухопутних військ ЗС України періоду 1992 - 2012 pp. від появи перших зразків військової символіки армії незалежної держави Україна до створення найпоширеного елементу військового однострою. Проаналізовано хід еволюції цього новітнього зразка військової символіки протягом останніх 150 років, розроблено періодизацію основних етапів розвитку. На основі всебічного аналізу елементів символіки нарукавних емблем визначено етапи втілення символіки у Сухопутні війська ЗС України, характерні риси, особливості, притаманні саме українській військовій нарукавній емблематиці. Надано рекомендації щодо удосконалення символіки Сухопутних військ і в цілому ЗС України.

Досліджено процес герботворення в Україні в часи незалежності. Розкрито нормативно-правову базу, яка впливає на процес створення, затвердження і використання територіальних та муніципальних гербів. Визначено теоретичну базу дослідження та проаналізовано термінологічний та понятійний апарат сучасної геральдичної науки. Встановлено, що на розвиток геральдики в Україні активно впливали науково-дослідні центри, такі як Інститут історії України НАН України, Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського, УГТ, вищі навчальні заклади, краєзнавчі гуртки та спілки, інші громадські та приватні установи. Доведено, що в часи незалежності відроджуються національні традиції в територіальній та муніципальній геральдиці. Особливого значення набуває дослідження й актуалізація геральдичної проблематики на регіональному рівні, визначаються її особливості, зображальний та тематичний ряд. Показано, що українська територіальна та муніципальна геральдика, попри значні іноземні, ідеологічні, імперські впливи, зуміла виробити свої неповторні риси та продовжує свій розвиток за нових суспільних умов.

Розроблено теоретичні основи геральдики та символіки населених пунктів та територіальних громад на сторінках газети "Знак". Досліджено специфіку видання, сформовані основні тематичні блоки, які розкривають актуальні теоретичні питання вітчизняної геральдики. Розкрито дискусійні питання, пов'язані з використанням термінології та практичним затвердженням символіки. Приділено увагу ролі міжнародного наукового співробітництва у формуванні теоретичних основ вітчизняної геральдики.

Подано інформацію про герб Дрогобича, зокрема його історію, а також про сіль, що знайшла своє відображення на зазначеному гербі. Наведено значний ілюстративний матеріал, хронологію розвитку міста з княжих часів до наших днів. Увагу приділено особливостям впливу історичних подій на герб Дрогобича.

Висвітлено процес становлення й еволюції символів та емблем класичних університетів України наприкінці XX - на початку XXI ст. Охарактеризовано сучасні теоретико-методологічні підходи до вивчення візуальних проявів корпоративної культури університетів у сучасній українській та світовій історіографії. Розглянуто історичні передумови становлення символів та емблем класичних університетів України. Вивчено напрями еволюції та з'ясовано фактори зміни символіки класичних університетів України на сучасному етапі. На основі побудованої бази даних емблем класичних університетів України систематизовано зібраний візуальний матеріал і здійснено його класифікацію. Виявлено зв'язок між знаковим та соціокультурним рівнями функціонування університетських спільнот у сучасній Україні. З'ясовано роль університетської символіки у практиках саморепрезентації класичних університетів України кінця XX - початку XXI ст. сконструйовано університетські ідентичності.

Досліджено польську, російську й українську історіографічні традиції середини XVIII - середини XX ст. стосовно роду князів Вишневецьких. Вивчення діяльності представників роду в історіографії здійснено на базі аналізу оцінок їх участі в політичних, релігійних та економічних процесах у країнах Центрально-Східної Європи середини XV - середини XVIII ст. Проаналізовано реконструкції родоводу Вишневецьких, виявлено суперечності та розбіжності в даних поколінних розписів. З'ясовано основні підходи та концепції щодо визначення ролі роду Вишневецьких і його окремих репрезентантів у політичній історії Великого князівства Литовського, Речі Посполитої та інших держав Центрально-Східної Європи. Розглянуто оцінки релігійної діяльності членів роду. Встановлено, які аспекти господарської діяльності Вишневецьких знайшли висвітлення в історіографії та яку оцінку в ній одержала земельна і колонізаційна політика, здійснювана представниками роду.

Подано й обгрунтовано розвиток правового регулювання застосування публічних атрибутів і символів Української держави від дохристиянських часів до сьогодення. Розкрито сутність адміністративно-правового регулювання у сфері застосування публічних атрибутів і символів Української держави, яке здійснюють органи державної влади. Обгрунтовано профілактику деліктних посягань на публічні атрибути та символи Української держави. Визначено порядок і підстави використання державних символів та державних нагород України, а також охарактеризовано суб'єкти такої сфери та їх повноваження. Викладено правові підходи щодо вдосконалення адміністративної відповідальності за неправомірне використання публічних атрибутів і символів Української держави, а також рекомендації про опанування досвіду зарубіжних країн у сфері застосування публічних атрибутів і символів та впровадження його в практику органів державного управління.