Обгрунтовується необхідність дослідження розвитку релігій з позицій суспільної географії, показані місце та зв'язки нової соціально-географічної дисципліни в системі суспільно-географічних наук. На основі аналізу релігійно-географічного процесу розглядається георелігійна ситуація на глобальному, регіональному та національному рівнях. Дається ретроспективний аналіз історичного ходу релігійного процесу розвитку та поширення світових, локальних, місцевих та нових релігій. Висвітлюються особливості поширення та територіальної організації кожної релігії (конфесії), виділяються ієрархічно впорядковані територіальні інституції. Досліджується конфесійна геоситуація в Україні.

Розкрито проблеми виникнення релігії у первісному суспільстві, основні особливості формування культури Київської Русі, найважливіші тенденції розвитку традиційного театру кабукі в Японії. Проаналізовано співвідношення культурних та релігійних традицій у духовній спадщині народів Європи та Азії XVI-XVIII ст. Зроблено спробу показати розвиток духовної культури у зв'язку з виробничою діяльністю суспільства. Доведено, що вона є сукупністю проявів розуму, волі, почуттів людини, які розвиваються в процесі її практичної діяльності, а не діянням надприродних сил. Розкрито суперечливу роль церкви в історії культури. З одного боку, володіючи величезними коштами, церква виступала головним замовником художніх творів і цим була змушена сприяти культурному розвитку, а з другого - всіляко переслідувала передову думку, намагалася все духовне життя підкорити релігії, що була поставлена на службу панівному класу, але за обумовленою часом релігійною оболонкою мистецьких витворів просвічуються живі картини життя, надії, думки і прагнення народу.

Висвітлено основи культурології - науки про сукупність результатів людської діяльності, засоби передавання культурної інформації наступним поколінням. Подано уявлення про широкий спектр пам'яток духовної та матеріальної історії та культури, зв'язків культурних процесів між народами, про життя й побут різних народів і націй як цілісних соціальних інституцій.

Викладено курс лекцій з історії світової культури, який дозволяє виявити сутність, структуру та функції культури як складного суспільного феномена, а також її роль у житті, творчості та самоудосконаленні особи, в гуманізації суспільних відносин. Розкривається єдність і різноманітність культур світу - Стародавнього Єгипту, Месопотамії, Стародавнього Ірану, Індії, Китаю, Японії, класичного Арабського Сходу, Австралії, доколумбової Америки, народів Чорної Африки, кочівників Євразії, Стародавніх Греції та Риму, Візантії, Середньовічної Русі, Західної Європи від середньовіччя до ХХ ст.

Висвітлено історію світової культури від часів первісного суспільства до XX століття, розкрито сутність, структуру й функції культури як складного суспільного феномену, її роль у життєдіяльності людини, творчості та вдосконаленні особистості, гуманізації суспільних відносин тощо.

Розглянуто питання теорії та історії художньої культури, становлення та розвитку її художніх систем давніх цивілізацій (епохи античності, стародавнього Сходу), що стали колискою різних типів культури, зокрема, Західної Європи та Росії. Проаналізовано особливості художнього життя західноєвропейського середньовіччя, епохи Відродження та Нового часу. Особливу увагу приділено опису художньої культури Росії, починаючи з давньоруської художньої системи. Наведено загальну характеристику сучасного світового художнього процесу.

Розглянуто сутність культури та процеси культурогенезу, питання періодизації, типології та структурованості архаїчної культури. Охарактеризовано світоглядну своєрідність традиційної культури, західноєвропейські культурно-світоглядні концепції. Проаналізовано проблеми світогляду у контексті міфологічних досліджень.

Висвітлено основні особливості формування та закономірності розвитку культури. Проаналізовано основні концепції культури. Наведено порівняльно-типологічну характеристику культури. Визначено передумови формування культури у родоплемінному суспільстві. Описано синтетичний характер культури Візантії. Охарактеризовано західноєвропейську культуру доби середньовіччя та Відродження, культуру Нового часу (XVI - XVIII ст.), культуру ХІХ ст. та ХХ ст., особливості її розвитку. Викладено основні види художньої культури.

Висвітлюється процес зародження, становлення та розвитку української культури, починаючи від перших проявів людської життєдіяльності. Описується культура давнього суспільства у Подніпров'ї та Подністров'ї, аналізується доба Київської Русі як культурно-історична епоха у VI-ХІІ ст., а також культура Галицько-Волинської держави у ХІІ - першій половині ХІV ст. Представлено синхроністично-хронологічні таблиці розвитку української культури у визначені періоди.

Вперше на новій методологічній основі розкрито світ української культури, широку панораму її історичного розвитку. Розглянуто походження та головні етапи розвитку світової культури, особливості первісної культури, культури Стародавнього Східу, Античного світу, Європейського середньовіччя, Ренесансу, доби абсолютизму і часів Просвітництва, а також основні течії світової культури ХХ ст., зокрема, модернізм, авангардізм, функціоналізм. Значну увагу приділено питанням розвитку культури України - з часів виникнення первісного суспільства східних слов'ян до сьогодення; шляхам та проблемам духовного відродження; детальному аналізу державної політики у сфері культури; пошукам найбільш ефективних моделей її реформування і подальшого розвитку.

Наведено концептуальні положення культурологічної дисципліни, зокрема, змодельовано картину світу, притаманну певним етапам історичного розвитку, висвітлено основні антропологічні погляди конкретних періодів. Розглянуто ціннісну проблематику в її історично-культурному розвитку, а також питання загальнокультурологічного характеру.

Запропоновано управлінську модель культури, що спирається на інтуїтивні світоглядні орієнтації сучасників та етнологічні дослідження механізмів формування культури у минулому, з метою порівняння культур Сходу й Заходу та виявлення специфіки української культури, її місця у світовій культурі.

На підставі прийнятої ЮНЕСКО типології культурних регіонів розкрито специфіку культуротворчих процесів в арабо-мусульманському світі, країнах Далекого Сходу, Африки, Латинської Америки та ін. Проаналізовано особливості розвитку філософської та суспільно-політичної думки, естетичної традиції, феномени релігій і культів. Значну увагу приділено обгрунтуванню концепції культури українського народу в контексті духовного самовираження слов'янства.

Розкрито специфіку культуротворчих процесів в арабо-мусульманському світі, країнах Далекого Сходу, Африки, Латинської Америки. Проаналізовано особливості розвитку філософської та суспільно-політичної думки, естетичної традиції, феномени релігій та культів. Обгрунтовано концепцію культури українського народу, що є одним з проявів духовного самовираження слов'янства.

Наведено принципи класифікації культурної еволюції та її основні етапи. Охарактеризовано ранні форми культури, культуру Стародавнього Сходу, Стародавньої Греції, Стародавнього Риму, Візантії, а також культуру середньовіччя, Відродження, реформацію і становлення культури Нового часу, культуру епохи Просвітництва та ін. Висвітлено логіку розвитку світової культури, її роль у прогресі людства, а також специфіку людини як продукту біологічної та культурної еволюції. Реконструкція культурно-історичного процесу тісно пов'язана з розглядом елементів теорії культури - проблем етносу, мови, інтерпретації понять і термінів, процесу наукової і художньої культури тощо.

Висвітлено історію культури ранніх форм, Месопотамії та Стародавнього Єгипту, Греції, Риму, Візантії, епохи середньовіччя та Відродження, Нового часу, Просвітництва, а також західноєвропейську культуру XIX ст. Детально проаналізовано принципи класифікації культурної еволюції та її основні етапи. Розглянуто проблеми етносу, мови, інтерпретації понять і термінів, процесу наукової та художньої культури.

Висвітлено головні аспекти розвитку світової та української культури від часів первісного суспільства до сучасної доби, у т.ч. культури цивілізацій Стародавнього Сходу, Середньовіччя, Відродження, Реформації, Нового часу. Розкрито основні тенденції розвитку освіти, науки, літератури, образотворчого мистецтва.

Досліджено процес соціокультурного розвитку людства в його цивілізаційних та етнонаціональних формах з найдавніших часів до сьогодення. Поряд із класичними філософсько-історичними концепціями XVIII - XIX ст. значну увагу приділено науково-теоретичним побудовам дослідників другої половини ХХ ст. Значне місце у розгляді цивілізаційного процесу відведено стадійному відтинку між виникненням найдавніших цивілізацій і формуванням світової макроцивілізаційної системи внаслідок перемоги капіталізму і промислового перевороту в Західній Європі та Північній Америці. Здійснено спробу обгрунтувати й викласти загальне розуміння культурно-історичної еволюції, зокрема - цивілізаційного процесу. Останній включає добу існування і взаємодії окремих цивілізацій (від їх виникнення до формування сучасної глобальної макроцивілізаційної системи) та тривалий період генезису основ ранніх цивілізацій (з неолітичних часів переходу від привласнюючих до відтворюючих форм господарювання).

Розкрито закономірності, характерні ознаки, напрями та особливості світового культурного процесу з давніх часів до сьогодення з позицій досягнень гуманітарних наук наприкінці ХХ ст. Особливу увагу приділено розгляду української культури як системи національних цінностей у раціональному поєднанні з розвитком світового культурного процесу. Вперше подано відомості про видатних діячів освіти, науки, літератури і мистецтва.

Розкрито закономірності, характерні ознаки, напрями й особливості культурного процесу від давніх часів до сьогодення на підставі досягнень сучасних гуманітарних наук. Особливу увагу приділено розгляду української культури як системи національних цінностей в раціональному поєднанні з розвитком світового культурного процесу. Подано відомості про видатних діячів освіти, науки, літератури та мистецтва різних епох і країн.