Висвітлено основні етапи історії Української державності від найдавніших часів до сучасності. Проаналізовано державотворчу діяльність українського народу в ході його історичного розвитку. Охарактеризовано державницьку ідею, на яку спиралось українство в боротьбі за створення власної держави, а також її роль у формуванні суспільно-політичної думки в України.

Розглянуто питання державності українського народу з часів Трипільської цивілізації до сьогодення. Наведено історичне дослідження періоду Київської Русі, зокрема особливості правління Кия та Києвичів, Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха. Висвітлено відродження Української держави в часи козаччини, період агонії української Гетьманщини та правління за Російської імперії. Викладено питання відродження української ідеї в новітні часи та проблеми розбудови незалежної держави.

Рассмотрен вопрос государственности украинского народа со времен Трипольской цивилизации до настоящего времени. Приведено историческое исследование периода Киевской Руси, в частности, особенности правления Кия и Киевичев, Владимира Великого, Ярослава Мудрого, Владимира Мономаха. Освещены возрождение Украинского государства во времена козаччины, период агонии украинской Гетьманщины и правление при Российской империи. Изложены вопросы возрождения украинской идеи в новейшей истории и проблемы построения независимого государства.

Розглянуто питання щодо історіографічної долі гіпотези про причорноморсько-азовське походження Русі.

Розглянуто ознаки державності у трипільських племен: припущення та докази. Охарактеризовано держави кочових племен кімерійців, скіфів і сарматів. Висвітлено розвиток античної державності у Північному Причорномор'ї та на Кримському півострові. Описано державотворення в українських землях часів "великого переселення народів". Наведено основні концепції утворення держави у східних слов'ян. Названо передумови утворення східнослов'янських держав України-Русі. Подано інформацію про основні реформи Володимира Великого та їх вплив на процес державотворення. Особливу увагу приділено українським землям в добу Литовсько-Польської колонізації (друга половина XIV - перша половина XVII ст.). Простежено стихійне утворення й розвиток козацької протодержави - Запорізької Січі. Висвітлено розвиток суспільно-політичної думки в Україні в ХІХ ст. Перелічено перші політичні партії та окреслено їх погляди на національну проблему. Зазначено причини та наслідки поразки української революції та перемоги радянської влади. Подано інформацію про процес державотворення в УРСР і незалежної України.

Розглянуто проблему генезису східнослов'янського етносу, зародження і формування держави антів, яка, на думку українських вчених, є витоками української державності, що передували виникненню Київської Русі.

Вміщено основні історичні та культурологічні терміни. Зауважено, що опрацювання матеріалів словника з дисципліни "Історія української державності та культури" сприяє засвоєнню студентами нової лексики, надає можливість коректно та творчо застосовувати набуті знання з історії української державності, розуміти складні культурознавці поняття, правильно трактувати події історичного минулого України. Зауважено, що матеріал словника допомагає окреслювати в домінантних рисах культурні епохи у світовому контексті на різних історичних етапах їх розвитку та розуміти явища сучасної культури. Розкрито сутність таких понять, як антропогенез, деетнізація, елітарна культура, етнічна консолідація, латентна державність, супрематизм, тотемізм.

На підставі останніх досягнень світової науки проаналізовано етногенез слов'ян від появи індоєвропейської раси на теренах Європи до виникнення слов'янських племінних союзів. Проаналізовано також суспільний розвиток цих племінних союзів у світлі нових теорій протодержави-чіфдому аж до її трансформації у ранню державу дружинного типу (military government). Наслідки цього розвитку зафіксовані у першому повідомленні про існування Руського каганату, яке дійшло до наших днів. Здійснено порівняльний аналіз розвитку інститутів держави дружинного типу у слов'янському, скандинавському та центральногерманському масивах. Вперше здійснено загальний аналіз цих складних процесів та явищ із повним усвідомленням дискусійності їх як загалом, так і в окремих деталях. Безсумнівним видається тільки загальний висновок щодо завершення цих процесів і трансформацій у Подніпров'ї у першій половині IX ст. унаслідок створення Руського каганату.

Монографія містить результати теоретичного та праксіологічного дослідження динаміки діалектичної взаємодії національно-громадянського і етнічного в розвиткові ідентичності української нації, державному будівництві. Звернено увагу на соціальні і культурні процеси в Україні від часів її суверенізації наприкінці 1980-тих рр. та проголошення незалежності у 1991 р. до 2022 р. — першого року повномасштабної російської агресії проти України та її народу. ) проаналізовано динаміку взаємодії націо¬нально-громадянського і етнічного в електоральній та іншій політичній поведін¬ці українських громадян. У розділі 5 (Анастасія Дегтеренко) досліджено особливості політичної та соціально-професійної структури населення України в національно-громадян¬ському та етнічному вимірах. У розділі 6 (Олег Калакура) об’єктами вивчення та концептуалізації стали мультикультуралізм української громадянської нації й національної ідентичності та інтегративна модель державної етнополітики щодо культури та освіти. У розділі 7 (Наталія Кочан) досліджено національно-громадянське і етнічне в контекстах суперечностей функціонування церковно-релігійної сфери та її відкритості до конструювання позарелігійних ідентичностей і певних елементів громадянської релігії як консенсусних цінностей. У розділі 8 (Юрій Ніколаєць) проаналізовано зміни національно-гро¬мадянських і етнічних наративів, а також пріоритетів державної політики у просторі історичної пам’яті. Взаємодія національно-громадянського та етнічного в суспільстві є ре¬зультатом іманентних чинників, але не тільки. У розділах частини З монографії представлено результати дослідження впливів на цю взаємодію низки вітчизняних і зару біжних соціальних акторів. У розділі 9 (Анастасія Дегтеренко) — це система інституцій державної влади та місцевого самоврядування України. У розділі 10 (Валерій Новородовський) - вітчизняні громадські об’єд¬нання. У розділі 11 (Юрій Ніколаєць) ідеться про особливості впливу медійної сфери на динаміку національно-громадянського і етнічного в українському соціумі. У розділі 12 (Людмила Мазука) - про потенціал чинних об’єднань закор¬донних українців та важливість формування потужних українських громад і організацій для збереження й укріплення української національної ідентичності вихідців з України, особливо - утікачів від війни, незалежно від їхнього етнічного походження. У розділі 13 (Анастасія Дегтеренко) увагу сфокусовано на міжнародних інституціях і розроблених ними стандартах захисту прав національних меншин і корінних народів та на вимогах адапту вання українського законодавства до цих стандартів. У розділі 14 (Олег Калакура) проаналізовано ідеологію і практики так званого «русского міра» (рашизму) та інших агентів російського впливу на ідентичність українців, які живуть у РФ, а також на українських громадян у самій Україні.