У Київській Русі світська, тобто князівська влада, з самого початку була вищою за церкву. Особливості утворення та розвитку церковної організації не давали церкві можливості створення особистих, незалежних від князівської влади, володінь, як це відбувалось в європейських країнах. Церква зі зміцненням свого матеріального становища прагнула поширення влади й на суто світські справи. Реальне становище церкви в системі державних відносин завжди залежало від конкретного співвідношення економічної могутності та політичних сил.

Проведено на основі міжгалузевого підходу й аналізу широкого кола історичних першоджерел комплексне дослідження передумов та шляхів формування християнської державницької ідеології, джерел ідей громадянської релігії у давньоруському християнстві. Розкрито питання участі церкви в державно-політичних процесах, розбудові духовних і культурних підвалин Київської Русі. Подано за результатами дослідження низку практичних рекомендацій, акцентовано увагу на тому, що християнська православна церква як повноцінна інституція громадянського суспільства сьогодні повинна тісно співпрацювати з державою задля зміцнення державності й незалежності України, задля миру, добробуту та процвітання нашої держави і народу.