Висвітлено актуальну проблему взаємовідносин Русі та її західних сусідів (Литви, Тевтонського ордену) з пізньокочовим світом Східної Європи, який розвивався під впливом Золотої Орди та монгольсько-татарського чинника в цілому. Досліджено специфіку та загальні закономірності розвитку кочової форми соціальної орієнтації. Детально проаналізовано боротьбу запорізького козацтва з турецько-татарською агресією.

Освещена актуальная проблема взаимоотношений Руси и ее западных соседей (Литвы и Тевтонского ордена) с позднекочевым миром Восточной Европы, который развивался под влиянием Золотой Орды и монгольско-татарского фактора в целом. Изучена специфика и общие закономерности развития кочевой формы социальной ориентации. Детально проанализирована борьба запорожского казачества с турецко-татарской агрессией.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)431

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж69560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)431

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж69560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены вопросы военного искусства печенегов - их стратегии и тактики. Проанализированы особенности организации, подготовки и ведения военных действий (ВД) и разных видов боя вооруженными формированиями кочевого народа. Описаны виды, формы и способы ведения стратегических действий, стратегии "прямого удара" и быстротечной войны, определена сезонность ВД. Раскрыты особенности стратегии печенегов в войнах с Русью и Византией.

Досліджено проблеми самоідентифікації кочовиків півдня України в середні віки, оскільки ідентифікація є однією з функцій політичної культури, через яку реалізувалася потреба людей в розумінні своєї групової приналежності, і яка регламентувала принципи взаємовідносин кочових груп, сприяючи еволюції етносів, незалежних полісів, союзів і конфедерацій, що носили нестабільний, мінливий характер внаслідок специфіки кочових суспільств.

Шляхом верифікації різних за змістом та часом появи джерел комплексно відображається перебіг військово-політичних, а також частково торговельних контактів володарів і містян Галича та Галицької землі з мешканцями Литви впродовж XII - XIV ст. Використання загальноісторичних методів із компаративним зіставленням даних археології надає змогу встановити, що найактивніший період двосторонніх взаємовідносин припав на другу половину XIII ст. і пов'язаний із галицьким князюванням Шварна Даниловича 1264 - 1269 рр. та подвижництвом рідного брата його N за іменем дружини - литовського князя-монаха Войшелка. Відзначено уривчастий характер писемних повідомлень, які доповнюються нечисленними пам'ятками матеріальної культури. До таких віднесено браслети "галицького типу", знайдені в 1930-х рр. під час археологічних досліджень у Каунасі та предмети литовського бурштинового експорту, відомі зі знахідок початку XXI ст. у Галичі й Галицькій землі. Оригінальності дослідженню додає периферійність розташування окреслених підконтрольних Рюриковичам теренів, а, отже, специфічності у стосунках із далекими балтами у порівнянні з іншими руськими землями.

Висвітлено духовну спадщину княжого Галича - одного з найважливіших культурних і релігійних центрів київського християнства. Розглянуто феномен галицької еклезіальної та політичної традиції, що впродовж віків справляла потужний вплив на формування української культури та самобутність Церков Володимирового Хрещення. Особливу увагу звернуто на унікальну пам'ятку слов'янської писемності - Галицьке Євангеліє 1144 року, найдавнішу збережену богослужбову книгу з теренів сучасного Прикарпаття.

Комплексно досліджено збережені в Київському (ХІІ ст.) та Галицько-Волинському (ХІІІ ст.) літописах відомості про природні та людські ресурси на території феодальних князівств XI - XII ст., які, об'єднавшись, утворили королівство Русі XIIІ – середини XIV ст. Встановлено, що літописні згадки про рельєф, клімат, грунти, води, рослинний і тваринний світ свідчать про тісний взаємовплив природніх умов і людської діяльності. Проаналізовано згадки літописів про річки, болота й озера на території Прикарпаття, Поділля та Малого Полісся. Розглянуто їхню роль у воєнних кампаніях, а також значення в економічному житті Галицько-Волинської держави (судноплавство, мости, греблі, броди). Визначено наскільки екстремальні кліматичні явища (дощ, сніг, вітер, мороз, туман) у низці конкретних випадків були причинами соціальних катастроф (голод, епідемії), якими були їх наслідки для демографії Галичини та Волині княжої доби. Оцінено стан здоров'я низки історичних постатей (князів) і масштаби поширення масових захворювань. Здійснено ретроспективну реконструкцію територіально-адміністративної організації галицько-волинського пограниччя в історичному районі Пліснеська-Олеська. Підкреслено, що саме там відбувались особливо важливі державотворчі процеси як за княжої доби, так і в наступні кілька століть.

Викладено результати багаторічного проєкту текстологічного обстеження визначної пам'ятки літописання XIII ст. - Галицько-Волинського літопису. Зазначено, що методичне прочитання та пофрагментне тлумачне коментування її тексту з'ясовує та обгрунтовує основні віхи в історії пам'ятки: походження нинішньої структури тексту; етапи його формування та їх послідовність; хронологію "редакторських епізодів"; приурочення різних фрагментів тексту до певних "редакторських епізодів"; джерела тексту. В книзі наведено дослідження, систематичний коментар, словопокажчики до тексту Галицько-Волинського літопису (за найстарішим Іпатіївським списком), а також бібліографічний покажчик праць про Галицько-Волинський літопис.

Встановлено роль образу короля Данила в українській культурній пам'яті як об'єкта здійснення ідейного та політичного впливу на свідомість населення. Доведено некоректність використання найменування короля Русі як "князя Данила Галицького" і його локальне привласнення до пам'яті м. Галич. Проаналізовано потенціал історичної пам'яті різних епох і її реалізацію (на прикладі Данила) у процесі трансформації політики пам'яті. Визначено цілі та конкретні методи винайдення пам'яті про Данила Романовича в українській історичній культурі. Репрезентовано зв'язок між результатами інтелектуальної історії і суспільних моделей пам'яті, з одного боку, та державної ідеологічної політики формування національного наративу, з іншого. Поглиблено теоретичне обґрунтування особливостей формування української культурної пам'яті, її ролі у структурі колективної пам'яті. Виокремлено основні фактори впливу історичного наративу на процес становлення культурної ідентичності. Вивчено механізми конструювання прийнятного минулого на основі "місць пам'яті" (пам'ятники, монети, ордени, марки, картини тощо). Розвинуто методологічне використання способів візуалізації пам'яттєвих практик за допомогою кінематографа. Розглянуто особливості винайдення, реалізації та подальшого відтворення минулого у системі образів в українській історичній пам'яті другої половини XIX - початку XXI ст., роль історичної пам'яті у процесі націотворення, а також традиційні історіографічні проблеми політичної біографії Данила Романовича, які перебували у полоні ідейних, політичних та академічних кліше.

Розкрито особливості торговельних зв'язків на теренах Центрально-Східної Європи середньовічної доби в аспекті русько-чеських міжкультурних контактів. На основі письмових джерел і речових археологічних знахідок з'ясовано роль обох держав у процесах товарообміну, визначено географічні координати торговельно-економічної діяльності, розкрито характер експортно-імпортного товару, проаналізовано художні особливості ремісничих виробів, що становили основну частку предметів торгівлі. Розглянуто артефакти широкого спектру, які засвідчують взаємозв'язки Чехії та Західної Русі, зумовлені економічними і культурними контактами. Проаналізовано художньо-стилістичні особливості багатьох ремісничих виробів, які складали імпорт, визначено аналогії та ареал їх поширення.

Мета статті - визначення ролі, яку відігравав у політиці Конрада Мазовецького його союз із Данилом Галицьким. Методологія дослідження зосереджена на з'ясуванні структури відносин двох князів. Проаналізовано як польські, так й українські джерела. Розглянуто основні етапи у взаємовідносинах правителів, переломний момент в яких міг відбутися 1221 р. Підкреслено також значну вагу можновладців, зокрема Пакослава Старого. Висновки: у міжкнязівських відносинах можна виокремити декілька періодів. У 1205 - 1221 рр. Конрад підтримував політику Лешека Білого, який прагнув підкорити своїм впливам сусідні руські князівства. Наприкінці цього етапу в поглядах цих двох братів на політику щодо Русі почали проявлятися розбіжності. 1221-й рік продемонстрував нові риси в позиції Конрада, який остерігав Данила Галицького про можливі наміри брата щодо запланованого викрадення князя. В умовах посилення ятвязьких, прусських та литовських вторгнень у Мазовецьку землю Конрад відчув потребу у співпраці з руськими князями. 1222 - 1227 рр. стали періодом зосередженості його на обороні від нападників, тоді як 1228 - 1235 рр. позначилися тісною співпрацею між Конрадом і Данилом. У 1236 - 1240 рр. відбулося охолодження у відносинах, але приблизно з 1240 р. й до смерті Конрада в 1247 р. знову спостерігалася стабільна співпраця. Висвітлено вплив на формування відносин між князями представників можновладців, а саме Пакослава Старого.

Проведено комплексний аналіз діяльності боярського прошарку на території Південно-Західної Русі протягом XI - XIV ст. Визначено основні джерела походження боярства, передусім в етнічному відношенні, його служилу природу. Зазначено, що постійна наближеність до князя та адміністративного апарату характеризує боярство як провідну верству й обумовлює його відносне відокремлення від широких мас населення. Встановлено приналежність до боярства на перших етапах існування стану іноземців-варягів як основи князівських дружин, рух яких на південь був спричинений економічними факторами. Асиміляція варязького елемента відкрила дорогу до складу дружини, а отже і боярства, представникам місцевого населення, кочовиків, які визнавали себе васалами прикордонних князівств і широких мас населення за відповідний рівень заслуг перед князем. Акцентовано на матеріальному положенні боярства, основою якого виступає боярська садиба як центр сільської округи та військово-господарський комплекс. Розкрито особливості положення боярства на території окремих князівств Київського, Чернігівського, Переяславського, Галицько-Волинського, де його зовнішня та внутрішня політика відрізнялася залежно від факторів політичного, економічного, міжнародного, суспільного характеру.

Розглянуто різні аспекти історії західноукраїнських земель XI - XIV ст. Зіставлено та проаналізовано відомості про перших князів з-поміж Ростиславовичів та їх активність у Галицькій землі. Підсумовано розгортання контактів Галицько-Волинської держави з папським Римом за часів Романовичів. Проаналізовано комплекс джерельних переказів про коронацію та функціонування королівського титулу князя Данила Романовича (1201 - 1264) і їх трактування у дотеперішній історіографії. Запропоновано обґрунтування іменування укладеного у Володимирі перед кінцем XIII ст. зведення найдавнішого київського та західноукраїнського літописання XIII ст. Володимирським літописом.