На прикладі сільського та міського соціуму Гетьманщини XVIII ст. зроблено спробу дослідити дуалістичне ставлення українства до корчемних хат, передусім, їхню розважально-відпочинкову функцію та асоціальні впливи на поведінкові стратегії людності: поширеність кулачних боїв, нецензурної лексики, азартних ігор, пияцтва; продемонструвати чисельність шинкових дворів; пояснити особливості гуральницького промислу; розкрити окремі умови законодавчого регулювання шинкарства; приділити увагу проблемі неконтрольованого вживання спиртних напоїв населенням.

На основі матеріалів Генерального опису Лівобережної України 1765 - 1769 рр. Гетьманщини встановлено одну з найважливіших демографічних характеристик населення - чисельність дітонароджень. Встановлено, що середнє число дітей, котрих жінка народжувала за життя, суттєво відрізнялося від стереотипного образу "багатодітності" українського ранньомодерного суспільства.

На основі історико-демографічних характеристик проаналізовано спільноту в'язнів секвестрів Гетьманщини середини ХVIII ст. Підраховано кількість ув'язнених, досліджено статеву та соціальну структури арештантів. Увагу приділено злочинам, скоєними жінками. Також охарактеризовано вікову структуру і стан здоров'я ув'язнених.

Розглянуто основні етапи ремісничого учнівства (здійснено підрахунки кількості учнів у майстра, встановлено віковий діапазон учнів, проведено кореляцію наявності учнів із наявністю власних дітей у родині ремісника). Аналіз проведено на основі Генерального опису Лівобережної України м. Ніжин, здійсненого там у 1766 р., із залученням даних інших міст Гетьманщини.

Основними джерелами, що можуть бути використані у вивченні теми історії грошового обігу Гетьманщини у період з 1648 по 1764 роки, є: матеріали архівів, літописи, актові матеріали, етнографічні джерела, скарби, матеріали музейних колекції, газетні матеріали, інтернет-ресурси та приватні зібрання. Кожне з зазначених джерел має різну ступінь наукової корисності та достовірності. Значна кількість тогочасних актових матеріалів, літописів та етнографічних джерел вже досліджено українськими науковцями. Значним науковим потенціалом володіють державні історичні архіви. Зокрема, досліджуючи фондис Центрального державного історичного архіву в місті Києві нам вдалось встановити нові факти та надати подальшого розвитку вивченню аспекту фальшивомонетництва в Україні у XVIII століття. Інтернет-ресурси дозволяють виявити монети раніше неописаних штемпельних різновидів, а також розширити наше уявлення про вже складені топографії знахідок монет. Актуальним в сучасній нумізматиці є введення в науковий обіг нових знайдених скарбів та їх склад, а також дослідження музейних зібрань. Нерідко колекції музеїв формуються за рахунок дарунків місцевих жителів з монет, що були виявлені в тій самій історичній місцевості, що визначає колекції історичних та краєзнавчих музеїв як високо інформативні у вивченні грошового обігу. Особливо це музейні заклади, розміщені в географічних межах Гетьманщини, а також ті монети та скарби, що були знайдені та передані до інших музеїв. Незафіксовані більшістю попередніх дослідників є скарби, щодо яких повідомлялось на сторінках періодичної преси. Так вдалось виявити повідомлення про скарби монет досліджуваного періоду на сторінках українських газет дорадянського періоду та сучасності. Щодо приватних колекції, варто із певною обережністю вводити їх в науковий обіг, зважуючи на те, що, на жаль, далеко не всі колекціонери, збираючи колекції, фіксують важливу для науковців інформацію.

Мета статті - проаналізувати та порівняти нові тенденції соціально-економічного життя у Західній Європі та Гетьманщині у другій половині XVII ст. Методологія дослідження базується на принципах історизму та детермінізму. Використано як загальнонаукові (аналізу, синтезу, аналогії, абстрагування, узагальнення), так і спеціально-історичні (критичного аналізу джерел, компаративності, проблемно-хронологічний] методи. Уперше здійснено спробу порівняльного аналізу соціальних та економічних процесів у Західній Європі й Гетьманщині. Ця проблематика ще не стала предметом спеціального дослідження, у вітчизняній і зарубіжній історіографії можна відшукати лише поодинокі аналогії між соціально-економічним становищем зазначених регіонів у другій половині XVII ст. Опрацьовано широке коло різнопланової літератури, серед якої праці відомих фахівців XX - початку XXI ст. Висновки: на середину XVII ст. суспільно-політичному життю більшості потужних держав Європи, включно з Україною, була притаманна низка спільних рис, як-от соціальні протести, міграція, криза старих політичних еліт і прихід замість них нових, руйнація господарства, збройні конфлікти. Зроблено висновок, що у соціально-економічному розвитку країн Західної Європи та Гетьманщини були певні спільні тенденції, зокрема в торгівлі, мануфактурному виробництві, витоках формування буржуазних відносин і фінансової системи. Однак при цьому суспільно-політичне становище Гетьманщини в досліджуваний період було вельми нестабільним, унаслідок чого низка прогресивних тенденцій соціально-економічного життя з'явилася тут із певною затримкою й поступалася західноєвропейським масштабам.

Увагу приділено науковій творчості талановитого історика, одного з основоположників державницького напряму української історіографії, ідеолога українського консерватизму В'ячеслава Казимировича Липинського (1882 - 1931). На основі аналізу історичних монографій і статей, публіцистики та листування вченого вивчено його внесок у дослідження державотворення в Україні у 1648 - 1657 рр. У такому контексті розкрито оцінку істориком постаті Б. Хмельницького. Звернено увагу на спростування ним стереотипів польської, російської та української народницької історіографії з їх поглядами на гетьмана як на "бунтаря", "месника", "козацького батька". Розкрито аналіз ученим еволюції його політичних орієнтирів від дотримання положень ягеллонського легітимізму - визнання законності влади польського короля - до прагнень відновлення окремої Української держави у межах усіх етнічних її земель. З'ясовано розуміння В. Липинським ролі Б. Хмельницького у формуванні основ державної ідеї, усвідомлення ним її спадкоємності від часів Русі IX - XIII ст. і королівства короля Данила. Висвітлено погляди науковця на проблему централізації ним владних повноважень за рахунок нівелювання значення рішень загальної і старшинської рад. Проаналізовано внесок історика у вивчення ним же ж уперше поставленої проблеми курсу Б. Хмельницького на утвердження спадкового гетьманату, який, на переконання вченого, забезпечив би Українській державі другої половини XVII ст. сталий розвиток, економічний добробут і соціальну стабільність. Підкреслено позитивну, на відміну від народницької історіографії, оцінку В. Липинським місця та ролі у революційних подіях 1648 - 1657 рр. вищих верств козацької України - городового козацтва та покозачених шляхтичів. Висвітлено здобутки вченого у вивченні складного процесу становлення із козацьких старшин і представників покозаченої шляхти "національної аристократії" республіки "Військо Запорізьке". Осмислено його окцидентальний (із пієтетом перед здобутками західної цивілізації) погляд на старшин як фактичних представників європейського рицарства, що посідали аналогічний із західними аристократіями ієрархічний щабель. Окреслено бачення істориком ролі Б. Хмельницького у формуванні політичної еліти Гетьманщини. Здійснено спробу розкрити участь шляхтичів у розбудові та функціонуванні її новостворених державних інститутів. Проаналізовано розуміння вченим теоретичних аспектів феномену аристократії. З'ясовано його погляди на співвідношення таких понять, як "національна аристократія", "політична еліта", "провідна верства", "правляча верства". Звернено увагу на розуміння істориком державо- і націєтворчої природи будь-якої "національної аристократії". Висвітлено етапи становлення В. Липинського як ученого, запропоновано умовну їх періодизацію. Розкрито вплив на формування його історичних поглядів наукової та культурної течії неоромантизму, модерністського напряму в історіографії і позитивізму. Проаналізовано методологію робіт ученого та джерельну основу історичних статей і монографій (із помітною тенденцію до використання ним джерел особового походження - листів, щоденників, подорожніх записок іноземців).

Вперше здійснено спробу порівняльного аналізу соціальних і економічних процесів у Західній Європі та Гетьманщині. Зауважено, що ця проблематика ще не була предметом спеціального дослідження. Простежено, що в соціально-економічному розвитку країн Західної Європи та Гетьманщини були певні спільні тенденції, зокрема, у торгівлі, мануфактурному виробництві, витоках формування буржуазних відносин і становленні фінансової системи банків. Зазначено, що суспільно-політичне становище Гетьманщини в досліджуваний період виявилося нестабільним, унаслідок чого окремі прогресивні тенденції соціально-економічного життя в ній з’явилися пізніше та поступалися масштабністю західноєвропейським країнам.

Вивчено дитячу смертність в населенні Гетьманщини XVIII ст. Основним джерелом дослідження є частина про "померлих" метричних книг церкви Різдва Христового містечка Яреськи Миргородського полку. За допомогою історико-демографічних методик встановлено основні коефіцієнти смертності, її характеристики. На основі даних коефіцієнтів висловлено припущення про основні причини смертності, чинники, що впливали на її коливання. Встановлено, що дитяча смертність мала яскраво виражену сезонність, що визначалася особливостями клімату, температурними коливаннями, забезпеченістю їжею та питною водою, спалахами інфекційних хвороб та мікрокліматом житлового простору. Загалом така смертність була притаманною аграрному традиційному суспільству, що не знало професійної медицини та медико-санітарного догляду.

Розглянуто проблеми заселення "Задніпрських місць" Гетьманщини та виникненню на цій території населених пунктів у період з початку ХVII - в першій половині ХVIII століть. Джерельною базою дослідження виступають архівні писемні та картографічні пам'ятки. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об'єктивності, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Науковою новизною є те, що вперше в сучасній історіографії колонізації Задніпровських територій Гетьманщини на основі малодосліджених та невідомих раніше архівних документів, картографічних матеріалів розкрито процеси виникнення, розвитку, занепаду населених пунктів краю, з'ясовано їх чисельність та статус. Хід колонізації та господарського освоєння території "Задніпрських місць" Гетьманщини можна поділити на кілька основних періодів, які характеризуються змінами чисельності та статусу населених пунктів на зазначеній території протягом ХVII - першої половини ХVIII століть. У 40-х рр. ХVIII ст. найменш заселеним був південь "Задніпрських місць" Гетьманщини, дещо більше заселеною була північ, а найбільш заселеною виявилася центральна частина зазначеної території. У другій половині 40-х рр. ХVIII ст. з ініціативи гетьманської адміністрації колонізація Задніпровського краю активізується, що призвело до утворення населених пунктів, зокрема слобід. На початку 50-х рр. ХVIII ст. спостерігається зміна статусу "деревень" на села, а сіл - на містечка, закладаються, укріплюються і розростаються фортифікаційні споруди разом із прилеглим селом. Статус населених пунктів визначався чисельністю населення, розмірами, наявністю адміністративних органів управління, релігійних споруд та общини, господарським спрямуванням населення.

На основі аналізу писемних джерел комплексно досліджено теоретичні, соціально-економічні та демографічні аспекти функціонування інституту служби у полкових містах Гетьманщини у 60-х - 70-х pp. XVIII ст. Вивчено функціональні обов'язки та правове становище слуг; досліджено функціонування інституту служби, його різновиди. Розглянуто домогосподарства зі слугами, їх розташування у місцевому просторі. Висвітлено форми особистісної взаємодії між господарем і слугою; проаналізовано соціально-демографічні характеристики наймачів слуг і відмінності найму серед різних категорій роботодавців. Досліджено найважливіші демографічні аспекти домашньої служби: статево-вікову та шлюбну структуру, окреслено особливості служби в представників окремих груп міського населення. Показано, що упередженість вивчення подібних тем за радянських часів, побутування застарілих соціологічних уявлень свідчать про необхідність вивчення зазначеної проблеми за допомогою новітніх методологічних підходів та апробації європейського досвіду на матеріалі Гетьманщини.

На основі аналізу писемних джерел досліджено дитинство в суспільстві Гетьманщини XVIII ст. Дитинство розглянуто як змінний конструкт, що є продуктом культурних і соціальних реалій. Для його вивчення застосовано поєднання квантитативних історико-демографічних методик та мікроісторичного підходу. З’ясовано вікові межі дитинства та його періодизації; комплексно досліджено найважливіші явища в житті дитини у традиційному релігійному суспільстві. Вивчено бачення цих явищ тогочасним соціумом, а також відповідні стратегії та ритуальні практики дорослих, пов’язані з народженням, хрещенням, похованням дітей. Систематизовано механізми соціалізації дитини. Зазначено, що ці аспекти є основою для більш широких висновків про (не)успішність впливу модернізаційних ініціатив Російської імперії на традиційне суспільство Гетьманщини, зокрема на родинне життя і модель дитинства. Висвітлено аспекти дитячої праця в місті Гетьманщини другої половини XVIII ст.

Вперше в українській і світовій історичній науці комплексно та глибоко проаналізовано основні проблемні питання історії грошового обігу Гетьманщини в період з 1648 по 1764 рр. Особливу увагу сфокусовано на питанні економічної експансії та агресії Московської держави та її наступника, Російської імперії, проти українських земель, що здійснювались шляхом проведення невдалих грошових реформ та фінансових експериментів. Про це свідчать такі заходи московського царського на російського імперського урядів: уведення до грошового обігу контрамаркованих талерів за завищеною ціною проти ринкової; уведення у грошовий обіг мідних рублів та полтин у середині XVII ст., які збувались представниками московської влади на українських ринках, що можна впевнено порівняти із таємним поширенням фальшивої монети на державному рівні; уведення до обігу мідних монет за номінальною ціною срібних монет у 1660-ті рр.; проект карбування чехів у Путивлі у 1670-ті рр.; упровадження карбування імітації півтораків Речі Посполитої нижчої якості у Севську у 1686 р.; проект уведення на українські ринки знецінених московських полушок 1720-х рр. Описано та проаналізовано основний зміст реформ московської влади в Україні.

На основі аналізу історіографії й джерельного комплексу та нового інтерпретування його інформаційного змісту представлене цілісне дослідження проблеми трансформації козацької еліти у політичну в епоху Національної революції XVII ст. Прослідковано ґенезу й особливості процесу елітотворення, запропоновано його періодизацію, окреслено специфіку та розкрито зміст політичної діяльності елітарної корпорації, визначено соціальну базу її рекрутування, ступінь консолідації й взаємини угруповань, політичні погляди носіїв елітарної свідомості. Автор запропонував власний пояснювальний концепт, заснований на тому, що політичною елітою варто вважати лише ту правлячу верхівку суспільства, котра якісно реалізує функції у сфері владарювання. Доведено правомірність застосування такого підходу для визначення статусу козацької старшини України, з тим застереженням, що вона перебувала у стані формування, а тому запропоновано іменувати її метаелітою.