Розглянуто проблеми заселення "Задніпрських місць" Гетьманщини та виникненню на цій території населених пунктів у період з початку ХVII - в першій половині ХVIII століть. Джерельною базою дослідження виступають архівні писемні та картографічні пам'ятки. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об'єктивності, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Науковою новизною є те, що вперше в сучасній історіографії колонізації Задніпровських територій Гетьманщини на основі малодосліджених та невідомих раніше архівних документів, картографічних матеріалів розкрито процеси виникнення, розвитку, занепаду населених пунктів краю, з'ясовано їх чисельність та статус. Хід колонізації та господарського освоєння території "Задніпрських місць" Гетьманщини можна поділити на кілька основних періодів, які характеризуються змінами чисельності та статусу населених пунктів на зазначеній території протягом ХVII - першої половини ХVIII століть. У 40-х рр. ХVIII ст. найменш заселеним був південь "Задніпрських місць" Гетьманщини, дещо більше заселеною була північ, а найбільш заселеною виявилася центральна частина зазначеної території. У другій половині 40-х рр. ХVIII ст. з ініціативи гетьманської адміністрації колонізація Задніпровського краю активізується, що призвело до утворення населених пунктів, зокрема слобід. На початку 50-х рр. ХVIII ст. спостерігається зміна статусу "деревень" на села, а сіл - на містечка, закладаються, укріплюються і розростаються фортифікаційні споруди разом із прилеглим селом. Статус населених пунктів визначався чисельністю населення, розмірами, наявністю адміністративних органів управління, релігійних споруд та общини, господарським спрямуванням населення.