Розглянуто методологічний і джерелознавчий аспекти кризи сучасної історичної науки, формування та особливості київської історичної школи М.С.Грушевського, шляхи оновлення методології української історіографії на сучасному етапі. Проаналізовано питання концептуалізації українознавчих історико-екологічних досліджень, реформування системи управління закладів культури України у сучасний період, мовні аспекти у зародженні інформаційного простору України. Особливу увагу приділено проблемам історії України ХХ ст., зокрема, реформуванню системи управління освітою в країні у 1917 - 1920 рр., питанням військового будівництва в діяльності Центральної Ради, українізації державних установ міністерства шляхів за гетьманату П.Скоропадського, українському національно-визвольному руху 1940 - 1950 рр. тощо.

Висвітлено протиріччя та непослідовність в реалізації більшовицької політики українізації щодо етнічних росіян на території УСРР у 1920-х рр. (на прикладі Харкова). Проаналізовано національну політику по відношенню до єврейського населення Кримської АСРР у 1920 - 1930-х рр. Розглянуто політику Другої Речі Посполитої щодо національних меншин у міжвоєнний період, польсько-німецькі міжнаціональні відносини напередодні Другої світової війни. Охарактеризовано політику радянської влади щодо єврейської культури в Україні (1920 - 1940-ві рр.) Увагу приділено висвітленню репресій проти національних меншин Житомирщини в добу "великого терору" (1937 - 1938 р.). Розкрито аксіологічні особливості національного питання в Україні на фоні глобалізаційних процесів. Проаналізовано Голокост на Житомирщині в документах Державного архіву Житомирської області. Значну увагу приділено аналізу причин та причинності Голодомору 1932 - 1933 рр. в Україні. Наведено умови підвищення рівня ефективності професійної полікультурної підготовки майбутніх учителів, висвітлено соціальні та педагогічні умови розвитку полікультурної освіти майбутніх учителів Канади. У контексті українсько-єврейської співпраці окреслено шляхи розвитку комунікативної компетентності майбутніх учителів у вищих державних закладах освіти.

Зазначено, що в сучасному українському суспільстві є цілковите розуміння необхідності побудови правдивої історії України XX ст, включення її в європейський контекст, історичної оцінки жахливих геноцидів цього періоду, що стали наслідком ідеології та практики сталінського та гітлерівського режимів. Розглянуто методи та інструментарій встановлення економіко-політичного, господарського, ідеологічно-пропагандистського та карального ладу та реакції різних груп населення України на ці процеси. Проаналізовано не тільки ці трагічні події у конкретно-історичному вимірі, а й яким чином відбувалося їх осягнення у подальшій, новітній істрії України, як воно змінювалося з плином часу під впливом різноманітних чинників та якою мірою сьогодні усвідомлення сторінок минулого визначає сучасне бачення країною своєї спадщини. Йдеться про політику пам'яті з боку держави, про культуру пам'яті, яка притаманна суспільству.

На основі матеріалів, свідчень людей, які пережили Голодомор-геноцид 1932 - 1933 рр., а також аналізу стану України та народу в часи окупації українських земель у ХХ ст. розкрито вражаючу картину фізичного та духовного нищення українців, масових депортацій населення у віддалені регіони СРСР. Висвітлено політику російської окупаційної влади в Галичині на початку Першої світової війни. Надано порівняльну характеристику поміркованого та радикального шляхів спротиву полонізації західноукраїнських земель у 1920 - 1930-х рр. Досліджено тактику дій радянських репресивних органів у боротьбі з національним рухом у західних областях України (1944 - 1945 рр.). Показано особливості посттоталітарної сучасної України, політичні наслідки її геноциду в XX ст.

Обгрунтовано принцип державності та соборності в програмах українських політичних партій революційної доби 1917 - 1920 рр. Розглянуто соборність України в інтер'єрі новітньої історіографії. Увагу приділено політиці Української Держави щодо Криму. Досліджено відображення проблеми Соборності в сучасних українських підручниках. Проаналізовано соборницьку політику Є. Петрушевича. Висвітлено питання національних меншин у контексті соборності України.

Визначено місце України в польських зовнішньополітичних концепціях у контексті колоніальної політики польського окупаційного режиму в Західній Україні (1920 - 1930-ті рр.). Проаналізовано українсько-польські взаємини у другій половині 1930-х рр. Розкрито особливості тенденцій сучасної історіографії ЗУНР. Описано реакцію європейської та північноамериканської спільноти на голод в Україні в 1932 - 1933 рр. Вивчено віддалені наслідки втрат населення України від соціальних катастроф у ХХ ст. Досліджено наслідки геноциду української нації.