Висвітлено умови, форми та методи діяльності членів осередків УСДС в українських губерніях Російської імперії у другій половині 1907 - на початку 1908 рр. Використання методів дослідження соціальної історії (історії повсякдення) надало змогу охарактеризувати Спілку як революційну соціал-демократичну організацію.

Розкрито загальну суть ідеології консерватизму, а також її національних моделей - російської, польської та української, що виокремилися в межах підросійської України на початку XX ст. Для кожної з моделей виділено притаманні їй фундаментальні принципи і специфічні особливості. Здійснено їх порівняльний аналіз та з'ясовано можливі взаємовпливи.

Розкрито класифікацію видів політичного терору з урахуванням розвитку історичного процесу на теренах України у 1914-1917 рр. Висвітлено особливості проявів типів терору під час ведення бойових дій у ході Першої світової війни в українських губерніях Російської імперії, Східній Галичині та Буковині. Проаналізовано особливості застосування терористичної практики органами державного та військового управління відносно німців, євреїв, поляків, українців.

Проаналізовано укладені в різні проміжки XIX ст. звіти консульських установ Франції, Іспанії, Австрії та Великобританії у портах Північного Причорномор'я, насамперед в Одесі. Систематично здійснювані іноземними консулами описи контексту їх перебування розглянуто як цінне джерело до вивчення історії економічного, демографічного, кліматичного, інфраструктурного, соціального та політичного розвитку південних і центральних регіонів сучасної України в "часі довгого тривання".

Розглянуто питання формування модерної культури підприємництва в містах України в період модернізаційних перетворень. Зазначено, що процес становлення підприємництва як соціальної групи відбувався на тлі взаємодії з робітниками, владою та іншими соціальними групами в системі координат міського простору. Культуру підприємництва проаналізовано через розгляд специфіки взаємовідносин із державою та міськими спільнотами. Акцентовано увагу на появі нових форм, методів і напрямів підприємницької діяльності в контексті прискореної урбанізації. Висвітлено фактори впливу на підприємництво на регіональному рівні. Показано, що специфічний простір для підприємництва створювали атмосфера та соціальний терен міста залежно від його типу (історичне/імперське; піонер/аутсайдер модернізації; інфраструктурний/галузевий/адміністративний центр).

Досліджено життєвий та творчий шлях українського культурно-просвітницького діяча В. Менчиця. Подано біографічні відомості про нього, зокрема про генеалогію роду Менчиців, його освітній шлях, особливості світогляду. Вивчено його зв’язки та взаємодію з українофільськими гуртками другої половини XIX ст. в Російській імперії (Українська петербурзька громада, Київська Стара та Єлисаветградська громада). Проаналізовано створення і діяльність мережі книжкових магазинів В. Менчиця, а також відомості про існування його друкарні в Києві у 1877 - 1878 рр. Показано діяльність В. Менчиця в галузі документування пам’яток усної народної творчості, проаналізовано його збережений рукописний збірник етнографічних матеріалів. Розглянуто брошури, видані ним в 1876 р. як джерела, що відображають його культурно-просвітницьку діяльність. Також атрибутовано авторство В. Мечниця щодо перекладу з французької мови на російську індійських народних казок і байок, що були надруковані у друкарні Є. Федорова в 1876 р.

Проаналізовано участь громадського, державного і політичного діяча Бориса Мартоса у кооперативному будівництві та розбудові кооперативних закладів освіти в Україні та еміграції. Визначено роль його у створенні кооперативів різних видів та їх регіональних і загальноукраїнських об'єднань, становленні Центрального українського кооперативного комітету у Києві. Показано внесок Б. Мартоса у відкриття кооперативних курсів у Полтаві, Києві, Празі, Інституту сільськогосподарської кооперації, Української господарської академії та Українського технічно-господарського інституту у Подєбрадах (Чехія) та Української економічної вищої школи у Мюнхені (Німеччина). Принципи організації їх діяльності зберігають актуальність і на сьогодні. Так само як і наукова спадщина видатного вченого-кооператора, яка заслуговує на її глибоке вивчення й перевидання.

Розглянуто політичну та державну діяльність Бориса Миколайовича Мартоса (20.05.1879 - 19.09.1977) в контексті його участі в демократизації українського суспільства та боротьби за незалежність України після падіння царату. Висвітлено його участь у становленні Української Центральної Ради та її Генерального Секретаріату, а також проаналізовано склад політичних партій УЦР та визначено місце УСДРП в розподілі керівних посад у структурі Ради. Окремо розглянуто внесок Б. Мартоса у запровадження земельної реформи та розробку законодавчої бази для справедливого розподілу земельних ресурсів України. Висвітлено діяльність Б. Мартоса на посадах діючих урядів Директорії УНР, зокрема на чолі Ради народних міністрів та міністра фінансів РНМ протягом грудня 1918 - листопада 1919 рр. Проаналізовано заходи Б. Мартоса щодо налагодження діяльності фінансової системи УНР, друкування українських грошей, матеріально-технічного постачання армії та створення законодавчої бази для продовольчого й товарного забезпечення населення України. Звернено увагу на причини відставки Б. Мартоса з посади прем'єр-міністра уряду УНР.

24 травня 2019 р. у ВНЗ Укооспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі" (ПУЕТ) відбувся "круглий стіл", присвячений 140-літтю від дня народження визначного державного, кооперативного, громадського діяча, економіста і педагога Бориса Мартоса (1879 - 1977). Це був спільний захід кафедри педагогіки та суспільних наук ПУЕТ та Полтавської обласної організації Національної спілки краєзнавців України (ПОО НСКУ). Модератором "круглого столу" була Ірина Петренко, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки та суспільних наук ПУЕТ, секретар ПОО НСКУ.

Висвітлено діяльність української інтелігенції в різних структурах доброчинних організацій у часи Першої світової війни.

Досліджено особливості сприйняття населенням українських губерній Першої світової війни (1914 - 1917). Першочергову увагу приділено таким аспектам "військової свідомості" як ставлення до війни та тлумачення її можливих наслідків. Відзначається, що на тлі багатолюдних патріотичних маніфестацій, що мали місце у великих містах (Київ, Одеса, Харків, Катеринослав та ін.), реакція села виглядала набагато стриманішою. Загалом, під час Першої світової війни українське населення демонструвало певну нестабільність настроїв та їх часту зміну. Деякі компоненти світогляду населення (ставлення до освіти, споживання алкоголю, образ імператорської влади) під час війни зазнали значних трансформацій. Висвітлено деякі позитивні наслідки боротьби з пияцтвом на початку війни, пов'язані зі зменшенням рівня злочинності та зміною культури дозвілля. Виділено три етапи еволюції світогляду суспільства: атмосфера загального єднання та патріотичного сприйняття війни (серпень 1914 р. - весна-літо 1915 рр.), перші прояви масштабних антивоєнних настроїв (під впливом поразок, великих людських втрат, мобілізацій та несприятливих економічних факторів) (літо 1915 р. - осінь 1916 р.), категоричне несприйняття необхідності продовження війни, руйнація сакрального образу імператорської влади, незворотна радикалізація суспільства (з кінця 1916 р.).

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)57-24 + Т3(4УКР)60-24

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: ДС43468 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)571-7 + Т3(4УКР)60-7 + Т3(4УКР)61-7

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: ДС47234 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)57-24 + Т3(4УКР)60-24

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: ДС43468 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі новітніх досягнень вітчизняної і зарубіжної історіографії подано систематичний виклад тем, присвячених минулому України за період з початку Першої світової війни 1914 р. до закінчення Другої світової війни 1945 р.

Мета роботи - узагальнити й охарактеризувати типи форм і методів класової боротьби українського селянства Російської імперії у пореформений період. Методологія дослідження базується на принципах історизму та системності. Автори використали як загальнонаукові (аналізу, конкретизації, типологізації), так і конкретно-наукові методи (історико-хронологічний, конкретного і логічного історіографічного аналізу, критики історіографічних джерел, періодизації). Уперше здійснено історіографічний аналіз проблеми класифікації форм селянського руху та методів боротьби селянства Наддніпрянщини. Висновки: виділення певних форм і методів селянського руху пореформеного періоду спочатку було справою чинів МВС і публіцистів-сучасників. Їх класифікація традиційно узгоджувалася з певною місцевістю чи періодом, коли ставали актуальними ті чи інші методи відстоювання селянами власних інтересів. Дослідники селянського руху за певними суттєвими ознаками намагалися згрупувати селянські виступи в типи (вищі - нижчі, мирні - насильницькі, економічні - політичні виступи тощо). Утім за понад столітній період дослідження селянського руху початку XX ст. так і не було вироблено єдиної задовільної або принаймні панівної класифікації форм та методів селянського руху. А отже, дискусія з цього приводу в історіографії має бути продовжена.

Охарактеризовано основні форми поведінкових девіацій, які були розповсюджені серед населення українських тилових губерній під час Першої світової війни. Особливу увагу приділено проявам антисемітизму, германофобії та шпигуноманії, а також впливу дії "сухого закону" на мешканців Полтавської губернії. Розглянуто способи ухилення від призовів до армії та відношення до цього явища населення регіону. Проведено аналіз криміногенної ситуації на Полтавщині в роки Великої війни 1914 - 1918 р.

Комплексно й усебічно досліджено громадсько-політичну та культурно-просвітницьку діяльність А. Річинського (1892 - 1956). Проаналізовано стан наукової розробленості теми в історіографії, джерельну базу, методологічні засади. Висвітлено родинне та навчально-виховне середовище, початковий період громадсько-політичної, культурно-просвітницької і фахової праці діяча. Визначено внесок А. Річинського в українізацію церковного життя. Розкрито його роль в організації діяльності "Пласту" на Волині. Досліджено членство у підпільних організаціях, причини арештів, переслідувань і заслання. Показано участь А. Річинського у функціонуванні "Просвіти". Проаналізовано його публіцистичну та видавничу діяльність. Висвітлено внесок А. Річинського у загальноукраїнський громадсько-політичний і культурно-просвітницький рух.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)57-24 + Т3(4УКР)60-24

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: ДС43468 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)571-7 + Т3(4УКР)60-7 + Т3(4УКР)61-7

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: ДС47234 Пошук видання у каталогах НБУВ