На базі широкого кола архівних і друкованих джерел досліджено історію українського селянства періоду становлення та утвердження тоталітарного режиму в Радянському Союзі. Особливу увагу приділено протистоянню селянства і режиму, формуванню політики радянської влади з головних питань селянського життя. Показано роль органів врядування і самоврядування в утвердженні тоталітарного режиму у 1917 - 1927 рр.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)61-283

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)61-283

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено питання щодо змін психології селян, їх духовного життя та побуту внаслідок проведення насильницької колективізації.

Проаналізовано доктринальні засади та функціональні виміри впровадження інтернаціоналізму в селянське середовище України у 1920 - 1930 рр. Описано еволюцію політики більшовицького керівництва щодо сільських громадських об'єднань національних меншин. Висвітлено міжреспубліканські та міжнародні зв'язки громадськості радянського села. Визначено параметри використання досвіду селянських об'єднань УСРР в аграрній політиці урядів країн "народної демократії".

Проанализированы доктринальные основы и функциональные измерения внедрения интернационализма в крестьянскую среду Украины в 1920 - 1930-е гг. Описана эволюция политики большевистского руководства относительно крестьянских общественных объединений национальных меньшин. Освещены межреспубликанские и международные связи общественности советского села. Определены параметры использования опыта крестьянских объединений УССР в аграрной политике правительств стран "народной демократии".

На підставі архівних джерел висвітлено засади та функціональні виміри впровадження інтернаціоналізму в селянське середовище України у 1920 - 1930-тих рр. Розглянуто еволюцію політики більшовицького керівництва щодо сільських громадських об'єднань національних меншин. Розкрито міжреспубліканські та міжнародні зв'язки громадськості радянського села. Визначено особливості використання досвіду селянських об'єднань УСРР в аграрній політиці урядів країн народної демократії.

На основе архивных источников освещены основы и функциональные измерения внедрения интернационализма в крестьянскую среду Украины в 1920 - 1930-тых гг. Рассмотрена эволюция политики большевистского руководства крестьянских объединений национальных меньшинств. Раскрыты межреспубликанские и международные связи общественности советского села. Определены особенности использования опыта крестьянских объединений в аграрной политике правительств стран народной демократии.

Проанализированы события украинской истории 1917 - 1919 гг. и вопросы формирования правосознания крестьян, повлиявшего на их участие в повстанческих движениях, способы и попытки самоопределения. Рассмотрены особенности социальной однородности народного движения, которое натолкнулось на мощное противодействие всех типов государственности.

Викладено історію національно-культурного та духовного життя українського селянства у 1920 - 1930 рр., визначено характерні риси історіографічного процесу. На підставі узагальнення наукових і літературних джерел висвітлено питання культурно-духовного буття селянства за умов більшовицької "культурної революції" та його світобачення. Розглянуто сутність антицерковної політики більшовиків і духовні процеси в українському селі у даний період.

Изложена история национально-культурной и духовной жизни украинского крестьянства в 1920 - 1930 гг., определены характерные черты историографического процесса. На основе обобщения научных и литературных источников освещены вопросы культурно-духовного бытия крестьянства в условиях большевистской "культурной революции" и его мировоззрения. Рассмотрены сущность антицерковной политики большевиков и духовные процессы, происходившие в украинском селе в данный период.

Розкрито соціокультурний аспект історії селянства України початку ХХ ст. Розглянуто спосіб життя селян, їх світосприйняття, господарчу діяльність, соціальні відношення, правові погляди, ставлення до інших соціальних верств і влади. Висвітлено зміни у світогляді та поведінці селян, які відбувалися під впливом модернізаційних і революційних перетворень. Проаналізовано вплив селянства на розвиток політичної ситуації у період революції та громадянської війни.

Раскрыт социокультурный аспект истории крестьянства Украины начала ХХ в. Рассмотрены способ жизни крестьян, их мировоззрение, хозяйственная деятельность, социальные отношения, правовые взгляды, отношение к другим социальным слоям и власти. Освещены изменения в мировоззрении и поведении крестьян, которые происходили под влиянием модернизационных и революционных преобразований. Проанализировано влияние крестьянства на развитие политической ситуации в период революции и гражданской войны.

Розглянуто соціально-політичні та організаційно-правові засади створення селянських владних структур, процес формування та функціонування сільського адміністративного апарату. У контексті світоглядних настанов українського народу показано ставлення селянства до місцевих владних інституцій Української народної республіки. Зазначено, що селянські владні інституції перебували в стані кризи, яка характеризувалась відчуженням народних мас від адміністративних органів, поширенням анархії та занепадом влади і держави.

Рассмотрены социально-политические и организационно-правовые основы создания крестьянских властных структур, процесс формирования и функционирования сельского административного аппарата, в контексте мировоззренческих настановлений украинского народа показано отношение крестьянства к местным властным институциям Украинской народной республики. Указано, что крестьянские властные институции пребывали в состоянии кризиса, который характеризовался отчуждением народных масс от административных органов, распространением анархии и упадком власти и государства.

Виявлено доктринальні засади та функціональні виміри впровадження інтернаціоналізму у селянське середовище України у 1920 - 1930 рр. На базі вперше введених у науковий обіг документів і матеріалів розглянуто історичні обставини створення та діяльності селянських спілок, кооперативних організацій та добровільних товариств національних меншин. У світлі сучасних концептуальних підходів визначено роль міжреспубліканських контактів селянських об'єднань у нав'язуванні уніфікованих форм існування радянської спільноти, виявлено механізми, спрямованість та оцінено ступінь ефективності залучення селянства України до загальносоюзних господарсько-політичних компаній. Розкрито зміст, визначальні чинники та діалектику соціальної рефлексії організованого селянства на події за кордоном. Висвітлено участь громадських об'єднань радянського села у діяльності Міжнародного кооперативного альянсу, МОДРу та Міжнародного Червоного Хреста. Здійснено темпорально-компаративний аналіз функціонування селянських спілок України та країн "народної демократії" у процесі аграрних перетворень.

Комплексно досліджено питання зміни чисельності, структури та моралі селянства в 1928 - 1933 рр. на Лівобережній Україні. Розкрито механізм ліквідації індивідуального селянського господарства та перетворення селянина-власника на колгоспника - фактичного наймита. Простежено зміну психології селянина внаслідок насильницької колективізації: занепад моралі, байдужість до результатів праці, крадіжки усуспільненого майна. Розвинуто питання про штучне створення більшовиками напруженої соціальної атмосфери на селі, роздмухування ними класової боротьби. Обгрунтовано наслідки розкуркулювання та голоду 1932 - 1933 рр. на Лівобережжі, зокрема, здійснено спробу підрахувати прямі та непрямі демографічні втрати серед селян Лівобережжя за 1929 - 1933 рр. Висвітлено питання про нові негативні явища в середовищі українського селянства, зокрема, дитячу безпритульність, масове сирітство, дитячу злочинність.

Виконано комплексний історичний аналіз соціально-економічного життя колгоспів та їх працівників періоду утвердження адміністративно-силових методів управління аграрним виробництвом республіки. Вивчено сутність державної політики стосовно зміцнення колгоспного ладу в Україні. На прикладі організаційних засад колгоспів, обсягу економічних зобов'язань господарств та їх працівників перед державою показано неефективність виконавчих заходів, які проводилися на місцях з метою реального зміцнення колгоспного ладу. Доведено неефективність більшості запланованих заходів держави щодо зміцнення колгоспної системи в другій половині 1930-х рр. з причин несумлінного виконання їх на місцях або непристосованості до реальних умов господарювання. З урахуванням зазначених чинників показано негативний вплив колгоспної системи даного періоду на життя українського селянства.

Вперше проаналізовано політичні, господарські, культурні процеси 1920 - 1930-х рр., спрямовані на трансформацію повсякденного життя українського села. З'ясовано, що докорінна зміна побуту селян була пов'язана з колективізацією сільського господарства. Доведено, що саме штучне впровадження соціалістичного устрою призвело до кардинальних змін у масовій свідомості сільського населення. Вперше на підставі вивчення усних свідчень сучасників і використання методів регресійного та кореляційного аналізу комплексно досліджено основні витрати селян, їх харчування, житловий фонд, санітарний стан і певні аспекти дозвілля та процесу задоволення духовних потреб селян у 1920 - 1930-х рр. Проаналізовано вплив трансформації побуту та дозвілля на традиційну культуру українського села у даний період. Зроблено висновок, що більшовицька політика зміни побуту та дозвілля українських селян призвела до втрати ними почуття господаря землі, знищення народних обрядів і звичаїв, які становили основу національної культурної традиції.

Здійснено аналіз та подано комплексну характеристику політичних настроїв різних прошарків українського селянства у 1928 - 1933 рр. Встановлено вплив сталінської "революції згори" на політичну атмосферу в українському селі та підвищення активності значної частини селян. Визначено ставлення різних прошарків українського селянства до розпочатої суцільної колективізації сільського господарства, з'ясовано співвідношення між прихильниками державного аграрного курсу і селянами, які опирались сталінській колективізації. Охарактеризовано домінуючі прояви протесту, висвітлено особливості сприйняття жіночим населенням політичних та економічних перетворень. Встановлено, що насильницька колективізація спричинила перехід загальної маси українського селянства в опозицію до влади. Виявлено, що поєднання соціальних і національних мотивів є характерною рисою протесту селянства. Доведено: застосований проти українського народу терор голодом був відповіддю тоталітарного режиму на вперте небажання українського селянства підтримувати сталінський аграрний курс.

Виявлено, систематизовано та проаналізовано історіографічні джерела з проблеми національно-культурного і духовного життя українського селянства 1920 - 1930-х рр., здійснено їх класифікацію. Досліджено основні тенденції розвитку знань з даного питання. Визначено особливості й характерні риси історіографічного процесу, його залежність від політичного режиму. З'ясовано структуру, повноту й достовірність знань про духовно-культурні процеси в українському селі за умов більшовицьких соціально-політичних експериментів і репресій. Історіографію проблеми розглянуто у контексті взаємодії двох складових культурного процесу, а саме: офіційної, одержавленої культури та повсякденного культурно-духовного буття селянства. Базуючись на засадах антропологічного підходу, встановлено присутність у суспільно-історичній літературі українського селянина як носія певних ідей, настроїв, соціальних і національних почуттів. Запропоновано схему поглибленого та комплексного дослідження національно-культурного і духовного життя українського селянства.

Проаналізовано трансформації селянської спільноти та її культури за умов модернізаційних і революційних перетворень перших десятиліть XX ст. Проведено дослідження селянства як соціально-економічної та антропологічної категорії, спільні риси якої проявляються у різний час і у різних регіонах. Зроблено висновок, що поняття "селянство" є соціологічною астракцією, ідеально-типовою конструкцією, "уявленою спільнотою". Розглянуто спосіб життя селян, їх світосприйняття, господарську діяльність, соціальні відносини, правові погляди, ставлення до інших соціальних верств та владних структур. Досліджено зміни у світогляді та поведінці селян, обумовлені процесом модернізації у часи революції. Проаналізовано вплив селянства на розвиток політичної ситуації у період революції та громадянської війни, розкрито його роль у становленні нового соціального устрою. Доведено, що під впливом модернізації та революційних перетворень відбулися трансформації традиційного способу життя селян, проте зовнішні та поверхневі зміни не зруйнували "ядра" селянської культури.

На підставі аналізу конкретно-історичного матеріалу доби Центральної Ради розкрито політику державних органів влади у сферах, що безпосередньо стосувалися селянства, а також особливості ставлення селян до цієї політики. Увагу приділено формуванню та функціонуванню владних структур на селі, змісту владних рішень, їх відповідності настановам і стереотипам селянської свідомості, визначенню масових настроїв, що призводили до наростання соціального радикалізму й екстремізму, а також мотивації суспільної поведінки селянства. Покано, що події аграної революції у період Центральної Ради активізували суспільно-політичне життя на селі за одночасного розвалу адміністративних структур, що призвело до домінування тенденцій політичного та правового нігілізму у свідомості та поведінці широких народних мас. Зазначено, що цей процес можна класифікувати як архаїзацію суспільно-правових відносин і деградацію соціального життя на селі. Визначено, що даний процес характеризувався антиетатистськими й анархічними настроями широкого загалу, деструкцією органів державної влади, скасуванням державної юрисдикції, інституюванням громадського сходу (як основної форми селянської влади та судочинства), визнанням звичаєвого права основним інструментом регулювання правових відносин, посиленням регіоналізму, локальної свідомості, господарської та політичної автаркії, гіпертрофією ролі насильства, поширенням егалітаризму, втіленням соціальної справедливості у формі зрівняльного земельного розподілу.

Увагу приділено становленню та розвитку культури селянства України в 1920 - 1930-ті рр. З використанням архівного матеріалу простежено процеси ліквідації неписьменності та малописьменності сільського населення, запровадження початкового та семирічного обов'язкового навчання. Висвітлено діяльність культурно-освітніх закладів на селі. Проаналізовано процес українізації та прорахунки в її реалізації. Зазначено, що навіть за умов тоталітарного режиму українська культура зробила великий крок вперед. Створена й удосконалена протягом досліджуваного періоду система народної освіти забезпечила доступ до знань всім трудящим, дозволила швидко ліквідувати масову неписьменність. Вирішено проблему підготовки кадрів нової інженерно-технічної інтелігенції, розширилися масштаби практичної та теоретичної роботи у всіх галузях науки і техніки, підвищився культурно-освітній рівень населення.

На основі виявлення та критичного аналізу документальних матеріалів центральних та обласних архівів України, здобутків історіографії, а також застосування нових концептуально-методологічних підходів досліджено комплекс заходів радянської влади в 1920 - 1930-х pp., спрямований на злам традиційного та формування нового світогляду українського селянина. Проаналізовано суспільно-політичні перетворення та їх відображення в ментальності селянства, з'ясовано економічні передумови трансформації світогляду селян, визначено зусилля радянської влади, спрямовані на створення нової обрядовості. Встановлено, що радянізація жіноцтва та молоді в 1920 - 1930-х pp. була необхідною передумовою утвердження тоталітаризму в традиційному українському соціумі. Визначено зміст основних культурно-просвітницьких перетворень в українському селі та їх вплив на зміну ментальності селянства. Доведено, що культурно-освітній процес в українському селі, а також використання засобів масової інформації носили агітаційно-пропагандистський характер, спрямований на формування внутрішнього сприйняття українським селянством тоталітаризму.