На сучасному етапі розвитку України одним із визначальних чинників, що суттєво впливає на процеси державотворення української нації є історична пам'ять, яка виступає важливою складовою самоідентифікації населення країни. Висвітлено чинники, що вплинули на формування історичної пам'яті в регіонах країни, одними з яких є революційні події 1917 - 1921 рр.

Розглянуто українсько-російські відносини від початку ХХ ст. до завершення Української національної революції. Розглянуто етапи у формуванні етнополітики в Україні в умовах самодержавства, постреволюційних часів, української державності та в період багатовладдя. Авторська візія будується на матеріалах різноманітних історичних джерел, які до цього часу були неузагальнені та маловідомі. За авторським поглядом, українсько-російські відносини періоду, який досліджується, суттєво впливали на етнополітику в Україні й особливості міжнаціональних відносин.

Вміщено 1846 гасел, що відображають комплекс проблем історії Української революції, її розвиток, головні складові частини, загальні закономірності та регіональні особливості. Гаслами розкрито широкий контекст революції, її головні події, явища, громадські організації, політичні партії, суспільні рухи, міжнародні відносини, а також життєвий шлях видатних діячів і дієвих осіб революційної доби. Увагу зосереджено на процесах українського державо- та націєтворення періоду революції, державних інститутах і їх діяльності.

Проаналізовано перебіг українсько-польських відносин часів Української революції 1917 - 1921 рр., перехід від фази збройного протистояння до налагодження союзницької взаємодії, спрямованої на відсіч спільному ворогові - російському більшовизму. Методика дослідження спирається на загальні наукові методи аналізу, історизму, порівняння, деталізації та узагальнення. Застосовано компаративний і структурний методи. Події 1919 - 1920 рр. розглянуто у широкому міжнародному контексті становлення Версальської політичної системи, геополітичного переформатування Центрально-Східної Європи. На основі української та польської історіографії, через уведення до наукового обігу низки нових архівних матеріалів фокусується увага на процесі становлення українсько-польських дипломатичних відносин, дипломатичній місії на чолі з А. Лівицьким, її прибутті до Варшави у жовтні 1919 р., дискусіях із польськими політиками з приводу визначення майбутнього міждержавного кордону. Чинниками, що справляли вагомий вплив на переговорний процес, стали поразки військ УНР, перехід Української галицької армії на бік генерала А. Денікіна, жорсткі вимоги Варшави щодо включення до складу II Речіпосполитої Східної Галичини й Західної Волині, вимушене визнання українською стороною територіальних втрат, їх фіксація в декларації від 2 грудня 1919 р., реакція вітчизняних політиків на поступки уряду УНР, роль Ю. Пілсудського й С. Петлюри в підготовці договору, завершення переговорного процесу, підписання політичної та військової конвенцій і похід об'єднаних сил на Київ. Детально розкрито непростий, сповнений компромісів процес пошуку шляхів до порозуміння, що зрештою призвело до єдності у протистоянні спільному ворогові. У висновках констатується, що Варшавський договір залишається дискусійною подією. Оцінки його позбавлені однозначності та спрощеного негативізму. Наголошено, що хоч тодішній союз і був нерівнозначним, проте дозволив продовжити боротьбу за українську незалежність до кінця 1921 р., а сьогодні є історичним плацдармом для формування позитивної візії українсько-польських стосунків.

Мета статті - створення життєопису П. Христюка - кооператора, громадсько-політичного діяча, публіциста, автора фундаментальної праці з історії Української революції. Методологічну основу становить принцип історизму в єдності всіх його компонентів. Дослідження грунтується на критичному аналізі архівних і друкованих джерел. Використано мікроісторичний підхід. Наукова новизна полягає у спробі створити на основі раніше недоступних архівних ресурсів, а також з урахуванням наявних публікацій детальний опис життєвого шляху, діяльності та значення інтелектуальної спадщини П. Христюка. Використано документи ДПУ-НКВС, що дозволяють пролити світло на обставини його трагічної долі. Усе це надало змогу підготувати найповніший на цей час біографічний нарис, уточнити чимало важливих моментів, спростувати певні неточності у принагідних публікаціях. Висновки: П. Христюк постає виразним адептом соціалістичних ідей, репрезентантом того прошарку діячів, які накреслювали для України та для всієї Східної Європи поміркований кооперативний соціалізм із демократичною політичною формою. Водночас він сповідував толерантність до тих, хто мали інші позиції, але видавалися йому можливими союзниками у виборюванні та збереженні незалежної України. П. Христюк став не лише учасником, а й літописцем пережитих подій. Його фундаментальна праця у часи існування СРСР замовчувалася невипадково, адже її автор разом з іншими представниками тодішнього революційного покоління наполягав на тому, що Українська революція суттєво відрізнялася від "петроградської моделі" 1917 р., котра закінчилася більшовицькою партійною диктатурою. Це, а також політична активність у період Української Центральної Ради й Директорії У HP, після повернення П. Христюка з вимушеної еміурації в 1923 р. поставило його на наступні вісім років у коло тимчасових "попутників" більшовиків, до яких нова влада не мала довіри. Усе це визначило його долю, коли комуністичний режим розпочав наступ на українську інтелігенцію, сфабрикувавши в 1930 р. "справу Спілки визволення України" й готуючи на наступний рік "справу Українського національного центру". Саме за останньою П. Христюк був засуджений і згодом загинув.

Мета роботи - висвітлення місця Української революції 1917 - 1921 рр. у пам'яттєвих практиках сучасної України. Заходи з нагоди відзначення сторіччя подій революції є на разі найбільш масштабними, які проводить влада. У цей період було видозмінено сформований попередніми очільниками держави комеморативний канон з відзначення Дня Соборності України і повернуто традицію особистого вшанування пам'яті учасників бою під Крутами Президентом України. Помітним є також наслідування меморіальних ініціатив В. Ющенка, проте після прийняття декомунізаційних законів змінилися умови реалізації пунктів указів Глави держави. Методологічну основу становить міждисциплінарний підхід, характерний для усіх досліджень "memory studies", в основі якого дискурс-аналіз, історико-порівняльний аналіз, принципи системності та логічності викладу. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вона є першим дослідженням політики пам'яті центральних і місцевих органів влади у 2014 - 2018 рр. щодо періоду Визвольних змагань 1917 - 1921 рр.

Викладено матеріали, які відображають науковий пошук вітчизняної історичної науки, що розробляє актуальну проблематику досвіду XX ст. Увагу приділено вивченню теоретико-методологічних проблем наукового пізнання, розвитку суспільно-політичної думки та динаміки масових рухів, генеалогії української ідеї, національного державотворення, української соборності, традицій вітчизняної партійної історії, досвіду політичних трансформацій і режимів, політики національної пам'яті, феномену формування та функціонування еліт.

Визначено сучасні інтерпретації революційної доби 1917 - 1921 рр. Охарактеризовано діяльність Ради Міністрів Української Держави (травень - грудень 1918 р.): сучасна історіографія. Досліджено історіографію Української революції 1917 - 1921 рр., концепцію "Другого світу" та "геополітичний трикутник". Наведено життя та діяльність В’ячеслава Липинського в українській зарубіжній історіографії 1920 - 1980-х рр. Визначено сучасну вітчизняну історіографію діяльності Української Центральної Ради у сфері міжнародних відносин. Наведено історіографію Західноукраїнської Народної Республіки: нарис сучасної української історіографії.

Досліджено місце Української революції 1917 - 1921 рр. у державній політиці пам'яті впродовж 1991 - 2016 рр. Охарактеризовано зміни історичної свідомості українського суспільства в контексті подій 1917 - 1921 рр. З'ясовано політичні чинники впливу на політику пам'яті. Розкрито сутність владно-регіональних версій пам'яті про Українську революцію 1917 - 1921 рр. Визначено інституційні та законодавчі основи меморіальної політики. Досліджено трансформацію офіційних комеморацій із нагоди ювілеїв революції та її учасників, а також політику творення, збереження та ліквідації маркерів символічного простору, пов'язаних із періодом 1917 - 1921 рр. Проаналізовано роль державної влади у формуванні освітніх образів Української революції.

Подано інформацію про публікації з історії Української революції 1917 - 1921 рр. (надруковані в журналах "Визвольний шлях" та "Український історичний журнал" протягом 1991 - 2016 рр.

Розглянуто аграризм як селяноцентричний феномен країн Центральної та Південно-Східної Європи другої половини XIX - першої третини XX ст. Розкрито загальноєвропейські причини, особливості формування східноєвропейського аграризму. Охарактеризовано обставини формування українського аграризму у період Української революції (1917 - 1921 pp.). Висвітлено селянські аграристські підходи та практики вирішення аграрного питання у зазначений період. Увагу приділено інтелектуальному та громадсько-політичному селяноцентричному дискурсу другої половини XIX - початку XX ст.

Охарактеризовано бібліографічні джерела з історії Української революції та визвольної боротьби українського народу (1917-1921), видані в УРСР, СРСР, незалежній Україні та за кордоном у XX - на початку XXI ст. Увага акцентовано на ідеологічних і методологічних засадах їх укладання, аналізується їхній зміст та інформаційне наповнення. Проаналізовано бібліографічні покажчики, списки, огляди, методико-бібліографічні матеріали, біобібліографічні видання, присвячені окремим регіонам, визначним подіям, військовим і державним структурам, підрозділам, органам і організаціям революційної доби, а також визначним діячам Української революції 1917-1921 р. - В. Винниченку, М. Грушевському, В. Липинському, Н. Махну, С. Петлюрі, П. Скоропадському та ін. Розглнуто покажчики, що розкривають зміст окремих періодичних видань. Значну увагу приділено аналізу покажчиків, підготовлених представниками українських національно-патріотичних сил за кордоном, бібліографічних видань радянських дослідників, а також актуальним сучасним бібліографічним працям, присвяченим 100-річчю Української революції. Праця містить список бібліографічних посібників, які висвітлюють питання Української революції, її видатних діячів і учасників.

Наведено інформацію про життя, суспільно-політичну діяльність, наукову спадщину літописця української революції 1917-1920 рр. Павла Оникійовича Христюка. 1

Індекс рубрикатора НБУВ: Т1(4УКР)6-8 Карпенко О. Ю. я434 + Т3(4УКР)611-411 я434

Рубрики:

Історія історичної науки (Історіографія)

Історія

Шифр НБУВ: ВА862723 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Присвячено 100-річчю Українських національно-визвольних змагань 1917 - 1921 років. У систематизованому вигляді репрезентовано документи періоду Української революції 1917 - 1921 років з фондів Державного архіву Київської області. Описові статті містять історичні довідки до фондів та анотації про склад і зміст документів зазначеної тематики. Оснащено сучасним довідковим апаратом.

The monograph contains the results of research conducted under a grant from the National Research Fund of Ukraine “Agrarianism: the Peasant-centric Phenomenon of the Ukrainian Revolution of 1917-1921”.

Представлено науково-бібліографічний покажчик, який хронологічно продовжує попереднє видання 2001-го року, що позитивно оцінено фахівцями-істориками. Описано назви офіційних документів, монографій, дисертацій, наукових статей з часописів, збірників, наукових записок вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ, науково-популярних і мемуарних публікацій, книг, брошур, авторефератів дисертацій, тез, матеріалів наукових конференцій, рецензій тощо. Включено наступні розділи: директорія Української Народної Республіки (далі – УНР), Західно-Українська Народна Республіка (далі - ЗУНР). Акт злуки УНР і ЗУНР, війна за українську державність з більшовицькою Росією, УНР та антибільшовицький Білий рух та інше. Запропоновано історіографічну та джерелознавчу інформацію, розраховану насамперед на науковців, викладачів вищих навчальних закладів, а також усіх тих, хто вивчає новітню історію України й національну культуру.

Представлено науково-бібліографічний покажчик, який хронологічно продовжує попереднє видання 2001-го року, що позитивно оцінено фахівцями-істориками. Описано назви офіційних документів, монографій, дисертацій, наукових статей з часописів, збірників, наукових записок вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ, науково-популярних і мемуарних публікацій, книг, брошур, авторефератів дисертацій, тез, матеріалів наукових конференцій, рецензій тощо. Включено наступні розділи: українська революція і державність 1917-1921 років у дослідженнях істориків: терміни, концепції, джерела, доба Української Центральної Ради, Українська Народна Республіка, Українська держава Павла Скоропадського та інше. Запропоновано історіографічну та джерелознавчу інформацію, розраховану насамперед на науковців, викладачів вищих навчальних закладів, а також усіх тих, хто вивчає новітню історію України й національну культуру.

Висвітлено найбільш значимі події та факти Української національної революції 1917 - 1921 рр., зокрема участь української армії у боротьбі за національну державність. Наведено етапи Української революції, описано її особливості та результати. Наголошено, що у ході революції український народ уперше в XX ст. створив незалежну національну державу, яка у формі різних утворень мала всі ознаки незалежної держави: територію, кордони, символи, органи влади, військо, національну валюту, мову. Зазначено, що вперше після століть бездержавності відбулось об'єднання в одній соборній державі східних і західних українських земель.