Звернено увагу на питання розробки теоретико-методологічних основ управління інтелектуальним капіталом бізнес-спільноти в умовах інституційних та цифрових трансформацій. Сформульовано науково-методичний підхід до оцінювання інтелектуального капіталу в умовах впровадження диджитал-технологій на основі застосування сучасних методів економіко-математичного моделювання та штучного інтелекту. Досліджено особливості функціонування бізнес-спільнот в Україні та процеси саморегуляції у їх діяльності. Уточнено дефініцію поняття "бізнес-спільнота". Запропоновано інноваційну класифікацію ознак інтелектуального капіталу, яку доповнено категорією "штучний інтелект", що дало змогу визначити вплив штучного інтелекту на загальний рівень інтелектуального капіталу економічних систем.

Представлено критичний огляд основних положень колективної монографії "Управління об'єктами державної власності: методичне та інформаційно-аналітичне забезпечення", виданої за редакцією І. Г. Манцурова та О. Ю. Рудченка в Інституті системних статистичних досліджень у 2021 р. Стисло висвітлено і охарактеризовано результати зробленого авторами аналізу процесів реформування вітчизняного державного сектору, приватизації, моніторингу управління об'єктами державного сектору, можливостей використання стратегічно важливих для економіки та безпеки держави підприємств. Розкрито суть основних пропозицій дослідників щодо стратегії реформування державного сектору; напрямів удосконалення механізму управління об'єктами державної власності; особливостей подальшого проведення приватизації під кутом зору її соціально-економічної ефективності; методичних положень щодо визначення раціонального розміру і структури державного сектору залежно від цілей та завдань розвитку країни; організації системи моніторингу й оцінювання ефективності управління об'єктами державного сектору; засад формування стратегічно важливих для економіки і безпеки держави підприємств з точки зору забезпечення ними стійкості національної економіки та пріоритетів її розбудови.

Обгрунтовано необхідність переходу на новий концепт сприйняття міграційних процесів, що вимагає формалізації поняття міграційної безпеки і політики її гарантування, виокремлення міграційного питання як незалежного сегмента національної безпеки. Здійснено системний аналіз формування міграційної безпеки України в контексті її взаємозв'язку з різними сферами життєдіяльності суспільства. З'ясовано пріоритети міграційної політики України, які полягають у збереженні й розвитку інтелектуальної складової економічного зростання і безпеки держави.

З давніх-давен проблема суспільного поділу праці займає центральне місце в наукових працях видатних філософів і економістів. Різні аспекти поділу праці описані у роботах Платона, Ксенофонта, Аристотеля, У. Петті, А. Сміта, К. Маркса, Й. Шумпетера, Вебера М. та сучасних вчених-економістів. Доведено, що розподіл праці є визначальним чинником економіки, її ефективності, технічного прогресу. Детально та системно проблема розглянута у працях А. Сміта, К. Маркса, Дж. Кейнса та наших сучасників. Однак це стосувалося докапіталістичних та капіталістичних виробництв, де головна роль у праці належала праці фізичній, заснованій на використанні сил природи та створених людиною машин, механізмів, комплексів. Використовуючи методи системного аналізу, діалектики, концепції трьох сил розвитку проблема досліджена в статті, що анотується. Доведено, що в умовах III ПР, V-VI ТУ центральне місце у суспільному поділі праці займає вертикальне його поглиблення, поділ та синтез розумової, інтелектуальної праці. Показано, що поділ праці притаманний усім виробництвам усіх суспільно-економічних формацій, товарного та нетоварного виробництва, ринкових та неринкових відносин. Ступінь поділу праці на необмежених ринках обмежена технічними, науковими, технологічними можливостями суб'єктів господарювання, а на обмежених ринках - їх обсягом та ємністю. Викладено авторське бачення рушійних сил та умов обмеження (прискорення) поділу праці (переважно розумового, інтелектуального) в умовах інклюзивного, наглядового капіталізму (постіндустріального, гіперіндустріального), моделей нового господарського устрою. Наведено характеристики сучасного капіталістичного виробництва, його особливості та характерні фактори розвитку. Розглянуто моделі управління сучасних корпорацій, у тому числі структури дворівневої колаборативної ієрархії, екоплатформ. Доведено необхідність дотримання у сучасному управлінні закономірностей і те, що керуюча система має бути якісно вищою і складнішою за систему керовану. Цьому сприяють раціональні структури та форми поділу праці, у тому числі праці розумової, наукової, управлінської та їх кооперація, зміна напрямів інформаційних потоків з вертикально спадаючих на горизонтальні і вертикально-висхідні.

Мета роботи - розробка нового підходу до управління інтелектуальним капіталом (ІК) підприємства. Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких завдань: аналіз теоретичних засад управління ІК; розробка алгоритму та структурної схеми управління ІК на базі оцінки ІК з використанням адитивної функції корисності; економічна та математична постановка задачі оптимізації витрат ресурсів у ході управління ІК; вибір моделі та методу оптимізації витрат ресурсів. ІК є пріоритетним видом капіталу. Управління ІК представлено як багаторівневу динамічну відкриту систему. Ця система включає людський, організаційний і споживчий капітали, які слід розглядати як підсистеми управління. Для дослідження ІК підприємства використано системний і програмно-цільовий підходи. У роботі використано концепцію управління за цілями. Як критерій оптимальності досягнення цілі в процесі управління ІК пропонується адитивна функція корисності. Розроблено алгоритм та структурну схему управління ІК підприємства. Розроблений алгоритм управління ІК на базі його оцінки з використанням функції корисності дозволяє планувати, контролювати та регулювати стан цієї системи. Для оптимізації витрат ресурсів, пов'язаних з досягненням високої ефективності ІК, здійснено постановку задачі та запропоновано математичну модель "задачі про рюкзак". Запропонований підхід до розподілу коштів на заходи, які наближають реальний стан системи управління ІК до планового, дає можливість їх оптимального використання.

Досліджено сутність поняття власності, трансформації власності та її значення для національної економіки. Розроблено модель оцінювання трансформацій власності, яка враховує зміни як у володінні, так і користуванні та розпорядженні власністю. Визначено таке поняття, як "цикл трансформацій власності". Вдосконалено систему оцінювання трансформацій власності за допомогою Єдиного реєстру власності, що передбачає збір даних щодо майнових трансформацій на основі матричного підходу. Систему індикаторів планування трансформацій власності доповнено запропонованим Індексом фондового ринку UPA, що може використовуватися для оцінювання доцільності відчуження державного майна, контролю за його управлінням і базується на визначенні динаміки вартості державних корпоративних прав.

Розглянуто науково-прикладний інструментарій управління інтелектуальною власністю інноваційних організацій. Подано інформацію про види інтелектуальної діяльності, подвійну природу інтелектуальної власності, об'єкти та суб'єкти авторського права та суміжних прав. Охарактеризовано міжнародну систему управління інтелектуальною власністю. Увагу приділено патентній інформації, державній реєстрації авторського права, класифікації форм трансферу технологій, особливостям управління ліцензуванням у сфері інтелектуальної власності.

Мета роботи - розробка науково-методичних рекомендацій для інтегральної багатокритеріальної оцінки інтелектуального капіталу. Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких завдань: аналіз теоретичних засад інтелектуального капіталу; аналіз складових інтелектуального капіталу; аналіз методів оцінки інтелектуального капіталу; розробка багатокритеріальної моделі інтегральної оцінки інтелектуального капіталу на засадах програмно-цільового підходу та теорії корисності. Згідно з концепцією управління за цілями (Management by Objectives), а також відповідно до системного та програмно-цільового підходів, сформульовано цілі підприємства з урахуванням зростання, оновлення й ефективного використання інтелектуального капіталу. На основі аналізу публікацій складено класифікацію факторів, які впливають на інтелектуальний капітал. Із використанням структури інтелектуального капіталу та теорії графів побудовано "дерево цілей" інтелектуального капіталу, яке являє собою неорієнтований, зв'язаний граф, вершинами (вузлами) якого є цілі, а ребра (дуги) - зв'язки між ними. Сформульовано систему критеріїв - показників, які впливають на досягнення поставлених цілей. Як критерій оптимальності досягнення цілі пропонується використати багатокритеріальну функцію корисності. Зазначено, що для оцінки інтелектуального капіталу доцільно використовувати адитивну функцію корисності, яка дає можливість розрахувати інтегральний показник інтелектуального капіталу. Це, своєю чергою, дозволяє проводити аналіз зростання, оновлення й ефективності інтелектуального капіталу підприємства за ряд років, а також порівнювати між собою підприємства.

Розроблено спосіб оптимізації управління об'єктами інтелектуальної власності (ІВ) за процесно-функціональним підходом, який базується на використанні нейронних мереж у поєднанні з мережами планування в умовах невизначеності. При аналізі праць різних учених було розглянуто концептуальні підходи до формування управління ІВ за процесним і функціональним підходами до управління. Систематизовано використання штучних нейронних мереж в управлінні інтелектуальною власністю на промислових підприємствах у поєднанні з мережевим плануванням в умовах невизначеності. Нейронні мережі складаються з різної архітектури, але для управління інтелектуальною власністю доцільно використовувати Self Organizing Maps (SOM) Кохонена, Generative Pre-trained Transformer 3 (GPT-3) і багатошаровий перцептрон Румельхарта або їх поєднання. Доведено, що запропонований науковий підхід (інструментарій) у вигляді нейронних мереж і мережевого планування дозволяє скоротити час на виконання робіт, що пов'язані з управлінням інтелектуальною власністю на промислових підприємствах на засадах процесно-функціонального підходу. На підставі проведеного дослідження проведено розрахунок витрат часу, який підтвердив ефективність упровадження нейромереж у поєднанні з мережевим графіком. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є розробка та побудова універсального інструменту з використанням нейромереж і мережевого графіка для управління інтелектуальною власністю на промислових підприємствах. Подальший розвиток управління об'єктами інтелектуальної власності дозволить підвищити ефективність виробництва та дохідність підприємств.

Розглянуто можливості впливу інтелектуального капіталу на соціально-економічний розвиток вітчизняних машинобудівних підприємств у контексті його створення та використання. Виявлено важливість впливу нематеріальних складових на діяльність підприємства, а також розглянуто становлення та розвиток поняття "інтелектуальний капітал". Проаналізовано зв'язок поняття "інтелектуальний капітал" з традиційними категоріями, які використовуються для визначення нематеріальних чинників: нематеріальні активи, нематеріальні ресурси, інтелектуальна власність та показано їх спільні та відмінні риси. Визначення інтелектуального капіталу підприємства повинно надавити можливість його розгляду у динаміці через зміну його форм у процесі створення та використання, а також розкриватись не лише через сукупність складових, ресурсів і не через порядок його розрахунку, а через сукупність соціально-економічних відносин.З урахуванням проведеного дослідження вітчизняних і закордонних наукових джерел, запропоновано власне, уточнене визначення поняття "інтелектуальний капітал", під яким слід розуміти сукупність знань, інформаційних ресурсів, інтелектуальних активів, інформаційно-комунікаційних технологій, професійних й універсальних компетенцій, організаційної культури та мотивації персоналу, застосовуваних у процесі комплексного управління для генерації доданої вартості та забезпечення конкурентних переваг підприємства в умовах інноваційного розвитку соціально-економічної системи й ефективної адаптації до вимог цифрової економіки на основі принципів системного підходу. Поділ інтелектуального капіталу на структурні компоненти, щомістять усю сукупність елементів даної категорії, має принципове значення з погляду пошуку джерел його збільшення й оцінювання ефективності його використання. Виділення структурних елементів інтелектуального капіталу має вагоме значення не лише з теоретико-аналітичної, але й з практичної точок зору, дозволяючи вірогідно виявити об'єкт і суб'єкт управління, побудувати оптимальні організаційно-управлінські зв'язки між ними. У цілому можна стверджувати про те, що комплексна структура інтелектуального капіталупоєднує у своєму складі наступні основні елементи: людський, структурний (організаційний), соціальний, споживчий (клієнтський), управлінський та інноваційний капітал.

Досліджено зміни мотивацій, які відбулися останнім часом у зв'язку з підвищенням географічної мобільності, загального добробуту населення та глобалізацією інтелектуального простору соціальних мереж. Це призвело до модифікації у значної частини населення стратегії виживання на стратегію розвитку. На підставі проведеного аналізу анкетування студентів НУХТ визначено тенденції змін мотиваційних потреб в умовах капіталізації інтелекту. За основу взято дослідження провідної компанії Facebook, яка має більш як 60 000 працівників по всьому світу на 2020 р. Аналіз компанії надав можливість грунтовніше підійти до переосмислення теорії потреб і створити подібну статистику для нового покоління Z. Результати тестування реформують піраміду Маслоу. Більше 90 % опитуваних готові обмежувати себе у базових фізіологічних потребах для вдосконалення навичок і подальшого розвитку. Тому запропоновано нову модель за теорією Маслоу, на основі якої визначено концепцію стимулювання в умовах креативного менеджменту. Проведено дослідження змін мотиваційних потреб, що засвідчують необхідність формування моделі підприємства, побудованої на когнітивному менеджменті, який створює умови для реалізації креативних можливостей людини. Основними складовими такої моделі є формування транспарентної системи стимулювання; перехід від репресивної вертикально-несхідної моделі управління до горизонтальних зв'язків партнерства, довіри та свободи дій у межах функціональних обов'язків; зміна філософії та стилю керівництва для створення умов реалізації суб'єктності кожного виконавця, при вирішені поставлених завдань; використання сучасних інструментів оцінки діяльності кожного працівника, зокрема комплексних індикативних показників (KPI). Побудова локальної моделі стимулювання має факторну ознаку, якою є вплив окремого виду стресу на колектив або людину. Базування KPI на позитивному-парокомпульсивному стресі будує нові, більш якісні, нейронні зв'язки. Нейронна сітка, створена в процесі креативного мислення, стійкіша за ту, що формується через небажання виконувати певну роботу при побоюванні за нездійснення поставлених завдань перед командою або індивідуумом.

Розкрито найважливіші наукові аспекти творчої спадщини видатного вченого-економіста Анатолія Карповича Покритана. Показано, що наукові розробки А. К. Покритана і представників його школи зробили важливий внесок у методологію економічної теорії. Обгрунтовано, що дослідження ученим проблем власності, теорії суспільного відтворення, методологічних проблем економічної теорії є затребуваними сьогодні при дослідженні проблем вітчизняної економіки та світового економічного простору. Згідно з думкою А. К. Покритана, у процесі наукового дослідження не можна вивчити структуру економічної системи, не враховуючи її генезис, і навпаки, дослідження генезису можливе лише на основі знання її структури. Показано, що поєднання логічної та історичної форм пізнання дозволило А. К. Покритану в умовах незалежної України дати не тільки об'єктивну оцінку минулій господарській системі, а й осмислити природу ринкових реформ у національній економіці та визначити ті проблеми, вирішення яких дозволить подолати негативні тенденції, що виникли у процесі формування ринкової економіки. Обгрунтовано, що цей методологічний підхід дає можливість виокремити набагато складніший, ніж традиційний (лібералізація, приватизація), комплекс відносин трансформаційних систем. Показано, що наукову творчість А. К. Покритана вирізняє різноманіття досліджуваної тематики, глибина розробки методології і теорії політичної економії, а також залучення нових наукових проблем у сферу теоретичного аналізу. Показано, що наукові дослідження вченого є тим методологічним та теоретичним інструментарієм, який дозволяє проводити дослідження природи сучасного розвитку національної економіки.

Висвітлено загальні методи наукових досліджень, методологію математичного планування та аналізу експерименту, етапи підготовки магістерської роботи. Розглянуто основи інтелектуальної власності. Наведено приклади оформлення заявки на винахід (корисну модель) та знаку для товарів і послуг.

Проаналізовано економічну діяльність підприємств малого та середнього бізнесу (МСБ). Досліджено динаміку кількості підприємств МСБ. Дана оцінка структури капіталу суб'єктів малого та середнього бізнесу. Здійснено аналіз обсягів продажу та реалізації продукції. Зроблено порівняння показників результативності економічної діяльності господарств: чистого прибутку та рентабельності. Проведено оцінку руху приватного капіталу в малому та середньому бізнесі. Досліджено в динаміці обсяги прямих інвестицій з України та в Україну, кількість кредитів, наданих фінансовими установами. Здійснено розрахунки на перспективу на основі офіційних статистичних даних щодо руху приватного капіталу підприємств малого та середнього бізнесу. Розглянуто програми підтримки МСБ в умовах поширення коронавірусу. Наведено приклад компанії "Агромат" щодо функціонування в умовах кризи. Науковою новизною є визначення тенденцій руху приватного капіталу малого та середнього бізнесу в умовах кризи та перспектив його динаміки.

Продовжено цикл публікацій, присвячених універсумній еволюції античної цивілізації і її субцивілізацій. Проаналізовано еволюцію Мікенського цивілізаційного ареалу і революційні зрушення "темних віків". Показано, що Мікенський цивілізаційний ареал, як і крито-Кікладський, належить до серединного субтипу східного типу громадської еволюції, проте, на відміну від останнього, в ньому досить виразно окреслилися прибережний і внутрішньоматерикові субареали. При переважанні їх загальних серединно-східно-західних характеристик в першому порівняно висока значущість західного компонента, а тому йому притаманний серединно-західний субтип східного типу, а в другому переважає серединний компонент, що характерно для серединно-серединного субтипу східного типу еволюції. Дорійські завоювання субмикенського періоду перервали домінування східної лінії громадської еволюції Стародавньої Греції. Палацові господарства були зруйновані, а разом з ними - відповідні суспільні форми. "Залізна революція" X - XI ст. каталізувала процеси, іманентні серединному типу суспільної еволюції. У гомерівську епоху, з одного боку, про свої претензії на домінування "заявили" компоненти універсальної серединності, в тому числі технологічні патерни неполивного землеробства, скотарства, річкового і морського промислу, общинна військова демократія, КІ общинне привласнення неподільної землі, ключових знарядь діяльності і протоінститутів. З другого боку, з'являються компоненти нової, особливої серединності, наприклад, ККл(С)Пр форма екзоприсвоєння землі і знарядь діяльності, ККл(С)О форма ендоприсвоєння СЛСол і інститутів. На жаль, дефіцит історичних даних не дозволяє досить точно визначити субтип еволюції гомерівського суспільства.

Розроблено теоретико-методологічні засади розвитку та трансформації інституту власності як основи загальних процесів реформування соціально-економічної системи. Визначені методологічні підходи до дослідження проблеми власності й зв'язок реформування та розвитку системи власності із загальними процесами суспільно-економічної трансформації. Розроблено концепцію управління системою власності як спільно-розділеною ресурсною системою (СВ-СРРС), що є інституціональною основою і детермінує функціонування сучасних господарських систем на всіх рівнях. Інституціональні механізми СВ-СРРС забезпечують свободу реалізації суб’єктами господарювання власних інтересів, а також необхідні обмеження на користь усіх. Обґрунтовано інституційні основи формування єдиного механізму функціонування капіталу, Досліджено інструментальні механізми формування соціального капіталу, визначено шляхи розвитку інноваційного виробництва. СВ-СРРС є міжнауковою моделлю прогнозування майбутнього у коротко-, середньо- та довгостроковому періоді розвитку окремих суспільств та вирішення проблеми зміни моделі глобалізації.

Побудова механізму комерціалізації результатів науково-технічної діяльності, створених за рахунок бюджетних коштів або коштів фізичних та юридичних осіб, забезпечення його функціонування та залучення об'єктів інтелектуальної власності до господарського обороту може забезпечити істотне зростання додаткових надходжень до бюджетів і сприяти розширенню інноваційних процесів у країні. Інтелектуальна власність несе поняття виключного права на результати творчої праці, відповідно праця, як доцільна діяльність людини, повинна закінчуватися винагородою, фінансовою в тому числі. Запропоновано специфіку фінансових аспектів інтелектуальної власності виокремлювати з ряду диференційних характеристик предмета дослідження у 2 напрями, залежно від розуміння руху продукту: аспект фінансового забезпечення, який очолює специфіку форм, підходи, джерела фінансування наукових досліджень (як однієї з умов створення інтелектуальної власності) та аспект фінансової комерціалізації інтелектуальної власності як результативного індикатора розуміння сенсу створення інноваційного продукт. Аналітично досліджено динаміку валових внутрішніх витрат на наукові дослідження як частку валового внутрішнього продукту у країнах, які є членами Організації економічного співробітництва та розвитку, та окремо у 28 країнах Європейського Союзу. Розроблено типологію наявних форм комерціалізації інтелектуальної власності як коло можливостей реалізації інноваційного продукту з метою отримання економічної вигоди. Змодельовано процес реалізації комерціалізації інтелектуальної власності шляхом узагальненої візуалізації її руху до інноваційного продукту, що припускає 4 послідовні кроки (шлях до ринку), обираючи одну з форм типології комерціалізації, яка надає максимально можливу варіативність для вибору оптимальної стратегії.

Розроблено теоретико-методологічні засади розвитку та трансформації інституту власності як основи загальних процесів реформування соціально-економічної системи. Визначено методологічні підходи до дослідження проблеми власності й зв'язок реформування та розвитку системи власності із загальними процесами суспільно-економічної трансформації. Інститут власності досліджено як система, теоретично відтворено у цілісності, у єдності внутрішніх джерел руху й розвитку із зовнішніми формами прояву сутності, а також запропоновано реальний механізм реформування цієї системи у єдності з природними процесами її трансформації. Обгрунтовано підходи до дослідження інституту власності як самостійної одиниці аналізу та основної складової інституціональної системи суспільства. Проблеми теоретико-методологічного змісту пропонується вирішувати через розвиток інституціональної парадигми, зокрема, стосовно визначень і сутності категоріального апарату, методологічної визначеності, змісту та місця наукових дефініцій у концептуальних побудовах. Визначений автором системно-категоріальний принцип вираження інституту, побудований на системному методі та діклектичному методі інституціональної політекономії, надає можливість знайти взаємозв'язок ідеального з реальним, формування і ефективного функціонування інституціональних механізмів, процесів суспільної трансформації з практичними діями та реформуванням окремих сфер суспільного життя. Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні теоретико-методологічних засад системного дослідження відносин власності, ідентифікації інституту власності як спільно-роздільної ресурсної системи й обгрунтування на цій основі перспектив перетворення соціально-економічної системи.

Мета роботи - дослідження причинно-наслідкових взаємозв'язків розвитку інтелектуального капіталу та його впливу на системні основи трансформаційних процесів у національній економіці. Розглянуто роль інтелектуального капіталу в національній економіці України. Виділено організаційну структуру управління як фактор, що впливає на ефективність функціонування системи управління інтелектуальним капіталом. Визначено диференціацію факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Проаналізовано динаміку поданих заявок і отриманих охоронних документів за результатами науково-технічних розробок, виконаних за рахунок загального та спеціального фондів. Перспективою подальших досліджень у даному напрямі є вивчення моделі та структури управління виробництвом, які мають володіти інноваційною, конкурентною та підприємницькою реакціями й, у силу цього, відповідати вимогам ринку.

Мета роботи - аналіз структури й індикаторів функціонування ринку інтелектуальної власності в Україні, виявлення основних проблем і перспектив щодо їх вирішення. Ринок об'єктів інтелектуальної власності (ОІВ) формується в процесі їх комерціалізації та являє собою систему економічних взаємовідносин із приводу їх купівлі або продажу. Результати оцінки основних індикаторів функціонування ринку ОІВ дозволили дійти нижченаведених висновків. Так, спостерігається позитивна динаміка зростання інноваційної діяльності шляхом освоєння нових видів продукції на промислових підприємствах за суттєвого відставання впровадження прогресивних технологічних процесів, зокрема ресурсозберігаючих технологій. Здебільшого впроваджуються поліпшуючі та часто "запозичені" інновації. Рівень фінансування досліджень і розробок є вкрай низьким і не досягає навіть 0,5 % валового внутрішнього продукту. Винахідницька активність вітчизняних розробників має негативну тенденцію, натомість зростає кількість зареєстрованих ОІВ від іноземних заявників. Для забезпечення дієвості ринку інтелектуальної власності в Україні необхідним є створення сприятливих умов усім його учасникам для максимально прозорого здійснення всіх операцій та отримання вигоди за мінімальної участі органів державного управління та контролю. Держава має забезпечити інвестування науково-технічної та інноваційної сфери діяльності завдяки збільшенню фінансового забезпечення, використанню механізмів приватизаційної, податкової, амортизаційної та фінансово-кредитної політики.