Європейська інтеграція - це не тільки сукупність інституційних та законодавчих змін, як прийнято вважати у традиційних політологічних та правових концепціях. Досить часто успіх реформ залежить від цінностей, норм поведінки та культури суспільства. Показано, яким чином теорії соціального капіталу пояснюють успіхи і невдачі реформ у рамках процесів європейської інтеграції на прикладі двох сусідніх країн: України та Румунії.

Purpose. Improvement of strategy of industrial enterprises' innovative development on the basis of an estimation of the enterprise's intellectual capital and development of the stages of a choice of strategy using hierarchy analysis method. Methodology. The study used a set of general and special methods of cognition: content analysis, logical generalization, quantitative and qualitative comparison, the method of principal components, and systematization. Findings. The suggested assessment of intellectual capital of the enterprise and the methodological approach to the formation and selection of strategies for innovative development in terms of its digitalization allows analyzing quantitative indicators of structural elements of intellectual capital and determining the state and level of development of each element. This makes it possible to increase the efficiency of the formation and implementation of the strategy of innovative development of the enterprise. Originality. In the course of the research, the algorithm of integrated estimation of intellectual capital of industrial enterprises has been developed. It allowed assessing the level of intellectual capital, stages of formation of innovative development strategy, which act as an information-analytical tool for the development of options for strategic development of industrial enterprises. A model for implementing an innovative strategy for the development of industrial enterprises provides a choice of innovative strategy for the development of industrial enterprises. The method of analysis of hierarchies allowed identifying the most receptive innovation strategies to industrial enterprises. Practical value. The results of the study can be used by practitioners, scientists, civil servants (Ministry of Economic Development, Trade and Agriculture and its structural units, local governments in the field of economics) to develop and implement innovation strategies, as well as to develop measures to promote sustainable development in the area of innovation, increasing its intellectual capital, value added, capitalization and level of competitiveness.

Постіндустріальна специфіка суспільних процесів зумовила суттєві зміни в усіх сферах економічної діяльності, у тому числі й у капіталотворенні. Іманентною властивістю процесів і результатів капіталізації є їхня інвестиційна природа, яка набуває суттєвих змін за сучасних умов господарювання підприємств, що актуалізувало здійснення нашого наукового дослідження. За результатами критичного аналізу змістовного наповнення категорії "капіталізації" зроблено впорядкування наукових підходів до її визначення, що надало можливість в подальшому дослідженні сфокусуватися на більш значущих моментах, які характеризують інвестиційну специфіку досліджуваного явища. Базуючись на сучасних положеннях теорії капіталізації, які визначаються на основі взаємопов'язаних категорій "Капітал - Цінність - Зростання" (у класичній інтерпретації теорії капіталізації такими концептами є "Капітал - Вартість - зростання"), встановлено, що інвестиційну специфіку сучасних процесів і результатів капіталотворення доцільно досліджувати на засадах концепції імпактінвестування, яка передбачає пріоритизацію інвестиційних вкладень не тільки в комерційно-, а й суспільно орієнтовані сфери життєдіяльності, у яких забезпечуються соціально значущі та екологічні ефекти. У ході дослідження доведено, що ключові вартісні результати капіталізації за сучасних умов діяльності підприємств є залежними від рівня розвитку нефінансованих і нематеріалізованих видів капіталу, сфер діяльності та інвестування. На підставі використання методу рангової кореляції визначено зв'язок факторів капіталотворення та ключових вартісних показників, що розраховані на базі фундаментально-вартісного підходу. За результатами досліджень 19 промислових підприємств України протягом 2009 - 2018 рр. було доведено високий рівень залежності між обсягами інвестицій, ціннісними результатами капіталотворення та показниками фундаментальної вартості капіталу та її різновидів. Визначено, що наслідки інвестування в розвиток управлінських і комунікаційних технологій, цифровізацію бізнес-процесів мають досить високий рівень зв'язку з фундаментальною вартістю операційного капіталу досліджуваних підприємств. Зроблено висновок про посилення впливу інтелектуальних і соціальних факторів на вартісні результати капіталізації підприємств.

Актуальність статті визначена тим, що реалізація соціального капіталу та формування громадянського суспільства в сучасних умовах потребують інноваційних рішень і якісно нових організаційних сценаріїв, здатних враховувати прискорений темп суспільного життя та виклики ціннісних трансформацій у суспільстві. Мета статті - формування сучасного інструментарію розвитку соціального капіталу, що використовував би соціальний та інноваційний потенціал інститутів громадянського суспільства і водночас утверджував їх діяльність як одну із базових суспільних цінностей сьогодення. Методологічною основою дослідження стали системний підхід, прийоми абстрагування й узагальнення, порівняльний аналіз. Наукова новизна роботи полягає у висвітленні специфіки й обгрунтуванні доцільності запровадження нових ресурсних, комунікаційних та інфраструктурних технологій, покликаних стимулювати нагромадження соціального капіталу в українському суспільстві через активізацію солідаризаційної ролі громадянського суспільства. Окреслено можливості використання публічно-приватно-громадського партнерства як модернізованої структури публічно-приватного партнерства для інноваційного впливу на соціальну капіталізацію у суспільстві. Визначено пріоритетні напрями, за якими має активізуватися співпраця між різними суб'єктами соціально-економічного розвитку в рамках осучасненого партнерства. Обгрунтовано, що ця співпраця зміцнює ресурсну основу розвитку соціального капіталу, розкриваючи потенціал інститутів громадянського суспільства. Запропоновано нові підходи до інфраструктурного забезпечення діяльності з нарощування соціального капіталу, засновані на принципах громадського активізму і системної децентралізації. Виявлено значення хабів соціальної активності як центрального елементу інноваційної інфраструктури підтримки громадських проєктів і функціонування місцевих громад. Обгрунтовано переваги agile-фреймворків як інноваційних комунікаційних технологій зміцнення соціального капіталу.

Здійснено міждисциплінарний аналіз змісту та функцій соціального капіталу як економічного ресурсу, визначено його харакгеристики, складові, особливості формування, нагромадження та використання на нано-, мікро-, мезо-, макро- та мега- рівнях. Визначено чинники його формування у сучасній економіці. Досліджено причини суперечливого характеру процесів формування та нагромадження соціального капіталу. Виявлено низку характеристик, що свідчать про недостатню зрілість соціального капіталу в Україні. Обґрунтовано напрями впливу соціальних інвестицій та можливість урізноманітнення та поширення інноваційних форм нагромадження соціального капіталу в Україні.

Наведено науково-теоретичне обгрунтування методичних основ і практичних рекомендацій щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання розвитку соціального капіталу на макро- та мезорівнях національної економіки. Розкрито теоретичні та методичні основи формування соціального капіталу, досліджено особливості діючих форм та моделей його розвитку, міжнародний досвід використання організаційно-економічного механізму регулювання. Проведено кластерний бенчмаркінг рейтингів розвитку соціального капіталу національних економік країн світу. Здійснено інтегральне оцінювання стану та тенденцій розвитку соціального капіталу макроекономічного рівня національної економіки України, а також ефективності його регулювання на мезоекономічному рівні у розрізі компонент та блоків показників. Запропоновано стратегічні орієнтири та напрями розвитку соціального капіталу національної економіки України. Розроблено методичні підходи щодо включення до організаційно-економічного механізму регулювання розвитку соціального капіталу методів прогнозування та Форсайту. Сформульовано пропозиції щодо імплементації до процесів регулювання агент-орієнтованих моделей розвитку соціального капіталу національної та регіональних інноваційних екосистем. Обґрунтовано систему показників моніторингу соціального капіталу в умовах розширення участі у процесах регулювання інституціональних стейкхолдерів публічної сфери економіки.

Розкрито теоретичні і практичні аспекти капіталізації підприємств. Згідно з теоретичним аспектом визначено, що капіталізація розглядається як явище (стан), процес та економічні відносини. У цілому, під капіталізацією підприємств доцільно розуміти накопичення капіталу. У зв'язку з тенденціями гуманізації та соціалізації, переважання в економічних відносинах концепції динамічних компетентностей до складових капіталізації відносять капіталізацію не тільки ринкову, а й людського капіталу, інтелектуальної власності, екологізації, іміджу, ділових відносин, що відповідають особливостям нової економіки та грунтуються на інвестиційній діяльності підприємств, що сприяє нарощуванню їх капіталу. У практичному аспекті капіталізація підприємств досліджена стосовно оцінювання її стану та розвитку. У практичному аспекті доведено доцільність використання поняття капіталізації як явища (стану). З використанням методу багатовимірного факторного аналізу, а саме - методу головних компонент, обгрунтовано систему часткових показників оцінювання стану та розвитку капіталізації підприємств як явища. Основними показниками обрано питому вагу: реальних інвестицій за рахунок власних коштів підприємства в загальному обсязі інвестицій; інвестицій в основний капітал у власному капіталі; реальних інвестицій за рахунок амортизаційних відрахувань підприємства в загальному обсязі інвестицій; інвестицій у рекламу в загальному обсязі інвестицій в інновації; капітальних інвестицій у матеріальні активи в загальному обсязі капітальних інвестицій; інвестицій на обчислювальну техніку та програмне забезпечення в загальному обсязі інвестицій у нематеріальні активи; інвестицій на інновації в загальному обсязі інвестиції; інвестицій на інформатизацію в загальному обсязі інвестицій; інвестицій у нематеріальні активи в загальній вартості необоротних активів; інвестицій у нематеріальні активи в загальній вартості активів, що об'єднані в інтегральний показник капіталізації методом адитивної згортки. Окремі значення інтегрального показника підприємства за певний рік характеризують стан його капіталізації, а їх значення за декілька років - процес розвитку капіталізації. На прикладі 19 підприємств методом кластерного аналізу згруповано підприємства в однорідні групи для порівняння результатів їх капіталізації. У результаті використання означених методів доведено суттєвий вплив на її розвиток нових складових капіталізації - капіталізації інтелектуальної власності, нематеріальних активів, комунікацій, яким доцільно приділяти найбільшу увагу в процесі управління розвитку капіталізації.

У ході дослідження розглянуто відсутню у вітчизняних наукових джерелах категорію "семантичний капітал" ("СК"). Мета дослідження - дефініційне наповнення категорії "СК", визначеняі його економічної сутності та місця серед традиційних форм капіталу. Методика дослідження включає аналіз, порівняння та синтез. Теоретичною базою дослідження стали праці вітчизняних та іноземних науковців. За результатами дослідження визначено, що СК може розглядатися як сукупність символьних елементів, що мають кінцеве семантичне ядро та здатність до самовідтворення, а в економічному сенсі - характеризуються атрибутикою нематеріального активу та володіють потенціалом прибутковості. Визначено приховані ризики та загрози СК. Результати дослідження можуть бути імплементовані суб'єктами господарювання з метою капіталізації нематеріальних активів СК.

Висвітлено фундаментальні освітні, інноваційні, інституційні засади економічного освоєння соціального капіталу в суспільній системі. Поглиблено розуміння в цьому контексті ролі загальноосвітніх інституцій у процесі становлення соціального капіталу. Досліджено економічний зміст пасіонарності та громадського активізму як передумов соціальної капіталізації. Обгрунтовано комплексний підхід до позиціонування волонтерства в процесі розвитку соціального капіталу. Визначено вплив практик соціальної гейміфікації на цей розвиток. Виявлено взаємозв'язок становлення соціального капіталу та людського розвитку.

Капіталізація є важливим показником інвестиційної привабливості, прибутковості та стабільності підприємств у корпоративному секторі. У цьому контексті аналіз факторів, що впливають на ринкову капіталізацію підприємств, є важливим для управління корпоративними фінансами. Мета роботи - визначення найважливіших факторів мікро- та макроекономічного середовища, що впливають на капіталізацію українських підприємств, на прикладі енергетичних підприємств шляхом кореляційно-регресійного аналізу та запропонувати шляхи вдосконалення корпоративного управління та алгоритмів урахування економічних факторів у стратегії зростання ринкової капіталізації. Розкрито взаємозв'язок між макроекономічними показниками розвитку України, фінансовим станом підприємств та їхньою ринковою капіталізацією на підставі факторного та кореляційного аналізу. Побудовано математичну модель, яка показує вплив основних макроекономічних факторів і фінансового стану суб'єктів господарювання (підприємств енергетичного сектору України) на рівень їхньої ринкової капіталізації (5 прихованих факторів визначають рівень капіталізації підприємств на 93,8 %). Запропоновано алгоритм визначення та врахування впливу економічного середовища на ринкову капіталізацію підприємств, що може поліпшити якість управління компаніями корпоративного сектору в контексті збільшення їхньої ринкової капіталізації. Розроблено пропозиції щодо необхідності розвитку системи коропративного управління в корпоративному секторі як запоруки зростання ринкової капіталізації. Зокрема, запропоновано функціональну модель корпоративного управління. Використання моделі надасть можливість забезпечити формування ефективної стабільної та гнучкої організаційної структури управління, регулювати взаємодію між органами управління та акціонерами, надасть можливість сформувати належну корпоративну культуру та імідж компанії, а також забезпечить належний рівень фінансування підприємства, реалізацію ефективної дивідендної політики, якісне управління власністю та цінними паперами компанії, її фінансовими результатами, інвестиціями та ризиками.

Мета роботи - удосконалити і розширити зміст категорії "соціально-психологічний капітал" (СПК) взагалі і безпосередньо на рівні окремого суб'єкта господарювання, зокрема на рівні підприємства. Розкрито значимість і зміст СПК підприємства. Показано вплив СПК на процеси капіталізації та інноватизації підприємства. Виділено роль психологічного чинника в діяльності суб'єктів підприємницької діяльності. Показано, що в умовах формування нової інноваційно-інтелектуальної економіки існує актуальна потреба у викресленні, дослідженні і комплексному оцінюванні такої категорії як психологічний капітал підприємства. Представлено в узагальненому виді теоретико-методичні підходи, щодо визначення основних напрямків впливу СПК на економіку підприємства, а саме на рівень його капіталізації, ринкової вартості та економічної ефективності діяльності суб'єкта господарювання. Методи дослідження: системний, логічний, аналітичний. Визначено, що в економічній оцінці діяльності підприємства на сучасному етапі розвитку суспільного виробництва потрібно враховувати роль психологічного капіталу. Удосконалено підходи до розкриття змісту категорії "СПК підприємства". Представлено зв'язок СПК підприємства з ключовими виробничо-господарськими процесами, що відбуваються на ньому (процеси капіталізації, зростання ринкової вартості, інноватизації). Представлено основні напрямки впливу СПК, що сформувався на підприємстві на певний період часу, на процеси капіталізації, зростання ринкової вартості та інноватизації. Представлено теоретико-методичний підхід до розкриття сутності категорії "соціально-психологічний капітал". Показати особливу і зростаючу роль психологічного чинника в умовах формування нової парадигми соціально-економічного розвитку суспільства та становлення нової економіки, а саме інноваційно-інтелектуальної економіки. Визначено, що в умовах інноваційної економіки, як інтелект людини-працівника поступово трансформується в інтелектуальний капітал підприємства, так і психологічний чинник в економічній діяльності підприємства поступово перетворюється на його психологічний капітал. Акцентовано увагу на тому, що психологічний капітал в єдності з соціальним капіталом підприємства є ключовою умовою реалізації його інноваційного і економічного потенціалів, що визначає нові підходи в процесах інвестування діяльності підприємства, а саме пріоритетність інвестицій в соціально-психологічний та інтелектуальний капітал будь-якого суб'єкта підприємництва.

Розглянуто управління знаннями як процес, що за своїми ознаками та особливостями є інструментом, здатним перетворювати знання на капітал. Наведено визначення поняття "управління знаннями", представлено підходи до трактування поняття. На основі визначень поняття "капіталі обгрунтовано приналежність знань підприємства до капіталу підприємства. Аргументовано позицію, що управління знаннями є процесом капіталізації, а саме усвідомлене та цілеспрямоване управління знаннями забезпечує конвертування ресурсу знання у додаткову вартість. Проведено аналіз спільних ознак управління знаннями та капіталізацією. Запропоновано розглядати управління знаннями як інструмент, який реалізує перетворення наявних знань на актив, на основі якого створюється додаткова цінність.

Розглянуто особливості появи та формування концепції соціального капіталу. Мета роботи - теоретичне обгрунтування процесу формування соціального капіталу та формулювання визначення категорії "соціальний капітал" з позиції багатоаспектності його вивчення. Формування соціального капіталу розглянуто як процес створення та капіталізації соціальних зв'язків. Доведено, що для процесу формування соціального капіталу характерним є наявність не лише прямих, а й обернених взаємодій між суб'єктами при обміні ресурсами. Обгрунтовано взаємний вплив факторів, що змінюються внаслідок використання соціального капіталу, та зроблено висновки щодо процесу формування соціального капіталу, а саме: соціальні взаємодії слід розглядати як взаємно обернений процес лінійного характеру; зміст соціального капіталу визначається не "вхідними" факторами, а структурними характеристиками механізму випливу на нього; кожного разу при вивченні впливу тих чи інших факторів на соціальний капітал наслідки є набагато ширшими; динаміка (темп, швидкість) зміни величини соціального капіталу мультиплікативно впливає на соціально-економічні процеси; існує можливість переходу позитивної динаміки нарощеного соціального капіталу в негативну та навпаки; наявність синергетичного ефекту через вплив факторів як прямої, так і оберненої дії на формування соціального капіталу. Формування соціального капіталу є динамічним і багатофакторним процесом накопичення соціальних зв'язків на основі довіри, що характеризується системними взаємозв'язками як прямої, так і оберненої дії, визначеними взаємозалежностями структурних складових соціального капіталу, що знаходяться під впливом культурно-історичних, економічних, політичних, соціально-психологічних, ментальних та інформаційних факторів.

Розглянуто основні джерела і практики розвитку соціального капіталу спроможних територіальних громад в Україні в умовах їх об'єднання та пошуку шляхів забезпечення самодостатності й самоорганізації. Виявлено істотну асиметрію у співвідношенні різних джерел на тлі значних відмінностей від зарубіжних практик, орієнтованих на зміцнення соціального капіталу. Визначено концептуальні засади формування моделі відкритого соціального капіталу із залученням усіх суб'єктів територіального розвитку.

Проведено теоретичне дослідження якісних змін в економічній системі сучасного капіталізму під впливом цифрових технологій. Розглянуто на основі методологічних засад процесу відтворення природу економічного розвитку. Обгрунтовано економічні межі застосування індустріальної техніки та об'єктивні передумови переходу до цифрових засобів виробництва. Виявлено логічний зв'язок між реіндустріалізацією й становленням цифрових продуктивних сил в українській економіці.

Досліджено роль соціального капіталу (СК) в економічному розвитку та її якісну зміну в умовах інформаційно-мережевої економіки. Розкрито економічну суть, індикатори вимірювання СК і його економічних ефектів. Розглянуто основні етапи формування наукових поглядів на СК. Проаналізовано ключові тенденції розвитку СК і його вплив на національну економіку. Охарактеризовано економічний потенціал інноваційних форм СК, які виникли в умовах інформаційно-мережевої економіки. Досліджено ключові зміни у структурі власності, управлінні, доходах, організаційних формах під впливом модернізації СК.

Сучасним трендом розвитку ефективних економічних систем є активна комерціалізація інтелектуальних результатів і забезпечення трансферу технологій. Мета дослідження - аналіз формування та використання людського капіталу як найважливішої складової інтелектуального капіталу підприємств, визначення основних джерел і напрямів забезпечення фінансування процесів формування інтелектуального капіталу та трансферу технологій на вітчизняних промислових підприємствах. Проведений аналіз надає можливість зробити такі висновки: спостерігається тенденція до зменшення загальної кількості працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок; суттєво знизилась кількість фахівців, що мають науковий ступінь і брали участь у наукових дослідженнях і розробках; спостерігається скорочення кількості винаходів і корисних моделей у вітчизняній промисловості; відбувається зниження інноваційної активності вітчизняних підприємств, що перешкоджає процесам комерціалізації інноваційних розробок і трансферу технологій. Визначено, що одним із найвпливовіших чинників є обмеженість джерел фінансування інноваційної діяльності та значні витрати на створення об'єктів інтелектуальної власності як результату інноваційних процесів і проблеми комерціалізації інтелектуальних розробок. Дослідження структури джерел фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств свідчить про те, що протягом тривалого періоду власні кошти промислових підприємств є фактично єдиним джерелом фінансування інноваційної діяльності та формування інтелектуального капіталу. Для посилення ефективності фінансового забезпечення процесів формування та розвитку інтелектуального капіталу та забезпечення комерціалізації інтелектуальних результатів і трансферу технологій на рівні підприємства потрібно: дослідити всі можливі джерела надходження фінансових коштів та обсяги фінансування; визначити пріоритетні напрями інноваційної діяльності з перспективою створення об'єктів інтелектуальної власності і подальшої їх комерціалізації; розрахувати обсяги фінансування пріоритетних інноваційних проектів з урахуванням усіх видів потрібних ресурсів.

Досліджено вплив соціального капіталу на економічний розвиток в Україні. Виявлено особливості накопичення та відтворення соціального капіталу. Обгрунтовано інституційні напрямки його реалізації через закріплення як економічного інституту особливого роду, що має неформальне походження і призводить до зниження трансакційних витрат і посилення стимулів для активізації господарської діяльності економічних агентів. Увагу приділено соціальному партнерству на ринку праці молоді.

Сучасним трендом розвитку ефективних економічних систем є активна комерціалізація інтелектуальних результатів і забезпечення трансферу технологій. Мета дослідження - аналіз формування та використання людського капіталу як найважливішої складової інтелектуального капіталу підприємств, визначення основних джерел і напрямів забезпечення фінансування процесів формування інтелектуального капіталу та трансферу технологій на вітчизняних промислових підприємствах. Проведений аналіз надає можливість зробити такі висновки: спостерігається тенденція до зменшення загальної кількості працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок; суттєво знизилась кількість фахівців, що мають науковий ступінь і брали участь у наукових дослідженнях і розробках; спостерігається скорочення кількості винаходів і корисних моделей у вітчизняній промисловості; відбувається зниження інноваційної активності вітчизняних підприємств, що перешкоджає процесам комерціалізації інноваційних розробок і трансферу технологій. Визначено, що одним із найвпливовіших чинників є обмеженість джерел фінансування інноваційної діяльності та значні витрати на створення об'єктів інтелектуальної власності як результату інноваційних процесів і проблеми комерціалізації інтелектуальних розробок. Дослідження структури джерел фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств свідчить про те, що протягом тривалого періоду власні кошти промислових підприємств є фактично єдиним джерелом фінансування інноваційної діяльності та формування інтелектуального капіталу. Для посилення ефективності фінансового забезпечення процесів формування та розвитку інтелектуального капіталу та забезпечення комерціалізації інтелектуальних результатів і трансферу технологій на рівні підприємства потрібно: дослідити всі можливі джерела надходження фінансових коштів та обсяги фінансування; визначити пріоритетні напрями інноваційної діяльності з перспективою створення об'єктів інтелектуальної власності і подальшої їх комерціалізації; розрахувати обсяги фінансування пріоритетних інноваційних проектів з урахуванням усіх видів потрібних ресурсів.

На основі з'ясування специфіки відтворення та нагромадження основного капіталу як матеріальної основи та носія науково-технічного та технологічного прогресу, властивого новій індустріалізації, досліджуються можливості та умови підвищення рівня індустріального розвитку та конкурентоспроможності економіки України з урахуванням її соціально-економічної специфіки, інституціональних особливостей та культурно-історичної спадщини. Висвітлено методологічні основи дослідження відтворювальних процесів в економіці. Проаналізовано особливості нагромадження основного капіталу у процесі індустріалізації. Розглянуто проблеми індустріального розвитку в країнах - членах ЄС. Досліджено капіталоємність та її динаміку як характеристику ефективності основного капіталу. Висвітлено структуру та динаміку основного капіталу в умовах нової індустріалізації. Оцінено взаємозв’язки і детермінанти розвитку банківського та реального сектору економіки України. Проаналізовано причинно-наслідковий зв’язок між зростанням економіки України та розвитком банківської системи.