Комплексно досліджено процес формування, розвитку й удосконалення благодійності православних монастирів, родин графів Бобринських, князів Воронцових, графів Балашових і підприємців Яхненків - Симиренків на Середньому Подніпров'ї (кінець XVIII - початок XX ст.). З'ясовано етапи переходу від індивідуального меценатства до громадської та церковної благодійності, а також чинники, що мали вирішальний вплив на формування свідомості та ментальності нації шляхом благодійності. На підставі аналізу великої кількості джерел визначено родовід відомих благодійників краю та їх соціальну динаміку, а також громадську й культурно-інтелектуальну діяльність. З'ясовано традиції, що сприяють збереженню культурних надбань нації поколіннями таких родин. Розкрито загальні та специфічні принципи та тенденції розвитку благодійності та її впливу на поліпшення соціально-економічного та культурно-освітнього життя Подніпров'я, Поросся та Потясмення.

Розглянуто проблеми історії оподаткування сільського населення України у XVII - середині XIX ст. Висвітлено процеси структуризації та еволюції різних груп сільських мешканців у взаємозв'язку з їх фіскальними зобов'язаннями. Комплексно проаналізовано особливості становлення та діяльності основних інституцій реалізації податкової політики на тлі складних і часто непослідовних дій урядових структур. Вивчено процеси поширення на українські землі російських податкових статей, специфіку різних видів оподаткування в українських губерніях в аспекті станових, етнічних і регіональних складових фіскальної політики в українському селі.

Висвітлено історичні умови формування та розвитку хлібного ринку на території Південної України, особливості експорту збіжжя в ХІХ ст. Визначено напрямки й обсяги постачання, охарактеризовано засоби транспортування зерна, розкрито роль основних учасників процесу. Особливу увагу приділено урядовій політиці в даній галузі, реорганізації регіональної митної системи, а також факторам і чинникам ціноутворення.

Освещены исторические условия формирования и развития хлебного рынка на территории Южной Украины, особенности экспорта хлеба в ХІХ ст. Определены направления и объемы снабжения, охарактеризованы средства транспортировки зерна, раскрыта роль основных участников процесса. Внимание уделено правительственной политике в данной отрасли, реорганизации региональной таможенной службы, а также факторам ценообразования.

Розглянуто проблеми виникнення та розвитку звичаєвого та писаного права, яке регулювало функціонування торговельно-транспортного підприємництва, зокрема чумацтва, на українських землях у XVII- XIX ст. Висвітлено особливості розвитку чумацького підприємництва, показано його значення в соціально-економічному житті України. Охарактеризовано товарообіг внутрішньої та зовнішньої чумацької торгівлі. Проаналізовано транспортну інфраструктуру того часу, зокрема, наявність і стан шляхів сполучень (доріг, трактів, мостів, переправ). Показано еволюцію правових норм регулювання чумацтва на українських землях. Узагальнено правотворчий досвід урядових органів щодо розвитку торговельно-транспортного підприємництва та захисту внутрішнього ринку в період існування Гетьманської держави та під час перебування українських земель у складі Речі Посполитої та Російської імперії. Виявлено взаємозв'язок розвитку (згортання) підприємницької ініціативи у залежності від лібералізації чи правового обмеження цієї діяльності з боку державних або місцевих органів. Визначено зміст таких понять, як чумак, чумацтво, чумакування, правове регулювання торговельно-транспортного промислу.

Розглянуто особливості еволюції фінансових відносин на українських землях і визначено характер економічної політики гетьманів. Обгрунтовано положення про те, що в процесі політичного та економічного протистояння XVI - XVIII ст. відбувалося зародження та розвиток фінансів як інститутів української державності.

Висвітлено еволюції системи оподаткування нерухомого майна Російської імперії кінця XVIII - початку XX ст. (на матеріалах українських губерній). Досліджено історико-економічні, соціальні, політичні й інші чинники, що зумовили оподаткування нерухомого майна в Російській імперії. Обгрунтовано основи оподаткування нерухомості як місцевого, прямого податку. Досліджено теоретичні основи для визначення бази оподаткування податку на нерухоме майно з точки зору економічних категорій цінності та дохідності. Проаналізовано місце та роль податку на нерухоме майно у загальній системі оподаткування Російської імперії. Проведено оцінювання ефективності взаємодії елементів податкового механізму для справляння податків і зборів з нерухомого майна. Обгрунтовано практичні пропозиції та рекомендації щодо використання історичного досвіду адміністрування податку на нерухоме майно у сучасній українській практиці.

Здійснено системний аналіз організаційно-правових засад фінансово-економічної діяльності органів місцевого самоврядування в українських землях у складі Російської імперії наприкінці XVIII на початку XX ст. Визначено компетенцію органів територіального та станового самоврядування в економічно-фінансовій сфері, її співвідношення з компетенцією органів державної влади на місцях. Проведено реконструкцію організаційно-правових засад діяльності органів місцевого самоврядування у фінансово-економічній сфері в українських губерніях з урахуванням їх структурно-функціональних взаємозв'язків та особливостей правозастосовної практики. Виявлено характерні риси, притаманні відносинам самоврядних органів і місцевих органів державного управління в економічно-фінансовій сфері в українських губерніях, що входили до складу Російської імперії. З'ясовано особливості нормотворчої та організаційно-розпорядчої діяльності органів місцевого самоврядування у фінансово-економічній сфері в надзвичайних обставинах під час системної кризи 1915 - 1917 pp.

Простежено, як змінювались виробничі відносини в Україні від "застійного" середньовіччя до "бурхливого" буржуазного суспільства, як виникали, юридично оформлялись і "тихо" зникали цілі соціальні групи населення: козацтво, чумацтво, кріпаки та ін. Яскраво та поетапно змальовано розвиток внутрішньої торгівлі. Розглянуто, як саме в конкурентній боротьбі Україна виходила на зовнішні ринки збуту товарів. Здійснено характерні аналогії процесів і явищ в Україні з багатьма країнами світу, насамперед, Росії, Білорусії, Молдови, Польщі, Румунії, Великобританії, Франції, США. Наведено великий фактичний (документальний) і статистичний матеріал. Охарактеризовано ті економічні закони, які діяли під час переходу середньовічного виробництва продуктів для власного споживання (натурального господарства) до ринкового обміну через купівлю-продаж товарів. Водночас досліджено безпосередні умови формування товарного обігу завдяки суспільному поділу праці та наявності відокремлених товаровиробників, які володіли засобами праці. Вперше у вітчизняній історіографії запропоновано визначення поняття "ринок вільнонайманої праці", обгрунтовано твердження про наявність "національного ринку".

Здійснено аналіз впливу історії Київської Русі - України на сучасний стан та розвиток національної економіки в контексті формування бренда успішної держави. Як свідчить економічна наука, цілком очевидно, що вагомий вплив на економіку мають такі інституції, як ментальність, звичаї, традиції, історична пам'ять, правила поведінки, мораль, релігія, право, соціальні й історичні умови. Досліджено вплив економічної (розвиток інноваційного та соціально відповідального власного бізнесу) та гуманітарної (розвиток культури) політики в їх взаємозв'язку на формування бренда успішної країни. З урахуванням того, що історична назва нашої країни - це Русь (Руська земля, Русь Київська, Королівство Русь, Велике князівство Руське), зазначено, що варто апелювати більшою мірою до того періоду історії України, коли вона називалась (ідентифікувалась) "Русь", а історики означили пізніше як "Київська Русь". Повернення історичної назви нашої держави підтвердить безперервність тисячолітнього процесу державотворення України та відновить історичну справедливість. Визначено, що реалізація проєкту "Україна - Київська Русь" (повернення історичної назви на законодавчому рівні) й формування бренда успішної країни мають бути одними з основних стратегічних цілей нашої країни. Зазначено, що цілеспрямована й комплексна політика, спрямована на створення (формування) успішного бренда держави (як на загальнонаціональному, так і на міжнародному рівнях), насамперед позитивно може вплинути на світогляд, культуру, морально-психологічний та емоційний стан суспільства, зміну ментальності нашого народу (формування психології успішних людей успішної країни), отже, на модель поведінки людей, реальність, у якій живемо, соціально-економічний розвиток нашої держави й покращання добробуту.

Мета статті - дослідження розвитку пенсійного забезпечення в українських губерніях Російської імперії упродовж XIX - початку ХХ ст. Методологія передбачає використання принципів історизму, системності та науковості. Ключову роль відіграли історико-порівняльний метод, який уможливив проведення паралелей між загальнодержавним законодавством та регіональними прецедентами, суміжні методи юридичних наук і соціології, зважаючи на вивчення правового поля та суспільних відносин. Наукову новизну формує об'ємне джерелознавче підгрунтя, розгляд пенсійного забезпечення як результату закономірної еволюції ставлення держави до різних професійних категорій і впливу кон'юнктурних чинників, які зумовлювали надмірний ріст витрат та незавершеність реформаційних процесів. Мало і невідомі приклади, які стосувалися українських губерній, забезпечили створення комплексної картини і виявлення низки негативних явищ. Висновки: починаючи із кінця XVIII ст., Російська імперія почала проводити цілеспрямовану політику задля на лежного соціального забезпечення військовослужбовців та чиновників. Започатковане у цей період заохочення за вислугу років поступово набуло форми масових пенсійних виплат, які нерівномірно розподілялися між різними категоріями населення, з деформованими проявами привілейованого становища керівних кадрів, окремими відомчими касами, підвищеними платежами того. Український контекст вирізнявся більшою увагою до прикордонних територій та правобережних губерній, власними проектами великих міст (Київ, Одеса, Харків), масштабністю відповідної діяльності земських органів.