Викладено теоретико-методологічні засади суспільно-географічного дослідження якості життя населення. Розкрито сутність даної наукової категорії в контексті геосистемного підходу й основних концепцій сталого (збалансованого) розвитку. Висвітлено соціальну сутність урбанізації та її особливості в Україні. Показано роль таких факторів впливу, як суспільного-географічне положення, урбанізаційна структура, особливості прояву глобалізаційних тенденцій, на формування якості життя населення в регіонах України. Проведено типізацію українських регіонів за специфікою формування якості життя населення. Визначено пріоритетні напрями покращання якості життя населення з урахуванням сучасних проблем перехідного періоду та проникнення постіндустріальних тенденцій.

Изложены теоретико-методологические основы общественно-географического исследования качества жизни населения. Раскрыта сущность данной научной категории в контексте геосистемного подхода и основных концепций устойчивого (сбалансированного) развития. Освещена социальная сущность урбанизации и ее особенности в Украине. Показана роль таких факторов влияния, как общественно-географическое положение, урбанизационная структура, особенности проявления глобализационных тенденций, на формирование качества жизни населения в регионах Украины. Проведена типизация украинских регионов по специфике формирования качества жизни населения. Определены приоритетные направления улучшения качества жизни населения с учетом современных проблем переходного периода и проникновения постиндустриальных тенденций.

Розроблено теоретико-методологічні засади та методику суспільно-географічного дослідження якості життя населення. Розкрито суть категорії "якість життя населення" з використанням геосистемного підходу й основних положень концепції збалансованого розвитку. Проаналізовано її становлення в географії та за її межами. Розкрито співвідношення якості життя населення з суміжними категоріями "умови життя", "рівень життя", "спосіб життя". Обгрунтовано принципи дослідження якості життя населення у суспільній географії. Розроблено методичні засади типізації регіонів України за ключовими ознаками диференціації якості життя населення - характеристиками демосоціальної ситуації та соціальної спрямованості економіки, а також за показниками розвитку, якими є: характеристики розвитку економіки, інфраструктури та житлового благоустрою, ресурсоємність економіки й екологічна ситуація, а також сприятливість умов соціокультурного розвитку. Виявлено роль факторів впливу на формування якості життя населення в регіонах України - суспільно-географічного положення, урбанізаційної структури, особливостей економічної, фінансової та інформаційної глобалізації. На прикладі України апробовано методику оцінювання якості життя населення та визначено типи регіонів за специфікою співвідношення її головних формувальних складових. З'ясовано пріоритетні напрями покращання якості життя населення в регіонах України різних типів та розкрито передумови формування політики якості життя населення в Україні з урахуванням сучасних проблем перехідного періоду та наявності постіндустріальних тенденцій.

Покращення навколишнього середовища та добробуту громадян важливе для переходу до стабільного та кращого майбутнього і знаходиться в центрі уваги стосовно трансформації громад. Одним зі шляхів зазначеного переходу є запровадження стратегії смарт-спеціалізації, метою якої є забезпечення комфортних умов життя, що характеризує сучасний розвиток добробуту громадян. Мета роботи - полягає в дослідженні та зіставленні загальних напрямів впливу стратегії смарт- спеціалізації на добробут мешканців територіальних громад. Вплив стратегії смарт-спеціалізації для забезпечення добробуту мешканців територіальних громад визначено, аналізуючи, систематизуючи та узагальнюючи праці багатьох іноземних і вітчизняних науковців. У результаті дослідження розглянуто різні бачення поняття смарт-спеціалізації та сформульовано основні напрями здійснення розвитку цієї стратегії. Проаналізовано світовий досвід формування розвитку смарт-спеціалізації. Розроблено таблицю впливу стратегії смарт-спеціалізації на добробут громади. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі на концептуальному рівні є заповнення певного наукового вакууму у вивченні впливу стратегії смарт-спеціалізації на добробут мешканців територіальних громад, відзначаючи внесок дослідників у розвиток проблеми.

Проаналізовано позицію України в низці міжнародних рейтингів, що визначають рівень розвитку регіону та якість добробуту населення. Приділено увагу аналізу показника усвідомлення рівня здоров'я, який одержують у рамках опитування думки населення конкретної країни. Зроблено порівняння міжнародних рейтингів добробуту за наявністю чи відсутністю складової здоров'я в них при розрахунку інтегрального показника. Розкрито статистичну інформацію щодо значень цього показника в низці країн європейського регіону та в Україні. Наведено результати опитувань громадськості щодо соціально-економічного становища українських регіонів. Рівень здоров'я обраний як категоріальний фактор, залежність якого від певних чинників визначено в середовищі програми Statistica.10 за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу почергово для сформованих чотирьох груп країн, проранжованих відповідно до значення індексу рівня самоусвідомленого здоровія. Аналіз проводився від групи країн з найвищим значенням індексу до країн з найнижчими значеннями: залежність між цим показником і рівнем споживання фруктів та ягід; кількістю органічних господарств і витратами на охорону здоров'я в аналізованій країні. Визначено статистичну цільову залежність між рівнем усвідомлення здоров'я та здоровим споживанням серед населення країни. Для індикатора "Кількість органічних господарств" справджується залежність лише для груп країн з нижчими позиціями в рейтингу рівня здоров'я. З підвищенням позицій у рейтингах цей фактор не є показовим і не впливає на ранжування. Зроблено висновок стосовно того, що поведінка населення, мотивація до здорового способу життя є високозначущими для формування здорового середовища в регіоні. Здійснений бібліометричний аналіз визначив подальші наукові розробки автора у визначенні ролі громадського здоров'я у формуванні добробуту регіону та територіального бренду.

Узагальнено основи інформаційно-методичної метрології регіонального людського розвитку, становлення та розвиток яких затверджувались Урядом України у 2001, 2012 і 2017 рр. Особливу увагу зосереджено на проблемах узгодженості оцінки динаміки складових Індексу регіонального людського розвитку (ІРЛР) з показниками Державних стратегій регіонального розвитку на періоди до 2015, 2020 і 2027 рр. У контексті оцінки результативності і ефективності механізму державного регулювання регіонального людського розвитку на основі його прогнозування розкриті сутність і зміст чотирьох етапів алгоритму комплексної рейтингової оцінки ІРЛР. Використано методи кластеризації регіонів за відповідними компонентами, прийоми і процедури композиції та декомпозиції складових ІРЛР з метою забезпечення соціально-економічної безпеки регіонів. Диференціація системи показників і процедур моніторингу регіонального людського розвитку на субнаціональному (обласному) рівні дозволяє більш об'єктивно визначити соціально-економічну політику регіональних і місцевих органів виконавчої влади щодо підвищення якості життя населення сіл, селищ, міст, районів та адміністративних областей України загалом.

Соціальне підприємництво охоплює широкий спектр завдань, які мають забезпечити нормальні умови життя місцевої громади. З огляду на це основним завданням соціального підприємництва є покращення добробуту місцевої громади та задоволення її потреб шляхом впровадження послуг соціальної інфраструктури. Сформульована гіпотеза про те, що нині в Україні створено гірші умови формування та розвитку соціального підприємництва, ніж в Польщі. Доведено, що розвиток соціального підприємництва в Польщі в світлі регіональної політики ЄС полягає в підтримці соціальних підприємств з боку держави відповідно до Національної програми розвитку соціальної економіки, Європейський Союзом. Деякі аспекти соціального підприємництва та розвитку громади висвітлюються у дослідженнях таких вчених, як Дж. Дефурні, Дж. Хаснер, Ян-У. Сандал, А. Ніколлс, Г. Кеохане, Дж. Керлін, О. Паньків та ін. Слід відмітити, що в Україні існує проблема державної підтримки соціальних підприємств на відповідному рівні. Це лише поглиблює відмінності між соціальними підприємствами в Україні та Польщі. Варто зазначити, що як наслідок цього соціальне підприємництво в Україні більш бізнес орієнтоване, ніж у Польщі. Дослідження соціального підприємництва та його впливу на розвиток місцевої громади, проведене нанаціональному та регіональному рівнях, тобто на статистичних матеріалах, що стосуються 22 областей України та 16 воєводств Польщі. У дослідженні використано порівняльний метод розвитку соціального підприємництва у Польщі та Україні. Крім того, у дослідженні використано графічний та картографічний метод (для візуалізації наочного відображення просторової структури соціального підприємництва областей України та воєводств Республіки Польща). У рамках дослідження визначено концепцію соціального підприємництва (просоціального бізнесу), проаналізовано особливості соціального підприємництва у Польщі та Україні та представлено шляхи розвитку соціального підприємництва в Україні. Висновки: на основі отриманих результатів були представлені рекомендації щодо зміцнення та розвитку соціального підприємництва в Україні.

Обгрунтовано теоретико-методичні рекомендації щодо формування напрямів державної підтримки вирішення проблемних ситуацій у регіональному розвитку та виходу регіону з пастки соціально-економічної відсталості (СЕВ). Розвиток сучасних економічних систем національного та регіонального рівня характеризується наявністю довготривалих проблем. Економічна відсталість, основою якої є брак фінансового та ресурсного забезпечення соціально-економічного зростання, є глобальною проблемою, яка потребує поглибленого дослідження, спрямованого на пошук ефективних шляхів формування фінансового та ресурсного забезпечення сталого регіонального розвитку. Запропоновано здійснювати дослідження проблемних ситуацій у регіональному розвитку та передумов потрапляння регіону до пастки CTD за таким напрямами: дослідження динаміки показників соціально-економічного розвиту регіону (СЕР); визначення усталених тенденцій у СЕР регіону та ідентифікація його спрямованості; ідентифікація ключових чинників, що формують проблемні ситуації в СЕР регіону; оцінка передумов потрапляння регіону до "пастки відсталості". Для формування фінансового та ресурсного забезпечення виходу регіону з пастки СЕВ запропоновано використовувати метод нечіткого когнітивного моделювання, особливістю якого є можливість визначати взаємозв'язки та взаємовплив між виділеними чинниками регіональної СЕВ. У ролі базових компонентів моделі запропоновано використовувати 3 інтегральних показники фінансового та ресурсного забезпечення регіонального розвитку: соціального забезпечення; економічного (фінансового) забезпечення; екологічного забезпечення.