Розглянуто диспропорції у промисловому розвитку регіону Луганської області з метою узагальнення теоретичних положень та розробки науково-практичних рекомендацій щодо подолання диспропорцій у промисловому розвитку регіону взагалі. Встановлено, що теоретичні й практичні результати полягають у поглибленні, подальшому розвитку та удосконаленні наукових положень щодо визначення та подолання диспропорцій у промисловому розвитку регіону. Уточнено розуміння сутності промислового розвитку регіону та систематизовано фактори виникнення у ньому диспропорцій. Узагальнено світовий досвід подолання диспропорцій у промисловому розвитку територій. Виявлено динаміку розвитку промислового виробництва України. Удосконалено галузевий підхід до аналізу структури промисловості регіону. Запропоновано концепцію подолання диспропорцій у промисловому розвитку регіону. Визначено напрями і завдання регіональної програми з розвитку внутрішньообласної кооперації. Розроблено електронний реєстр інвестиційних проектів. Сферою використання є діяльність Головних управлінь промисловості та розвитку інфраструктури обласних державних адміністрацій; управлінь економіки міських рад; промислових підприємств; наукових установ за профілем наукової роботи; вищих навчальних закладів, зокрема, Головне управління промисловості та розвитку інфраструктури Луганської обласної державної адміністрації; Управління економіки Луганської міської ради; Організація роботодавців у легкій промисловості Луганської області тощо.

Дисертацію присвячено розробці теоретико-методичних засад і практичних рекомендацій з удосконалення територіально-виробничої структури функціонування вертикально-інтегрованих монополій у інфраструктурному комплексі України. Досліджено сутність поняття "галузеві зрушення" зі встановленням його відмінностей від трансформаційних зрушень. Розкрито сутність і зміст поняття "територіально-галузева структура" господарства, запропоновано сучасну модель територіально-галузевої структури на кластерній основі з виділенням основних галузей, базових галузей і галузей з обслуговування перших. Систематизовано методичні підходи до дослідження розвитку вертикально-інтегрованих монополій у інфраструктурному комплексі. Обґрунтовано концептуальні підходи до формування і реалізації стратегічних напрямів розвитку вертикально-інтегрованих монополій у інфраструктурному комплексі регіонів країни з урахуванням факторів впливу і ключових індикаторів. Здійснено розмежування загальних факторів - як факторів зовнішнього середовища і специфічних факторів - як факторів внутрішнього середовища. Удосконалено систему механізмів ефективного функціонування вертикально-інтегрованих монополій у інфраструктурному комплексі.

Обґрунтовано концепцію формування мережної моделі агропродовольчої сфери регіональної економіки на основі взаємодії постачальників аграрної сировини і переробних організацій, що відрізняється побудовою кластерів на основі спеціалізації, а мереж на логістичній основі, що дозволяє замкнути цикл "дослідження - виробництво" в одному спеціалізованому кластері, а переробку аграрної сировини і збут готової продукції в одній мережі. Запропоновано механізм оптимізації економічних відносин у рамках продовольчого ринку регіону, що передбачає створення агропромислової фінансової корпорації, як результату злиття фінансового, агропромислового (виробничий кластер) й торговельного капіталів, на основі використання внутрішніх резервів стабілізації продовольчого забезпечення. Розроблено організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентного середовища продовольчого ринку регіону, дія якого спрямована на раціоналізацію структурних перетворень в економіці.

Присвячено дослідженню теоретичних засад, розробці і обґрунтуванню методичного інструментарію проектування процесів самоорганізації і самоуправління у складних саморегулюючих соціально-економічних системах на мезорівні. Сформовано основні напрями відповідності організаційної структури і системи прогнозу розвитку регіону. Розкрито методи проектування інноваційного розвитку на підставі багатокритеріальних підходів оцінки. Уточнено теоретико-методологічні підходи і розроблено практичні рекомендації щодо стратегії проектування та використання сукупного потенціалу регіону, як складної саморегулюючої соціально-економічної системи.

Обґрунтовано теоретичні засади, розроблено методичні положення та сформувано практичні рекомендації щодо забезпечення саморозвитку регіонів України. Проаналізовано тенденції соціально-економічного розвитку регіонів, що є підґрунтям виявлення проблем саморозвитку регіонів та обґрунтовано необхідність пошуку шляхів їх вирішення. Уточнено поняття "саморозвиток регіону" на основі виділення складових: самозабезпеченість, самоуправління, самофінансування. Обґрунтовано пріоритетні чинники регіонального саморозвитку. Обґрунтовано концепцію, принципи та механізм забезпечення саморозвитку регіонів України. Розроблено методологічне забезпечення визначення рівня саморозвитку регіону з позиціюванням регіонів на тривимірну матрицю за складовими: самозабезпеченість, самоуправління, самофінансування. Розроблено методологічний підхід до визначення пріоритетних напрямів стимулювання саморозвитку регіонів України. Розроблено концептуальний підхід до реформування податково-бюджетних відносин між центром і регіонами України та дорожню карту їх реалізації. Запропоновано науково-методичний підхід щодо децентралізації фінансових джерел саморозвитку регіонів та побудовано імітаційну модель вибору ефективних сценаріїв саморозвитку регіонів України.

Досліджено системні та процесні характеристики і структурну побудову категорії "безпека споживання". Запропоновано розглядати її як здатність створювати умови усвідомленого задоволення потреб самовідтворення суб'єктами економічних інтересів із найменшою шкодою, завданою здоров'ю, довкіллю та суспільству. Встановлені методологічні відмінності трактування цієї категорії для товарів або послуг, засновані на отриманих вигодах для споживачів у їхніх функціональних, раціональних, емоціональних характеристиках. Доведено, що забезпечення безпеки споживання потребує використання поведінкового підходу і врахування впливу на довкілля на всіх етапах споживання (виробництво, безпосереднє споживання, утилізація продукції). З позиції процесного підходу ідентифіковано об'єкти, суб'єкти безпеки споживання, побудовано суб'єктно-об'єктну інклюзивну модель системи безпеки споживання (СБС); запропоновано типологізацію безпеки споживання; встановлено особливості загроз та стратегії забезпечення безпеки споживання; виявлено дуалістичний суб'єктно-об'єктний характер безпеки споживання. Показано, що безпека споживання є складною багатооб'єктною та суб'єктною системою, її забезпечення ускладнюється впливом різного виду загроз, а також динамічністю як самого процесу, так і його складових частин. Розуміючи безпеку споживання не як наслідок, а як складний структурний процес, запропоновано досліджувати його на основі діаграм циклічної причинності з побудовою балансуючих і посилюючих контурів для дійсного та бажаного рівнів споживання, виробництва та продажу, впливу на довкілля. Обгрунтовані теоретичні та методологічні основи дослідження безпеки споживання доцільно використовувати для динамічного моделювання причинно-наслідкових зв'язків між об'єктами СБС, визначення відповідних критеріїв та чинників прийняття рішень, їх особливостей для різних галузей і секторів економіки регіонів України.

Розглянуто переваги програмно-цільового підходу у забезпеченні економічної безпеки регіону. Зазначено, що програми регіонального розвитку можуть бути реальним інструментом для прискорення реформування економіки регіону. Визначено напрями підвищення ефективності програмно-цільового програмного методу як інструмента регулювання регіональної економіки та забезпечення регіональної економічної безпеки. Обгрунтовано необхідність забезпечення соціальної та економічної безпеки регіону як складової частини стратегії соціально-економічного розвитку регіону. Запропоновано перелік основних положень регіональної стратегічної програми забезпечення соціально-економічної безпеки регіону. Визначено основні цілі програми, які забезпечують соціально-економічну безпеку регіону. Доведено, що регіональна програма соціально-економічної безпеки визначає напрями структурної перебудови економічної системи регіону з урахуванням місцевого потенціалу та особливостей території й складається на основі економічних прогнозів розвитку регіону. Указано умови ефективності програми. Уточнено суб'єкти реалізації регіональної програми економічної безпеки та їх обов'язки. Визначено джерела державної фінансової підтримки регіональної програми стратегічного розвитку й критерії ефективності регіонального управління.

Розкрито особливості стратегічного управління економічним розвитком регіону. Аргументовано вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на процес стратегічного планування. Визначено особливості стратегічного планування для забезпечення ефективного розвитку міста Бердянська в період 2017 - 2020 рр.

Розкрито теоретико-методологічні основи інклюзивного розвитку регіону в умовах фінансової децентралізації. Проведено аналіз процесу фінансової децентралізації в Україні та здійснено дослідження розвитку регіону за таких умов. Запропоновано організаційно-економічний механізм саморозвитку регіону на засадах інклюзивності та обґрунтовано рекомендації щодо вдосконалення стратегічного управління інклюзивним розвитком регіону в умовах фінансової децентралізації. Розглянуто сутність фінансової децентралізації та її значення для регіонального розвитку. Увагу приділено європейському досвіду інклюзивного розвитку регіону в умовах фінансової децентралізації. Наведено методичні підходи до оцінки рівня фінансової децентралізації та її впливу на інклюзивний розвиток регіону.

У монографії досліджено теоретико-мстодичні засади капіталізації інтелектуального капіталу як детермінанти структурної модернізації регіональної економіки. Обґрунтовано теоретичні засади регулювання структурних зрушень в економіці, визначено методологічний базис регулювання структурних зрушень в регіональній економіці через капіталізацію інтелектуального потенціалу. Виявлено тенденції та динаміку структурних зрушень в економіці регіонів та вплив на ці процеси інтелектуальних ресурсів. Запропоновано концептуальні засади модернізації структурних перетворень в економіці регіонів України в контексті інтелектуалізації.

Зазначено, що сьогодні одним з пріоритетів регіональної політики в Україні є визначення проблем розвитку регіонів і реалізація заходів щодо їх вирішення. Водночас фактична відсутність конкретних шляхів вирішення вказаної проблеми, як в теорії, так і на практиці, існування застарілої нормативно-правової бази значно обмежують можливості комплексного розгляду широкого кола проблемних питань регіонального розвитку України. Узагальнено теоретичні засади та розроблено методичне забезпечення стратегії регіонального розвитку України. Зазначено, що сьогодні стратегічне планування регіонального розвитку в нашій країні тільки формується. На жаль, не повною мірою враховуються практики та досвід країн Європейського Союзу, немає достатнього теоретичного базису та методичного забезпечення стратегічного планування розвитку територій та дуже повільно удосконалюються нормативно-правові засади цього процесу. Встановлено, що дуже важливою умовою реалізації стратегії регіонального розвитку є координація й узгодження дій усіх суб'єктів регіонального економічного простору: бізнесу і влади всіх рівнів та об'єднання всіх необхідних для стратегічного планування позицій на основі достовірної інформації про їх наміри. Зроблено висновок, що діюча система стратегічного планування, на жаль, не забезпечує узгодженості макроекономічного, регіонального та галузевого аспектів. У зв'язку з цим постає потреба удосконалення системи управління на регіональному рівні, яка має відбуватися через реформування системи державного управління та розбудови місцевого самоврядування як найбільш пріоритетного напряму реалізації державної політики. Проведене дослідження підтверджує доцільність пошуку нових підходів для досягнення ефективності формування та реалізації стратегій регіонального розвитку для вирішення проблем розвитку територій, в тому числі з урахуванням позитивного досвіду інших країн, особливо в частині заходів щодо зменшення территоріальних диспропорцій, створення регіональних галузевих комплексів та стимулювання їх розвитку.

Досліджено причинно-наслідкові зв'язки існування диспропорцій в соціально-економічному розвитку регіонів країни та визначено основні заходи щодо подолання існуючих диспропорцій за окремими напрямами з урахуванням системних трансформацій в сучасній економіці країни. Розглянуто основні диспропорції в регіональному розвитку України. Визначено критерії регіональних диспропорцій. Встановлено, що найбільші диспропорції в регіональному розвитку відбуваються за показниками валового регіонального продукту, зовнішньоекономічної діяльності. Виокремлено регіони-лідери й аутсайдери за соціально-економічним розвитком за обраними показниками. Визначено, в яких основних регіонах за останні роки відбулося збільшення технопарків і створено найбільшу кількість підприємств. Запропоновано основні заходи щодо зменшення диспропорцій регіонального соціально-економічного розвитку в сучасних умовах системних трансформацій в економіці. Запропоновано заходи щодо регіонального розвитку. Виділено пріоритетні напрями соціально-економічної політики на рівні місцевого самоврядування на основі розвитку малого підприємництва, для реалізації якого доцільним є запровадження відповідних норм у програма розвитку та заходів державного управління. Встановлено, що необхідне створення інфраструктурного забезпечення щодо сприяння розвитку підприємницьких бізнес-ініціатив на основі отримання малими підприємствам мікрокредитів для розвитку своєї справи. Визначено, що одним із напрямів зовнішньоекономічного розвитку регіонів є використання їх граничного потенціалу й експортно орієнтованого виробництва. Встановлено, що для покращення фінансової спроможності громад необхідним є упорядкування міжбюджетних відносин, формування дієвої фіскальної бази на основі місцевих бюджетів та залучення небюджетних ресурсів.

Висвітлено актуальні питання проблем і викликів розвитку об'єднаних територіальних громад (ОТГ) в умовах децентралізації та пандемії. Просторовий розвиток територіальних громад є головною метою в межах реалізації реформи децентралізації, яка спрямована на забезпечення високого рівня життя населення та конкурентоспроможності національної економіки в умовах кризи та пандемії. Економічні та соціальні наслідки коронавірусу, що захопив увесь світ, не оминули Україну та її територіальні одиниці. Мета роботи - ідентифікація проблем розвитку ОТГ в умовах децентралізації і пандемії та розробка напрямів антикризових заходів щодо подолання проблем і формування конкурентних переваг ОТГ. Низькі темпи розвитку ОТГ свідчать про наявність проблем у достатньому ресурсному забезпеченні громад, ефективному розподілі повноважень і відповідальності між рівнями влади, в обгрунтованості критеріїв об'єднання територіальних громад, відсутності достатньої кваліфікації менеджменту для розробки дієвих стратегій розвитку, ефективних програм, проєктів розвитку ОТГ та про їх значну фінансову залежність від державної підтримки. Визначено основні проблеми втрат бюджетів ОТГ через пандемію коронавірусу та антикризові заходи щодо підтримки населення та підприємництва. Розроблено дорожню карту з державної підтримки розвитку ОТГ з визначенням заходів, термінів їх реалізації та відповідальних органів.

Представлено монографію в межах теми дослідження "Методологія соціально-економічного, інформаційного та науково-технічного розвитку регіонів, галузей виробництва, підприємств та їх об'єднань" (державний реєстраційний номер 0116U006782), яку спрямовано на обмін результатами наукових досліджень за вказаною проблематикою. Представлено результати досліджень щодо соціально-економічного, інформаційного та науково-технічного розвитку національного господарства.

Заклади вищої освіти все більше перетворюються з установ з традиційними функціями викладання та здійснення наукових досліджень на установи, що мають соціальну роль у сталому регіональному розвитку. Тому метою статті є обгрунтування можливості забезпечення сталого регіонального розвитку на основі соціалізації закладів вищої освіти. Стаття спрямована на розширення розуміння традиційних шляхів забезпечення сталого регіонального розвитку, врахування спроможності закладів вищої освіти забезпечувати поширення знань про сталий розвиток, підтримувати стійкі підприємницькі екосистеми та генерувати управлінські рішення, що впливають на досягнення сталого регіонального розвитку. Оцінка стану інкорпорації Цілей сталого розвитку у документи стратегічного планування в Україні дозволила обгрунтувати п'ять причин необхідності відображення Цілей сталого розвитку в стратегіях регіонального рівня. Запропоновано концептуальну схему впливу закладів вищої освіти на підсистеми досягнення сталого регіонального розвитку, проаналізовано зміни індикаторів сталого розвитку, пов'язаних із діяльністю закладів вищої освіти. Здійснено розподіл кількості закладів вищої освіти за регіонами за складовими рейтингу U-Multirank 2020 з напряму "регіональне залучення" (випускники бакалаврату, які працюють у регіоні; випускники магістратури, які працюють у регіоні; студентські стажування в регіоні; регіональні спільні публікації; доходи від регіональних джерел; публікації у співавторстві з промисловими партнерами). Доведено, що запорукою сталого регіонального розвитку та гармонізації взаємозв'язку "економіка-суспільство-природа" виступають фахівці, здатні враховувати всі аспекти економічного, соціального та екологічного розвитку регіону. Це дозволило виділити основні пріоритети подальшого розвитку соціальної місії закладів вищої освіти.

Розроблено засоби автоматизації процесів оцінювання рівня соціально-економічного розвитку регіонів України. Представлено метод втоматизованого визначення інтегральних показників на основі спільного використання методів факторного аналізу і експертного оцінювання, що підвищило надійність результатів розрахунків і забезпечило можливість проведення аналізу взаємозв'язків між показниками з точки зору їх впливу на загальну соціально-економічну ситуацію в регіоні. Розроблено та програмно реалізовано інформаційно-аналітичну Web-систему оцінювання рівня соціально-економічного розвитку регіонів України. Web-система має трирівневу архітектуру технічних засобів і призначена для автоматизації процесів оцінювання рівня соціально-економічного розвитку регіонів України на основі експертно-статистичного методу. Web-додаток розрахований на роботу із трьома групами користувачів та забезпечує доступ до елементів управління взаємодією залежно від рівня доступу конкретного користувача.

Обгрунтовано теоретико-методологічні та концептуальні положення, надано розробки методичного інструментарію та представлено практичні рекомендації щодо визначення сутності, проведення оцінки диспропорцій соціально-економічного розвитку регіонів та їх стратегічного регулювання. Виявлено причини появи та розростання диспропорцій розвитку регіонів, проведено інтерпретацію показників диспропорцій соціально-економічного розвитку регіонів в Україні. Сформовано теоретико-методологічне підгрунтя для моделювання динаміки диспропорцій. Запропоновано підходи до побудови механізму стратегічного регулювання диспропорцій соціально-економічного розвитку регіонів. Поєднання розуміння природи диспропорцій соціально-економічного розвитку регіонів та потенціалу для структурних перетворень регіональної економіки, який вони мають, дозволило побудувати логічну схему вимірювання та впливу на диспропорційність.

Розглянуто науково-теоретичні підходи до вивчення взаємозв'язку екології та економіки в контексті стійкого розвитку. Наведено багатоаспектність суті стійкого розвитку. Проведено історичний аналіз проблем взаємодії економічних систем із навколишнім середовищем. Визначено теоретичні проблеми переходу регіону до "зеленої" економіки, як такої що може постати ключовим інструментом забезпечення стійкого розвитку регіону.

Викладено результати наукових досліджень з актуальних питань публічного управління регіональною політикою сталого розвитку в Україні та світі. Сформульовано базові імперативи та стратегічні напрями його модернізації. Здійснено критичний аналіз досягнення 17 Глобальних Цілей та запровадження агрегованої системи оцінки сталого розвитку держави в умовах трансформаційних змін.

Обґрунтовано методологічні платформи активізації соціального та трудового потенціалу як чинника економічного зростання. Запропоновано напрями модернізації системи управління соціальним і трудовим потенціалом в умовах децентралізації; виявлено особливості трансформацій у трудовій сфері в контексті Цілей сталого розвитку України 2030. Розроблено методику оцінки економічного зростання шодо активізації соціального та трудового потенціалу. Визначено концептуальні засади та механізми активізації конструктивної взаємодії суб'єктів соціально-трудових відносин, а також чинники, зони локалізації соціально-трудової конфліктності у вітчизняній промисловості, запропоновано шляхи її мінімізації. Обґрунтовано управлінські рішення щодо розвитку трудової та соціальної сфер у контексті системи управління охороною праці, соціальною безпекою, соціальною відповідальністю, міграційними процесами. Систематизовано нові вимоги та визначено перспективні напрями формування соціальної політики України в аспекті евроінтеграційних процесів і національних викликів. Запропоновано механізми залучення соціального та трудового потенціалу внутрішньо переміщених осіб як ресурсу розвитку спроможних громад. Проаналізовано стан і проблеми функціонування трудового потенціалу промисловості, обґрунтовано шляхи їх вирішення.